НАЙВИЩА ЦІНА Не дайте Україну розтоптати, Не дайте рідну неньку погуби́ть, Прийшлось за неї го́лови складати, Прийшлось за неї кров на землю лить. Не всі додому ми живі вертаєм, Нас багатьох додому вже везу́ть, Між смертю і життям не вибираєм… На землю тут тіла́ наші падуть. Орли-соко́ли…в землю ми лягаєм, Бо з ворогом ідем в нерівний бій, Ми неньку-Україну захищаєм, Землиці клаптик бережемо свій. Нас вдома зустрічає вся родина, Та сло́ва ми не можемо сказать, На першім місці бу́ла Україна… І в бій ми рва́лись неньку захищать. Не загубіть того́, що ми зробили – За це була найвищая ціна: За рідну землю го́лови зложили, Бо Україна в нас була́ одна. Боріться до останньої хвилини, І знайте – ми за неї полягли… Хай пісня ПЕРЕМОГИ вже полине… Простіть, що ми себе не вберегли. 19.03.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021 ID: 1051904

Притча Подарунок для Ісуса В дитячий будинок священник прийшов. Його обступили малята. Він мав їм повідать про Божу любов Й про свято Різдва розказати. Мов пісня, із серця лилися слова Про миле дитятко у яслах, Про матір Марію, про зірку Різдва… Розказував просто і ясно. Пів сотні дітей, в новорічній красі, Вслухались у притчу про Бога І переживали, так щиро усі, За долю Ісуса малого. Священник скінчив свою притчу казать І діткам дав аркуші білі, І всіх попросив йому намалювать Ісуса у яслах на сіні. Малюнки священник збирав залюбки, Та раптом побачив картину, Де в яслах лежало аж два малюки, Й спитався про другу дитину. — Чом поруч з Ісусом ти намалював Іще одне миле дитятко? — І сором’язливий хлопчина сказав: — Не маю я, що дарувати. Приходять до Бога з дарами волхви, Ісуса малого вітають. А я — сирота, ні кола, ні двора, Дарунків для Бога не маю. Тож вирішив Боже дитя зігрівать… У яслах він змерзне, бідненький. Я буду руками його обіймать — І буде Ісусу тепленько. В священника сльози з’явились в очах… Так вразило щире зізнання. Малюнок тремтів у маленьких руках Від радості і хвилювання. — Ти правий, мій сину, сто тисяч разів! Ми в світ цей приходимо голі. Й ніхто на той світ іще не зумів Забрати багатство з собою. Усе, що ми маєм, — душевні скарби, І вчинки — то наше надбання. І маєм завжди намагатись, аби До Бога прийти з покаянням. Сьогодні ти Господу подарував (І сам того, мабуть, не знаєш) Найкращий з дарів, що Ісус наш приймав, — Душевне тепло, те, що маєш. Алла Василишин

РІЗДВО І БАЖАННЯ Йде Різдво, прямує в зорянім намисті, Янгол над хата́ми крила розгорнув, Сніг лягає сріблом на віконця чисті, Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус. Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії, Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х, Боже, дай нам сили, дай любові й миру, Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах. Коляда лунає, пісня неземная, Йде від хати, лине в зоряний прості́р, Сяє над вертепом зірка провідная, І в душі співає Ангел із хорів. За столом родина і молитва щира, Очі повні віри, серце – як вогонь, Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру: Мир і перемогу, що зросте з долонь. Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко, Тиша в Божім світлі, Божа благодать, Хай в душі́ зростає віра, як зернятко, І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать. Хай замість тривоги – дзвони на світанку, Хай дитя сміється, а не плаче в сні, Хай в душі – колядка, а не чорні ранки, І в серцях молитва, як зоря в вікні. Хай молитва наша все зліта до Бога, Й буде понад нами Божа благодать, Хай веде нас віра крізь важку дорогу, І свічкам життєвим хай не дасть згасать. На столі – пшениця, в рушниках – надія, Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край, Хай Пречиста Діва буде в наших мріях, Буде нам як Мати й захисти́ть наш край. 18.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1054031

У 40–50-х роках українські повстанці зустрічали Різдво зі зброєю поруч. Не тому, що хотіли воювати у свято — а тому, що мусили. Бо за спиною була Україна. Вони збиралися в селах, коли дозволяла безпека. Виставляли охорону. Сідали до Святвечора по черзі — поки одні тримали периметр, інші їли кутю. Потім мінялися. Щоб кожен відчув бодай кілька хвилин тиші. У лісах і криївках теж було Різдво. З ялинкою. З дідухом. З молитвою. І з колядою. Колядки для них були не просто піснями. Це була духовна зброя. На знайомі мелодії накладали слова про боротьбу, волю і віру в Україну. І ці пісні звучали по горах усю ніч — як нагадування, що темрява не вічна. Повстанці знали ціну цьому святу. Вони згадували полеглих. Тих, кого не вистачало за столом. Тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Але навіть у цей день намагалися не проливати кров без потреби. Бували випадки, коли ворогів відпускали — просто тому, що Різдво. Вони вірили: для України теж прийде своє Різдво. День народження вільної держави. ⸻ Сьогодні історія знову повторюється. Наші захисники зустрічають Різдво не вдома. Не біля родинного столу. А в окопах, бліндажах, на позиціях. Хтось їсть кутю з металевої миски. Хтось слухає колядку в навушниках. Хтось просто дивиться в небо — і тримає його для нас. Вони знову тримають землю. І небо. І наше право святкувати в теплі. Те, що ми маємо світло в домівках і спокій за столом — це не випадковість. Це чиясь служба. Чиясь ніч без сну. Чиясь відсутність вдома. І, мабуть, найважливіша різдвяна традиція, яка не змінюється десятиліттями, — це вдячність. Тим, хто тоді тримав Україну в лісах. І тим, хто сьогодні тримає її в окопах. 🎄✨ Різдво — це не місце. Це віра. І люди, які її захищають.

#історія #постаті Голос, що зачарував світ: Енні Леннокс та її музична імперія 🎤 25 грудня 1954 року народилася Енні Леннокс — шотландська співачка, чий андрогінний образ та неймовірний контральто стали символом епохи 80-х і 90-х. Вона не просто поп-зірка, а мисткиня, яка зуміла перетворити музику на інструмент соціальних змін 🌟. Чому Енні Леннокс — це більше ніж просто поп-музика? 🎶 Епоха Eurythmics Разом із Девідом Стюартом Енні створила дует Eurythmics, який підірвав чарти хітом Sweet Dreams (Are Made of This). Її поява у відеокліпах із коротким помаранчевим волоссям та в чоловічому костюмі кинула виклик тогочасним стереотипам жіночності й зробила її іконою стилю та самовираження 🎹. 🏆 Тріумф соло та визнання Після розпаду дуету Енні розпочала блискучу сольну кар'єру. Її альбом Diva став класикою, а пісня Into the West, написана для фільму «Володар перснів: Повернення короля», принесла їй премію Оскар. Загалом у її скарбничці 4 премії Греммі та рекордна кількість Brit Awards 🏆. ❤️ Активізм та гуманітарна місія Леннокс відома своєю масштабною благодійною діяльністю. Вона заснувала організацію «The Circle», яка бореться за права жінок та дівчат у всьому світі, а також присвятила багато років боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІД в Африці. За свою працю вона була нагороджена орденом Британської імперії 🌍🤝. ✨ Муза для поколінь Навіть зараз Енні залишається прикладом того, як артист може старіти з гідністю, залишаючись вірним своїм принципам. Її щирість, емоційність та глибина текстів продовжують надихати нових виконавців по всьому світу 🎼. Енні Леннокс доводить: справжній талант не має кордонів, а голос може бути потужнішим за будь-яку зброю, якщо він звучить заради любові та справедливості 🕊️✨.

#історія #постаті Маестро української душі: Григорій Верьовка та його невмирущий хор 🎶 25 грудня 1895 року народився чоловік, чиє прізвище сьогодні асоціюється з величчю українського народного співу. Григорій Гурійович Верьовка — композитор, диригент і педагог, який зумів підняти фольклорну традицію на рівень світового академічного мистецтва 🇺🇦. Чому його постать є знаковою для нашої культури? 🎤 Творець легендарного колективу У 1943 році, у самий розпал Другої світової війни, Верьовці доручили створити Державний український народний хор. Він особисто їздив селами, шукав самородків із унікальними голосами та збирав народні пісні. Завдяки його праці українська пісня зазвучала професійно, потужно та багатогранно 🎼. 🎹 Гармонія традиції та класики Верьовка не просто копіював народне виконання. Він майстерно поєднував автентичний гуртовий спів із високою диригентською технікою. Його обробки пісень, таких як «Ой, як же було ізпрежди віка», стали еталонними та зберегли дух минулих поколінь для сучасників 🎻. 🌟 Виховання талантів Григорій Гурійович був не лише диригентом, а й видатним викладачем Київської консерваторії. Він виховав плеяду митців, які продовжили його справу, а його дружина, Елеонора Скрипчинська, була його вірним соратником та помічницею в розбудові хору 🤝. 🌍 Посол української культури Під його керівництвом хор став візитівкою України за кордоном. Світ захоплювався не лише вокалом, а й унікальним поєднанням хору, оркестру народних інструментів та хореографії. Сьогодні Національний хор, що носить його ім’я, продовжує традицію, закладену майстром понад 80 років тому 💃🕺. Григорій Верьовка довів, що народна пісня — це не минуле, а жива, пульсуюча енергія, яка здатна об’єднувати мільйони сердець 💙💛.

#Наші_традиції ВЕРТЕП – ВЕСЕЛЕ РІЗДВЯНЕ ДІЙСТВО То що ж це таке - вертеп? Це - макет стайні з новонародженим Ісусом Христом, а також пересувний старовинний ляльковий театр. Слово «вертеп» запозичене зі старослов'янської мови, де означало «печера», «ущелина» або «балка». Вертеп - це дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Існування вертепного театру в Україні відоме з XVII століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція. Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав від фантазії та драматургічного таланту постановників. Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема та української культури загалом. Українці донині розігрують вертепні драми. Типові герої - Дяк, Баба, москаль, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого. З відривного календаря "Український народний календар" за 22 грудня. ----------

#Наші_традиції ВЕРТЕП – ВЕСЕЛЕ РІЗДВЯНЕ ДІЙСТВО То що ж це таке - вертеп? Це - макет стайні з новонародженим Ісусом Христом, а також пересувний старовинний ляльковий театр. Слово «вертеп» запозичене зі старослов'янської мови, де означало «печера», «ущелина» або «балка». Вертеп - це дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Існування вертепного театру в Україні відоме з XVII століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція. Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав від фантазії та драматургічного таланту постановників. Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема та української культури загалом. Українці донині розігрують вертепні драми. Типові герої - Дяк, Баба, москаль, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого. З відривного календаря "Український народний календар" за 22 грудня. ----------

СУЦІЛЬНІ ПИТАННЯ Чи Україна вже не Україна? Чи націю вкраїнцями не звуть? Чи мова в нас уже не солов’їна? Чи в Україні українці не живуть? Чи в нас нема вкраїнської культури? Чи пісня українська не звучить? Чи хто ми є – у світі вже забули? Чи неньку перестали ми любить? Чи слово українське в нас не лине? Чи вишиванки в нас уже катма́? Чи нарід за Вкраїну в нас не гине? Чи сво́го вже нічо́го в нас нема? Чи в нас нема соборної держави? Чи символи державні вже не ті? Чи ми не кажем: «УКРАЇНІ СЛАВА!»? Чи хліб і зе́млі в нас не золоті? Чи звичаїв свої́х ми відцурались? Чи ми зреклись вкраїнського всього́? Чи ми чужим на вірність присягались? Чого́ так з нами? Поясніть. Чого́? Чи наша вже земля не українська? Чи символів вкраїнських в нас нема? Чи може Україна вже жидівська? За що вони так з нами усіма? Чи в нас нема обрядів споконвічних? Чи нехтуєм традиціями ми? За що над нами глум оцей публічний? Чи перестали бути ми людьми? Чому́? Скажіть! Чому́ це допустили? Чому́ нас топчуть із усіх боків? Чи не вкраїнці на землі́ цій жи́ли Впродовж усіх століть, усіх віків? 16.12.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1001204

ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ Під звуки канонади народжуються діти, Під звуки канонади в печі́ печеться хліб, Під звуки канонади голівки хилять квіти, Під звуки канонади прожито безліч діб. Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки, Під звуки канонади здригається земля, Під звуки канонади – у сховищах уроки, Під звуки канонади ридає немовля. Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна, Під звуки канонади злітає пісня ввись, Під звуки канонади на стан лягає нота, Під звуки канонади за руки ми взяли́сь. Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки, Під звуки канонади поезія звучить, Під звуки канонади рве серце від розпуки, Під звуки канонади продовжуємо жить. Під звуки канонади цвіте калина в лузі, Під звуки канонади цвіте блакитно льон, Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі, Під звуки канонади беру́ть бійців в полон. Під звуки канонади звучить в нас солов’їна, Під звуки канонади приборкують вогонь, Під звуки канонади не кане Україна, Під звуки канонади синів хороним й донь. Під звуки канонади звучить вкраїнський славень, Під звуки канонади в руках тримаєм стяг, Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!», Під звуки канонади сягаємо звитяг. Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ, Під звуки канонади – у нас незламний дух, Під звуки канонади ми дякуємо Богу, Під звуки канонади патріотизм не вщух. 23.11.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 999287