ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли роки, та цьо́го не забути,
Голодна смерть косила всіх підряд,
Та важко і сьогодні це збагнути,
Що був страшний голодний тілопа́д.

Хотіли їсти – хліб їм тільки снився,
Та й висівки не в кожного були́,
І кожен з них до Господа молився,
Щоб висівок хоч жменьку їм дали́.

Кропи́ву їли, навіть і поло́ву,
Бо жить хотілось кожному із них,
Не дай Госпо́дь, щоб повторилось знову!
Вкраїна знала вдо́сталь бід і лих.

Голодомор…Страшні роки́ тридцяті,
І нищення вкраїнців вочевидь,
Знущались над людьми убивці кляті…
Чи покарав Госпо́дь убивців-гнид?

Ті жертви не хотіли помирати,
Хотіли вижить – голод їх убив,
Із поля колос не дали́ підняти.
Якби не так, то кожен з них би жив.

Вмирали люди, падали, як сно́пи,
Голодна смерть в обійми їх брала́,
Із тіл встелялись на землиці тро́пи,
Лиха ця смерть мільйони забрала́.

Голодна смерть… Яке страшнеє лихо,
Яке жахіття довело́сь зазнать…
Був плач дітей, а далі – тихо-тихо…
Судилося від голоду вмирать.

Страхіття те, щоб знов не повторилось,
Всевишній щоб від цьо́го нас вберіг,
Щоб смерть голодна в очі не дивилась,
Щоб чорний день тоді кінця добіг.

27.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ID: 1060955