• Депутати  проголосували за фактичне підвищення тарифів на електроенергію і тепло.
     Вчора, у перший день роботи 15-ої сесії Верховної Ради, народні депутати проголосували за два законопроєкти, якими збираються провали влади в енергетиці оплатити коштом звичайних українців і підприємців. Так, законопроєкт №13219 покладає на громадян і підприємців України обовʼязок оплатити додатково приблизно 37 мільярдів гривень монопольним приватним власникам сонячної та вітроелектроенергії за рахунок збільшення тарифів на електроенергію. У такий своєрідний спосіб народні депутати «подбали» про країну, яка замерзає. Парламентські фракції фактично одноголосно, за винятком «Батьківщини», підтримали корупційне підвищення тарифів на електроенергію.
    «Слуга народу» - 150
    Євросолідарність - 17
    «Батьківщина» - 1
    Платформа за життя і мир - 18
    Голос - 13
    Відновлення України - 12
    Партія «За майбутнє» - 9
    Довіра - 17
    Позафракційні - 10.
    Що стосується законопроєкту №14067, то в ньому народні обранці також передбачили положення, якими всю модернізацію системтеплокомуненерго передбачається провести не за рахунок грошей репарацій, а  шляхом підвищення тарифу для людей на  тепло – ось ціна, яку українці заплатять за експерименти влади у цьому секторі. За це також голосували зеленими кнопками «за» всі фракції, крім «Батьківщини».
    «Слуга народу» - 164
    Євросолідарність - 19
    «Батьківщина» - 0
    Платформа за життя і мир - 17
    Голос - 14
    Відновлення України - 12
    Партія «За майбутнє» - 4
    Довіра - 15
    Позафракційні - 13.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Депутати  проголосували за фактичне підвищення тарифів на електроенергію і тепло.  Вчора, у перший день роботи 15-ої сесії Верховної Ради, народні депутати проголосували за два законопроєкти, якими збираються провали влади в енергетиці оплатити коштом звичайних українців і підприємців. Так, законопроєкт №13219 покладає на громадян і підприємців України обовʼязок оплатити додатково приблизно 37 мільярдів гривень монопольним приватним власникам сонячної та вітроелектроенергії за рахунок збільшення тарифів на електроенергію. У такий своєрідний спосіб народні депутати «подбали» про країну, яка замерзає. Парламентські фракції фактично одноголосно, за винятком «Батьківщини», підтримали корупційне підвищення тарифів на електроенергію. «Слуга народу» - 150 Євросолідарність - 17 «Батьківщина» - 1 Платформа за життя і мир - 18 Голос - 13 Відновлення України - 12 Партія «За майбутнє» - 9 Довіра - 17 Позафракційні - 10. Що стосується законопроєкту №14067, то в ньому народні обранці також передбачили положення, якими всю модернізацію системтеплокомуненерго передбачається провести не за рахунок грошей репарацій, а  шляхом підвищення тарифу для людей на  тепло – ось ціна, яку українці заплатять за експерименти влади у цьому секторі. За це також голосували зеленими кнопками «за» всі фракції, крім «Батьківщини». «Слуга народу» - 164 Євросолідарність - 19 «Батьківщина» - 0 Платформа за життя і мир - 17 Голос - 14 Відновлення України - 12 Партія «За майбутнє» - 4 Довіра - 15 Позафракційні - 13. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    53переглядів
  • #історія #речі
    Калейдоскоп — це пристрій, який перетворює звичайне бите скло на нескінченний карнавал геометрії. Це річ, що стоїть на межі суворої фізики та дитячого захоплення, нагадуючи нам, що краса часто залежить не від самих предметів, а від того, як саме на них падає світло. 🌈🌀

    ​Історія калейдоскопа почалася не з гри, а з серйозної науки. У 1816 році шотландський фізик сер Девід Брюстер проводив експерименти з поляризацією світла та відбиванням променів у дзеркальних трубах. Він помітив, що об'єкти, розміщені між дзеркалами, створюють ідеально симетричні та неймовірно гарні візерунки. Брюстер запатентував винахід у 1817 році, назвавши його грецькими словами: kalos (прекрасний), eidos (вигляд) та skopeo (дивлюся). 👨‍🔬🔭

