Ну шо, спроба хз яка. Додам сюди тг канал з музикою, щоб ви підписувались 🙃 Канал новий, буду багато чого додавати. Пишіть, чого вам у каналі не вистачає. Буду рада конструктивним підказкам) https://t.me/music4you_ua

Наче сон. Наче сон. Наче запах торішньої м’яти. Наче яблуні цвіт. Котра в юності ще відцвіла. Я не можу тебе, Я не можу тебе пригадати. Ти ж такою була, Мов ніколи моя не була. Я забув. Я забув. Вже й ім’я твоє сонячно-чисте, Тільки помахи рук, Як від тебе везли поїзди. Тільки власний портрет, Що відбився в очах променистих. Облітають літа. Облітають літа назавжди. Зачекай. Зачекай. Це не сон. Не уява. Не казка. Це само по собі У житті воно склалося так, Що вогні вказівні Попереду давно вже погасли, Та тримає мене Твій давно проминулий маяк. (Анатолій Рекубрацький)

#поезія А як часом сумно — дістаю хустину, згадую бабусю й маму молоду... Я від них залюблена в нашу Україну, в барвах калинòвих пам'ять бережу. А на тій хустині тисячі' історій, сотні візерунків, наче вир життя. Тягнуться торòчками у німій покорі радості й печалі, всі людські чуття. Тут блакитним птахом оживає казка, туляться до краю диво-колоски. Там у мальвах схована материнська ласка, вплетене чар-зілля у руді вінки. Там весільна пісня поміж серця-ружі і плачі вдовині галкою по тлі... Там дубові жолуді, мов синочки дужі, і трипільські знаки на святій землі... Захист нам дарований од самого Бога пломеніє ниткою поміж полотна. Притулю до серденька і усю тривогу здійме диво-хусточка із могò чола... Оберіг свій маю. Спомини гортаю... Згадую бабусю й маму молоду... Я є українка! Я то пам'ятаю! Для онучки в спадок хустку збережу. Людмила Галінська

#дати #свята 🙏 Святиня Пустелі та Народні Звичаї: День Преподобного Сави Освяченого. 5 грудня (за новоюліанським календарем) православна церква вшановує пам'ять Преподобного Сави Освяченого — одного з найвизначніших діячів раннього християнського чернецтва, засновника кількох монастирів і автора першого Єрусалимського статуту. Цей день також відомий у народі як Савин день або Савки. Життя в Ім'я Чернецтва Сава народився у 439 році в Каппадокії (Мала Азія). З юних років він виявив глибоке прагнення до аскетичного життя і вже у 17 років став ченцем. Його духовний шлях привів його до Юдейської пустелі, яка на той час була центром християнського аскетизму. Головним подвигом преподобного Сави стало заснування Великої Лаври (монастиря Мар Саба) поблизу Єрусалима у 484 році. Цей монастир став однією з найвпливовіших обителей Східної Церкви, зберігаючи традиції та устав (правила чернечого життя), розроблені самим Савою. Він також відігравав важливу роль у боротьбі з єресями свого часу, захищаючи чистоту православного віровчення. Його життєвий шлях, сповнений чудес, молитви та служіння, зробив його прикладом для наслідування для всіх, хто прагне духовного вдосконалення. Народні Традиції та Заборони В українській традиції Савин день стоїть поруч зі святами Варвари та Миколая і часто вважається початком зимового циклу "жіночих свят". Існували особливі звичаї та прикмети, пов'язані з цим днем: Заборона на роботу: Вважалося, що на Савин день, як і на Варварин, жінкам суворо заборонялося виконувати важку роботу, а також прясти, шити чи ткати. Ця заборона символізувала повагу до свята та була пов’язана з необхідністю духовного відпочинку. Прикмети: Люди вірили, що за погодою 5 грудня можна передбачити погоду на найближчі свята: "Якщо на Саву вітер, то бути холодному і сніжному Різдву." Сані та Зимовий Шлях: В деяких регіонах існувала приказка: "Сава сани гострить, бо Миколай вже в дорозі", що символізувало початок справжньої зими та очікування свята Миколая. Савин день це час, коли віряни звертаються до святого з молитвами про духовне зцілення, захист від бід та зміцнення віри.

"Зима – це казка, де кожна сніжинка – маленьке диво"

#поезія Вони стрілись в перший день зими. Біла панна і шляхетний Грудень. Вишивав хтось білим килими, хтось із яблук пік смачнющий штрудель... А вони стояли віч-на-віч. Він дививсь. Вона ховала очі. Срібний місяць серед білих свіч наглядав -- ніхто, щоб не зурочив. Після низки довгих бляклих днів, крізь весну і літо, жовту осінь Він її усе таки зустрів -- білу леді з інієм в волоссі. Наче птаха, дивна й неземна, витончена, ніжна та зваблива. Він її чекав весь рік. Вона бігла крізь туман. Тепер -- щаслива. Вони стрілись в перший день зими. Починалась нòва біла казка з присмаком кохання й дивини. Запишу усе. Читай, будь ласка... Людмила Галінська

Гарна зимова казка.

