• Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.


    Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.


    Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».


    Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:


    — Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.


    Правда це чи ні, історики сперечаються досі.


    Але дивовижно інше.


    Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.


    Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.


    Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.


    Навпаки.


    Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.


    Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.


    Здавалося, його кар’єра тільки починалася.


    Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.


    Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.


    І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.


    Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.


    Українських урядовців відсували.


    Українські суди обмежували.


    Українське самоврядування згортали.


    І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.


    Він почав писати цареві листи.


    Не прохання.


    Не покірні чолобитні.


    А вимоги.


    Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.


    Для Петербурга це було майже викликом.


    Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.


    У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.


    Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.


    Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.


    Там він провів останні місяці життя.


    Без суду.


    Без вироку.


    Без надії на звільнення.


    18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.


    Йому було близько 64 років.


    А потім з’явилася ще одна легенда.


    Набагато відоміша.


    Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.


    І залишив заповіт:


    повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.


    Минали десятиліття.


    Минали століття.


    Змінювалися імперії.


    А легенда жила.


    У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.


    У XX столітті його шукали радянські чиновники.


    Після відновлення незалежності України історію згадали знову.


    Чи існувало те золото насправді?


    Ніхто не знає.


    Можливо, це лише красива легенда.


    Але є річ, яка не потребує доказів.


    Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.


    І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.


    Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.


    Бо саме такі люди залишаються в історії.

    Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:— Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.Правда це чи ні, історики сперечаються досі.Але дивовижно інше.Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.Навпаки.Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.Здавалося, його кар’єра тільки починалася.Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.Українських урядовців відсували.Українські суди обмежували.Українське самоврядування згортали.І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.Він почав писати цареві листи.Не прохання.Не покірні чолобитні.А вимоги.Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.Для Петербурга це було майже викликом.Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.Там він провів останні місяці життя.Без суду.Без вироку.Без надії на звільнення.18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.Йому було близько 64 років.А потім з’явилася ще одна легенда.Набагато відоміша.Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.І залишив заповіт:повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.Минали десятиліття.Минали століття.Змінювалися імперії.А легенда жила.У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.У XX столітті його шукали радянські чиновники.Після відновлення незалежності України історію згадали знову.Чи існувало те золото насправді?Ніхто не знає.Можливо, це лише красива легенда.Але є річ, яка не потребує доказів.Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.Бо саме такі люди залишаються в історії.
    412переглядів
  • Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.


    Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.


    Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».


    Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:


    — Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.


    Правда це чи ні, історики сперечаються досі.


    Але дивовижно інше.


    Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.


    Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.


    Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.


    Навпаки.


    Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.


    Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.


    Здавалося, його кар’єра тільки починалася.


    Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.


    Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.


    І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.


    Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.


    Українських урядовців відсували.


    Українські суди обмежували.


    Українське самоврядування згортали.


    І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.


    Він почав писати цареві листи.


    Не прохання.


    Не покірні чолобитні.


    А вимоги.


    Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.


    Для Петербурга це було майже викликом.


    Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.


    У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.


    Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.


    Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.


    Там він провів останні місяці життя.


    Без суду.


    Без вироку.


    Без надії на звільнення.


    18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.


    Йому було близько 64 років.


    А потім з’явилася ще одна легенда.


    Набагато відоміша.


    Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.


    І залишив заповіт:


    повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.


    Минали десятиліття.


    Минали століття.


    Змінювалися імперії.


    А легенда жила.


    У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.


    У XX столітті його шукали радянські чиновники.


    Після відновлення незалежності України історію згадали знову.


    Чи існувало те золото насправді?


    Ніхто не знає.


    Можливо, це лише красива легенда.


    Але є річ, яка не потребує доказів.


    Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.


    І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.


    Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.


    Бо саме такі люди залишаються в історії.

    Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:— Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.Правда це чи ні, історики сперечаються досі.Але дивовижно інше.Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.Навпаки.Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.Здавалося, його кар’єра тільки починалася.Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.Українських урядовців відсували.Українські суди обмежували.Українське самоврядування згортали.І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.Він почав писати цареві листи.Не прохання.Не покірні чолобитні.А вимоги.Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.Для Петербурга це було майже викликом.Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.Там він провів останні місяці життя.Без суду.Без вироку.Без надії на звільнення.18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.Йому було близько 64 років.А потім з’явилася ще одна легенда.Набагато відоміша.Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.І залишив заповіт:повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.Минали десятиліття.Минали століття.Змінювалися імперії.А легенда жила.У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.У XX столітті його шукали радянські чиновники.Після відновлення незалежності України історію згадали знову.Чи існувало те золото насправді?Ніхто не знає.Можливо, це лише красива легенда.Але є річ, яка не потребує доказів.Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.Бо саме такі люди залишаються в історії.
    431переглядів
  • Реальное лицо России – это сознательный и безжалостный террор мирного населения Украины: 2 июня — не менее чем о 17 погибших гражданских, свыше 100 человек получили ранения

    מה ישראל צריכה להבין מזה עכשיו?

    2 июня россия снова показала, что за ее словами о «мире» не стоит ничего, кроме ракет, дронов, разрушенных домов и убитых людей.

    Число погибших и раненых продолжает уточняться.
    Спасательные работы еще идут.
    Киев, Днепр, Харьков, Запорожье, Сумы, Черниговщина, Полтавщина, Хмельницкая область, Одесская область, Николаевщина, Киевская область — вся карта Украины снова была под огнем.

    Это не «военная операция».
    Это не «ответ».
    Это не «ошибка».

    Это террор.

    россия применила 729 средств воздушного нападения: 73 ракеты разных типов и 656 беспилотников. Среди них были баллистические ракеты «Искандер-М», крылатые ракеты Х-101 и «Калибр», противокорабельные ракеты «Циркон», ударные дроны Shahed, «Гербера», «Италмас», барражирующие боеприпасы и дроны-имитаторы «Пародия».

    Украинская ПВО уничтожила или подавила 642 воздушные цели: 40 ракет и 602 беспилотника. В частности, были сбиты ракеты «Искандер-М», Х-101, «Калибр» и сотни дронов разных типов.

    Но даже такая работа ПВО не смогла полностью закрыть страну от массированной атаки.

    Под удар попали жилые дома, больницы, поликлиники, родильное отделение, предприятия, энергетические объекты, автомобили, склады, учебные здания, административные объекты, заправка, пожарная часть и обычные городские кварталы.

    В Киеве спасатели продолжают работать на местах разрушений.

    В Днепре судьба шести человек до сих пор неизвестна. Часть четырехэтажного дома, по словам Владимира Зеленского, была практически снесена. Девять человек погибли, среди них ребенок.

    И это надо повторять прямо: это не «ошибка наведения» и не побочный эффект войны.

    Это террористическая тактика государства, которое пытается сломать людей страхом, ночными взрывами, разрушенными домами и постоянным ощущением опасности.

    Пока кремлевские чиновники пытаются манипулировать темой «мирных переговоров» на международной арене, действия российской армии демонстрируют реальное лицо России — это сознательный и безжалостный террор мирного населения Украины.

    Для Израиля это не далекая история. Мы знаем, что такое ракеты по городам, тревоги ночью, дети в укрытиях, работа ПВО, разрушенные дома и попытка врага сломать общество страхом.

    Украинская ночь 2 июня — это не только украинская трагедия.

    Это сигнал для всего демократического мира: ракеты, дроны и удары по городам становятся инструментом давления на гражданские общества, если агрессор не получает жесткий ответ.

    Поэтому здесь не должно быть иллюзий.

    С террором не договариваются на его условиях. Его останавливают силой, обороной, технологиями, союзниками и ясной политической волей.

    Украине нужны ракеты для Patriot.
    Нужны дополнительные системы ПВО.
    Нужна сильная армия.
    Нужны оборонные производства, инженеры, математики, специалисты по дронам и РЭБ.
    Нужна поддержка партнеров без усталости, без цинизма и без пустых разговоров.

    Потому что каждый день промедления — это новые дома, новые раненые, новые похороны, новые дети под завалами.

    Полностью читайте здесь:
    https://news.nikk.co.il/realnoe-lico-rossii/

    ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше .....

    Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации.

    Если это важно — поделитесь.

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #RussiaIsATerroristState #StandWithUkraine #Израиль #Украина #Киев #Днепр #Харьков #RussiaTerroristState #IsraelUkraine
    Реальное лицо России – это сознательный и безжалостный террор мирного населения Украины: 2 июня — не менее чем о 17 погибших гражданских, свыше 100 человек получили ранения מה ישראל צריכה להבין מזה עכשיו? 2 июня россия снова показала, что за ее словами о «мире» не стоит ничего, кроме ракет, дронов, разрушенных домов и убитых людей. Число погибших и раненых продолжает уточняться. Спасательные работы еще идут. Киев, Днепр, Харьков, Запорожье, Сумы, Черниговщина, Полтавщина, Хмельницкая область, Одесская область, Николаевщина, Киевская область — вся карта Украины снова была под огнем. Это не «военная операция». Это не «ответ». Это не «ошибка». Это террор. россия применила 729 средств воздушного нападения: 73 ракеты разных типов и 656 беспилотников. Среди них были баллистические ракеты «Искандер-М», крылатые ракеты Х-101 и «Калибр», противокорабельные ракеты «Циркон», ударные дроны Shahed, «Гербера», «Италмас», барражирующие боеприпасы и дроны-имитаторы «Пародия». Украинская ПВО уничтожила или подавила 642 воздушные цели: 40 ракет и 602 беспилотника. В частности, были сбиты ракеты «Искандер-М», Х-101, «Калибр» и сотни дронов разных типов. Но даже такая работа ПВО не смогла полностью закрыть страну от массированной атаки. Под удар попали жилые дома, больницы, поликлиники, родильное отделение, предприятия, энергетические объекты, автомобили, склады, учебные здания, административные объекты, заправка, пожарная часть и обычные городские кварталы. В Киеве спасатели продолжают работать на местах разрушений. В Днепре судьба шести человек до сих пор неизвестна. Часть четырехэтажного дома, по словам Владимира Зеленского, была практически снесена. Девять человек погибли, среди них ребенок. И это надо повторять прямо: это не «ошибка наведения» и не побочный эффект войны. Это террористическая тактика государства, которое пытается сломать людей страхом, ночными взрывами, разрушенными домами и постоянным ощущением опасности. Пока кремлевские чиновники пытаются манипулировать темой «мирных переговоров» на международной арене, действия российской армии демонстрируют реальное лицо России — это сознательный и безжалостный террор мирного населения Украины. Для Израиля это не далекая история. Мы знаем, что такое ракеты по городам, тревоги ночью, дети в укрытиях, работа ПВО, разрушенные дома и попытка врага сломать общество страхом. Украинская ночь 2 июня — это не только украинская трагедия. Это сигнал для всего демократического мира: ракеты, дроны и удары по городам становятся инструментом давления на гражданские общества, если агрессор не получает жесткий ответ. Поэтому здесь не должно быть иллюзий. С террором не договариваются на его условиях. Его останавливают силой, обороной, технологиями, союзниками и ясной политической волей. Украине нужны ракеты для Patriot. Нужны дополнительные системы ПВО. Нужна сильная армия. Нужны оборонные производства, инженеры, математики, специалисты по дронам и РЭБ. Нужна поддержка партнеров без усталости, без цинизма и без пустых разговоров. Потому что каждый день промедления — это новые дома, новые раненые, новые похороны, новые дети под завалами. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/realnoe-lico-rossii/ ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #RussiaIsATerroristState #StandWithUkraine #Израиль #Украина #Киев #Днепр #Харьков #RussiaTerroristState #IsraelUkraine
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Реальное лицо России – это сознательный и безжалостный террор мирного населения Украины: 2 июня - не менее чем о 17 погибших гражданских, свыше 100 человек получили ранения. - НАновости - новости Израиля
    В ночь на 2 июня 2026 года россия нанесла по Украине масштабный комбинированный удар ракетами и дронами. Под атакой оказались Киев, Киевская область, - НАновости - новости Израиля - Вторник, 2 июня, 2026, 12:58
    2Kпереглядів


  • П’ЄДЕСТАЛ ГІДНОСТІ ПОЗА МЕЖАМИ СТАТУТІВ

    (Присвячено Владиславу Гераскевичу)

    Олімпіада війни зупиняє,
    Ця ж – не дає і пам’ять вшанувать,
    На старт спортсмена все ж не допускає –
    Взяла́сь його дискваліфікувать.

    Та Влад стоїть, тримає пам’ять в серці,
    Її не знищить сила чи наказ,
    На шо́ломі ті імена, що в смерті,
    Їх світлий дух лишився серед нас.

    Хоч МОК закрив йому до старту вихід,
    Він не схилив ні погляд, ні чоло,
    Спортсмени впали, назавжди́ затихли,
    То ж пам’ять – зброя, вічне знамено́.

    І світ побачив – правда не зникає,
    Хоч МОК – стіна глуха і надміцна,
    А Влад і пам’ять, й гідність захищає
    Про тих, кого́ забра́ла ця війна.

    Підтримав світ, та МОК, неначе скеля,
    Неначе непорушна та стіна,
    Йому байду́же, що горить оселя,
    Що в нас щодня лютує сатана.

    Для них спортсмени — то всього́ лиш цифри,
    В паперах — «мир», «нейтральність» і «статут»,
    А в нас за кожним кроком — смертні шифри
    І сотні тих, хто не змагався тут.

    Бо їхні старти — то сирени звуки,
    Їх фініш там, де вирва і розрив...
    Та МОК вмиває від провини ру́ки,
    Щоб тільки бізнес олімпійський жив.

    Стає бійцем, хто був колись спортсменом,
    І замість кубка — автомат в руках.
    Загорнутий у крівцю, мов в знамено,
    Бо ворог у домівці й на стежках.

    Їм ба́йдуже, що стадіони — в попіл,
    Що тре́нера ворожий вбив снаряд.
    У них в ціні — лише медальний опій
    Та «мирний» спокій вихололих дат.

    Вони плекають «чисту» ту нейтральність,
    Забувши кров на чистому вбранні.
    Жорстока і абсурдна ця реальність —
    Змагатись з тим, хто нищить тво́ї дні.

    Замість доріжки — вирви і руїни,
    Замість трибун — мовчання кладовищ.
    Він не почує більше гімн Вкраїни,
    Бо злет-життя обірвано колись.

    Дисква́лять хай — цим честь не відібрати,
    Бо вища правда в кожного в душі.
    Справжній олімп — це вміти захищати,
    А не ховати совість в аркуші́.

    У списках тих, хто мав іти на старти,
    Тепер хрести та вирви замість дат.
    Для МОКу це — лише невдалі жарти,
    А для Вкраїни — знищений каскад.

    Але спортсмену, в чиїм серці рана,
    Не скласти зброї, правди не спини́ть,
    І не зламає вимога тирана,
    Бо в ньому дух загиблих гомонить.

    Він вийде в світ із болем, але гордо,
    Щоб кожним кроком пам'ять воскресить.
    І хай чиновники мовчать рекордно —
    Незламність їм не стерти ні на мить.

    Він не один — за ним стоять ті фланги
    Спортсменів тих, хто вирушив у бій,
    Хто зброю взяв у руки замість штанги,
    Лишивши вдома тихий спокій мрій.

    Нехай папір диктує заборони,
    І чисте поле — совісті межа,
    Та дух його не знає оборони,
    Гостріший він від бритви та ножа.

    Хоч дискваля́ть — не змінять переможця,
    Бо правда вища за пусті слова.
    В очах у Влада — промінь того сонця,
    Яким Вкраїна в пам'яті жива.

