Олексій Голобуцький
Молдова вперто чинить спротив спробам політичної анексії Росією. Для нас це критично важливо, бо якщо владу перехоплять проросійські сили – це означатиме для нас другий фронт на Одещині.
--
Цієї неділі, 28 вересня, в Молдові відбудуться парламентські вибори. Наша ставка: партія Санду "Дія та солідарність" (PAS), єдина проєвропейська політична сила в країні. Небезпеку для нас становить перемога «Патріотичного блоку» - об’єднаної проросійської опозиції.

Молдова зараз на тому ж шляху, який зробив з Грузії майже анклав Росії, - тільки це буде набагато гірше. Це ж загрожує Україні у випадку згоди на вибори відповідно до ультиматуму Кремля (реабілітація проросійських партій, політиків, ЗМІ, російської церкви тощо).

Механізм дійсно вже обкатаний в Україні, і навіть неодноразово. Прямо зараз в Молдові розпалюють хейт щодо партії Санду «вони ділять Молдову на сорти». Так, Україна, 2004-2010-й. І навіть в нас чути репліки "не все так однозначно з Санду, щоб її підтримувати". Напередодні голосування поширюють соціологію, де партія влади отримує 33,6%/ 40 мандатів, а проросійський блок 33,9%/ 41 мандат. Очевидна заготовка для публічних обвинувачень в стилі Януковича «вони вкрали нашу перемогу» і масових протестів. При тому що інші джерела нарахували 39,7% в PAS Санду (тобто, порядок цифр збігається) і лиш 13,5% у «Патріотичного блоку» (а тут розбіжність чи не втроє).

Зважаючи на Придністров’я і Гагаузію, є ненульовий шанс, що «простий народ Молдови», піднятий «на захист вкрадених голосів» проросійськими силами, виявиться частково такими ж «простими шахтарями на танках, куплених у найближчому воєнторгу», з яких починалось «ЛДНР». Майя Санду заявила, що Кремль вкладає сотні мільйонів євро у купівлю голосів виборців (і це дуже дешева покупка, якщо забезпечить контроль Молдови і змогу відкрити другий фронт «СВО»).

Так, команда Санду намагається превентивно заткнути максимум дірок: заарештовано 74 особи з обвинуваченням в тому, що пройшли підготовку у Сербії під керівництвом представників російських спецслужб для провокування масових заворушень та насильства. Проведено 250 обшуків. Ще з 2023-го закрито 13 проросійських телеканалів та десятки сайтів. Восени 2024 року перед президентськими виборами було заблоковано понад 100 ТГ-каналів. Забороняється російський ідеологічно наповнений контент (останній прецедент – заборона трансляції фільму «Иван Васильевич меняет профессию» зі специфічними геополітичними наративами). Засуджено олігарха-втікача Ілана Шора («Єдиний порятунок для Молдови – союз з Росією!») – однак він все ще фінансує і партію «Молдова Маре»/ «Велика Молдова», і виборців, хоча соціологія фіксує в «ММ» лиш 2.7%. Затримано главу Гагаузії Євгенію Гуцул (яка напряму контактує з кремлівськими кураторами). Ініційовано карні справи проти проросійських діячів. Проросійським кандидатам відмовлялось в реєстрації. В аеропорту Кишинева затримують депутатів за відвідини Росії. Крім того, команда Санду намагається заборонити протести за 30 днів до та протягом 30 днів після виборів.

Але це ще не гарантія того, що Кремлю не вдасться через вибори взяти країну під контроль. Тому Україні треба готуватись до серйозної протидії спробам Росії здійняти в Молдові заколот – можливо, збройний.

Те, що масові протести заплановані, - поза сумнівом. На це вказує і поширення соціології з демонстративним розривом в 1 мандат на користь проросійської опозиції, і офіційний протест Росії через відмову Кишинева акредитувати представників Росії як спостерігачів в складі місії ОБСЄ. І активність російських спецслужб та табори з підготовки агентів. І активність Шора, передусім фінансова (не забуваймо, що в Грузії основну роль відіграв Іванішвілі. такий самий проросійських олігарх зі своєю партією). І багато інших чинників.

Мати поряд, через кордон проросійську Угорщину чи Словаччину нам, по суті, нічим не загрожує – крім економічних проблем і ускладнення взаємодії з ЄС і НАТО. А от якщо росіяни перехоплять контроль над Молдовою, як зробили це через «Грузинську мрію» в Грузії, - це практично гарантує нам другий фронт з боку Одещини.

Так просто, але як смачно 🥰

Аджика на зиму 🌶🥕🫑🍅
2,5 кг помідорів;
0,5 кг моркви;
0,5 кг яблук;
0,5 кг болгарського перцю;
1 перець чилі;
250 г часнику;
250 мл олії;
250 г цукру;
50 г солі;
1 ч л меленого чилі;
120 мл оцту;

1. Помідори, моркву, болгарський перець, яблука та перець чилі помити, почистити, перекрутити на м’ясорубку. На середньому вогні варити 2 години.
2. Додати олію, цукор, сіль, перець чилі та подрібнений часник. Перемішати і варити ще 20 хвилин.
3. Додати оцет та готувати 10 хвилин.
4. Розкласти гарячу аджику в стерилізовані банки, добре закрити кришкою та перевернути догори дном до повного охолодження.

#рецепт #заготовка #харчування #консервація

Цікава історія: як українці харчі на зиму заготовляли

У XIX ст. мололи на борошно жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, гречку, просо, овес тощо.
З цього ж зерна, окрім житнього, робили й крупи.
Крупи та борошно були основними й надійними харчовими заготовками.
Овочі, фрукти та ягоди солили (квасили) й сушили.
Це давало змогу тривалий час зберігати продукти і вживати їх потім у сирому або вареному вигляді.
З березового й кленового соку робили квас.
Сало засолювали разом зі шкурою, лише обсмаливши щетину, а у деяких західних районах його ще й вудили. Засолювали на запас також і уздір (нутряний жир).
З уздору та кишкового жиру виготовляли смалець, який цінувався дуже високо.
Його зберігали у глечиках окремо, ним же заливали для тривалішого зберігання ковбаси.
Шкварки, що лишалися після відтоплення смальцю, теж ішли в їжу.
Рідко з м’яса робили запаси солонини.
Зберігали й овечий жир – лой, який мав цілющі властивості.
Рибу солили в діжках.
Витриману в розсолі зо дві доби в’ялили на сонці. Чищену і короновану (розрізану по спинці й розплескану) рибу солили й сушили в негарячій печі.
Сушену (опікану) рибу переважно споживали взимку під час посту в юшках, кулешах, із картоплею.
Олію виготовляли у спеціальних олійницях з конопляного, рідше лляного, макового насіння, а з початку XX ст. – із соняшникового. Макуху, що залишалася, зберігали не лише для відгодівлі худоби, а й для власного споживання.
На запас для пісних днів збирали сир, у Карпатах – ще й овечу бринзу. Сметану переробляли на масло, здебільшого на продаж.
Молоко заквашували на кисляк і ряжанку, зберігаючи в холодних місцях (льох, стебка).
Автор – Дмитро Пучко
ДЖЕРЕЛО: LOVEUKRAINE