ЯК З РУСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗРОБИЛИ ГРЕЦЬКУ, А ЗГОДОМ - МОСКОВСЬКУ.

Справжньою руською церква була до 1043 р. коли сином Ярослава, Володимиром, була програна остання русько-грецька війна. На мою думку, то була одна з тих, суто релігійних війн, між Київом і Костянтинополєм, які нам відомі з часів першого походу Бравліна на візантійські міста.

Для наших істориків, мабуть, не цікаво, чому умови замирення в програній війні й досі, на відміну, від інших договорів замирення з греками, нам не відомі. Але саме тоді, канони руської церкви і руські ієрархі послідовно змінюються на грецькі, а вже після погрому Київської митрополії Боголюбським в 1169, вона назавжди втратила свій статус головного центру руських земель.

Значно раніше, тим подіям передували походи Святослава на Малу Скіфію (область між Дунаєм і Чорним морем, що існувала, як автономія, в Першому Болгарському царстві).

Основними були наступні міста: Томи (Томіс) зі Скіфською митрополією, Преслав - ставка болгарського царя Бориса 2, і Доростол з його старовинною готською ариянською катедрою. Т.зв. Болгарську війну Святослава можно називати східно-слов'янським епізодом відомого конфлікту юрисдикції між Східною і Західною ортодоксальними імперськими церквами, які ділили на Балканах власні інтереси. За подіями і фактами, тобто результатами, дії Святослава слід трактувати як такі, що йшли у цій суперечці церков на користь Риму проти Костянтинополю.

Майже водночас, на півдні Італії і Сіцилії стикнулися інтереси церков, де значну роль відігравали традиційно дружні русам варяги, яких підтримувала Західна церква і Папа Римський. Великий розкол 1054 ще тільки очікувався.

Після того, як Святослав і його вої, яких візантійські автори Скилиця і Лев Диякон називають в своїх працях тавроскіфами, програв і загинув від руки печоніжського найманця, хана Курі, вище означена Скіфська (руська) митрополія була захоплена візантійською ортодоксальною церквою Нікейського символу віри.

А Доростол після візантійської окупації, разом с катедрою ариянської церкви, якій, до речі, з 4 століття, підпорядковувалась Кримська готська єпархія, згодом також був виведений під юрисдикцію Східної імперської церкви. Далі візантійська імперія просуватиме свою церкву на Схід і Північ (Крим і Боспор Кімерійський).

Захід і Київ, яко могли, чинили спротив візантійській експансії. Але Візантія, завдяки підтримці Боголюбського і його залішан, перемогла спротив рештків київської руської церкви. Спираючись на кінцеві результати останньої програнної грекам релігійної (на мою думку) війни 1043, як на мене, очевидно - за часи Хміля вже була зовсім не руська церква, а грецька, яка з часом трансформувалась в Московський патріархат.

Тому на конфлікт навколо Берестейської Унії нам треба дивитися саме під кутом подій, які сталися з руською церквою після 1043 року..

#дати #свята
Святитель Марк Ефеський: Той, хто сказав «ні» цілому світу.
Коли у 1439 році на Ферраро-Флорентійському соборі вся візантійська еліта — від імператора до патріарха — схилилася перед волею Папи Римського заради політичного порятунку згасаючої імперії, знайшлася лише одна людина, яка відмовилася поставити свій підпис під унією. Це був митрополит Марк Ефеський. Його самотній опір став символом того, що істину не можна обміняти на військову допомогу чи геополітичні вигоди. ⛪

Марк Ефеський був блискучим інтелектуалом свого часу. Коли Візантія опинилася на межі загибелі під ударами османів, Захід запропонував допомогу в обмін на релігійне підпорядкування. Для більшості політиків це здавалося розумним компромісом. Але для Марка питання віровчення були фундаментальними: він вважав, що зрада принципів заради виживання — це шлях до духовної смерті, яка гірша за фізичне завоювання. 🛡️

Його непохитність на соборі була настільки вражаючою, що коли Папа Євгеній IV побачив відсутність підпису Марка під актом унії, він розчаровано вигукнув: «Отже, ми нічого не досягли». І він мав рацію: повернувшись до Константинополя, Марк став духовним лідером опору. Народ підтримав саме його, а не «дипломатичних» єпископів, що призвело до фактичного краху унії ще до падіння міста. 🏛️

У православній традиції його називають «Атлантом православ'я». Він довів, що одна людина може протистояти системі, якщо за нею стоїть переконання. Його життя — це урок про те, що існують речі, якими не можна торгувати навіть під загрозою катастрофи. Для нього єдність церкви була можливою лише в істині, а не в політичному диктаті. 📜

Пам'ять святителя Марка Ефеського — це не лише про релігійні догмати. Це про внутрішній стержень і відвагу залишатися собою, коли всі навколо обирають шлях найменшого опору. Він залишився в історії як «совість Візантії», що не здригнулася перед лицем неминучого. 🕯️

ПІДНЕСЕННЯ І ЗАНЕПАД ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (повна історія)
#imperium #romanum #візантія #ромеї #царство #римська #імперія #константинополь

#imperium #romanum #візантія #ромеї #царство #римська #імперія #константинополь