Якщо ви думаєте, що в нашій квартирі живе собака, ви помиляєтеся. У нас мешкає жива, пухнаста істота з іменем Люся, яка впевнена, що вона не пес, а дуже мала, але надзвичайно важлива істота. За паспортом (тобто веткнижкою) вона — Шіт-цу. Але за суттю — це ходяча казка з мокрим носом. Зовні Люся — це шедевр дизайну. Уявіть собі пухнасту кульку з довгою шовковистою шерсткою, з-під якої визирають дві чорні, як маслини, оченята і маленький, завжди вологий носик. Її хвіст, закручений в пишне кільце, гордо майорить на спині, ніби прапор королівства. Коли вона йде, її довга шерсть плавно коливається, а сама вона ступає з такою грацією, наче не по килиму, а по червоній доріжці на кінофестивалі. Ми називаємо це «ефектом повільної камери». Але вся ця аристократична зовнішність — лише фасад. Характер у Люсі — суцільний контраст. Вона впевнена, що весь світ створений для двох речей: її комфорту та її розваг. Люся — геній вигадування ігор. Її улюблена називається «А тепер кидай, а я буду дивитися з таким виглядом, що тобі стане соромно». Правила прості: ви кидаєте їй м'ячик, а вона, замість того щоб бігти, сидить і дивиться на вас спокійним, трохи зверхнім поглядом. Мовляв: «Ти серйозно? Ти очікував, що я, княжна, буду метушитися? Сам іди, принеси». Її друге хобі — сон. Люся спить не так, як звичайні смертні. Вона не спить, а влаштовує виставу «Всі позування для сплячої красуні». То вона витягнеться, як дама на розкішному дивані, то згорнеться калачиком, прикривши носик лапкою, то займе всю подушку, залишивши нам лише маленький куточок. І при цьому періодично важко зітхає, ніби переживає драму вселенського масштабу. Але найсмішніше — це її ставлення до їжі. Почувши звук відкривається холодильника або шелест пакетика, Люся перетворюється з лінивої аристократки на блискавичну, мініатюрну торнадо. Вона з'являється на кухні миттєво, стоїть на задніх лапках, а її пухнасті вуха, зав'язані в «косички» бантиками, струнко торчать вгору. Її погляд говорить: «Вибачте, це, мабуть, моя порція коштовностей? Я прийшла їх отримати. Дякую». Незважаючи на весь свій «комедійний» образ, Люся — це наше серце. Коли хтось із нас сумний, вона завжди підійде і тихенько покладе свою пухнасту лапку на коліно. Вона не вимагатиме грати, а просто побуде поруч. У цю хвилину розумієш, що вся її королівська гра — це лише витвір мистецтва, а насправді вона — найвідданіший і найніжніший друг. Отже, наша Люся — це не просто собака. Це пухнастий антидепресант, майстер релаксу та чотирилапий актор комедійного жанру. Вона нагадує нам кожен день, що життя — це гра, сон має бути комфортним, а любов може поміститися в маленькому тілі з величезним серцем. І що найголовніше — завжди варто носити бантики, навіть якщо вони тобі дуже заважають дивитися. Це стильно. #улюбленці #радість #собака

День “З’їжте червоне яблуко” У США 1 грудня відзначається День з’їжте червоне яблуко ( Eat a Red Apple Day). Це день, щоб відзначити користь для здоров’я від вживання червоних яблук! Сьогодні обов’язково з’їжте червоне яблуко, щоб насолодитися всіма перевагами цього корисного фрукта. Цей день – не просто нагода поласувати здоровою закускою, це свято культурного та історичного значення яблука, а також його поживної цінності Історичне значення Яблуко в американській культурі Яблуко було основним продуктом в американській культурі протягом століть. Подорож яблука в Америці почалася з Джонні Епплсід, який посадив яблуні по всій країні на початку 19 століття. Однак ці ранні яблука в основному використовувалися для приготування сидру. Розквіт сорту Ред Делішес Яблуко Ред Делішес, культовий символ червоного яблука, було відкрито в 1875 році в Перу, штат Айова. Воно швидко стало популярним завдяки своєму солодкому смаку та хрусткій текстурі, з часом перетворившись на символ здоров’я та освіти в Америці. Харчові переваги яблук Приказка “Яблуко в день тримає лікаря подалі” виникла в Уельсі в 1860-х роках і була підтверджена сучасною наукою. Яблука багаті на антиоксиданти і пов’язані зі зниженням ризику серцевих захворювань. Шкірка яблука, зокрема, насичена поживними речовинами, що робить його корисною закускою. Святкуємо День “З’їж червоне яблуко” Прості способи святкування Відсвяткувати День “З’їж червоне яблуко” можна так само просто, як і просто з’їсти червоне яблуко в якості перекусу. Яблука можна їсти в різних формах – сирими, в салатах, запеченими в десертах або навіть у складі пікантних страв. Підтримка місцевих фермерів Цей день також дає можливість підтримати місцевих фермерів. Купуючи яблука на місцевих ринках, ви не лише підтримуєте громаду, але й отримуєте свіжіші та смачніші фрукти. Освітні та розважальні заходи Школи та сім’ї можуть використовувати цей день для навчання дітей здоровому харчуванню. Такі заходи, як дегустація яблук або випікання яблучних пирогів, можуть зробити цей день і навчальним, і веселим. День “З’їж червоне яблуко” – це чудова нагода оцінити скромне яблуко у всій його красі. Це день, коли можна насолодитися цим смачним фруктом, визнати його користь для здоров’я і вшанувати його місце в історії та культурі. Тож 1 грудня візьміть червоне яблуко і приєднуйтесь до святкування цього улюбленого фрукта.

ЗИМОВА КАЗКА НА РІВНЕНЩИНІ #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини