#квіти #каміння #природа

🇺🇸У Лос-Анджелесі тривають масові протести через міграційну політику Трампа.

Мітингувальники палять прапори США, трощать безпілотні таксі, кидають у поліцію каміння та підривають піротехніку. Ситуація загострюється: Трамп ввів Нацгвардію, попри спротив місцевої влади.

#квіти #каміння #природа

Сьогодні був дуже цікавий день, ось кілька історій, які сталися цього дня.
1. Я сиділа на подвір'ї, й тут раптом побачила як до тарілки Кушки підлетів горобець, вони у нас на подвір'ї особливо нахабні, але цей мене здивував! Він навіть не дивлючись на мене, підійшов до тарілки і наче робить так кожен день, взяв картоплянне пюре та поніс його кудись у дзьобі! Нажаль, зняти це я не змогла, але якщо він наступного разу знову буде щось брати у кота з тарілки, я обов'язково це зніму!
2. Ходячи по городі після дощу, я побачила що в кінці городу стоять дві лелеки! Я зняла це на відео, й схоже, що вони хочуть зробити гніздо на стовпі біля нашого подвір'я!
3. Від нема чого робити, я лазила по бочці із водою біля паркану, в кількох метрах від якого росте стара груша. Ще напевно мій дід поставив там шпаківню, а також на ній є кілька дірок від дятла і нова шпаківня. Але зараз там живуть горобці. Я побачила що вони їли
шовковицю, і вирішила закинути ягідку у шпаківню. Я довго не могла попасти, груша вже була фіолетова, і я нарешті попала! Судячи по звукам, або їм сподобалось, або я когось нею прибила і він стогнав))
4. Почувши крики кота, я спочатку вирішила
що його топлять десь в канаві, побігши його рятувати я побачила здорового і цілого Кушку, який просто кликав кицьку. Після слів який він кукухнутий, я вже хотіла йти, але раптом я побачила на вербі перелякану його піснями кицьку. Я дала їй понюхати свою руку, спробувала заспокоїти, але коли почала знімати, вона вирішила що й сама злізе, та стрибнула прямо у яр! Вода залила все навколо, а кицька яка доречі була ніжно персикова, зловивши кілька інфарктів на повній швидкості улетіла на сусідній город. Кушка після короткої погоні за коханням усього свого життя, сів на каміння, та ще довго дивився їй у слід.
5. Я закривала курей, але побачила що в курнику літає щось маленьке. Подумавши що то кажан, я швидко зайшла всередину та закрила за собою двері намагаючись його зловити. Але виявилось, що це був маленький горобчик! Я взяла його, і понесла в будинок, де мама допомогла мені знайти місце, де його можна було б спокійно випустити. Він полетів у тому ж напрямку, куди дорослий носив пюре! На відео саме він))

Не молот зробив каміння такими досконалими,
але вода: з її ніжністю , танцем і звуком.
Там, де сила може лише руйнувати, доброта може ліпити.

🖍️ П. Коельо

MAL'OPUS анонсувало манґу «Край самоцвітів» — новаторське фентезі про сильних, ламких і прекрасних

💎 У далекому майбутньому на планеті виникла нова форма життя — самоцвіти. Це створіння, наділені безсмертними тілами. Кожен із них — унікальне коштовне каміння, на яке безжально полюють місячники: спіймавши одного, вони перетворюють його на прикраси.

Фосфофіліт — наймолодший із групи самоцвітів, який повсякчас лишається осторонь у запеклій війні з місячною загрозою. Кіновар — самітник, вимушений жити окремо. Чи може цих двох обʼєднати спільна справа, що допоможе втілити їхні прагнення? 💚

Манґа «Край самоцвітів» виходитиме у форматі омнібуса: під твердою обкладинкою на вас чекатимуть одразу два томи оригінальної історії.

▪️ томи 1–2
▪️ 392 сторінки
▪️ тверда обкладинка + супер
▪️ 390 грн (передзам.)
▪️ вихід восени

ПЕРЕДЗАМОВИТИ ПЕРШИЙ ОМНІБУС МАНҐИ «КРАЙ САМОЦВІТІВ»: https://malopus.com.ua/manga/houseki-no-kuni-omnibus-1

#пляж #море #каміння #квіти #серце #природа

🤦 Малолітні «зачепири» на Берестейській ще й камінням кидаються 😠
#Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

#поезія
Хочу в дитинство у синю в горошок сукенку.
Там так багато морозива, сонця і мрій.
Можна ще перехитрити зміючку Оленку
І наздогнати строкатих метеликів рій.

Хочу в дитинство, де мама здорова й красива
Варить повидло із вишні. Така смакота.
Там ще коса її довга, густа і не сива.
І не лягають на плечі камінням літа.

Хочу в дитинство до кожного мирного ранку.
Там не губилося в зойку ракет і тривог
Татове тихе "вже час прокидатись, Світланко".
Це означало: вперед. До нових перемог.

Тата нема. А на мамине довге волосся
Білі сніги опустилися, наче туман.
Проситься в гості вже власна заплакана осінь.
Нібито мить. Та позаду років караван.

Хочу в дитинство, де брат заступався за брата,
Не прикриваючи серця брудним "сво".
Там, як фортеця, стояла бабусина хата.
Нині руїни. Неначе її й не було.

Хочу в дитинство. Проте і радію щоранку.
Адже сполохує тишу квартирних глибин
Тепле "Усе буде добре. Не парся, Світланко".
Це вже дорослий, сучасно підкований син.

Світлана Башинська