Право на останній бій

Море того ранку було тихе, як стара рана, що вже не болить, але ніколи не зникає.
На березі сидів чоловік із сивою бородою і дивився на обрій, де темніли щогли кораблів.
Колись він стояв на одній із тих палуб.
Його звали Джео.
Колись — гроза морів, перший у абордажі, той, хто стрибав на чужу палубу раніше за всіх.
Коли гармати ревли, він ішов уперед.
Коли свистіли кулі — сміявся.
Коли інші ховалися за бочками, Джео вже був там, де починалася бійка.
На його тілі не було місця без шраму.
Шрам від турецької шаблі.
Шрам від мушкетної кулі.
І старий, глибокий, під ребрами — подарунок від корсарського ножа.
Він віддав морю молодість.
А море, як відомо, ніколи нічого не повертає.
З роками рука почала тремтіти.
Ліва нога після поранення погано слухалась.
Під час штормів Джео вже не міг стояти на реї, як колись.
І тоді на кораблі раптом з'явилися інші слова.
— Старий став.
— Повільний.
— Тягар для команди.
А потім хтось прошепотів ще гірше.
— Та він боягуз.
— У останньому бою нібито сховався.
Боягуз.
Слово гірше за кулю.
Джео мовчки зійшов на берег.
Без бійки.
Без крику.
Лише один раз озирнувся на корабель, на якому прожив пів життя.
І пішов.

Минав час.
Пірати швидко забувають тих, хто більше не може тримати шаблю.
Але правда має дивну властивість — вона довго мовчить, а потім раптом встає з-за столу і каже своє слово.
Одного вечора Джео почув у таверні знайоме ім'я.
Його ім'я.
— Старий Джео? — сміявся хтось. — Та він у бою під бочку заліз!
І тоді він зрозумів.
Це була не випадкова брехня.
Його просто прибрали.
Щоб не ділити здобич.
Щоб звільнити місце для молодих.
Джео допив ром.
Поставив кухоль на стіл.
І тихо сказав:
— Брехня теж має ціну.

Через кілька днів у порт зайшов старий, але міцний бриг.
На його борту стояло лише кілька людей.
І серед них — Джео.
Він знайшов тих, хто ще пам’ятав його не за чутками, а за боями.
Старих моряків.
Тих, кого теж колись списали.
Корабель був невеликий.
Команда — маленька.
Але гнів — великий.
Коли вранці біля горизонту з’явився колишній корабель Джео, вітер саме наповнював вітрила.
— Ти впевнений? — спитав один із товаришів.
— Вони ж удвічі більші.
Джео повільно витягнув стару шаблю.
Лезо було затерте боями.
— Я не прийшов перемагати, — сказав він.
— Я прийшов забрати своє.
— Що саме?
Джео усміхнувся.
— Право на останній бій.
Коли кораблі зійшлися, молоді пірати на палубі того судна спершу лише сміялися.
Поки не впізнали його.
— Джео?!
Сивий пірат зробив крок уперед.
Рука тремтіла.
Нога боліла.
Але очі були ті самі.
— Казали, я боягуз, — сказав він голосно. — То дивіться тепер уважно.
І він першим перестрибнув на чужу палубу.
Як колись.

Бій був короткий.
Старі моряки билися мовчки, без крику.
Наче люди, яким уже нічого втрачати.
Джео зійшовся з капітаном — тим самим, хто колись пустив про нього брехню.
Шаблі зустрілись.
Іскри сипнулися на дошки.
— Ти мав тихо згнити на березі, старий, — прошипів капітан.
Джео важко дихав.
— Можливо.
Він зробив останній ривок.
Шабля блиснула.
Капітан упав.

Коли все скінчилося, Джео стояв на палубі, спершись на шаблю.
Вітер гойдав щогли.
Море було таке саме тихе, як і вранці.
Один із моряків підійшов до нього.
— Ну що, капітане… тепер ти знову з нами?
Джео довго дивився на горизонт.
Потім повільно похитав головою.
— Ні.
— Чому?
Старий пірат усміхнувся.
— Бо я вже зробив головне.
— Що саме?
Джео підняв шаблю і витер її об рукав.
— Довів, що не кожного старого моряка можна списати.
Він подивився на хвилі.
— І що кожен має право…
Вітер підхопив його слова.
— …на свій останній бій.

Всесвітній день Метта

Всесвітній день Метта (World Day of Metta), який відзначається щороку 22 березня. Це свято про генеральне прибирання у власній голові.

Що взагалі таке «Метта»?
Слово Metta походить із давньої мови палі і перекладається як «любляча доброта» (loving-kindness), прихильність або безумовна доброзичливість.


Це ключове поняття в буддизмі, але сьогодні воно вийшло далеко за межі релігії. Метта — це не про романтичне кохання і не про те, щоб змушувати себе обіймати людей, які вам неприємні. Це радше філософська і психологічна позиція. Вона означає свідоме бажання блага, безпеки та спокою абсолютно всім живим істотам, незалежно від того, чи знаєте ви їх особисто, і чи погоджуєтеся ви з їхніми поглядами.

Metta — це слово з мертвої мови палі (мови, якою записані найдавніші буддійські тексти). На санскриті воно звучить як Майтрі (Maitrī) і походить від кореня mitra, що означає «друг».

Але це не просто дружба чи любов у нашому звичному розумінні. Щоб зрозуміти Метту, найпростіше пояснити, чим вона НЕ є:

Це не романтичне кохання. Звичайна людська любов часто має умови: “Я люблю тебе, бо ти мій чоловік/дитина/друже”, “Я люблю тебе, доки ти добре до мене ставишся”. Звичайна любов прив’язлива і хоче володіти. Метта — це любов без умов і без очікування чогось натомість.
Це не жалість. Жалість дивиться на людину зверху вниз (“Бідний ти, як мені тебе шкода”). Метта дивиться на рівних: “Ти жива істота, ти відчуваєш біль так само, як і я, і я щиро хочу, щоб тобі було добре”.
Найкраща метафора Метти — це сонце. Сонце не обирає, на кого йому світити. Воно не каже: “Ось це хороша людина, я буду її гріти, а цей водій мене підрізав — йому я світити не буду”. Воно просто випромінює тепло на всі 360 градусів. Метта — це здатність нашої психіки випромінювати таку саму базову, безумовну доброзичливість до себе, до близьких, до незнайомців і навіть до тих, хто нас дратує.

Чотири рівні складності
Основою цього дня є практика Метта Бгавана (медитація люблячої доброти). Вона працює як комп’ютерна гра — ви не можете перейти на наступний рівень, поки не пройдете попередній. Процес розширюється концентричними колами:

Рівень 1 — ви самі. Це звучить парадоксально, але для багатьох людей найважче — щиро побажати добра собі. Практика завжди починається з фраз: “Нехай я буду в безпеці. Нехай я буду здоровим. Нехай я буду щасливим”. Без внутрішнього ресурсу неможливо ділитися ним з іншими.
Рівень 2 — близька людина. Ви фокусуєтесь на комусь, кого легко любити (дитина, партнер, друг, або навіть домашній улюбленець). Вивчити почуття тепла тут найпростіше.
Рівень 3 — нейтральна людина. Згадайте когось, кого ви бачите регулярно, але не маєте до нього жодних почуттів. Наприклад, баристу, сусідку з третього поверху чи водія автобуса. Ви посилаєте добрі думки людині, яка зазвичай є для вас просто “фоном”.
Рівень 4 — «Фінальний бос» (Важка людина). Найскладніший етап. Ви маєте сфокусуватися на тому, хто вас дратує або з ким у вас конфлікт, і спробувати побажати йому того ж самого — безпеки та спокою. Суть не в тому, щоб виправдати їхні погані вчинки, а в тому, щоб відпустити свій власний токсичний гнів.

День нарциса

День нарциса (Daffodil Day) — це глобальна ініціатива збору коштів для боротьби з раком, але вона проводиться різними національними організаціями у різний час, залежно від сезону цвітіння нарцисів у відповідній півкулі. Це День нарциса — на жаль, це не свято весняних квітів, а одна з найважливіших й найтепліших благодійних кампаній у світі, присвячена збору коштів на дослідження раку та підтримку пацієнтів. Щороку 22 березня (а також в інші дні березня, залежно від країни) тисячі людей приколюють до одягу жовті значки, а вулиці міст заповнюються яскравими квітами.

Причина розбіжності у даті цієї події полягає у географії та порі року, коли нарцис — символ надії — природно розквітає:

Березень (Північна півкуля)
У цей час подію проводять організації в Ірландії та Канаді. Наприклад, Ірландське онкологічне товариство (Irish Cancer Society) традиційно організовує збір коштів у березні, оскільки це початок весни в Європі.
Серпень (Південна півкуля)
У цей період День нарциса відзначають в Австралії та Новій Зеландії. Оскільки серпень там є кінцем зими та початком весни, саме тоді починають цвісти перші нарциси.

Куди йдуть “жовті” гроші?
День нарциса — це день реальної дії.

Кошти, які люди залишають у скриньках волонтерів або переводять онлайн, рятують життя в буквальному сенсі. Зазвичай вони розподіляються на кілька критично важливих напрямків:

Наука та інновації. Фінансування клінічних досліджень, які шукають нові, менш токсичні методи лікування та ліки проти різних видів пухлин.
Психологічна допомога. Оплата роботи кризових консультантів та безкоштовних гарячих ліній для пацієнтів і їхніх родин.
Надання безкоштовного транспорту пацієнтам, яким потрібно дістатися з віддалених містечок на опромінення чи хіміотерапію.
Фінансування нічних медсестер, які доглядають за важкими пацієнтами вдома, даючи їхнім рідним можливість хоча б трохи поспати.

Дві людини загинули, вісім - поранені внаслідок ворожих атак на Запоріжжя.
Загалом упродовж доби окупанти завдали 700 ударів по 36 населених пунктах Запорізької області.
Війська рф здійснили 23 авіаудари по Веселянці, Оріхову, Гуляйпільському, Заливному, Шевченківському, Терсянці, Новому Полю, Самійливці, Широкому, Рівному, Копанях, Чарівному, Верхній Терсі, Воздвижівці.
395 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Новомиколаївку, Бабурку, Біленьке, Лисогірку, Степногірськ, Приморське, Степове, Павлівку, Лук’янівку, Малі Щербаки, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоданилівку, Новоандріївку, Малу Токмачку, Чарівне, Білогір’я, Мирне, Гірке, Зелене, Варварівку, Прилуки, Добропілля, Цвіткове.
Зафіксовано 5 обстрілів із РСЗВ по Залізничному, Варварівці та Малій Токмачці.
277 артилерійських ударів прийшлися по Степногірську, Приморському, Степовому, Павлівці, Лук’янівці, Малих Щербаках, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоандріївці, Новоданилівці, Малій Токмачці, Чарівному, Білогір’ю, Зеленому, Варварівці, Добропіллю, Прилуках.
Надійшло 76 повідомлень про пошкодження житла, нежитлових будівель та об’єктів інфраструктури.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Птахи Сліз (Притча про таємничих птахів, що живляться людськими сльозами)

У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там завжди цвіли дерева з плодами розради, а вітри співали лагідні пісні. У тому саду жили троє птахів, яких називали Птахами Сліз.
Перший співав про втрати.
Другий зітхав за зрадженими.
Третій тужив за самотніми.
Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз падало на землю, то голосніше лунали пісні в Саду. Птахи схиляли голови, їхні очі ніби тремтіли від жалю.
Але ніхто не знав істини.
Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися людським болем, пили сльози, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила і їхнє безсмертя. Райський сад квітнув не від радості, а від страждань.
Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснув під деревом і потрапив туди уві сні. Дитина не плакала. Вона сміялася. Її сміх був чистий, світлий, без тіні смутку.
І тоді сад затремтів.
Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був для них, мов отрута.
Дитина пішла, але її сміх залишився у світі, мов тонка тріщина в старому камені. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість того, щоб лише плакати. І Сад поступово почав тьмяніти.
Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії.
Бо тільки там вони ще можуть жити.
Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила тануть, мов тінь на світанку.

Це імена моєї родини. Я вирішила створити листівки і написати, коли насправді Іменини-День Ангела святкується саме за ПЦУ. Бо те що писалося на сайтах ТСН і engage.org.ua, з приводу того, коли День Ангела Наталії за ПЦУ, це суцільна брехня. День Ангела Наталії за ПЦУ, є тільки раз на рік, це свята великомучениця Наталія Нікомідійська, яка вшановується раз на рік, 26 серпня. Всі інші святі мучениці Наталії, це з російських сайтів. І до речі, я ретельно перевірила, і виявилося, що такої святої мучениці Наталії Дівонської не існує, не тільки за церковним календарем ПЦУ, Греко-Католицький, Римо-Католицький, чи в Вселенських Православних Церков, а навіть РПЦ МП. Не розумію, навіщо було вигадувати якоїсь святої мучениці Наталії Дівонської і писати, що це та сама свята великомучениця Наталія Нікомідійська і її пам'ять нібито вшановують 28-29 січня?

А тепер по порядку, як насправді звати цих російських новомучениць Наталій і їхні справжні прізвища та коли вони вшановуються в РПЦ МП, а потім вирішуйте, чи вони вам потрібні, російські іменини-день ангела?

Як бачите з криншота, там все за старим стилем календаря, і якщо взяти 13-14 дні назад, то ж це і буде та сама дата, за новим церковним календарем. Чому я вводила пошук російською мовою? А щоби не було ніякої помилки з церковним календарем РПЦ МП.

Висновок один. Хтось навмисно творює вітання з днем ангела з російського церковного календаря, видають їх за наших святих, саме за ПЦУ і щоби люди плуталися. Уявляю, як дехто з всього того сміється і радіє.

Ну, а щоби не помилитися з церковним календарем, а саме ПЦУ, раджу завантажити застосунок "Моя церква" і там достатньо ввести імена і все знайдеться. Тільки там треба буде писати не "Наталія", а "Наталії", не "Андрій", а "Андрія", не "Василій", а "Василія", не "Галина", а Галини" і так далі і тому подібне. Бо тільки так всі ці імена разом знаходяться у списку в застосунку "Моя церква".

https://play.google.com/store/apps/details?id=com.d2.pcu

В одному селі забрали всіх, в іншому — нікого. Чому люди не довіряють ТЦК, розповіла нардепка
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=48115

На початку вторгнення як не разів три на тиждень мені телефонували з різних київських номерів, щоб повідомити про невʼїб…нний приз від якогось там клубу?
Від 150 до 450 тищ гривень!:)

Я дуууууже любила з ними спілкуватися!:)
Чемно просила дати номер мобільного телефону, щоб я на нього в вайбер надіслала рахунки або картки перевірених фондів та волонтерів!:)

Й повідомляла, що я - цілком собі забезпечена стара, яка вважає для себе можливим увесь той виграш перевести на потреби ЗСУ!:)

Чомусь ніякого позитивного результата такі переговори жодного разу не дали?:)

А потім переговори взагалі стали не можливі?
Бо шахраї на місце живої людини посадили робота!:)
З роботом хіба поспілкуєшся?:)

На пальці мозоль натерла!:)
Блокувала ті номери й блокувала!:)
Років півтора ніхто мене з такими пропозиціями не турбував.
Вчооооора сидимо в кухні з Ірина Олександрова та Алла Мельникова, чаї сьорбаємо!:)
Коли дзвонять!!!

Знов телефонують про виграш!:)
Знов 450 тищ гривень!:)
Й цілком живий собі хлопчик зі мною розмовляє!:) Не робот!:)))

А я ж вже встигла скучити за отим живим спілкуванням?:)
Вже відірвалася по повній програмі!:)

Й про те, як я щиро вдячна за дзвінок!:)
Й про вайбер!:)
Й про посилання на перевірені фонди й картки волонтерів!:)
Й про обовʼязковий скрін на перерахування мого виграшу на потреби ЗСУ!:)
Й гарного дня побажала!:)
Й про Слава Україні в кінці розмови не забула!:)

До Getcontact можна було й не ходити?:)
Але були час та натхнення!:)
Зганяла!:)
Зайвий раз впевнилася, що номер телефону шахрайський.

Щось поки не телефонують більше!?:)
Чи образилися?:)

Ви як там?

Всесвітній день людини з синдромом Дауна

Щорічно 21 березня світ відзначає Всесвітній день людини з синдромом Дауна (World Down Syndrome Day). Ініціатором створення події стала Європейська асоціація синдрому Дауна 21 березня 2006 року. Дата відзначення обрана як розшифровка причини синдрому (21.03 – три 21-их хромосоми). 20 грудня 2007 року День синдрому Дауна набув міжнародного статусу

Синдром Дауна – це вроджена генетична патологія, яку відкрив Джон Даун у 1866 році. Світосприйняття таких людей відрізняється від звичного, вони повільніше розвиваються, але дуже талановиті й добрі.

Всесвітній день лялькаря

21 березня кожного року світ відзначає творче професійне свято – Всесвітній день лялькаря (World Puppetry Day). Ініціатором створення такого дня виступив Дживадо Золфагаріхо у 2000 році. Подію започатковано у 2002 році.

Як з’явилося свято Всесвітній день лялькаря?
Ініціатива створення цього дня належить іранському театральному діячу Джаваду Золфагарі, що у 2000 році він приїхав на міжнародний конгрес UNIMA (Міжнародної спілки діячів театру ляльок) у Магдебурзі і палко запропонував запровадити професійне свято. Його ідею підтримали, і з 2003 року лялькарі всього світу отримали свій офіційний день.


Головний посил свята Всесвітній день лялькаря — зламати стереотип про те, що ляльковий театр існує виключно для розваги малюків на дитячих ранках.

Історично склалося так, що ляльковий театр часто був найсміливішим і найзухвалішим видом мистецтва. Те, за що живу людину могли кинути до в’язниці або навіть стратити, легко сходило з рук ляльці.

У різних країнах були свої “народні месники”: французький Гіньйоль, британський містер Панч, італійський Пульчінелла. Вони зі сцени на міських площах нещадно висміювали жадібних чиновників, дурних поліцейських та жорстоких суддів. Поліція часто скаженіла, але нічого не могла вдіяти — не будеш же ти вдягати кайданки на шматок дерева! Ляльки були своєрідним “Твіттером” чи “Телеграмом” минулих століть — швидким, анонімним і дуже гострим способом передати новини та суспільні настрої.