#кіно
#рекомендація
«Танцюючи крізь випробування»
(2025) реж. Амін Ебрагімі, Марія Шурхал
Жанр: драма
💭 Про що фільм:
Таїсія та Фадей — двоє підлітків, які мріють стати балетними танцівниками. Через війну вони залишили своє рідне місто Харків, щоб продовжити професійне навчання в Києві та Відні. Долаючи труднощі вимушеного переселення, герої розмірковують про невидимі відбитки, які війна залишає на людині, і про те, як мистецтво допомагає знайти свій шлях навіть у найскладніші моменти життя.

Дивитися - тут👇
https://takflix.com/uk/films/bridges_of_belonging

#поезія
... Найболючіше б'ють найрідніші...
Їм не треба шукати вразливе...
Вони знають усі твої ніші...
Де заховане все найслізливе.

Вони знають...
Бо ти не ховала...
Найчутливіше місце на тілі...
Слів відвертості не сортувала...
Щоб стрілляли по них, як по цілі.

Там щита, чи кольчуги немає...
Ціль відкрита для пострілу в груди...
В цьому світі, на жаль, так буває...
Найболючіше б'ють рідні люди.

Галина Момот

#архів
Київ у часи Голодомору.
1932-го Осокорки, Позняки, Троєщина, Вигурівщина були приміськими селами. З початком Голодомору мешканці попри заборони діставалися міста. Там хоч і втридорога, але можна було знайти якусь їжу.

Перш за все рятували дітей. Їх лишали під держустановами з надією, що про них потурбуються. Вулиці кишіли безпритульними неповнолітніми.

▪Площу перед Вокзалом встелили спухлі тіла. Люди, яким вдавалося приїхати потягом, часто одразу помирали. Хто вижив, або жебракував, або шукав найближчий храм з надією на допомогу.

☠️ На Житньому ринку були випадки торгівлі людським м'ясом. Згодом групу злочинців було заарештовано.

▪Причини смерті реєструвалася у РАЦСах. Лікарі писали: «різке виснаження», «дистрофія» чи «невідомо». Згадувати голод було заборонено. 

▪️Через жалюгідне харчування та смертність збільшилася кількість епідемічних захворювань: висипного тифу та кишкових інфекцій.

Україна створила диво
Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені
Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна
Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно
Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах
Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити.
Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги
Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював.
Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах
І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською.
Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком
У результаті все змінилося
Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства
Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом
Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших
Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп
Браво. Просто, браво! 👏

#психологія
9 способів залишатися психічно стійкою людиною:
1. Щодня записуйте щонайменше 3 речі, за які вдячні.
2. Не сперечайтеся з незнайомцями.
3. Святкуйте свої успіхи частіше.
4. Перестаньте порівнювати себе з іншими і зосередьтеся на собі.
5. Дозволяйте собі бути вразливим.
6. Позбавтеся речей, якими давно не користувалися.
7. Використовуйте більше позитивних слів.
8. Плачте, коли вам справді сумно.
9. Регулярно проводьте час із собою.

Близько 8 тис. підтверджених українських військових перебувають у російському полоні, - Еспресо з посиланням на Верещук

Близько 8 тис. підтверджених в полоні, але ми маємо приклади, коли, наприклад, військові перебувають в полоні та ми про це не знаємо. Під час кожного обміну повертаються люди, яких росія не підтверджувала. Тобто ми маємо оцей 10-20% люфт, коли росія, не підтверджуючи перебування в полоні, передає військових українській стороні

Також у російській неволі перебувають 2 тис. підтверджених цивільних українців.

🏃‍♂️ Благодійний забіг «Go to the Future» на підтримку військових, які втратили кінцівки

📅 Коли: 8 червня 2025
📍 Де: Київ, ВДНГ (Urban Park)

До участі запрошуються: ветерани, які пройшли протезування кінцівок, професійні бігуни, паралімпійці, люди на кріслах колісних, відомі українські діячі та лідери думок, та всі охочі.

🌐 Онлайн-формат. Беріть участь звідусіль! Головне — ваша підтримка!

🎯 Мета забігу — зібрати кошти на допомогу українським військовим, які втратили кінцівки та потребують протезування.

Реєстрація на забіг (https://ffu.ticketforevent.com/) на офіційному сайті (https://ffu.foundation/go-to-the-future)заходу.

Ваша участь — це благодійна підтримка для захисників та можливість сказати їм “Дякую!”. Біжимо заради кращого майбутнього наших героїв! Go to the Future!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Привіт. Це Роккі Бальбоа. Хочу сьогодні поговорити про одну цікаву штуку — сирі яйця 🥚. Так, ті самі, що іноді хтось п'є зранку, ніби це секретна формула сили. Я теж так робив колись. Але давайте чесно: чи це дійсно потрібно? І що каже наука?

🔍 Чому люди п’ють сирі яйця?
Головна причина — білок. Яйце — доступне джерело протеїну, який допомагає відновлювати м’язи. Сире — бо швидко, без приготування, без витрат часу. Особливо це було актуально до появи всіх цих модних протеїнових коктейлів.

⚠️ Але є кілька речей, які варто знати:

1. Засвоюваність.
Білок із сирого яйця засвоюється гірше, ніж з вареного чи смаженого. Вчені кажуть — приблизно на 50–60%. Тобто користі менше, ніж здається.

2. Ризик сальмонели.
Так, це буває рідко, але трапляється. Сире яйце може бути заражене, і тоді — проблеми зі шлунком, або гірше. Особливо небезпечно для дітей чи людей зі слабким імунітетом.

3. Біотин і сирий білок.
Сирий яєчний білок містить речовину, яка може зв’язувати вітамін B7 (біотин) і заважати його засвоєнню. Це не критично, якщо ви зʼїли одне яйце раз на місяць, але якщо робити це постійно — вже інша справа.

✅ Що краще?
– Якщо хочеш білка — зварене яйце або омлет дадуть тобі те саме, але без ризику.
– Якщо хочеш бути "брутальним" — можна просто робити ранкову зарядку. Вона точно не зіпсує шлунок.

Я не лікар, я просто хлопець, який багато разів падав і вставав. Але скажу чесно: іноді прості речі мають більше сенсу, ніж модні. А найкраще — знати, чому ти щось робиш, і що воно дає.

З повагою —
Роккі Бальбоа 🥊🍳

#fan_art #супер_факт #супер_порада

#поезія
Живу в такій красі – не передати!
Земля, мов казка, дивна, чарівна!
Садок і квіти скрізь навколо хати,
Заходить в саме серденько весна.
Тут яблуні, мов молоком облиті,
І груші, й вишні в ніжному цвіту…
А вранці квіти всі росою вмиті…
Як не любити землю цю святу…
І я люблю чарівну Україну,
Цю землю надзвичайну, непросту.
Люблю її я ніжно і дитинно,
Свою Вітчизну, рідну, пресвяту.
Мій тут почався хід, тут всі стежини,
Які ведуть по цій землі в життя.
Тут є усе під сонцем для людини
І в кожного було тут майбуття.
А зараз йде війна, земля палає,
І ворог став на нашому путі.
Ніхто свого майбутнього не знає…
Чи буде сонце в нашому житті?
А скільки весен будем ще стрічати,
Світанків ніжних, стежечок в росі?
Ніхто цього не може зараз знати…
Та поки що живемо у красі,
Радіємо, дивуємось природі,
Любов’ю наливаємо серця.
А на кордоні ворог, там на сході,
Ракети посилає без кінця,
Щоб нас убити, знищити, спалити,
Бо забаганка визріла така…
А ми в своїй країні хочем жити —
Тут наша пісня гарна і дзвінка,
Тут наше слово ніжне світанкове,
Тут наші предки, прадіди-діди
Й дитинство у дітей було чудове,
Та орки принесли біду сюди…
О, Боже, зглянься, так не має бути,
Чого ці орки в край до нас зайшли!
За що несемо ми страшну спокуту?
Ми добрими і мирними були…
Хіба за те, що волю ми любили,
Що прагли самостійності віки?
Та ми нікого в світі не гнобили,
Сади садили мирно, залюбки…
Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити
І Україну рідну збережи.
Ми вміємо дружити і любити…
Здолати ворогів допоможи!

Надія Красоткіна

Поклав життя за Україну… Боронячи рідну Харківщину, на фронті загинув мужній воїн та спортсмен, розвідник, головний сержант взводу 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» В'ячеслав Шимчук з позивним "Дід".
Майстер спорту України зі спортивного орієнтування, В'ячеслав неодноразово представляв Харківську область та Україну на всеукраїнських і міжнародних змаганнях. Його високий рівень фізичної підготовки, здатність швидко орієнтуватися на місцевості, витривалість і чітке планування дій стали не лише основою спортивних перемог, а й важливими якостями для розвідника.
Після початку повномасштабного вторгнення В’ячеслав вступив до лав «Хартії». Воював у найгарячіших точках — Стельмахівці, Бахмуті, Серебрянському лісі, а згодом обороняв рідний Харків.
Його спортивні навички відігравали ключову роль під час виконання завдань у розвідці: вміння читати карту, орієнтуватися у складному рельєфі, швидко ухвалювати рішення в екстремальних умовах, працювати в команді.
В’ячеслав також активно навчав побратимів — проводив тренування, передавав знання з топографії, навички орієнтування, тактичного пересування, виживання в лісі. Його досвід допомагав молодим воїнам краще розуміти бойову обстановку і діяти впевнено.
26 липня 2024 року в районі села Липці на Харківщині бойова група В’ячеслава Шимчука раптово натрапила на ворожу ДРГ. Миттєво зав’язався ближній бій, який став для Героя останнім…
За особисту мужність і самовідданість у захисті державного суверенітету України він був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». А 26 лютого 2025 року В’ячеславу Шимчуку було посмертно присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
30 квітня 2025 року на фасаді харківської школи №73, яку закінчив В’ячеслав, відкрито меморіальну дошку.
Його пам’ятають як фахового спортсмена, досвідченого воїна-розвідника і людину, яка до кінця залишалася відданою своїй справі.
Світла пам’ять Герою та низький земний уклін!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport