#історія #музика
The Shaggs: Хронологія тріумфу щирої недолугості над музичною теорією.
​В історії музики існують гурти, які стають відомими завдяки віртуозності, і гурти, що стають легендами через її повну відсутність. The Shaggs — три сестри з глухого містечка у Нью-Гемпширі — належать до другої категорії, ставши головним болем для музикознавців та іконами для Курта Кобейна та Френка Заппи. 🎻

​Історія колективу почалася не з любові до мистецтва, а з параноїдального пророцтва. Ще у 1930-х роках мати Остіна Віггіна, батька дівчат, передбачила йому три речі: він одружиться з рудоволосою жінкою, у нього будуть сини, яких вона не побачить, і його доньки стануть популярним музичним гуртом. Коли до середини 1960-х перші два пункти збулися, Остін, не гаючи часу, взявся за реалізацію останнього. У 1968 році він забрав доньок Дороті, Бетті та Хелен зі школи, купив їм інструменти та змусив репетирувати за графіком, якому б заздрили спартанці.
​Проблема була лише в одному: сестри Віггін не мали жодного уявлення про ритм чи гармонію. Проте вже 9 березня 1969 року на студії Fleetwood у Массачусетсі вони записали альбом Philosophy of the World. Результат виявився настільки дезорієнтуючим, що навіть професійні інженери під час запису ледве стримували сміх. Музика The Shaggs звучить так, ніби три різні пісні намагаються вижити в одному просторі, ігноруючи закони фізики. 🎻

​Поки в москві того часу, на зламі 1960-х та 1970-х, офіційні ансамблі вивіряли кожну ноту під наглядом цензорів, створюючи стерильний і передбачуваний продукт, ці дівчата в США випадково винайшли «арт-брют» у музиці. Вони грали абсолютно щиро, не підозрюючи, що їхні структури — це чистий авангард. У 1973 році, після смерті батька, гурт припинив існування, але їхня слава лише починалася. У 1980 році альбом був перевиданий, і саме тоді Террі Адамс із гурту NRBQ відкрив їх світові. Френк Заппа пізніше заявляв, що The Shaggs «кращі за Beatles», маючи на увазі їхню абсолютну автентичність.

​Технологічно цей запис — пам'ятник аналоговому хаосу. Жоден сучасний алгоритм чи автотюн не зможе відтворити ту специфічну десинхронізацію, яку сестри видавали природним шляхом. Це була перемога чистої ідеї над формою: дівчата просто хотіли догодити батькові, а натомість створили альбом, який сьогодні вважається одним із найважливіших зразків аутсайдерської музики. У 1999 році журнал Rolling Stone включив їхній альбом до списку найважливіших записів століття, остаточно легітимізувавши цей дивний хаос. 🎻

​The Shaggs довели: щоб залишити слід в історії, іноді достатньо просто бути собою настільки сильно, щоб це почало лякати оточуючих. Їхня дискографія — це нагадування, що професіоналізм — це лише навичка, а справжня музика народжується там, де закінчуються правила. 🎻

❗️ «Пам’ять — це не порушення»: Зеленський зустрівся з Владиславом Гераскевичем та його батьком

«В України будуть і чемпіони, і олімпійці. Та головне, що є в України, — українці. Ті, для кого важлива правда та памʼять про спортсменів і спортсменок, яких убила війна», — наголосив президент.

😤 19-річна донька священника з Покровська передавала дані про ЗСУ агенту ФСБ, із яким мала «не просто дружні стосунки» — CNN.

У липні 2024-го Христина Гаркавенко на прохання агента прийшла до церкви, у якій служив священником її батько. В одній із кімнат вона поставила телефон на вікно та знімала дорогу, якою переміщалися українські війська. Відео у прямому ефірі отримували росіяни.

Це було не єдине завдання, яке дівчина виконувала для російських спецслужб. Протягом року вона передавала інформацію про розташування українських військовослужбовців та техніки в Покровську.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

📹 Харківщина: триденну жалобу оголосили у Богодухові за родиною – батьком та трьома дітьми, які загинули через удар російського безпілотника

Пізно ввечері БПЛА влучив у приватний житловий будинок та повністю його зруйнував. З-під завалів рятувальники дістали чотири тіла - 34-річного батька та трьох його маленьких дітей: однорічної дівчинки та двох дворічних хлопчиків. Їх 35-річна вагітна мати зараз в лікарні з черепно-мозковою травмою та опіками.

До Богодухова родина евакуювалась кілька днів тому із селища Золочів. Загиблий чоловік був ветераном російсько-української війни та повернувся зі служби після важкого поранення та ампутації.

🇺🇦⛸Фігурист Кирило Марсак з особистим рекордом дебютував на Олімпійських іграх у Мілан-Кортіна 2026 🇮🇹

👏21-річний фігурист з Херсона за чистий прокат короткої програми в чоловічому одиночному катанні отримав від суддів 86.89 бали і це на 10 балів більше за його попереднє досягнення.

Кирило Марсак достроково відібрався до довільної програми олімпійського турніру, яка відбудеться 13 лютого.

Виступ у короткій під пісню Андреа та Маттео Бочеллі Fall On Me Кирило присвятив своєму батькові Андрію, який зараз на фронті захищає Україну від російського агресора.

❤️💪Вболіваємо серцем! Перемагаємо разом!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #музика
Від молитви до автотюну: Метаморфози R&B як дзеркало соціальних зрушень.
Історія Rhythm and Blues — це не про солодкі зітхання під неоновим світлом, а про те, як сегрегація, міграція та мікросхеми перетворили релігійний екстаз на багатомільярдну індустрію. Якщо джаз був музикою ресторанів, то ранній R&B став музикою вулиці, що відмовилася бути чемною. 🎻

Все почалося наприкінці 1940-х, коли термін «race records» (расові записи) став занадто токсичним навіть для консервативної Америки. Журнал Billboard просто замінив його на «Rhythm and Blues». Це був гібрид: енергія госпелу, структура блюзу та зухвалість джазових біг-бендів, стиснута до розміру комбо-складу. Музика стала гучнішою завдяки електрифікації гітар — і це був перший крок до того, що ми сьогодні називаємо рок-н-ролом. Фактично, ранній R&B — це батько року, якого згодом просто «відбілили» для кращих продажів.

У 1960-х стиль пережив першу велику мутацію завдяки Motown. Беррі Горді в Детройті створив музичний конвеєр, де чорношкірі артисти мали виглядати і звучати так, щоб їх пустили у вітальню білої родини. Це був витончений соціальний троянський кінь: ідеальні костюми, вивірені манери та звук, який неможливо було ігнорувати. Поки в москві намагалися імітувати «естраду» за лекалами партійних з'їздів, у США R&B став головним інструментом боротьби за громадянські права — від Марвіна Гея до Стіві Вандера.

Справжня технологічна революція відбулася у 1980-х. Поява драм-машин (зокрема Roland TR-808) та синтезаторів перетворила «брудний» живий звук на стерильний і футуристичний Contemporary R&B. Це був момент, коли ритм остаточно переміг блюз. Джанет Джексон та Прінс довели, що сексуальність у музиці може бути механічною, але водночас заразною. 🎻

Сучасний стан жанру — це панування цифрової обробки. Автотюн, який спочатку був інструментом виправлення помилок, став естетичним вибором. R&B сьогодні — це музика інтелектуального гедонізму. Він пройшов шлях від бавовняних плантацій та церковних хорів до пентхаусів, де кожен звук відшліфований до стану діаманта. Це історія про те, як маргіналізований ритм став глобальним стандартом, диктуючи моду, сленг та спосіб життя. 🎻

https://youtu.be/rAUJSc6unAg?si=bK7Z9djf7siE5inY

#історія #факт
ПРИВАТНА «ЕНІГМА» АЛАНА ТЮРІНГА: ЧОМУ БАТЬКО КІБЕРНЕТИКИ ЗАКОПАВ СВОЇ СТАТКИ В ЛІСІ?
Алан Тюрінг відомий як людина, що зламала незламний нацистський шифр «Енігма» та заклала фундамент для створення сучасних комп’ютерів. Його розум працював за межами звичайної логіки, проте в особистому житті цей геній часто керувався цілком земними, а іноді й кумедними страхами. Один із найбільш химерних епізодів його життя пов’язаний не з математикою, а зі справжнім пошуком скарбів. 📉

На початку 1940 року, коли над Великою Британією нависла реальна загроза німецького вторгнення, Тюрінг серйозно занепокоївся збереженням своїх фінансів. Не довіряючи банкам, які могли збанкрутувати у разі окупації, він вирішив діяти радикально. Математик перевів усі свої заощадження (близько 250 фунтів стерлінгів — на той час солідна сума) у два масивні срібні злитки.

Під покровом ночі, озброївшись лопатою, він таємно закопав ці злитки в лісі поблизу Блетчлі-парку, де працював над дешифруванням. Щоб не забути місце, Тюрінг склав власну «карту скарбів», засновану на складних математичних орієнтирах та відстанях від певних дерев. Проте геніальність у криптографії не гарантувала успіху в геодезії.
Коли війна закінчилася і загроза минула, Тюрінг вирішив повернути своє срібло. Він кілька разів виїжджав до лісу, навіть власноруч сконструював примітивний металошукач (один із перших у своєму роді), але... так і не зміг знайти місце схованки. Ландшафт змінився, дерева підросли, а точність його розрахунків розбилася об мінливість природи. Срібло назавжди залишилося в англійській землі.

Ця історія відкриває нам Тюрінга не як холодну «обчислювальну машину», а як живу людину — ексцентричну, вразливу і подекуди наївну. Людина, яка зуміла розгадати таємні плани Гітлера, виявилася безсилою перед власноруч створеною загадкою. Його приватне срібло досі десь лежить у лісах Блетчлі, залишаючись останньою нерозгаданою «Енігмою» великого Алана Тюрінга. 🌳🥈

#історія #постаті
10 лютого 1907 року: Василь Ремесло — «батько» пшениці, що годувала мільйони.
​Якщо Каразін створював інтелектуальний грунт, то Василь Миколайович Ремесло буквально працював із українським чорноземом. Видатний селекціонер, академік і людина, яка перетворила Миронівську дослідну станцію на світовий бренд. Його робота — це той випадок, коли наука стає стратегічною зброєю та запорукою виживання 🌾.

​Чим він заслужив місце в історії?
​Миронівська-808: Це не просто номер сорту, це справжня легенда. Василь Ремесло створив сорт озимої пшениці, який став найбільш розповсюдженим у світі. Свого часу «808-ма» займала мільйони гектарів не лише в Україні, а й по всій Європі та Азії. Вона була неймовірно витривалою до морозів та хвороб, що в умовах радянського дефіциту всього на світі було справжнім порятунком 🚜.
​Методика «перевиховання» рослин: Ремесло розробив унікальний метод перетворення ярих сортів пшениці на озимі. Це дозволило значно підвищити врожайність у складних кліматичних зонах.
​Світове визнання: До Миронівки (на Київщині) приїздили делегації з усіх континентів. Попри залізну завісу, західні аграрії визнавали: українська селекція під керівництвом Ремесла — це вищий пілотаж 🌍.

​Василь Ремесло був людиною праці, яка трималася осторонь гучних політичних гасел, фокусуючись на тому, щоб хліб був на кожному столі. В умовах тоталітарної системи, яка часто замінювала науку генетичним шарлатанством (згадаймо Лисанка), Ремесло примудрявся видавати реальний, відчутний результат.

​Сьогодні, коли питання продовольчої безпеки знову стало для України та світу одним із найгостріших, спадщина Василя Ремесла виглядає особливо актуальною. Він довів, що українська земля в поєднанні з холодним науковим розумом здатна дивувати планету 🥖.

​🥋 До бойової родини та всіх небайдужих. Шлях Воїна довжиною в життя.

​Я звертаюся до вас як донька людини, чиє життя було взірцем дисципліни, честі та вірності. Мій батько — Олег Петрович Білоногий.

Майстер завжди залишається майстром, навіть якщо замість додзьо — окоп.
​Понад 30 років він віддав бойовим мистецтвам. Для спільноти карате він був Сенсеєм, засновником клубу «ОНАМІ» та представником окінавської асоціації КІОКАЙ в Україні. Він навчав не просто битися, а бути Людиною з великої літери, виховуючи дух у сотнях учнів.

​Коли прийшла велика війна, він довів, що його принципи — не просто слова на тренуваннях. У 50 років він добровільно пішов на фронт у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Майстер змінив кімоно на піксель, бо не міг інакше. Це був його вибір — захистити те, що він любив і чому навчав.

​24 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання Олег Петрович загинув.

​Навіть природа відчула цей відхід — на його ділянці висохла копанка, яку він так любив... Наче вода пішла слідом за Майстром, залишивши нам лише пустку і вічну пам'ять.

​Я прошу вас підтримати петицію про присвоєння моєму батькові звання Героя України (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити для воїна, який до останнього подиху залишався вірним своєму Кодексу.

​👉 Будь ласка, підпишіть та поширте це посилання у своїх групах та серед знайомих:

https://petition.president.gov.ua/petition/258802

​Або знайдіть через Google за запитом: «258802 петиція».

​Кожен ваш підпис — це крок до того, щоб подвиг справжнього Майстра був закарбований в історії.
​Світла пам'ять Воїну. Осс. 🇺🇦

Вони потрапили в полон в один день.
Олександр та Андрій Степанови,
син і батько.

«Я розумів, що мене чекає в полоні, бо я офіцер і мав татуювання «Воля або смерть». Я би підірвав себе, та в полон не здався, якби поруч не було сина.
Я сказав йому: «Ти повинен витримати, бо нас чекають вдома».
Нас розділили в Оленівці. Я думав, що його повезли на обмін.
Та Сашка з іншими полоненими відправили в Таганрог.
У Донецьку на допиті нас сильно побили. Коли ми приїхали звідти, то я навіть у туалет не міг нормально сходити — все було з кров'ю.
Багатьох наших хлопців змушували брати на себе військові злочини, щоб засудити їх, щоб українців показати злочинцями. Змушували вони під тортурами. Найважче було, коли били струмом. У мене була зупинка серця після удару елетрошокером у шию. Мене відкачали.
Татуювання для них — це як червона тряпка. Якщо у тебе є татуювання, називають такими словами, що я їх раніше і не чув. Кажуть, що ми фашисти, нацисти. Давали лезо, щоб зрізати татуювання. Були такі хлопці, що зрізали, у них потім ноги гнили. Мені коли давали лезо, щоб зрізати татуювання, я казав, щоб давали мені одразу пістолет і застрелили мене — татуювання зрізати не буду.
У Камишині на прийомці нас дуже сильно побили.
Я тоді свідомість втрачав разів двадцять.
Я з машини не встиг ногу спустити, як мене звідти стягнули і почали бити. Прийшов до тями, дивлюсь, а в мене одна кросівка на нозі, а я десь валяюсь. Вони побачили, що рухаюсь і знову почали бити. Я знову знепритомнів. І так по колу.
Я тоді не міг голову тримати. У туалеті вчився голову тримати, бо вона сильно висіла. Я днів шість нічого не їв і не пив через це.
До полону у мене вага була 132 кілограми, після — 65. Я втратив 67 кілограмів. Нам давали гаряче і змушували дуже швидко з'їсти. Щоб з'сти була хвилина максимум. Супом це важко назвати. Це була якась вода, іноді там попадеться якась морквина або картоплина. Суп і кашу давали. У мене кіт більше їсть, ніж там були порції. У нас там у камері було 16 чоловік, за стіл могло сісти шість, стоячи їсти не можна було. Тобто ми по п'ять людей поділились і хтось один був черговим, одразу сідав їсти.
Коли приводили в санчастину, жінка-медик кричала: “Навіщо ви цих бандер сюди привели, я би їм уже щось вколола, щоб вони крякнули і все”. Або таке: “Навіщо його привели? Нога гниє? Хай гниє! Хай повністю згниє!”
Запитував один у мене: “Чого ти проти нас воюєш?” Кажу: “Якби я прийшов до тебе додому і сказав, мовляв, іди звідси, тепер це мій дім, то що б ти зробив?” “Вбив би тебе”, — відповідає. І я йому: “Сам відповів на своє запитання”. А він: “Ми не прийшли до тебе, ми прийшли звільняти. Звільняти від фашистів, таких, як ти”. “А для мене фашист — ти”, — говорю. Після цього раз — і тиша.
Перше моє питання, яке я задав дружині, коли мене обміняли — чи є Саша вдома. Він потрапив у полон у 20, він двадцятиріччя зустрів на «Азовсталі». Мені було дуже боляче, я надіявся, що я повернусь, і дитина моя вже буде вдома. Сина повернули 14 вересня.
Ми обоє хочемо повернутися на службу.»
Мужні
Андрій та Олександр Степанови.