• 😱 Під Варшавою автобус із українцями потрапив у ДТП, є постраждалі, — ЗМІ

    Аварія сталася в ніч на 29 квітня на трасі до аеропорту Шопена під Варшавою. За попередніми даними, водій автобуса не впорався з керуванням на повороті, врізався в огорожу, після чого автобус перекинувся та зіткнувся з ліхтарем.

    В автобусі було 26 пасажирів, серед них — громадяни України, Білорусі та Іспанії, повідомляє Miejski Reporter. За попередніми даними, 16 осіб, зокрема дитину, госпіталізували (національність не уточнюється).

    Під час рятувальних робіт сталася ще одна аварія: у машину рятувальників на місці першої ДТП врізалася вантажівка.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    😱 Під Варшавою автобус із українцями потрапив у ДТП, є постраждалі, — ЗМІ Аварія сталася в ніч на 29 квітня на трасі до аеропорту Шопена під Варшавою. За попередніми даними, водій автобуса не впорався з керуванням на повороті, врізався в огорожу, після чого автобус перекинувся та зіткнувся з ліхтарем. В автобусі було 26 пасажирів, серед них — громадяни України, Білорусі та Іспанії, повідомляє Miejski Reporter. За попередніми даними, 16 осіб, зокрема дитину, госпіталізували (національність не уточнюється). Під час рятувальних робіт сталася ще одна аварія: у машину рятувальників на місці першої ДТП врізалася вантажівка. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    62views
  • У громадському транспорті Бучі тепер можна платити лише безготівково — карткою, смартфоном або гаджетом з NFC. В усіх автобусах встановили валідатори, водії готівку не приймають.

    Це частина цифровізації міських сервісів і має зробити проїзд швидшим і зручнішим.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    У громадському транспорті Бучі тепер можна платити лише безготівково — карткою, смартфоном або гаджетом з NFC. В усіх автобусах встановили валідатори, водії готівку не приймають. Це частина цифровізації міських сервісів і має зробити проїзд швидшим і зручнішим. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    96views
  • #поезія
    Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
    Стукала в оселі, щоб десь відпочити,

    Люди відчиняли, та не всі впускали,
    Бо не всі зуміли, її розпізнати.
    ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
    Щастя і любові, людям всім бажала,
    Забирала речі, що були в торбинці,
    Далі прямувала, хоча і стомилась.
    Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
    Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
    Та не видно було, нікого надворі,
    Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
    Оглянулась знову, може де-хто вийде,
    Може господиня, чи хазяїн прийде,
    Двері відчинились, вибігли з них діти,
    Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
    ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
    Які щебетали, мов ті пташенята,
    Підійшли до неї, мило привітались,
    Запросили в хату, там є дід й бабуся.
    ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
    Дякую, сказати, дітям не забула,
    Діткам цим маленьким, була дуже рада,
    Та й попрямувала, до сільської хати.
    В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
    З дідусем стареньким, щось там газдували,
    ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
    Щоб людей стареньких, та й не налякати.
    Привіталась з ними, мило посміхнулась,
    Людям пояснила, як сюди попала,
    Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
    Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
    Смачненьким обідом, щиро частували,
    Гостю подорожню, як свою прийняли,
    ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
    Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
    ДОБРОТА раділа, було так приємно,
    Люди ці зуміли, її розпізнати,
    Впустили до хати, ще й нагодували,
    Вирішила щиро, все їм розказати.
    ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
    І стараюсь людям, хто я, пояснити,
    Та нажаль чимало, мене проганяли,
    І не розуміли, та й не впізнавали.
    ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
    Буде нам всім в радість, старим та онукам",
    ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
    Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
    А в торбинці були щастя та повага,
    Любов й розуміння, турбота й увага,
    Тож довайте, щиро добро цінувати,
    Людей розуміти й просто поважати.

    Мілі
    #поезія Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу, Стукала в оселі, щоб десь відпочити, Люди відчиняли, та не всі впускали, Бо не всі зуміли, її розпізнати. ДОБРОТА всміхалась та не ображалась, Щастя і любові, людям всім бажала, Забирала речі, що були в торбинці, Далі прямувала, хоча і стомилась. Ось прийшла неспішно, до сільської хати, Й стала на подвір'ї, людей виглядати, Та не видно було, нікого надворі, Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно. Оглянулась знову, може де-хто вийде, Може господиня, чи хазяїн прийде, Двері відчинились, вибігли з них діти, Гомінкі й веселі, щирі та завзяті. ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим, Які щебетали, мов ті пташенята, Підійшли до неї, мило привітались, Запросили в хату, там є дід й бабуся. ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась, Дякую, сказати, дітям не забула, Діткам цим маленьким, була дуже рада, Та й попрямувала, до сільської хати. В хаті щось бабуся, мила й прибирала, З дідусем стареньким, щось там газдували, ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати, Щоб людей стареньких, та й не налякати. Привіталась з ними, мило посміхнулась, Людям пояснила, як сюди попала, Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі, Кожне слово й фразу, чули з розумінням. Смачненьким обідом, щиро частували, Гостю подорожню, як свою прийняли, ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила, Мабуть притомилась, з дальньої дороги. ДОБРОТА раділа, було так приємно, Люди ці зуміли, її розпізнати, Впустили до хати, ще й нагодували, Вирішила щиро, все їм розказати. ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу, І стараюсь людям, хто я, пояснити, Та нажаль чимало, мене проганяли, І не розуміли, та й не впізнавали. ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся, Буде нам всім в радість, старим та онукам", ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними, Витягла з торбинки, людям цим гостинці. А в торбинці були щастя та повага, Любов й розуміння, турбота й увага, Тож довайте, щиро добро цінувати, Людей розуміти й просто поважати. Мілі
    Love
    2
    158views
  • #природа
    Тумпак Севу, що в перекладі з яванської означає «Тисяча водоспадів», — це один із найвражаючих природних скарбів Індонезії, розташований у східній частині острова Ява, неподалік від міста Лумаджанг. Цей величний водоспад, також відомий як Кобан Севу, приваблює мандрівників своєю унікальною красою та грандіозним масштабом.

    Природна велич

    Тумпак Севу розташований у тіні найвищого діючого вулкана Яви — Семеру. Водоспад живиться талою водою з гори, яка стікає річкою Глідік, створюючи каскад потоків, що падають із висоти близько 120 метрів. Особливістю Тумпак Севу є його напівкругла форма: річка розпадається на безліч струмків, які немов магічне «дерево життя» спускаються по скелястій стіні у глибоку круглу западину. Ця картина, особливо на світанку, створює незабутнє видовище, що зачаровує своєю містичною атмосферою.

    Як дістатися

    Тумпак Севу розташований між містами Маланг і Лумаджанг, що робить його відносно доступним для туристів. Доїхати можна автобусом, орендованим автомобілем або мотоциклом. Від найближчої дороги до водоспаду веде стежка, яка включає спуск у каньон. Це може бути фізично складним, але винагорода у вигляді захоплюючих краєвидів того варта. Місцеві гіди пропонують екскурсії, включаючи відвідування сусідньої печери Гоа Тетес, де також є невеликі водоспади.

    Чому варто відвідати?

    Тумпак Севу — це не просто водоспад, а справжнє природне диво, яке поєднує в собі міць води, велич джунглів і таємничість вулканічного ландшафту. Це місце ідеально підходить для любителів пригод, фотографів і тих, хто прагне відчути гармонію з природою. Подорож до Тумпак Севу часто комбінують із відвідуванням вулкана Бромо чи водоспаду Мадакаріпура, що робить східну Яву незабутньою частиною індонезійської пригоди.

    Тумпак Севу — це місце, де природа демонструє свою силу й красу в усій величі. Відвідавши його, ви не лише побачите «Тисячу водоспадів», а й відчуєте себе частиною чогось величного та вічного.
    #природа Тумпак Севу, що в перекладі з яванської означає «Тисяча водоспадів», — це один із найвражаючих природних скарбів Індонезії, розташований у східній частині острова Ява, неподалік від міста Лумаджанг. Цей величний водоспад, також відомий як Кобан Севу, приваблює мандрівників своєю унікальною красою та грандіозним масштабом. Природна велич Тумпак Севу розташований у тіні найвищого діючого вулкана Яви — Семеру. Водоспад живиться талою водою з гори, яка стікає річкою Глідік, створюючи каскад потоків, що падають із висоти близько 120 метрів. Особливістю Тумпак Севу є його напівкругла форма: річка розпадається на безліч струмків, які немов магічне «дерево життя» спускаються по скелястій стіні у глибоку круглу западину. Ця картина, особливо на світанку, створює незабутнє видовище, що зачаровує своєю містичною атмосферою. Як дістатися Тумпак Севу розташований між містами Маланг і Лумаджанг, що робить його відносно доступним для туристів. Доїхати можна автобусом, орендованим автомобілем або мотоциклом. Від найближчої дороги до водоспаду веде стежка, яка включає спуск у каньон. Це може бути фізично складним, але винагорода у вигляді захоплюючих краєвидів того варта. Місцеві гіди пропонують екскурсії, включаючи відвідування сусідньої печери Гоа Тетес, де також є невеликі водоспади. Чому варто відвідати? Тумпак Севу — це не просто водоспад, а справжнє природне диво, яке поєднує в собі міць води, велич джунглів і таємничість вулканічного ландшафту. Це місце ідеально підходить для любителів пригод, фотографів і тих, хто прагне відчути гармонію з природою. Подорож до Тумпак Севу часто комбінують із відвідуванням вулкана Бромо чи водоспаду Мадакаріпура, що робить східну Яву незабутньою частиною індонезійської пригоди. Тумпак Севу — це місце, де природа демонструє свою силу й красу в усій величі. Відвідавши його, ви не лише побачите «Тисячу водоспадів», а й відчуєте себе частиною чогось величного та вічного.
    Love
    1
    324views 22Plays
  • Відберіть у бабусі коньяк і спиці 😂😂😂
    Відберіть у бабусі коньяк і спиці 😂😂😂
    Haha
    1
    72views 6Plays
  • 🎨Марiя Гордєєва, 1970р.н.
    "Бабусині пиріжки", 2025р.
    Серія "Дім"
    🎨Марiя Гордєєва, 1970р.н. "Бабусині пиріжки", 2025р. Серія "Дім"
    18views
  • Видавництво Nasha Idea анонсувало 1 омнібус манґи «Блукальці» — справжній витвір мистецтва від автора «Саги про Вінланд» Макото Юкімури!

    📝 2070-ті роки.
    Людство вже давно влаштовує космічні міжнародні перельоти, але прибрати супутникове сміття за собою ніяк не навчиться🪐

    Коли на орбіті регулярно літає металобрухт, космічні лайнери щодня ризикують потрапити в катастрофу. Аби таке ставалося якнайрідше, поза земною атмосферою працює відділ збирачів уламків і регулярно знищує непотріб.

    Підчепити уламок, скерувати до межі з атмосферою та споглядати, як він палає — ось і вся рутина запального Хачімакі, меланхолійного Юрія та відчайдушної Фі. Однак, попри монотонність життя, кожен із них має власні амбіції, філософію та досвід за плечима🌌

    Як настільки різних людей занесло на один космічний борт? А скільки всього їм іще доведеться дізнатися одне про одного?..

    🫶🏻Том 1/2
    💚В наявності у травні

    📚 формат 208×150
    📚 м’яка обкладинка з клапанами
    📚 480 сторінок
    📚 вік 14+
    🔥 ціна 380 ❌ замість 450 грн

    Робіть передзамовлення новинки на сайті!: https://nashaidea.com/product/blukalczi-tom-1/
    Видавництво Nasha Idea анонсувало 1 омнібус манґи «Блукальці» — справжній витвір мистецтва від автора «Саги про Вінланд» Макото Юкімури! 📝 2070-ті роки. Людство вже давно влаштовує космічні міжнародні перельоти, але прибрати супутникове сміття за собою ніяк не навчиться🪐 Коли на орбіті регулярно літає металобрухт, космічні лайнери щодня ризикують потрапити в катастрофу. Аби таке ставалося якнайрідше, поза земною атмосферою працює відділ збирачів уламків і регулярно знищує непотріб. Підчепити уламок, скерувати до межі з атмосферою та споглядати, як він палає — ось і вся рутина запального Хачімакі, меланхолійного Юрія та відчайдушної Фі. Однак, попри монотонність життя, кожен із них має власні амбіції, філософію та досвід за плечима🌌 Як настільки різних людей занесло на один космічний борт? А скільки всього їм іще доведеться дізнатися одне про одного?.. 🫶🏻Том 1/2 💚В наявності у травні 📚 формат 208×150 📚 м’яка обкладинка з клапанами 📚 480 сторінок 📚 вік 14+ 🔥 ціна 380 ❌ замість 450 грн Робіть передзамовлення новинки на сайті!: https://nashaidea.com/product/blukalczi-tom-1/
    Love
    Wow
    2
    1comments 167views
  • Зеленський щодо нічних ударів дронами по нашим мирним містам
    Ворог запустив понад 100 російських ударних дронів за цю ніч по Харкову, Дніпру, Добропіллю та іншим містам та громадам. Загалом, з початку тижня 375 ударних дронів, з них понад 190 – «шахеди».
    ▪️У Харкові внаслідок двох хвиль ударів поранені більш ніж 45 людей, і серед них двоє дітей. Наймолодшому пораненому п’ять років лише. Постраждали житлові райони, пошкоджені багатоквартирні будинки, лікарня, школа. Усього – 13 цивільних локацій у місті.
    ▪️У Дніпрі одна людина загинула. Ще одна – поранена. Удару теж зазнала цивільна інфраструктура.
    ▪️У Добропіллі влучили в будівлю шахти, пошкодили звичайні автобуси та автомобілі. Одну особу поранено.
    Президент вчергове звернув увагу на необхідність тиску на рф для завершення війни. Також наголосив на потребі України в засобах ППО.
    Зеленський щодо нічних ударів дронами по нашим мирним містам Ворог запустив понад 100 російських ударних дронів за цю ніч по Харкову, Дніпру, Добропіллю та іншим містам та громадам. Загалом, з початку тижня 375 ударних дронів, з них понад 190 – «шахеди». ▪️У Харкові внаслідок двох хвиль ударів поранені більш ніж 45 людей, і серед них двоє дітей. Наймолодшому пораненому п’ять років лише. Постраждали житлові райони, пошкоджені багатоквартирні будинки, лікарня, школа. Усього – 13 цивільних локацій у місті. ▪️У Дніпрі одна людина загинула. Ще одна – поранена. Удару теж зазнала цивільна інфраструктура. ▪️У Добропіллі влучили в будівлю шахти, пошкодили звичайні автобуси та автомобілі. Одну особу поранено. Президент вчергове звернув увагу на необхідність тиску на рф для завершення війни. Також наголосив на потребі України в засобах ППО.
    64views
  • 🥀Навіть солдат розплакався, коли побачив який "узький мір" прилетів до бабусі...

    Рекомендовано дивитися тим , хто перебирає умовами десь на Західній або закордоном і ще думає як здати свою хату в Києві на кілька місяців... Подивіться на цю бабусю. Можливо до вас совість повернеться
    🥀Навіть солдат розплакався, коли побачив який "узький мір" прилетів до бабусі... Рекомендовано дивитися тим , хто перебирає умовами десь на Західній або закордоном і ще думає як здати свою хату в Києві на кілька місяців... Подивіться на цю бабусю. Можливо до вас совість повернеться
    22views 1Plays
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    263views
More Results