#події ⭐ Прорив у Темряві: Заснування Української Гельсінської Групи (1976) 9 листопада 1976 року в Києві була заснована Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), що стало безпрецедентним кроком у боротьбі за права людини та національні права в УРСР. Ця правозахисна організація, керована письменником та філософом Миколою Руденком, вперше в історії українського дисидентського руху відкрито апелювала до міжнародного права, чим кинула прямий виклик радянській системі. 📜 Міжнародний Легальний Щит Створення УГГ стало прямим наслідком підписання у 1975 році Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінські угоди). Радянський Союз, підписавши цей документ, взяв на себе зобов'язання дотримуватися низки гуманітарних статей, включно з повагою до прав людини та основних свобод. Мета УГГ була простою, але революційною для тоталітарної держави: сприяти виконанню Гельсінських угод в Україні. Зокрема, це означало: * Інформування: Збір та оприлюднення фактів порушення прав людини та прав націй в УРСР, передача цієї інформації до урядів країн-підписантів та світової громадськості. * Легалізація: Формування ненасильницької, правової основи для захисту української ідентичності та національного самовизначення. УГГ використовувала легальне поле, створене міжнародним договором, для критики внутрішньої політики СРСР, що було новою тактикою для дисидентського руху. 👤 Склад та Особистості Корифеїв Прав Людини До складу групи увійшли найвідоміші українські дисиденти, багато з яких вже пройшли через табори та заслання. Ці люди, яких згодом називали «дисидентами-камікадзе» за їхню рішучість і свідоме протистояння режиму, поєднали загальнодемократичні гасла з національними. Серед членів-засновників були: * Микола Руденко (керівник) * Левко Лук'яненко * Оксана Мешко * Олекса Тихий * Мирослав Маринович * Микола Матусевич * Олесь Бердник * Іван Кандиба * Ніна Строката-Караванська * Петро Григоренко (генерал радянської армії у відставці) Навіть перебуваючи у таборах, до УГГ приєднувалися інші видатні постаті, як-от Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл. ⛓️ Відповідь Режиму та Спадщина Реакція радянської влади була жорстокою та швидкою. Майже всі члени УГГ зазнали арештів, обшуків та тривалих термінів ув’язнення, загальний термін яких перевищив 550 років неволі. П'ятеро членів групи померли в таборах. Незважаючи на репресії, УГГ виконала свою історичну місію: вона привернула увагу Заходу до порушень прав людини в Україні та надала національному відродженню міжнародну легітимність. На базі УГГ у 1988 році була створена Українська Гельсінська Спілка (УГС), яка згодом стала політичною партією і відіграла ключову роль у процесі здобуття Україною Незалежності. Саме УГГ заклала правові та моральні основи для сучасної української демократії, показавши, що навіть у найтемніші часи можна та необхідно боротися за свободу, спираючись на ідею людської гідності та міжнародне право.

🇺🇦Прапор під страхом смерті: 4 українські міста, які першими кинули виклик тоді ще радянській імперії. ▪️Юзівка. Вперше прапор було піднято у 1918 році, коли українські війська разом із союзниками звільнили Донбас від більшовиків. Пізніше цей регіон вважався «Оплотом радянської влади». Проте окремі випадки вивішування прапорів фіксувалися. ▪️Київ. У столиці прапор вивішували дисиденти та націоналісти у ключові дати. 1966 року невідомі повісили синьо-жовтий прапор на мосту через Дніпро до річниці Акту Злуки. КДБ розгорнуло масову операцію щодо пошуку «злочинців». ▪️Львів. У Львові прапори піднімали підпільники, часто у гірських районах та на будинках. Один із гучних випадків – 1973 рік, синьо-жовтий прапор на телевежі. КДБ шукало «злодіїв» місяцями. ▪️Харків. У Харкові випадки були рідкісними, але у 1980-х прапори з'являлися на околицях до 22 січня. У місті було сильне КДБ-шне спостереження, тому вивішували вночі та швидко. Пишіть в коментарях, яке місто називалося Юзівка?

НАновини‼️: Книгу Натана Щаранського «Не злякаюся зла» вперше видали українською мовою: її презентують у Києві та Єрусалимі 22 травня 2025 року У четвер, 22 травня 2025 року, в Києві та Єрусалимі одночасно відбудеться важлива подія для всіх, хто цікавиться історією радянського та єврейського спротиву — презентація книги Натана Щаранського «Не злякаюся зла» українською мовою. Це не просто літературна подія — це повернення до коріння і символ історичної справедливості. Україна стала одинадцятою країною, де опублікована автобіографія радянського дисидента й ізраїльського політика. Видання підготувало видавництво «Фронезис» за підтримки Тамари та Олега Гороховських, у межах серії «Єврейська бібліотека». Презентації відбудуться одночасно в Бабиному Яру в Києві та Центрі Менахема Бегіна в Єрусалимі — за участі самого Натана Щаранського. «Це одинадцята країна, де публікується моя книга. Однак це видання має для мене особливе значення. Україна — місце мого народження, а українська мова — мова мого дитинства», — зізнався Щаранський і висловив надію, що настане час, коли українське видання «Не злякаюся зла» зʼявиться в книгарнях звільненого українського Донецька, де він народився. Читайте більше про подію, яка обʼєднує Україну, Ізраїль і єврейський народ: https://nikk.ua/uk/knigu-natana-2/ #нановини #nanews #israel #ukraine #щаранський #євреї #історія #дисиденти #культура

Коли, якщо не зараз, так важко і одночасно так необхідно мати в собі сили протистояти ворогу, невідомості майбутнього і навіть власній байдужості? У цей день хочеться поділитися історією особистості, яка продовжила боротьбу за свободу навіть після смерті. #Стус #Василь #ВасильСтус #дисидент #дисиденти #дисидентськийрух #табір #незалежність #українськамова #українськалітература #українськамоваталітература