Ніч задалася…

Їб…шило ночером так, що Цуцилія втекла з під моєї дупи під ковдрою в прохідну кімнату - правила двох стін додержувалася!:)
В ту канапу, яка нижня плацкарта біля туалету, заховалася!:)
Аж під ранок повернулася…

Кішки - норм.
Як удави, спокійні…
Вахочка й не смикнувся, Лєдя тільки обурено бровами поводила…

Ранок цього разу для нас таки стався, за що щира подяка ЗСУ та ППО!
Війна війною, обід за розпорядком.
Тільки що дядечко диканський ще 150 кг картоплі привіз!
100 ми вже в нього брали!

Ми ж з гуртожитком вирішили не купувати картоплю на зиму?
- Братимемо по сітці? Зʼїли - ще придбали?:)

Нууууу, так…
Сільську та треновану ще бабою Надією, яка декілька голодоморів пережила, душу куди подінеш?…

Спочатку придбали 100 кг?
Щщщщоб було?

Тепер ще 150!:)
Нехай лежить у льосі?:)

Чи малувато буде?:)))

Ви як там?
Цілі?

#вистави
🎭 Цієї суботи у Києві покажуть виставу «У голоду дитячі очі», яка ще не лишила жодного серце байдужим.

Не чергова історія страждання. Це — історія перемоги духу!

Як знайти щастя там, де кожен день – це боротьба за життя?
Як сміятися, коли навколо – панує смерть?

«У голоду дитячі очі» – це не просто вистава. Це потужна трагікомедія про українську родину 30-х років. Про батька, який серед жахіть Голодомору виховує в дітях не страх, а неймовірну мужність. Про те, як жити, коли здається, що жити вже неможливо.

Чому це варто побачити?
Історія не про страждання, а про незламність. Про те, як жарт, кохання та надія допомагали вижити.

Де?
Театр Cult, Київ, вул. Чикаленка, 14

Коли?
27 вересня, 15:00

Придбати квитки можна — за посиланням:
https://kyiv.karabas.com/teatral-na-studiya-zhyza-u-holodu-dytyachi-o...

🌾 «Закон про п’ять колосків»: коли зерно стало злочином.

У 1932 році радянська влада ухвалила один із найжорстокіших законів сталінської епохи — постанову, яка увійшла в історію під назвою «закон про п’ять колосків». Він став інструментом репресій, який прирік мільйони українських селян на голод і смерть.

📜 Суть закону.

7 серпня 1932 року вийшла постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

За нею будь-яке привласнення колгоспного майна, навіть кількох зернин чи кількох колосків із поля, каралося:

🔸️розстрілом (з «пом’якшувальною обставиною» — 10 років таборів без права повернення).

🌑 Як це працювало.

🔹️Селянин, що намагався підняти з поля кілька колосків, аби нагодувати дітей, вважався «ворогом народу».

🔹️На місцях каральні органи виконували цей закон буквально: арештовували, судили й висилали навіть за жменю зерна.

🔹️Тисячі українців отримали вироки — від розстрілу до 10 років ГУЛАГу.

⚰️ Україна і Голодомор.

🔸️Саме в Україні цей закон став особливо трагічним, бо збігся з політикою хлібозаготівель і вилученням продовольства.

🔸️У роки Голодомору 1932–1933 навіть діти, які намагалися зібрати кілька колосків на полі, щоб вижити, могли стати «злочинцями».

🔸️Архівні дані свідчать: за перші півроку дії закону заарештували понад 150 тисяч осіб, з них тисячі були розстріляні.

🌍 Символ абсурду.

Закон про «п’ять колосків» став символом того, як радянська система цінувала зерно вище за людське життя.

🔹️Він показав нелюдську жорстокість сталінського режиму.

🔹️Це був інструмент залякування, що тримав селян у страху та безвиході.

👉 «Закон про п’ять колосків» — це не просто документ минулого. Це доказ того, як тоталітарна влада може знищити мораль і людяність, перетворивши жменю зерна на злочин, а виживання — на кару.

КРИВАВИЙ ШЛЯХ ДО СВОБОДИ: УКРАЇНИ крізь ПЕКЛО

УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ — це не просто територія на карті. Це серце, яке б’ється крізь століття, крізь рабство, голодомори, репресії, і тепер — крізь вогонь сучасної війни. Це земля, яка ніколи не просила чужого, але завжди мусила захищати своє. І сьогодні, як і сотні років тому, вона знову вкрита кров’ю своїх дітей.

2022 рік став новим розп’яттям для України. роZZійська імперія, з її людиноненависницькою ідеологією, знову розгорнула свої криваві щупальця. Її лідер — істота, яку історія запише не як людину, а як демона з пекла, що приніс смерть, руїну і сльози мільйонам. Його ім’я — Хуйло — стало символом зла, що несе геноцид під маскою "визволення".

Смерть, що прийшла... в ДИТЯЧИХ ОЧАХ!

МАРІУПОЛЬ, БУЧА, ІРПІНЬ, ХАРКІВ, ХЕРСОН... КИЇВ ... Кожне місто — це рана. Кожна вулиця — це могила. ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ, СЕРЕД НИХ СОТНІ ДІТЕЙ, були вбиті безжально, холоднокровно. Маленькі тіла, загорнуті в ковдри, лежать серед руїн, де колись лунали дитячі голоси та сміх. Матері рвуть на собі волосся, батьки копають могили голими руками. Це не просто війна — це геноцид, це спроба стерти націю, яка не скорилася.

НЕЗЛАМНІСТЬ У ПЕКЛІ

Та навіть у мороці, УКРАЇНА НЕ ЗГАСЛА. Воїни, добровольці, медики, волонтери — кожен став щитом. Кожен день — це подвиг. Кожна ніч — це молитва. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД не просто бореться — він кричить світові: "МИ ЖИВІ! МИ НЕ ЗДАМОСЯ!"

Байдужість — це СПІВУЧАСТЬ!

Залишатися осторонь — це не нейтральність. Це зрада людяності. Це мовчазна згода на вбивство. Це співучасть у злочині. Бо коли світ мовчить, ракети летять далі. Коли лідери вагаються, діти гинуть. Байдужість — це не просто слабкість. Це моральна гниль, яка дозволяє злу розростатися.

Це — не просто слова. Це крик душі. Це сльози мільйонів. Це пам’ять про тих, кого вже не повернути. І це заклик: НЕ МОВЧИ !. Бо СВОБОДА УКРАЇНИ — це СВОБОДА ВСІХ НАС. І якщо вона впаде — світ потоне в темряві.

✍️30.08.2025

https://t.me/RuslanSpeaks

З цікавого.
Чи не вигадана історія з Бердянська.
І знову медицина. Усі місцеві знають амбулаторію на бульварі Шевченка (колишня Гайдара, 1). Там мешкає якесь непорозуміння, що називається "дільничний лікар". Цей індивід прибув на черговий виклик, довго і мовчки стояв і слухав хворого, нічого не коментуючи і не радячи. Хворий почав підозрювати, що цей "лікар" ні в зуб ногою в медицині, адже в очах у нього були лише розгубленість і сум'яття. Коли пацієнт показав медичні препарати, якими користувався, "лікар" чесно зізнався, що не знає таких і навіть не бачив їх раніше. І взагалі, він ВЕТЕРИНАР(!!!), якого прислали з Росії і насильно ЗАБУЛИ (!!!) працювати тут лікарем.
Звідси можна зробити кілька висновків.
По-перше, кадровий голод перетворився на кадровий голодомор. Медицина у Бердянську відсутня як вид діяльності.
По-друге, досить чітко зрозумілий рівень "турботи" та "відносини" прихвосної Росії до жителів тимчасово окупованих територій. Таке свинство, така неповага до себе може терпіти лише вузький холоп, для решти людей це просто неприйнятно.
Ну, і по-третє, що більше минає часу в окупації, то очевиднішим стає, наскільки русянка обосралась на захоплених територіях. Навіть останньому сауленку вже зрозуміло, що поряд з русею немає майбутнього.

🇺🇦 Напередодні Дня Незалежності України та сьогоднішнього Дня Прапору ми, команда ГО «ВПО України», хочемо поділитися з вами неймовірною підбіркою українських стрічок.
Ці фільми — про незламність, любов до Батьківщини та боротьбу за свободу, яку наш народ веде упродовж століть. Вони надихають, викликають гордість і нагадують: ми сильні, коли разом 💙💛
🎬 Фільми, які варто переглянути:
👉Кіборги (2017) — про оборону Донецького аеропорту.
👉Захар Беркут (2019) — історія карпатських воїнів.
👉Червоний (2017) — повстання українців у радянському таборі.
👉Поводир (2014) — про незламність у часи Голодомору.
👉Мої думки тихі (2019) — сучасна драма про пошуки себе й України.
👉Додому (2019) — кримськотатарська історія про повернення до коріння.
👉Щедрик (2022) — про дружбу і людяність у роки Другої світової.
👉20 днів у Маріуполі (2023) — документальна правда про героїчне місто.
👉Україна у вогні — документалістика про сучасну боротьбу.
👉Крути 1918 (2019) — історична драма про молодих героїв.
✨ Перегляньте їх самі або разом з друзями та близькими. А ще — діліться цією підбіркою, щоб якомога більше людей відчули гордість за нашу країну.
Напишіть у коментарях, який з цих фільмів вам найбільше сподобався, чи можливо ви знаєте ще круті стрічки — і ми обов’язково додамо їх у наступну підбірку 🙌
👍Щоб не пропустити термінову новину чи реєстрацію, підписуйтеся на наш Телеграм канал https://t.me/vpoukraine24 – тут багато корисної та актуальної інформації для переселенців.

Українська редакція Радіо Свобода відзначає 71 рік з моменту заснування. 16 серпня 1954 року з Мюнхена вийшла в ефір перша передача Української редакції Радіо Визволення.

Редакція Радіо Свобода виникла у розпал Холодної війни між СРСР та США. Це був один із методів протистояти комуністичному режиму. В ефірі Радіо Свобода лунала інформація про Голодомор, «Розстріляне відродження» та водночас тогочасні економічні проблеми в СРСР.

Згодом Радіо Свобода одним з перших українських ЗМІ стрімило прямі ефіри з Майдану, висвітлювало незаконну анексію Криму, фіксувало проросійські заворушення на Сході, перебувало на передовій лінії війни на Донбасі і надалі висвітлює повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

У березні 2025 року діяльність мовника опинилася під загрозою, але Радіо Свобода не припинило мовлення. Загроза фінансуванню викликала хвилю глобальної підтримки з боку медіа-спостерігачів, аналітиків і захисників демократії, а також аудиторії на 27 мовах і в 23 країнах, в яких мовить RFE/RL.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!

Хоч і не розуміють ні хрєна!

Воно не перекладається!

Це навіть не «паляниця». Це якась окрема хромосома з ДНК.

Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося.

Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул і вітер Дикого Степу!

Будьмо! - це УКРАЇНА! Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй Левицький.

Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Харків і Суми, і Полтава. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст…

Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними і чорними нитками…

І під копитом камінь тріснув…

Будьмо - це донати і безпілотники.

Будьмо - це окопні свічки і камуфляжні сітки.

Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками.

Будьмо - це наші нерви й наші діти, й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.

Будьмо - це лелеки, що вертають навесні з вирію до свого гнізда, до свого дому. І F-16 - з лелеками… чи дай, Боже, й раніше !!!🙏

Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця. І мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…

Будьмо, це бабині вареники з капустою

Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі…

Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!

БУДЬМО! БУДЬМО НАВіКИ, БРАТИ І СЕСТРИ - УКРАЇНЦІ !!!🙏🇺🇦(heart)(blue_heart)(yellow_heart)

7 серпня 1932 року ухвалено закон «про п'ять колосків». У цей день з’явилася спільна постанова цвк і рк ссср «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків». Авторство постанови приписують особисто сталіну.

Внаслідок злочинної політики «колективізації», яка почалася ще в середині 20-х, людей позбавили права власності на землю. Паралельно розкручувався маховик так званого «розкуркулення», спрямованого на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. За кілька років колгоспників перетворили на рабів у найгірших традиціях кріпосного права, що, зрештою, завершилося Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.

Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Існувала також таємна інструкція (від 13 вересня 1932 р.) до постанови про порядок застосування положень. Зокрема, ставилося завдання щодо «куркулів» застосовувати лише розстрільні статті. Хоча аналіз кримінальних справ засвідчує, що 83% засуджених становила селянська біднота.

Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом.

У містах заборонялося продавати хліб селянам. Їх не наймали на роботу на промислові підприємства, їм забороняли переходити або переїжджати в росію. Загороджувальні загони на кордонах із Польщею та Румунією розстрілювали втікачів. Українські села наповнилися партійними активістами та «буксирними бригадами» для обшуків і конфіскації харчів. Почали з’являтися «чорні дошки». Так було запущено механізм масового вбивства українських селян штучно спланованим голодом. Водночас підрозділи гпу провели масштабну кампанію «очищення» України від «петлюрівців» і «українських націоналістів» – в Україні у 1933 р. було арештовано більше людей, ніж у часи Великого терору.

За інформацією, оприлюдненою в 1988 році совєцькою газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Карали і дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як ссср продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн; у наступні роки більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в росію, нерідко гнили просто

⚖️ А осьо сьодні річниця закону, який став символом жорстокості сталінського режиму

7 серпня 1932 року в СРСР був прийнятий так званий «Закон про п'ять колосків» — документ, що на папері мав охороняти соціалістичну власність, а насправді призвів до масових репресій і голоду.

❓ ЩО ЦЕ ЗА ЗАКОН?

Формально він носив назву «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації». Згідно з ним, будь-яке розкрадання колгоспного майна — навіть жменя зерна — каралося розстрілом або, у «м'якшому» випадку, 10 роками таборів без права амністії.

⚠️ ШОКУЮЧІ ФАКТИ:

⭐️ Закон діяв у розпал примусової колективізації, коли селяни масово голодували.

⭐️ Людей засуджували навіть за підняті на полі колоски зерна, звідси й назва — «Закон про п’ять колосків».

⭐️ До кінця 1933 року за цим законом було засуджено понад 150 000 осіб, із них понад 3 000 — до розстрілу.

⭐️ Більшість постраждалих — прості селяни, які намагалися вижити в умовах голоду.

«Закон про п’ять колосків» став знаряддям терору, що посилив Голодомор 1932–1933 років. Він залишив тисячі родин без хліба, без захисту і без майбутнього.