Бив вагітну, переслідував дітей і досі на волі: жінка з Київщини публічно заявила про системне насильство Жителька Київської області Катерина Олейник оприлюднила у своєму Instagram-дописі факти багаторічного насильства, яке, за її словами, вона та інші жінки зазнавали з боку місцевого мешканця Олексія Григорійовича Козачка. За словами Катерини, чоловік роками застосовував фізичне та психологічне насильство, переслідував жінок і дітей, але досі залишається непокараним — незважаючи на численні звернення до поліції, суди та офіційне оголошення в розшук. «Я неодноразово писала на нього заяви. Був суд. І я не єдина постраждала», — пише вона. Жінка зазначає, що переживала тривалий моральний і фізичний тиск, а одного разу він ударив її по обличчю. Вона також розповіла про іншу жінку, яку кривдник побив під час вагітності — це призвело до викидня. За словами Олейник, жертв набагато більше — серед постраждалих є літні люди та навіть неповнолітні. Проте більшість справ затягуються або взагалі закриваються. Правоохоронці, за словами жінки, роками ігнорували звернення, пояснюючи це тим, що Козачок нібито має психічні розлади. Попри оголошення в розшук, чоловік не з’являється на суди, а правоохоронці не вживають дієвих заходів для його затримання. «Я дуже хочу, щоб він відповів за все, що зробив. Безкарність не повинна бути нормою», — підкреслює Катерина, закликаючи громадськість і владу звернути увагу на цю резонансну справу. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Київ у часи Голодомору ▪️1932-го Осокорки, Позняки, Троєщина, Вигурівщина були приміськими селами. З початком Голодомору мешканці попри заборони діставалися міста. Там хоч і втридорога, але можна було знайти якусь їжу. Перш за все рятували дітей. Їх лишали під держустановами з надією, що про них потурбуються. Вулиці кишіли безпритульними неповнолітніми. ▪️Площу перед Вокзалом встелили спухлі тіла. Люди, яким вдавалося приїхати потягом, часто одразу помирали. Хто вижив, або жебракував, або шукав найближчий храм з надією на допомогу. ☠️ На Житньому ринку були випадки торгівлі людським м'ясом. Згодом групу злочинців було заарештовано. ▪️Причини смерті реєструвалася у РАЦСах. Лікарі писали: «різке виснаження», «дистрофія» чи «невідомо». Згадувати голод було заборонено.  ▪️Через жалюгідне харчування та смертність збільшилася кількість епідемічних захворювань: висипного тифу та кишкових інфекцій. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

Україна створила диво Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити. Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював. Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською. Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком У результаті все змінилося Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп Браво. Просто, браво! 👏

#архів Київ у часи Голодомору. 1932-го Осокорки, Позняки, Троєщина, Вигурівщина були приміськими селами. З початком Голодомору мешканці попри заборони діставалися міста. Там хоч і втридорога, але можна було знайти якусь їжу. Перш за все рятували дітей. Їх лишали під держустановами з надією, що про них потурбуються. Вулиці кишіли безпритульними неповнолітніми. ▪Площу перед Вокзалом встелили спухлі тіла. Люди, яким вдавалося приїхати потягом, часто одразу помирали. Хто вижив, або жебракував, або шукав найближчий храм з надією на допомогу. ☠️ На Житньому ринку були випадки торгівлі людським м'ясом. Згодом групу злочинців було заарештовано. ▪Причини смерті реєструвалася у РАЦСах. Лікарі писали: «різке виснаження», «дистрофія» чи «невідомо». Згадувати голод було заборонено.  ▪️Через жалюгідне харчування та смертність збільшилася кількість епідемічних захворювань: висипного тифу та кишкових інфекцій.

🇩🇰 У Копенгагені автомобіль в'їхав у натовп 😱 Інцидент стався на мосту королеви Луїзи, де неподалік розташовані кафе та торгові заклади. Унаслідок ДТП травмованих доправили до лікарні, один з них перебуває у критичному стані. Ще 21 людині надали психологічну допомогу в лікарні Біспеб'єрг. Як повідомив інспектор поліції Копенгагена Томмі Лаурсен, це переважно свідки, які перебували поруч і могли відчути загрозу для власного життя. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Покинутий при народженні у стайні, Широн виховувався простолюдинами. У дитинстві він мав дар прозріння і навчився читати. Відвідавши місто, він нарешті побачив, як працює магія, яка його надзвичайно зацікавила. Це надихнуло Широна на мрію стати магом. Однак місто було місцем із жорстокою соціальною ієрархією. Тут Широн відкрив для себе прихований бік світу ще до свого повноліття... Чи зможе Широн здійснити свою мрію стати магом у цьому викривленому світі? #манга

Близько 8 тис. підтверджених українських військових перебувають у російському полоні, - Еспресо з посиланням на Верещук Близько 8 тис. підтверджених в полоні, але ми маємо приклади, коли, наприклад, військові перебувають в полоні та ми про це не знаємо. Під час кожного обміну повертаються люди, яких росія не підтверджувала. Тобто ми маємо оцей 10-20% люфт, коли росія, не підтверджуючи перебування в полоні, передає військових українській стороні Також у російській неволі перебувають 2 тис. підтверджених цивільних українців.

Люди сьогодні...

#поезія Ця весна має присмак гару. Не збагнути мені нізащо: Боже правий, за що цю кару Мусять люди терпіти? Нащо? Ця молитва за сонце вища, Бо вже нікуди біль подіти. Ти все знаєш, скажи, навіщо Гинуть сотнями наші діти? Ця потвора, орда огидна Спопелила вже півкраїни. З висоти Тобі добре видно, Як лишаються з міст руїни. У повітрі пожежний сморід. Їх багато, втім честь не з ними ж. Ти ж все чуєш. Народ мій молить. Так чому Ти цей жах не спиниш? Топчуть край мій скажені хами, Нищить нечисть життя й святині. Як же, бачачи все крізь хмари, Ти не стер цих катів донині? Чекарьова Марія

#новий_розділ Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек.. А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше... На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими. Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт. Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами. На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися. Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями. Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини. За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна. Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік. Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти. Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі. Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо. Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/19 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри