Netflix опублікував тизер серіалу "Останній самурай" та оголосив про розширення акторського складу. Було анонсовано п’ять нових акторів: Гамада Гаку у ролі генерального суперінтенданта Кавадзі Тошійосі, Окадзакі Тайку – Кеаге Дзіньроку, наступника школи фехтування Кьохачі-рю, Іура Арата – міністра внутрішніх справ Окубо Тошімічі, Танака Тетсуші – начальника бюро комунікацій Маедзіма Хісока та Накадзіма Аюму, що зіграє секретаря Окубо Нагасе Шінпей. Серіал заснований на серії романів Імамури Шого "Ікусагамі", і цей проєкт має стати візуальною сенсацією. У виробничих нотатках зазначено, що "дія серіалу є епічною", і його автори прагнуть "розширити межі візуального оповідання, поєднуючи сучасні досягнення комп’ютерної графіки з практичними ефектами, щоб створити одні з найреалістичніших та найзахоплюючих бойових сцен, які будь-коли демонструвалися на японському телебаченні". Прем’єра серіалу відбудеться 13 листопада на Netflix. #Коло_Кіно #Новини_серіалів #Netflix

Домашній суші-бургер готувати ще простіше ніж крутити роли.

🤯⚡️У Норвегії зсув ґрунту виніс у море величезну ділянку суші Разом із ґрунтом у воду змило декілька житлових будинків 😰 #відео_video #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Суші бургер 🍣 Інгредієнти: ▫️рис ▫️огірок ▫️авокадо ▫️крем-сир ▫️слабосолений лосось ▫️яйце + 1 ст л борошна ▫️панірувальні сухарі ( краще підійдуть сухарі Panko ) ▫️олія для смаження ▫️соус, імбир

#поезія Чому у мушлях чути море? Колись давно, коли небо трималося на величезних стовбах, підкреслених хвилястою водною рискою, а суші майже не було, велика океанічна пляма вкривала ніжною ковдрою все живе. Моря й водойми трималися разом й водили танок, розтікаючись в дитинстві на багато років вперед, назад, праворуч, ліворуч і навіть навиворіт, коли балувалися. Тоді батько Посейдон брав свій Тризуб і суворо сварився штормами. Моря, як і всі діти, на деякий час затихали, а потім знову починали свою веселу гру. Але більш за все вони любили грати у схованки. На дні морському було багато таємних місць, згаданих у німих розмовах риб, і лише морські коники знали туди дорогу, тож підвозили всіх бажаючих, це був найдивовижніший атракціон. Моря ховалися в корабельних руїнах, глибоких ущелинах, вулканах. А ще в коралових рифах. Яскраві риби влаштовували там вистави. Моря аплодували плескотом хвиль, схвильовані й розчулені. Після цього вони знову тікали навиворіт, текли, не дивлячись під краплі, й зазнавали прочуханки від батька. Деякі з них ховалися у мушлях. Минуло багато років. Моря подорослішали. А ти піднеси мушлю до вуха. Чуєш шумить? То море-дитинка говорить своїм голосом: «Один-два-три-чотири-п‘ять, я йду шукати». Хоче пограти з тобою у схованки. Оксана Мовчан

#технології Xiaomi презентувала компактну пралку-«малятко», ідеальну для прання шкарпеток та інших дрібних речей, яка легко поміститься навіть на столі. Mini Washer and Dryer вміщує до 1,2 кг білизни, керується через смартфон і має спеціальний режим для видалення плям. Крім того, пристрій оснащений функцією парової стерилізації та сушіння.

#притчі Досягнення Один чоловік після чотирнадцятирічного важкого аскетичного життя набув здатності ходити по воді як по суші. Невимовно радий цьому, він прибіг до свого наставника і повідомив йому про це. Учитель відповів йому: — Бідна людина, ти витратив чотирнадцять років тяжкої праці на те, за що перевізнику платять кілька монет.

#поезія Спускаючись по теплому піску, не роздивитись камінців і мушель, захованих у темряву тісну. Обм'якле сонце жар у морі тушить, стікають долу краплі бурштину, приречені прибитися до суші. Роз'єднані з осяяним творцем, ввібравши пломінь у смолистий спокій, блукатимуть, допоки не торкне чиясь стопа необережним кроком тендітний світ, невидимий для ока, збудивши іскру пам'яті від сну. Різьбяр шліфує гострі грані тонко, із-під руки виводячи у світ застиглі оберемки жовтих копій — вервечкою медових намистин, однаково скалічених у формах. Поглянувши востаннє вслід потомкам, світанок, розуміючи, змовчить. @snigpoetry

#світ #природа Острів Віла-Франка-ду-Кампо, Португалія. Віла-Франка-ду-Кампу колись давно був частиною кратера величезного вулкана. Йому знадобилися тисячі років, перш ніж над водою з'явилася велика смуга суші. Саме тому острів має вигляд неповного кільця.

#поезія «Ти так давно не голився, — говориш ти, — давай тебе поголю. Бритва не знає злості. Бритва не знає жалю. Бритва не знає подяки, бритва не знає кривд. Я знаю твоє лице, як сліпі знають свій шрифт. Бритва зрізає пам’ять, мов очерет. Бритва тягне на дно, бритва кличе вперед, крізь посуху зморщок, крізь піщані дюни лиця, тягне крізь вилиці — гострі, як у мерця. Я знаю твоє дихання і тепло, я знаю те місце в тобі, де любов перетворюється на зло, я знаю твою шкіру — суху, наче ґрунти, я знаю все те, чому навчив мене ти. Бритва ніколи не запитає чому. Бритва пускає кров, ніби до міста чуму. Бритва править шрами, як маршрут кораблю. Ти так давно не голився — давай тебе поголю». І ведеш холодну сталь уздовж судин, уздовж потоків крові, уздовж нічних годин, ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань, ведеш без подиву, ведеш без нарікань, поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди, поміж небес і пісків, поміж суші й води, поміж голосу і мовчання, ведеш углиб. Головне не схиб, чуєш, головне — не схиб. Ніхто не знає, як працює любов, з яких рухів вона народжується, з яких розмов, з якої виймається радості, з якої вини. Але вона працює, спробуй її зупини. Тонко-тонко проходячи поміж вен, ледь торкаючись лезом імен, виснучи в порожнечі, не маючи опертя, за крок від смерті, за крок від життя. Сергій Жадан