    18.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1057546
    П’ЄДЕСТАЛ ГІДНОСТІ ПОЗА МЕЖАМИ СТАТУТІВ (Присвячено Владиславу Гераскевичу) Олімпіада війни зупиняє, Ця ж – не дає і пам’ять вшанувать, На старт спортсмена все ж не допускає – Взяла́сь його дискваліфікувать. Та Влад стоїть, тримає пам’ять в серці, Її не знищить сила чи наказ, На шо́ломі ті імена, що в смерті, Їх світлий дух лишився серед нас. Хоч МОК закрив йому до старту вихід, Він не схилив ні погляд, ні чоло, Спортсмени впали, назавжди́ затихли, То ж пам’ять – зброя, вічне знамено́. І світ побачив – правда не зникає, Хоч МОК – стіна глуха і надміцна, А Влад і пам’ять, й гідність захищає Про тих, кого́ забра́ла ця війна. Підтримав світ, та МОК, неначе скеля, Неначе непорушна та стіна, Йому байду́же, що горить оселя, Що в нас щодня лютує сатана. Для них спортсмени — то всього́ лиш цифри, В паперах — «мир», «нейтральність» і «статут», А в нас за кожним кроком — смертні шифри І сотні тих, хто не змагався тут. Бо їхні старти — то сирени звуки, Їх фініш там, де вирва і розрив... Та МОК вмиває від провини ру́ки, Щоб тільки бізнес олімпійський жив. Стає бійцем, хто був колись спортсменом, І замість кубка — автомат в руках. Загорнутий у крівцю, мов в знамено, Бо ворог у домівці й на стежках. Їм ба́йдуже, що стадіони — в попіл, Що тре́нера ворожий вбив снаряд. У них в ціні — лише медальний опій Та «мирний» спокій вихололих дат. Вони плекають «чисту» ту нейтральність, Забувши кров на чистому вбранні. Жорстока і абсурдна ця реальність — Змагатись з тим, хто нищить тво́ї дні. Замість доріжки — вирви і руїни, Замість трибун — мовчання кладовищ. Він не почує більше гімн Вкраїни, Бо злет-життя обірвано колись. Дисква́лять хай — цим честь не відібрати, Бо вища правда в кожного в душі. Справжній олімп — це вміти захищати, А не ховати совість в аркуші́. У списках тих, хто мав іти на старти, Тепер хрести та вирви замість дат. Для МОКу це — лише невдалі жарти, А для Вкраїни — знищений каскад. Але спортсмену, в чиїм серці рана, Не скласти зброї, правди не спини́ть, І не зламає вимога тирана, Бо в ньому дух загиблих гомонить. Він вийде в світ із болем, але гордо, Щоб кожним кроком пам'ять воскресить. І хай чиновники мовчать рекордно — Незламність їм не стерти ні на мить. Він не один — за ним стоять ті фланги Спортсменів тих, хто вирушив у бій, Хто зброю взяв у руки замість штанги, Лишивши вдома тихий спокій мрій. Нехай папір диктує заборони, І чисте поле — совісті межа, Та дух його не знає оборони, Гостріший він від бритви та ножа. Хоч дискваля́ть — не змінять переможця, Бо правда вища за пусті слова. В очах у Влада — промінь того сонця, Яким Вкраїна в пам'яті жива. 18.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1057546
    892переглядів
  • Джей Ді Венс в Будапешті проводить прес-конференцію з Орбаном, на якій всіляко облизує його як крутого лідера, який рве жопу за простих угорців і дуже погано відгукується про ЄС.
    Цитати:
    ▪️Два лідери, які зробили найбільше для завершення війни в Україні це Дональд Трамп та Віктор Орбан, — Венс.
    ▪️Якби європейці не блокували мирні зусилля Трампа, то війна в Україні вже давно б завершилась, — Орбан.
    ▪️Не потрібно виправдовувати моральність війни. На мою думку, і Орбан, і Трамп засудили вторгнення, — Венс.
    ▪️У українській системі були люди, які перед виборами 2024 року вели передвиборчу кампанію на боці демократів, — Венс.
    ▪️ «Те, що сталося в цій країні, те, що сталося в розпал цієї передвиборчої кампанії, є одним із найгірших прикладів іноземного втручання в інтелектуальну сферу, які я коли-небудь бачив або про які коли-небудь читав. Брюссельські чиновники намагалися зруйнувати економіку Угорщини, вони намагалися зменшити енергетичну незалежність Угорщини, вони намагалися підвищити витрати угорських споживачів, і все це вони зробили лише тому, що ненавидять цю людину.» — Венс.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Джей Ді Венс в Будапешті проводить прес-конференцію з Орбаном, на якій всіляко облизує його як крутого лідера, який рве жопу за простих угорців і дуже погано відгукується про ЄС. Цитати: ▪️Два лідери, які зробили найбільше для завершення війни в Україні це Дональд Трамп та Віктор Орбан, — Венс. ▪️Якби європейці не блокували мирні зусилля Трампа, то війна в Україні вже давно б завершилась, — Орбан. ▪️Не потрібно виправдовувати моральність війни. На мою думку, і Орбан, і Трамп засудили вторгнення, — Венс. ▪️У українській системі були люди, які перед виборами 2024 року вели передвиборчу кампанію на боці демократів, — Венс. ▪️ «Те, що сталося в цій країні, те, що сталося в розпал цієї передвиборчої кампанії, є одним із найгірших прикладів іноземного втручання в інтелектуальну сферу, які я коли-небудь бачив або про які коли-небудь читав. Брюссельські чиновники намагалися зруйнувати економіку Угорщини, вони намагалися зменшити енергетичну незалежність Угорщини, вони намагалися підвищити витрати угорських споживачів, і все це вони зробили лише тому, що ненавидять цю людину.» — Венс. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    758переглядів 2Відтворень
  • ❗️Країни Євросоюзу готують жорсткі обмеження для українських чоловіків призовного віку, які вже знаходяться в ЄС, — європейські чиновники та дипломати.
    Також можливо заборонять в'їзд всім чоловікам мобілізаційного віку з України. Це може статися вже через рік.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️Країни Євросоюзу готують жорсткі обмеження для українських чоловіків призовного віку, які вже знаходяться в ЄС, — європейські чиновники та дипломати. Також можливо заборонять в'їзд всім чоловікам мобілізаційного віку з України. Це може статися вже через рік. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    237переглядів
  • Израиль под «Геранями», Украина вне фокуса: что посол Корнийчук сказал о новой фазе войны Ирана, России и Ближнего Востока

    Корнийчук: «У Украины есть много вопросов к Израилю, и мы их задаем, но они находятся вне публичного обсуждения. Могу сказать только что наши специальные службы работают постоянно без ограничений и перерывов. Мне известно, что у нынешнего руководителя Офиса президента Кирилла Буданова была делегация израильских спецслужб на прошлой неделе. Контакты проходят на уровне министров, спецслужб и т.д., но, к сожалению, на уровне первых лиц они ограничены».

    Израиль вошел в этап войны, где прежние схемы больше не работают. По словам посла Украины в Израиле Евгения Корнийчука в интервью (укр.) украинскому «Главком» от 19 февраля 2026, на израильское направление уже летят модернизированные Россией беспилотники «Герань», а сама война с Ираном все заметнее меняет и украинскую повестку, и мировой порядок приоритетов.

    Одна из самых спорных мыслей интервью — объяснение израильской осторожности по отношению к России. Корнийчук не скрывает разочарования, но при этом описывает логику израильтян без иллюзий: маленькая страна, сложная география, необходимость удерживать баланс и избегать шагов, которые могут резко расширить список угроз.

    «Или дружелюбное отношение Израиля к России, которому вы раньше неприятно удивлялись, постепенно угасает с началом войны с Ираном?

    Скажу так – израильтяне должны держать баланс. Это все-таки маленькая страна размером с Киевскую область. Поэтому они и дальше будут осторожны и не будут однозначно становиться на нашу сторону. Но я все равно признателен израильским коллегам за то, что они делают в рамках своих возможностей».

    «Так дело не в том, чтобы становиться на нашу сторону. Просто на Израиль сейчас летят российские “герани”, а израильские чиновники и дальше делают вид, что у них с Москвой все хорошо?»

    «Да, их бомбят, но они все равно не могут делать каких-то жестких выпадов в сторону России».

    Иными словами, даже когда на Израиль, по словам украинского дипломата, летят уже российские по происхождению и модернизации «Герани», в Иерусалиме все равно не готовы к жесткому антироссийскому развороту. С точки зрения Киева это выглядит как опасная недосказанность. С точки зрения части израильского истеблишмента — как вынужденная осторожность.

    Это уже не две отдельные войны. Это одна связанная система, где дроны, технологии, нефть, дипломатия и страх переплетены куда плотнее, чем многим хотелось бы признать.

    Почему Израиль все еще избегает жесткой линии в адрес москвы, чем Украина реально может быть полезна израильской безопасности и почему слова Корнийчука звучат как предупреждение и для Киева, и для Иерусалима — в нашем материале.

    https://nikk.agency/izrail-pod-geranyami/

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #Украина #Иран

    НАновости‼️:- новости Израиля

    Важно❓ Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.
    Израиль под «Геранями», Украина вне фокуса: что посол Корнийчук сказал о новой фазе войны Ирана, России и Ближнего Востока Корнийчук: «У Украины есть много вопросов к Израилю, и мы их задаем, но они находятся вне публичного обсуждения. Могу сказать только что наши специальные службы работают постоянно без ограничений и перерывов. Мне известно, что у нынешнего руководителя Офиса президента Кирилла Буданова была делегация израильских спецслужб на прошлой неделе. Контакты проходят на уровне министров, спецслужб и т.д., но, к сожалению, на уровне первых лиц они ограничены». Израиль вошел в этап войны, где прежние схемы больше не работают. По словам посла Украины в Израиле Евгения Корнийчука в интервью (укр.) украинскому «Главком» от 19 февраля 2026, на израильское направление уже летят модернизированные Россией беспилотники «Герань», а сама война с Ираном все заметнее меняет и украинскую повестку, и мировой порядок приоритетов. Одна из самых спорных мыслей интервью — объяснение израильской осторожности по отношению к России. Корнийчук не скрывает разочарования, но при этом описывает логику израильтян без иллюзий: маленькая страна, сложная география, необходимость удерживать баланс и избегать шагов, которые могут резко расширить список угроз. «Или дружелюбное отношение Израиля к России, которому вы раньше неприятно удивлялись, постепенно угасает с началом войны с Ираном? Скажу так – израильтяне должны держать баланс. Это все-таки маленькая страна размером с Киевскую область. Поэтому они и дальше будут осторожны и не будут однозначно становиться на нашу сторону. Но я все равно признателен израильским коллегам за то, что они делают в рамках своих возможностей». «Так дело не в том, чтобы становиться на нашу сторону. Просто на Израиль сейчас летят российские “герани”, а израильские чиновники и дальше делают вид, что у них с Москвой все хорошо?» «Да, их бомбят, но они все равно не могут делать каких-то жестких выпадов в сторону России». Иными словами, даже когда на Израиль, по словам украинского дипломата, летят уже российские по происхождению и модернизации «Герани», в Иерусалиме все равно не готовы к жесткому антироссийскому развороту. С точки зрения Киева это выглядит как опасная недосказанность. С точки зрения части израильского истеблишмента — как вынужденная осторожность. Это уже не две отдельные войны. Это одна связанная система, где дроны, технологии, нефть, дипломатия и страх переплетены куда плотнее, чем многим хотелось бы признать. Почему Израиль все еще избегает жесткой линии в адрес москвы, чем Украина реально может быть полезна израильской безопасности и почему слова Корнийчука звучат как предупреждение и для Киева, и для Иерусалима — в нашем материале. https://nikk.agency/izrail-pod-geranyami/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #Украина #Иран НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.
    NIKK.AGENCY
    Израиль под «Геранями», Украина вне фокуса: что посол Корнийчук сказал о новой фазе войны Ирана, России и Ближнего Востока - НАновости - новости Израиля
    "У Украины есть много вопросов к Израилю, и мы их задаем, но они находятся вне публичного обсуждения. Могу сказать только что наши специальные службы - НАновости - новости Израиля - Суббота, 21 марта, 2026, 16:51
    2Kпереглядів
  • ТГ Бахмутський Демон
    https://t.me/bahshiddemon
    Ну от, Київ міг атакувати дрон на Ші, який сам здатен обирати цілі. Я дуже давно казав і дивувався, що в прифронтових обласних центрах вулиці не затягують сітками, але я постійно казав, що це треба робити і в Дніпрі, і в Києві, бо це наближається. Не треба тут панікувати, такі самі дрони, і більш жирні, будуть хуярить підарнявих гоїв, але чомусь наші чиновники взагалі на крок не мислять вперед як правило на місцях, просто якісь ракушки. Треба прискоритись. В МО точно знають що робити, а чиновникам на місцях також варто вже приймати рішення для безпеки, поки новий етап у війні дронів не був масштабований.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ТГ Бахмутський Демон https://t.me/bahshiddemon Ну от, Київ міг атакувати дрон на Ші, який сам здатен обирати цілі. Я дуже давно казав і дивувався, що в прифронтових обласних центрах вулиці не затягують сітками, але я постійно казав, що це треба робити і в Дніпрі, і в Києві, бо це наближається. Не треба тут панікувати, такі самі дрони, і більш жирні, будуть хуярить підарнявих гоїв, але чомусь наші чиновники взагалі на крок не мислять вперед як правило на місцях, просто якісь ракушки. Треба прискоритись. В МО точно знають що робити, а чиновникам на місцях також варто вже приймати рішення для безпеки, поки новий етап у війні дронів не був масштабований. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    260переглядів
  • ❗️ Російські хакери почали масово зламувати акаунти в Signal та WhatsApp, маскуючись під службу підтримки, – розвідка Нідерландів.
    Зловмисники найчастіше видають себе за чат-бот Signal Support і виманюють у користувачів коди доступу.
    Під особливим ризиком – чиновники, військові та журналісти.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️ Російські хакери почали масово зламувати акаунти в Signal та WhatsApp, маскуючись під службу підтримки, – розвідка Нідерландів. Зловмисники найчастіше видають себе за чат-бот Signal Support і виманюють у користувачів коди доступу. Під особливим ризиком – чиновники, військові та журналісти. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    195переглядів
  • #історія #факт
    «Людина, що зупинила вогонь»: Подвиг капітана Степана Закревського 🏛️🔥
    ​Липень 1811 року вписаний у пам'ять Києва не золотом бань, а чорним попелом. Тоді Поділ, серце ремісничого та торгового міста, перетворився на розпечене пекло. Пожежа, що спалахнула на Житньому ринку, за лічені години охопила вузькі дерев'яні вулички. У повітрі стояв такий жар, що дзвони на церквах починали плавитися, а Дніпро здавався єдиним шляхом до порятунку для тисяч охоплених панікою містян. 💨

    ​Серед цього хаосу постала постать капітана Степана Закревського, пожежного старости, чиє ім'я сьогодні навряд чи знайдеш у популярних путівниках. Коли стало зрозуміло, що заливати вогонь водою — марна справа, а стихія рухається до Гостинного двору та магістрату, Закревський прийняв рішення, яке багато хто назвав безумством. Він наказав не гасити, а... руйнувати. 🛠️

    ​Під його керівництвом пожежні та добровольці почали зносити вцілілі будинки на шляху вогню, створюючи порожнечу — «мертву зону», де полум'ю не було за що зачепитися. Це був акт відчаю та стратегічного генія одночасно. Розлючений натовп, бачачи, як за наказом капітана руйнують їхні домівки, ледь не вчинив самосуд. Закревського проклинали, у нього летіло каміння, а чиновники погрожували трибуналом за нищення майна. 📜

    ​Проте саме ця «лінія розриву» зупинила стіну вогню. Степан Закревський стояв у самому диму, з обпаленим обличчям, керуючи діями людей, поки останній язик полум'я не згас перед порожнім майданчиком. Він врятував частину Подолу та Верхнє місто, куди вогонь міг перекинутися схилами.
    ​Після катастрофи, коли емоції вщухли, стало зрозуміло: без його жорсткої волі Києва, яким ми його знаємо, могло б не залишитися.

    Капітан не шукав слави — він просто виконав свій професійний обов’язок ціною власної репутації та спокою. Сьогодні, проходячи повідреставрованими вуличками Подолу, ми ступаємо по землі, яку він буквально вирвав із пащі вогню, пожертвувавши малим, щоб зберегти велике. 🕯️🏘️
    #історія #факт «Людина, що зупинила вогонь»: Подвиг капітана Степана Закревського 🏛️🔥 ​Липень 1811 року вписаний у пам'ять Києва не золотом бань, а чорним попелом. Тоді Поділ, серце ремісничого та торгового міста, перетворився на розпечене пекло. Пожежа, що спалахнула на Житньому ринку, за лічені години охопила вузькі дерев'яні вулички. У повітрі стояв такий жар, що дзвони на церквах починали плавитися, а Дніпро здавався єдиним шляхом до порятунку для тисяч охоплених панікою містян. 💨 ​Серед цього хаосу постала постать капітана Степана Закревського, пожежного старости, чиє ім'я сьогодні навряд чи знайдеш у популярних путівниках. Коли стало зрозуміло, що заливати вогонь водою — марна справа, а стихія рухається до Гостинного двору та магістрату, Закревський прийняв рішення, яке багато хто назвав безумством. Він наказав не гасити, а... руйнувати. 🛠️ ​Під його керівництвом пожежні та добровольці почали зносити вцілілі будинки на шляху вогню, створюючи порожнечу — «мертву зону», де полум'ю не було за що зачепитися. Це був акт відчаю та стратегічного генія одночасно. Розлючений натовп, бачачи, як за наказом капітана руйнують їхні домівки, ледь не вчинив самосуд. Закревського проклинали, у нього летіло каміння, а чиновники погрожували трибуналом за нищення майна. 📜 ​Проте саме ця «лінія розриву» зупинила стіну вогню. Степан Закревський стояв у самому диму, з обпаленим обличчям, керуючи діями людей, поки останній язик полум'я не згас перед порожнім майданчиком. Він врятував частину Подолу та Верхнє місто, куди вогонь міг перекинутися схилами. ​Після катастрофи, коли емоції вщухли, стало зрозуміло: без його жорсткої волі Києва, яким ми його знаємо, могло б не залишитися. Капітан не шукав слави — він просто виконав свій професійний обов’язок ціною власної репутації та спокою. Сьогодні, проходячи повідреставрованими вуличками Подолу, ми ступаємо по землі, яку він буквально вирвав із пащі вогню, пожертвувавши малим, щоб зберегти велике. 🕯️🏘️
    1
    633переглядів
Більше результатів