    ​Успіх був миттєвим і приголомшливим. Калейдоскоп став справжньою манією в Лондоні та Парижі. Люди різного віку та статків ходили вулицями, приставивши трубку до ока, натикаючись на стовпи та перехожих. Проте через недоліки патентного права Брюстер майже не заробив на своєму винаході — тисячі копій почали виготовляти підпільні майстерні, наповнюючи ринок дешевими аналогами. 🎩🏙️

    ​Пристрій калейдоскопа геніально простий: три (іноді дві або більше) дзеркальні пластини, розташовані під кутом 60 градусів одна до одної. Всередині, між скляними дисками, пересипаються різнокольорові скельця, намистини або пелюстки. Одне легке тремтіння руки — і комбінація змінюється. Математики підрахували: якщо у вас є 20 скелець, кількість можливих візерунків настільки велика, що ви могли б крутити калейдоскоп мільярди років і ніколи не побачити одну й ту саму картинку двічі. 📐✨

    ​У XIX столітті калейдоскоп використовували дизайнери килимів та шпалер — вони черпали в ньому натхнення для нових орнаментів. У XX столітті він став символом психоделічної культури та філософською метафорою мінливості життя. Як сказав один із дослідників: «Калейдоскоп — це модель Всесвіту: хаос, який щоразу впорядковується в гармонію». 🎭💎

    ​Сьогодні, у вік цифрових ефектів, класичний калейдоскоп залишається аналоговим дивом. Він дарує можливість на кілька секунд відключитися від реальності й поглянути у світ, де панують лише світло, колір та ідеальний порядок.
    #історія #речі Калейдоскоп — це пристрій, який перетворює звичайне бите скло на нескінченний карнавал геометрії. Це річ, що стоїть на межі суворої фізики та дитячого захоплення, нагадуючи нам, що краса часто залежить не від самих предметів, а від того, як саме на них падає світло. 🌈🌀 ​Історія калейдоскопа почалася не з гри, а з серйозної науки. У 1816 році шотландський фізик сер Девід Брюстер проводив експерименти з поляризацією світла та відбиванням променів у дзеркальних трубах. Він помітив, що об'єкти, розміщені між дзеркалами, створюють ідеально симетричні та неймовірно гарні візерунки. Брюстер запатентував винахід у 1817 році, назвавши його грецькими словами: kalos (прекрасний), eidos (вигляд) та skopeo (дивлюся). 👨‍🔬🔭 ​Успіх був миттєвим і приголомшливим. Калейдоскоп став справжньою манією в Лондоні та Парижі. Люди різного віку та статків ходили вулицями, приставивши трубку до ока, натикаючись на стовпи та перехожих. Проте через недоліки патентного права Брюстер майже не заробив на своєму винаході — тисячі копій почали виготовляти підпільні майстерні, наповнюючи ринок дешевими аналогами. 🎩🏙️ ​Пристрій калейдоскопа геніально простий: три (іноді дві або більше) дзеркальні пластини, розташовані під кутом 60 градусів одна до одної. Всередині, між скляними дисками, пересипаються різнокольорові скельця, намистини або пелюстки. Одне легке тремтіння руки — і комбінація змінюється. Математики підрахували: якщо у вас є 20 скелець, кількість можливих візерунків настільки велика, що ви могли б крутити калейдоскоп мільярди років і ніколи не побачити одну й ту саму картинку двічі. 📐✨ ​У XIX столітті калейдоскоп використовували дизайнери килимів та шпалер — вони черпали в ньому натхнення для нових орнаментів. У XX столітті він став символом психоделічної культури та філософською метафорою мінливості життя. Як сказав один із дослідників: «Калейдоскоп — це модель Всесвіту: хаос, який щоразу впорядковується в гармонію». 🎭💎 ​Сьогодні, у вік цифрових ефектів, класичний калейдоскоп залишається аналоговим дивом. Він дарує можливість на кілька секунд відключитися від реальності й поглянути у світ, де панують лише світло, колір та ідеальний порядок.
    Like
    1
    243переглядів
  • #історія #події
    Король повернувся: Шотландський гамбіт Карла II.
    8 лютого 1649 року, поки в Англії ще не встигли відмити ешафот після страти Карла I, шотландці вирішили, що республіканські експерименти Олівера Кромвеля — це розвага не для них. У Единбурзі офіційно проголосили Карла II «Королем Великої Британії, Франції та Ірландії». Це був акт неабиякої політичної зухвалості, що перетворив Шотландію на головний осередок монархічного опору. 🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿👑

    Ситуація виглядала як ідеальний шторм: англійські пуритани намагалися побудувати державу без короля, а шотландські пресвітеріани вперто трималися за династію Стюартів. Карлу II на той момент було лише 18 років, і він перебував у вигнанні. Для нього це проголошення було рятівним кругом, хоча й з дуже специфічним «присмаком». Щоб отримати реальну підтримку шотландців, йому довелося підписати Урочисту лігу та Ковенант — документ, який фактично обмежував його релігійну владу. Політика — це завжди мистецтво компромісу, навіть якщо ти принц крові. 🤝📜

    Проте радість була передчасною. Кромвель не збирався терпіти під боком королівство, що відродилося. Почалася серія кривавих битв, після яких Карл II знову був змушений тікати, переховуючись у дуплах дубів (легендарний «Королівський дуб») та перевдягаючись у слугу, аби дістатися Франції. Його реальне повернення на престол — Реставрація — відбулося лише через 11 років. 🌳🏃‍♂️

    Ця подія 8 лютого показала, наскільки глибоким був розкол у британському суспільстві XVII століття. Шотландія продемонструвала свою вірність традиціям та окремішність від Лондона, задавши тон конфліктам, відлуння яких чути й сьогодні. Монархія виявилася міцнішою за революційний запал, а Карл II увійшов в історію як «Веселий король», який вмів чекати свого часу. 🏰🥂
    #історія #події Король повернувся: Шотландський гамбіт Карла II. 8 лютого 1649 року, поки в Англії ще не встигли відмити ешафот після страти Карла I, шотландці вирішили, що республіканські експерименти Олівера Кромвеля — це розвага не для них. У Единбурзі офіційно проголосили Карла II «Королем Великої Британії, Франції та Ірландії». Це був акт неабиякої політичної зухвалості, що перетворив Шотландію на головний осередок монархічного опору. 🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿👑 Ситуація виглядала як ідеальний шторм: англійські пуритани намагалися побудувати державу без короля, а шотландські пресвітеріани вперто трималися за династію Стюартів. Карлу II на той момент було лише 18 років, і він перебував у вигнанні. Для нього це проголошення було рятівним кругом, хоча й з дуже специфічним «присмаком». Щоб отримати реальну підтримку шотландців, йому довелося підписати Урочисту лігу та Ковенант — документ, який фактично обмежував його релігійну владу. Політика — це завжди мистецтво компромісу, навіть якщо ти принц крові. 🤝📜 Проте радість була передчасною. Кромвель не збирався терпіти під боком королівство, що відродилося. Почалася серія кривавих битв, після яких Карл II знову був змушений тікати, переховуючись у дуплах дубів (легендарний «Королівський дуб») та перевдягаючись у слугу, аби дістатися Франції. Його реальне повернення на престол — Реставрація — відбулося лише через 11 років. 🌳🏃‍♂️ Ця подія 8 лютого показала, наскільки глибоким був розкол у британському суспільстві XVII століття. Шотландія продемонструвала свою вірність традиціям та окремішність від Лондона, задавши тон конфліктам, відлуння яких чути й сьогодні. Монархія виявилася міцнішою за революційний запал, а Карл II увійшов в історію як «Веселий король», який вмів чекати свого часу. 🏰🥂
    Like
    1
    211переглядів
  • #історія #постаті
    28 січня 1951 року на Буковині народився чоловік, якому судилося стати «першим після Бога» в ієрархії українських підкорювачів неба. Леонід Каденюк — не просто астронавт, а символ того, що Україна в 1990-х роках, попри економічний хаос, залишалася космічною державою не лише на папері, а й на орбіті. 👨‍🚀🚀

    Від Клішківців до мису Канаверал

    Шлях Леоніда Костянтиновича до зірок був класичним прикладом тернистої стежки: льотне училище, служба в авіації, жорсткий відбір до загону космонавтів ще за часів СРСР. Але справжній зоряний час настав у 1997 році, коли він переміг у відборі на спільну українсько-американську місію. Каденюк готувався до польоту в NASA, де вразив американців своєю витримкою та професіоналізмом. Його обрали серед багатьох кандидатів саме за вміння зберігати спокій там, де в інших здавали нерви. 🇺🇸🇺🇦

    Місія STS-87: Український слід у космосі

    19 листопада 1997 року космічний човник «Колумбія» відірвався від землі. На борту був Каденюк, а в його особистому багажі — прапор України, «Кобзар» Шевченка та аудіозаписи українських пісень.
    Леонід став першим, хто влаштував на орбіті справжній «вечір української культури». Він згадував, що коли вперше зазвучав наш гімн у невагомості, американські колеги встали разом із ним, віддаючи шану далекій державі, яка відправила свого сина в цей політ. 🎶🛰️

    Наука на орбіті: Це не були «покатушки»

    Часто скептики кажуть, що Каденюк летів як «гість», але це відверта брехня. Він виконував складні біологічні експерименти з рослинами (ріпою, соєю та мохом), досліджуючи, як невагомість впливає на фотосинтез та розвиток організмів. Ці дані згодом лягли в основу багатьох наукових праць. Каденюк працював як повноцінний вчений-дослідник, доводячи високий рівень української академічної школи. 🧪🌱

    Спадщина справжнього офіцера

    Леонід Каденюк завжди залишався скромною людиною. Він не любив пафосу, хоча його впізнавали на вулицях. До останніх днів він боровся за розвиток української аерокосмічної галузі, щиро вболіваючи за те, щоб ми не втратили статус технологічної нації. Його раптова смерть у 2018 році під час ранкової пробіжки стала шоком для країни, але він залишив нам головне — відчуття того, що для українців немає недосяжних висот. 🌌🦾

    Сьогодні, у день його народження, варто згадати його знамениту фразу: «Я був вражений, наскільки красива наша Земля і наскільки вона незахищена». Це слова людини, яка бачила світ з висоти, недоступної більшості, і навчилася цінувати кожен клаптик рідного дому.
    #історія #постаті 28 січня 1951 року на Буковині народився чоловік, якому судилося стати «першим після Бога» в ієрархії українських підкорювачів неба. Леонід Каденюк — не просто астронавт, а символ того, що Україна в 1990-х роках, попри економічний хаос, залишалася космічною державою не лише на папері, а й на орбіті. 👨‍🚀🚀 Від Клішківців до мису Канаверал Шлях Леоніда Костянтиновича до зірок був класичним прикладом тернистої стежки: льотне училище, служба в авіації, жорсткий відбір до загону космонавтів ще за часів СРСР. Але справжній зоряний час настав у 1997 році, коли він переміг у відборі на спільну українсько-американську місію. Каденюк готувався до польоту в NASA, де вразив американців своєю витримкою та професіоналізмом. Його обрали серед багатьох кандидатів саме за вміння зберігати спокій там, де в інших здавали нерви. 🇺🇸🇺🇦 Місія STS-87: Український слід у космосі 19 листопада 1997 року космічний човник «Колумбія» відірвався від землі. На борту був Каденюк, а в його особистому багажі — прапор України, «Кобзар» Шевченка та аудіозаписи українських пісень. Леонід став першим, хто влаштував на орбіті справжній «вечір української культури». Він згадував, що коли вперше зазвучав наш гімн у невагомості, американські колеги встали разом із ним, віддаючи шану далекій державі, яка відправила свого сина в цей політ. 🎶🛰️ Наука на орбіті: Це не були «покатушки» Часто скептики кажуть, що Каденюк летів як «гість», але це відверта брехня. Він виконував складні біологічні експерименти з рослинами (ріпою, соєю та мохом), досліджуючи, як невагомість впливає на фотосинтез та розвиток організмів. Ці дані згодом лягли в основу багатьох наукових праць. Каденюк працював як повноцінний вчений-дослідник, доводячи високий рівень української академічної школи. 🧪🌱 Спадщина справжнього офіцера Леонід Каденюк завжди залишався скромною людиною. Він не любив пафосу, хоча його впізнавали на вулицях. До останніх днів він боровся за розвиток української аерокосмічної галузі, щиро вболіваючи за те, щоб ми не втратили статус технологічної нації. Його раптова смерть у 2018 році під час ранкової пробіжки стала шоком для країни, але він залишив нам головне — відчуття того, що для українців немає недосяжних висот. 🌌🦾 Сьогодні, у день його народження, варто згадати його знамениту фразу: «Я був вражений, наскільки красива наша Земля і наскільки вона незахищена». Це слова людини, яка бачила світ з висоти, недоступної більшості, і навчилася цінувати кожен клаптик рідного дому.
    Love
    1
    376переглядів 1 Поширень
  • #історія #культура #музика
    Симфонія сталі: Як індустріальний шум став музикою протесту.
    ​Ми звикли думати, що музика — це про гармонію, солодкі мелодії та упорядковані ритми. Але на початку XX століття, коли світ задихався від диму заводів і здригався від гуркоту перших двигунів, з'явилися люди, які зрозуміли: старе мистецтво померло під колесами паровозів. Луїджі Руссоло, італійський футурист, у своєму маніфесті "Мистецтво шумів" проголосив, що звук трамвая чи вибуху є набагато ціннішим, ніж чергова соната Бетховена.

    ​Технологічний прогрес приніс не лише комфорт, а й нову естетику бруду та сили. Руссоло створив "інтонаруморі" — дивні машини, що генерували скрегіт, гул та шипіння. Це була перша спроба приручити індустріальний хаос. Але справжній соціальний вибух стався пізніше, коли ці ідеї підхопили радикальні художники 70-х років, сформувавши жанр industrial.

    ​Музика стала соціальною зброєю. Гурт Throbbing Gristle у Британії чи Einstürzende Neubauten у Західному Берліні використовували бетономішалки, відбійні молотки та сталеві листи замість скрипок. Це не було розвагою — це була деконструкція самої ідеї контролю. В епоху Холодної війни, коли світ балансував на межі ядерного знищення, ці артисти дзеркально відбивали агресію середовища. Вони показували, що людина в мегаполісі — це лише придаток до верстата, і єдиний спосіб звільнитися — це перетворити свій біль на шум.

    ​Цікаво спостерігати, як подібні експерименти сприймалися в закритих суспільствах. Поки в Європі музиканти били молотами по арматурі, в москві та підконтрольній їй росії будь-який відхід від академічного канону вважався ідеологічною диверсією. Імперія панічно боялася звуку, який неможливо було втиснути в рамки маршу чи пісні про партію. Шум — це хаос, а хаос — це втрата контролю, чого кремлівські старці боялися понад усе.

    ​Індастріал навчив нас, що звук — це не лише естетика, а й фізична присутність. Низькочастотний гул може викликати страх, а металевий скрегіт — пробудити лють. Сьогодні, коли ми слухаємо електронну музику, ми навіть не замислюємося, що в її основі лежать ті самі індустріальні ритми, які колись вважалися безумством. Ми навчилися жити в шумі, приручили його, але він назавжди залишився нагадуванням про те, що техніка — це лише інструмент, а справжня музика народжується там, де людина намагається перекричати залізо.

    ​Світ змінився: відбійні молотки стали синтезаторами, а протест перемістився у цифрову площину. Проте дух футуристів і радикалів минулого століття живий — він у кожному звуці, що виходить за межі комфортного "красивого" мистецтва.
    #історія #культура #музика Симфонія сталі: Як індустріальний шум став музикою протесту. ​Ми звикли думати, що музика — це про гармонію, солодкі мелодії та упорядковані ритми. Але на початку XX століття, коли світ задихався від диму заводів і здригався від гуркоту перших двигунів, з'явилися люди, які зрозуміли: старе мистецтво померло під колесами паровозів. Луїджі Руссоло, італійський футурист, у своєму маніфесті "Мистецтво шумів" проголосив, що звук трамвая чи вибуху є набагато ціннішим, ніж чергова соната Бетховена. ​Технологічний прогрес приніс не лише комфорт, а й нову естетику бруду та сили. Руссоло створив "інтонаруморі" — дивні машини, що генерували скрегіт, гул та шипіння. Це була перша спроба приручити індустріальний хаос. Але справжній соціальний вибух стався пізніше, коли ці ідеї підхопили радикальні художники 70-х років, сформувавши жанр industrial. ​Музика стала соціальною зброєю. Гурт Throbbing Gristle у Британії чи Einstürzende Neubauten у Західному Берліні використовували бетономішалки, відбійні молотки та сталеві листи замість скрипок. Це не було розвагою — це була деконструкція самої ідеї контролю. В епоху Холодної війни, коли світ балансував на межі ядерного знищення, ці артисти дзеркально відбивали агресію середовища. Вони показували, що людина в мегаполісі — це лише придаток до верстата, і єдиний спосіб звільнитися — це перетворити свій біль на шум. ​Цікаво спостерігати, як подібні експерименти сприймалися в закритих суспільствах. Поки в Європі музиканти били молотами по арматурі, в москві та підконтрольній їй росії будь-який відхід від академічного канону вважався ідеологічною диверсією. Імперія панічно боялася звуку, який неможливо було втиснути в рамки маршу чи пісні про партію. Шум — це хаос, а хаос — це втрата контролю, чого кремлівські старці боялися понад усе. ​Індастріал навчив нас, що звук — це не лише естетика, а й фізична присутність. Низькочастотний гул може викликати страх, а металевий скрегіт — пробудити лють. Сьогодні, коли ми слухаємо електронну музику, ми навіть не замислюємося, що в її основі лежать ті самі індустріальні ритми, які колись вважалися безумством. Ми навчилися жити в шумі, приручили його, але він назавжди залишився нагадуванням про те, що техніка — це лише інструмент, а справжня музика народжується там, де людина намагається перекричати залізо. ​Світ змінився: відбійні молотки стали синтезаторами, а протест перемістився у цифрову площину. Проте дух футуристів і радикалів минулого століття живий — він у кожному звуці, що виходить за межі комфортного "красивого" мистецтва.
    Like
    1
    554переглядів
  • Уявіть штучний інтелект, який не потребує готових інструкцій, підказок чи оцінок людини. Він сам формулює запитання, сам шукає відповіді та сам перевіряє, чи вони правильні. Саме такий підхід відкриває новий етап розвитку ШІ — від пасивного виконавця до активного дослідника. Експерименти вже показують зростання логічного мислення й здатності до навчання без ручної розмітки. Але як працює цей механізм насправді, де його межі та чому він може змінити всю індустрію.
    Уявіть штучний інтелект, який не потребує готових інструкцій, підказок чи оцінок людини. Він сам формулює запитання, сам шукає відповіді та сам перевіряє, чи вони правильні. Саме такий підхід відкриває новий етап розвитку ШІ — від пасивного виконавця до активного дослідника. Експерименти вже показують зростання логічного мислення й здатності до навчання без ручної розмітки. Але як працює цей механізм насправді, де його межі та чому він може змінити всю індустрію.
    GROMADAN.COM
    Моделі ШІ починають навчатися, ставлячи собі запитання.
    ШІ починає навчатися без людини, ставлячи собі запитання, перевіряючи відповіді та самостійно розвиваючись. Новий крок до автономного й надрозумного штучного інтелекту.
    Love
    1
    564переглядів
  • Вирішила знову поекспериментувати зі ШІ, просто хотіла дізнатися що з того вийде.😀 Спочатку Ші не зрозуміло, що я мала на увазі. А потім, коли я написала "Без одягу у формі великого дзвону (у правому кутку)", то ШІ нарешті прибрало те що мені не сподобалося. Вчора я теж проводила експерименти, але мені нічого не сподобалося, все було не так. А сьогодні вирішила спробувати знову. Якщо якась картинка не сподобалася, то не беру їх. Тому, сьогодні малюнок вийшов більш-менш вдалим, я і вирішила показати, як і завдяки чого в мене так вийшло. Текст взяла з відривного календаря "Криниченька", про кулачні бої, ну, я про це вже писала перед тим в іншому дописі. Звісно, не все так ідеально, як хотілося би, але то таке, дрібниці, на яких не варто звертати уваги. В альбом не відправляю, бо ж воно таке, просто експерименти. Хоча часом малюнки в ШІ дійсно виходять гарні.
    Вирішила знову поекспериментувати зі ШІ, просто хотіла дізнатися що з того вийде.😀 Спочатку Ші не зрозуміло, що я мала на увазі. А потім, коли я написала "Без одягу у формі великого дзвону (у правому кутку)", то ШІ нарешті прибрало те що мені не сподобалося. Вчора я теж проводила експерименти, але мені нічого не сподобалося, все було не так. А сьогодні вирішила спробувати знову. Якщо якась картинка не сподобалася, то не беру їх. Тому, сьогодні малюнок вийшов більш-менш вдалим, я і вирішила показати, як і завдяки чого в мене так вийшло. Текст взяла з відривного календаря "Криниченька", про кулачні бої, ну, я про це вже писала перед тим в іншому дописі. Звісно, не все так ідеально, як хотілося би, але то таке, дрібниці, на яких не варто звертати уваги. В альбом не відправляю, бо ж воно таке, просто експерименти. Хоча часом малюнки в ШІ дійсно виходять гарні.
    241переглядів
  • #історія #постаті
    Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️
    Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥

    Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️

    Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️

    Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя.

    Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀
    #історія #постаті Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️ Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥 Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️ Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️ Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя. Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀
    Like
    1
    1Kпереглядів
  • #історія #постаті
    Джеймс Прескотт Джоуль: Пивовар, що Підкорив Енергію Всесвіту 🍺🔬
    24 грудня 1818 року народився Джеймс Прескотт Джоуль — геніальний англійський фізик, який довів, що теплота — це не містична рідина, а форма енергії. Його шлях у науку почався не в університетських лабораторіях, а в родинній пивоварні, де він проводив свої перші експерименти після роботи. 🏢🔥

    Джоуль був справжнім перфекціоністом у вимірюваннях. Саме завдяки своїй неймовірній точності він зміг вирахувати механічний еквівалент теплоти. Простіше кажучи, він довів: якщо ви дуже довго і швидко перемішуєте воду, вона нагріється! Це відкриття стало наріжним каменем для формулювання першого закону термодинаміки — закону збереження енергії. 🔄💎

    Разом із російським фізиком Емілієм Ленцом він незалежно відкрив закон, який тепер кожен школяр знає як закон Джоуля-Ленца. 👨‍🏫⚡ Він описує, як електричний струм, проходячи крізь провідник, виділяє тепло. Саме завдяки цьому закону працюють ваші електрочайники, праски та навіть обігрівачі, що рятують узимку. ☕🏠

    Попри те, що Джоуль був самоучкою (його вчителем деякий час був сам Джон Дальтон), його внесок у науку був настільки фундаментальним, що у 1889 році на другому Міжнародному конгресі електриків його ім'ям назвали універсальну одиницю вимірювання роботи, енергії та кількості теплоти — Джоуль (Дж). 📏🌟

    Цікаво, що навіть під час свого медового місяця в Альпах Джоуль не припиняв досліджень — він намагався виміряти різницю температур води у верхній та нижній точках водоспаду, щоб підтвердити свою теорію! Ось що означає справжня пристрасть до науки. 🏔️🌊
    #історія #постаті Джеймс Прескотт Джоуль: Пивовар, що Підкорив Енергію Всесвіту 🍺🔬 24 грудня 1818 року народився Джеймс Прескотт Джоуль — геніальний англійський фізик, який довів, що теплота — це не містична рідина, а форма енергії. Його шлях у науку почався не в університетських лабораторіях, а в родинній пивоварні, де він проводив свої перші експерименти після роботи. 🏢🔥 Джоуль був справжнім перфекціоністом у вимірюваннях. Саме завдяки своїй неймовірній точності він зміг вирахувати механічний еквівалент теплоти. Простіше кажучи, він довів: якщо ви дуже довго і швидко перемішуєте воду, вона нагріється! Це відкриття стало наріжним каменем для формулювання першого закону термодинаміки — закону збереження енергії. 🔄💎 Разом із російським фізиком Емілієм Ленцом він незалежно відкрив закон, який тепер кожен школяр знає як закон Джоуля-Ленца. 👨‍🏫⚡ Він описує, як електричний струм, проходячи крізь провідник, виділяє тепло. Саме завдяки цьому закону працюють ваші електрочайники, праски та навіть обігрівачі, що рятують узимку. ☕🏠 Попри те, що Джоуль був самоучкою (його вчителем деякий час був сам Джон Дальтон), його внесок у науку був настільки фундаментальним, що у 1889 році на другому Міжнародному конгресі електриків його ім'ям назвали універсальну одиницю вимірювання роботи, енергії та кількості теплоти — Джоуль (Дж). 📏🌟 Цікаво, що навіть під час свого медового місяця в Альпах Джоуль не припиняв досліджень — він намагався виміряти різницю температур води у верхній та нижній точках водоспаду, щоб підтвердити свою теорію! Ось що означає справжня пристрасть до науки. 🏔️🌊
    Love
    1
    365переглядів