• #історія #події
    ​Сьогодні ми сприймаємо наш прапор як константу, але 28 січня 1992 року Верховна Рада України займалася справою, яка для багатьох тодішніх депутатів виглядала як сеанс екзорцизму. Саме цього дня була прийнята Постанова «Про Державний прапор України», яка офіційно легітимізувала синьо-жовте полотнище. 🇺🇦

    ​Бюрократія проти історії

    ​Хоча незалежність проголосили ще в серпні 1991-го, а прапор над куполом парламенту підняли 4 вересня, де-юре держава все ще перебувала у дивному «підвішеному» стані. Комуністична більшість, відома як «Група 239», відчувала фантомні болі за червоно-лазуровим прапором УРСР. Для них синьо-жовті кольори десятиліттями були «петлюрівщиною» та «буржуазним націоналізмом».
    ​Проте під тиском реальності та результатів грудневого референдуму, навіть найзапеклішим прихильникам серпа і молота довелося змиритися. Постанова № 2067-XII була лаконічною: прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг. Крапка. Жодних компромісних зірочок чи калинових гілок, які намагалися «втулити» реформатори-перестрахувальники. 📑

    ​Чому це було важливо?

    ​До цього моменту використання національної символіки в офіційних документах чи на міжнародній арені було предметом юридичних маніпуляцій. росія вже тоді з неприхованим скепсисом спостерігала за процесом «декомунізації» українського неба, сподіваючись на якийсь формат «СНД-ної» єдності в символах. Затвердження прапора стало чітким сигналом: повернення до москви та її червоних стандартів не буде. 🚫🚩

    ​Геральдичні баталії та міфи

    ​Цікаво, що саме в ті часи почали активно плодитися міфи про те, що прапор треба «перевернути», бо він, мовляв, не за фен-шуєм чи не за правилами геральдики. Насправді ж, порядок кольорів (синій зверху, жовтий знизу) був остаточно закріплений ще в часи УНР та української держави Павла Скоропадського. 28 січня 1992 року депутати просто підтвердили спадковість, яку не змогли стерти роки радянської окупації.
    ​Сьогодні цей прапор — це не просто «небо і пшениця». Це символ, за який люди йшли в тюрми в СРСР і за який сьогодні віддають життя на фронті. Бюрократичний папірець 1992 року лише зафіксував те, що українці вже давно вирішили для себе на площах. 🦾
    #історія #події ​Сьогодні ми сприймаємо наш прапор як константу, але 28 січня 1992 року Верховна Рада України займалася справою, яка для багатьох тодішніх депутатів виглядала як сеанс екзорцизму. Саме цього дня була прийнята Постанова «Про Державний прапор України», яка офіційно легітимізувала синьо-жовте полотнище. 🇺🇦 ​Бюрократія проти історії ​Хоча незалежність проголосили ще в серпні 1991-го, а прапор над куполом парламенту підняли 4 вересня, де-юре держава все ще перебувала у дивному «підвішеному» стані. Комуністична більшість, відома як «Група 239», відчувала фантомні болі за червоно-лазуровим прапором УРСР. Для них синьо-жовті кольори десятиліттями були «петлюрівщиною» та «буржуазним націоналізмом». ​Проте під тиском реальності та результатів грудневого референдуму, навіть найзапеклішим прихильникам серпа і молота довелося змиритися. Постанова № 2067-XII була лаконічною: прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг. Крапка. Жодних компромісних зірочок чи калинових гілок, які намагалися «втулити» реформатори-перестрахувальники. 📑 ​Чому це було важливо? ​До цього моменту використання національної символіки в офіційних документах чи на міжнародній арені було предметом юридичних маніпуляцій. росія вже тоді з неприхованим скепсисом спостерігала за процесом «декомунізації» українського неба, сподіваючись на якийсь формат «СНД-ної» єдності в символах. Затвердження прапора стало чітким сигналом: повернення до москви та її червоних стандартів не буде. 🚫🚩 ​Геральдичні баталії та міфи ​Цікаво, що саме в ті часи почали активно плодитися міфи про те, що прапор треба «перевернути», бо він, мовляв, не за фен-шуєм чи не за правилами геральдики. Насправді ж, порядок кольорів (синій зверху, жовтий знизу) був остаточно закріплений ще в часи УНР та української держави Павла Скоропадського. 28 січня 1992 року депутати просто підтвердили спадковість, яку не змогли стерти роки радянської окупації. ​Сьогодні цей прапор — це не просто «небо і пшениця». Це символ, за який люди йшли в тюрми в СРСР і за який сьогодні віддають життя на фронті. Бюрократичний папірець 1992 року лише зафіксував те, що українці вже давно вирішили для себе на площах. 🦾
    Love
    1
    79views 1 Shares
  • #історія #події
    ​Кленовий лист і Тризуб: Як Канада стала «адвокатом» України.
    ​Канада була першою західною державою, яка визнала незалежність України (це сталося ще 2️ грудня 1991 року), а встановлення повноцінних дипломатичних відносин саме 27 січня закріпило цей статус «особливого партнерства».

    ​Чому це було так важливо? У 1992 році світ ще з острахом дивився на уламки радянської імперії. Канада ж, завдяки понад мільйонній українській громаді, розуміла суб’єктність України краще за будь-кого в НАТО чи G7. Поки москва намагалася переконати Захід, що Україна — це лише «тимчасове непорозуміння», Оттава вже відкривала своє посольство в Києві. 🏛️

    ​Цей дипломатичний акт заклав фундамент для всього, що ми маємо сьогодні: від перших канадських інвестицій до масштабної військової тренувальної місії UNIFIER та постачання сучасної зброї. Канада стала нашим головним лобістом на північноамериканському континенті, доводячи, що кровний зв’язок діаспори з Батьківщиною здатний змінювати велику геополітику. 🤝✈️

    ​Історична справедливість полягає в тому, що саме країна, яка дала притулок тисячам українських патріотів після поразки визвольних змагань 1917–1921 років, через 70 років стала першою, хто простягнув руку відродженій державі.
    #історія #події ​Кленовий лист і Тризуб: Як Канада стала «адвокатом» України. ​Канада була першою західною державою, яка визнала незалежність України (це сталося ще 2️ грудня 1991 року), а встановлення повноцінних дипломатичних відносин саме 27 січня закріпило цей статус «особливого партнерства». ​Чому це було так важливо? У 1992 році світ ще з острахом дивився на уламки радянської імперії. Канада ж, завдяки понад мільйонній українській громаді, розуміла суб’єктність України краще за будь-кого в НАТО чи G7. Поки москва намагалася переконати Захід, що Україна — це лише «тимчасове непорозуміння», Оттава вже відкривала своє посольство в Києві. 🏛️ ​Цей дипломатичний акт заклав фундамент для всього, що ми маємо сьогодні: від перших канадських інвестицій до масштабної військової тренувальної місії UNIFIER та постачання сучасної зброї. Канада стала нашим головним лобістом на північноамериканському континенті, доводячи, що кровний зв’язок діаспори з Батьківщиною здатний змінювати велику геополітику. 🤝✈️ ​Історична справедливість полягає в тому, що саме країна, яка дала притулок тисячам українських патріотів після поразки визвольних змагань 1917–1921 років, через 70 років стала першою, хто простягнув руку відродженій державі.
    Like
    1
    36views
  • #історія #факт
    Династія Джексонів: Тріумф, трагедія та вічна спадщина музичної Імперії.
    Історія родини Джексонів — це не просто біографія групи талановитих людей; це епічна сага, що втілює "американську мрію" у її найяскравішому та найсуперечливішому проявах. Від тісних вуличок індустріального Гері, штат Індіана, до найвищих вершин світових чартів, Джексони змінили обличчя поп-культури, назавжди вписавши своє прізвище в історію людства.

    Фундамент: Сталева дисципліна Джозефа Джексона

    Все почалося в маленькому будинку на вулиці Джексон-стріт, 2300. Батько родини, Джозеф Джексон, працював кранівником на сталеливарному заводі, але мав нездійснену мрію про музичну кар'єру. Разом із матір’ю, Кетрін, вони виховували десятьох дітей у суворій дисципліні та вірі Свідків Єгови.
    Помітивши талант своїх синів, Джозеф став їхнім менеджером. Його методи були жорсткими, а іноді й жорстокими, але саме ця "сталева" підготовка зробила з юних хлопців професіоналів, готових до виживання в безжальному світі шоу-бізнесу.

    Jackson 5: Народження феномену

    У 1964 році з'явився гурт The Jackson 5, до складу якого увійшли Джекі, Тіто, Джермейн, Марлон та наймолодший — неймовірно обдарований Майкл.
    Їхній підпис на контракті з лейблом Motown у 1968 році став історичним моментом. Чотири перші сингли гурту — "I Want You Back", "ABC", "The Love You Save" та "I'll Be There" — послідовно посіли перші місця в хіт-парадах, що стало абсолютним рекордом. Джексони стали першими чорношкірими підлітковими ідолами, яких обожнювала аудиторія всіх рас.

    Майкл Джексон: Король, що затьмарив сонце

    Хоча всі члени родини були талановитими (Джермейн мав успішну сольну кар'єру, а Ренді пізніше приєднався до гурту), Майкл був генієм іншого рівня. Його відрив від сімейного ансамблю був неминучим.
    Вихід альбому "Thriller" (1982) перетворив його на найуспішнішого артиста всіх часів. Майкл не просто співав — він створював візуальні шедеври (кліп "Thriller" змінив індустрію відео) та впроваджував танцювальні рухи, як-от "місячна хода", що стали частиною світового культурного коду. Проте ціна слави була високою: ізоляція, постійна увага таблоїдів та трансформація зовнішності зробили його постать настільки ж загадковою, наскільки й великою.

    Джанет: Жіноча сила та незалежність

    Довгий час здавалося, що Майкл — єдиний "гігант" у родині, але у 80-х молодша сестра Джанет Джексон довела протилежне. Звільнившись від менеджменту батька, вона випустила альбом "Control" (1986), а згодом — соціально значущий "Rhythm Nation 1814". Джанет стала іконою фемінізму та хореографічної досконалості, довівши, що прізвище Джексон — це знак якості, незалежно від статі.

    Тіні минулого та сучасність

    Історія родини не обійшлася без трагедій. Скандали навколо Неверленду, складні стосунки дітей із батьком, фінансові труднощі окремих членів родини та, зрештою, раптова смерть Майкла у 2009 році — все це стало частиною їхнього колективного тягаря.

    Сьогодні нове покоління Джексонів намагається знайти свій шлях. Періс Джексон (донька Майкла) займається музикою та моделінгом, а племінники Майкла продовжують підтримувати музичну спадщину гурту.

    Чому вони важливі?

    Династія Джексонів зробила для расової інтеграції в музиці більше, ніж будь-хто інший. Вони перетворили поп-музику на глобальний бізнес та високе мистецтво водночас. Кожна сучасна зірка — від Бейонсе до Бруно Марса — несе в собі часточку ДНК, яку колись заклали діти з маленького промислового містечка Гері.
    #історія #факт Династія Джексонів: Тріумф, трагедія та вічна спадщина музичної Імперії. Історія родини Джексонів — це не просто біографія групи талановитих людей; це епічна сага, що втілює "американську мрію" у її найяскравішому та найсуперечливішому проявах. Від тісних вуличок індустріального Гері, штат Індіана, до найвищих вершин світових чартів, Джексони змінили обличчя поп-культури, назавжди вписавши своє прізвище в історію людства. Фундамент: Сталева дисципліна Джозефа Джексона Все почалося в маленькому будинку на вулиці Джексон-стріт, 2300. Батько родини, Джозеф Джексон, працював кранівником на сталеливарному заводі, але мав нездійснену мрію про музичну кар'єру. Разом із матір’ю, Кетрін, вони виховували десятьох дітей у суворій дисципліні та вірі Свідків Єгови. Помітивши талант своїх синів, Джозеф став їхнім менеджером. Його методи були жорсткими, а іноді й жорстокими, але саме ця "сталева" підготовка зробила з юних хлопців професіоналів, готових до виживання в безжальному світі шоу-бізнесу. Jackson 5: Народження феномену У 1964 році з'явився гурт The Jackson 5, до складу якого увійшли Джекі, Тіто, Джермейн, Марлон та наймолодший — неймовірно обдарований Майкл. Їхній підпис на контракті з лейблом Motown у 1968 році став історичним моментом. Чотири перші сингли гурту — "I Want You Back", "ABC", "The Love You Save" та "I'll Be There" — послідовно посіли перші місця в хіт-парадах, що стало абсолютним рекордом. Джексони стали першими чорношкірими підлітковими ідолами, яких обожнювала аудиторія всіх рас. Майкл Джексон: Король, що затьмарив сонце Хоча всі члени родини були талановитими (Джермейн мав успішну сольну кар'єру, а Ренді пізніше приєднався до гурту), Майкл був генієм іншого рівня. Його відрив від сімейного ансамблю був неминучим. Вихід альбому "Thriller" (1982) перетворив його на найуспішнішого артиста всіх часів. Майкл не просто співав — він створював візуальні шедеври (кліп "Thriller" змінив індустрію відео) та впроваджував танцювальні рухи, як-от "місячна хода", що стали частиною світового культурного коду. Проте ціна слави була високою: ізоляція, постійна увага таблоїдів та трансформація зовнішності зробили його постать настільки ж загадковою, наскільки й великою. Джанет: Жіноча сила та незалежність Довгий час здавалося, що Майкл — єдиний "гігант" у родині, але у 80-х молодша сестра Джанет Джексон довела протилежне. Звільнившись від менеджменту батька, вона випустила альбом "Control" (1986), а згодом — соціально значущий "Rhythm Nation 1814". Джанет стала іконою фемінізму та хореографічної досконалості, довівши, що прізвище Джексон — це знак якості, незалежно від статі. Тіні минулого та сучасність Історія родини не обійшлася без трагедій. Скандали навколо Неверленду, складні стосунки дітей із батьком, фінансові труднощі окремих членів родини та, зрештою, раптова смерть Майкла у 2009 році — все це стало частиною їхнього колективного тягаря. Сьогодні нове покоління Джексонів намагається знайти свій шлях. Періс Джексон (донька Майкла) займається музикою та моделінгом, а племінники Майкла продовжують підтримувати музичну спадщину гурту. Чому вони важливі? Династія Джексонів зробила для расової інтеграції в музиці більше, ніж будь-хто інший. Вони перетворили поп-музику на глобальний бізнес та високе мистецтво водночас. Кожна сучасна зірка — від Бейонсе до Бруно Марса — несе в собі часточку ДНК, яку колись заклали діти з маленького промислового містечка Гері.
    Like
    1
    147views
  • #історія #постаті
    Ніколае Чаушеску: Від «батька нації» до стіни в Тирговіште 🏚️
    ​26 січня 1918 року народився Ніколае Чаушеску — людина, чиє ім'я стало синонімом абсолютної влади, що перетворилася на трагікомедію, а потім на криваву розв’язку. Син бідного селянина, він зумів побудувати в Румунії режим, який за рівнем культу особистості міг змагатися хіба що з північнокорейським.

    ​«Геній Карпат» та «Дунай розуму»

    ​Чаушеску не просто правив — він вимагав обожнювання. Державна пропаганда вигадувала для нього титули, від яких паморочилося в голові, тоді як звичайні румуни жили за картками на продукти, з обмеженням електроенергії (по дві години на день) та під пильним оком Секурітате — однієї з найжорстокіших спецслужб комуністичного табору. 🚫
    ​Його амбіції були пропорційні його страхам. Поки народ стояв у чергах за хлібом, Чаушеску будував у Бухаресті Палац Парламенту — другу за величиною адміністративну будівлю у світі після Пентагону, заради якої знесли історичний центр міста.

    ​Зовнішньополітичний «еквілібрист»

    ​На відміну від багатьох лідерів соцтабору, Чаушеску намагався грати в незалежність від москви. Він засудив вторгнення в Чехословаччину у 1968-му, підтримував стосунки із Заходом і навіть приймав у себе американських президентів. Це дозволяло йому отримувати великі кредити, які він пізніше вирішив виплатити будь-якою ціною, буквально виморивши власний народ голодом і холодом у 80-х роках. 📉

    ​Фінал у прямому ефірі

    ​Кінець настав раптово. У грудні 1989 року під час чергового мітингу, організованого для підтримки вождя, натовп замість звичних оплесків почав кричати «Щур!». Це був момент істини. Вже за кілька днів Чаушеску разом із дружиною Еленою намагався втекти на гелікоптері, але був схоплений.
    ​25 грудня, після поспішного трибуналу, їх обох розстріляли біля стіни солдатського гарнізону. Іронія долі: людина, яка народилася 26 січня, лише один день не дожила до свого 72-річчя. 🕯️

    ​Урок для історії

    ​Історія Чаушеску — це нагадування про те, що жоден культ особистості, жодна армія спецслужб і жодні величні палаци не здатні захистити тирана, коли терпець народу остаточно уривається.
    #історія #постаті Ніколае Чаушеску: Від «батька нації» до стіни в Тирговіште 🏚️ ​26 січня 1918 року народився Ніколае Чаушеску — людина, чиє ім'я стало синонімом абсолютної влади, що перетворилася на трагікомедію, а потім на криваву розв’язку. Син бідного селянина, він зумів побудувати в Румунії режим, який за рівнем культу особистості міг змагатися хіба що з північнокорейським. ​«Геній Карпат» та «Дунай розуму» ​Чаушеску не просто правив — він вимагав обожнювання. Державна пропаганда вигадувала для нього титули, від яких паморочилося в голові, тоді як звичайні румуни жили за картками на продукти, з обмеженням електроенергії (по дві години на день) та під пильним оком Секурітате — однієї з найжорстокіших спецслужб комуністичного табору. 🚫 ​Його амбіції були пропорційні його страхам. Поки народ стояв у чергах за хлібом, Чаушеску будував у Бухаресті Палац Парламенту — другу за величиною адміністративну будівлю у світі після Пентагону, заради якої знесли історичний центр міста. ​Зовнішньополітичний «еквілібрист» ​На відміну від багатьох лідерів соцтабору, Чаушеску намагався грати в незалежність від москви. Він засудив вторгнення в Чехословаччину у 1968-му, підтримував стосунки із Заходом і навіть приймав у себе американських президентів. Це дозволяло йому отримувати великі кредити, які він пізніше вирішив виплатити будь-якою ціною, буквально виморивши власний народ голодом і холодом у 80-х роках. 📉 ​Фінал у прямому ефірі ​Кінець настав раптово. У грудні 1989 року під час чергового мітингу, організованого для підтримки вождя, натовп замість звичних оплесків почав кричати «Щур!». Це був момент істини. Вже за кілька днів Чаушеску разом із дружиною Еленою намагався втекти на гелікоптері, але був схоплений. ​25 грудня, після поспішного трибуналу, їх обох розстріляли біля стіни солдатського гарнізону. Іронія долі: людина, яка народилася 26 січня, лише один день не дожила до свого 72-річчя. 🕯️ ​Урок для історії ​Історія Чаушеску — це нагадування про те, що жоден культ особистості, жодна армія спецслужб і жодні величні палаци не здатні захистити тирана, коли терпець народу остаточно уривається.
    Like
    1
    80views
  • #історія #події
    Від касти недоторканних до авторів Конституції: Народження Республіки Індія 🇮🇳
    26 січня 1950 року Індія остаточно скинула з себе останню тінь британського колоніалізму. Хоча незалежність була здобута ще у 1947-му, саме цього дня набула чинності Конституція, яка перетворила колишній домініон на суверенну демократичну Республіку. Індія не просто змінила прапор — вона змінила правила гри на всьому підконтиненті. 🐘

    Архітектор рівності

    Головним героєм цієї події став Бхімрао Рамджі Амбедкар — людина неймовірної долі. Народившись у касті "недоторканних" (найнижчий щабель соціальної ієрархії), він зумів здобути освіту в Колумбійському університеті та очолити комітет з розробки основного закону. Амбедкар вписав у Конституцію заборону дискримінації, давши голос мільйонам пригнічених. Це був справжній інтелектуальний бунт проти тисячолітніх упереджень. 🖋️

    Найдовша Конституція світу

    Індійці не шукали легких шляхів: їхня Конституція є найдовшою у світі серед суверенних держав. Вона увібрала в себе кращі традиції британського парламентаризму, американського федералізму та ірландської соціальної політики, але при цьому залишилася глибоко індійською. 📑

    Парад як символ сили

    З того часу щороку 26 січня в Нью-Делі проходить грандіозний парад на проспекті Раджпатх. Це не просто демонстрація танків чи літаків. Це фантасмагоричне шоу, де поруч із сучасною зброєю крокують верблюжі полки, а на рухомих платформах танцюють представники десятків народностей та релігій. Індія демонструє світу свою головну силу — "єдність у різноманітті". 🥁
    Цей день став нагадуванням, що навіть найбільша та найскладніша країна може знайти шлях до демократії, якщо в її основі лежить закон, а не воля одного тирана. 🌍
    #історія #події Від касти недоторканних до авторів Конституції: Народження Республіки Індія 🇮🇳 26 січня 1950 року Індія остаточно скинула з себе останню тінь британського колоніалізму. Хоча незалежність була здобута ще у 1947-му, саме цього дня набула чинності Конституція, яка перетворила колишній домініон на суверенну демократичну Республіку. Індія не просто змінила прапор — вона змінила правила гри на всьому підконтиненті. 🐘 Архітектор рівності Головним героєм цієї події став Бхімрао Рамджі Амбедкар — людина неймовірної долі. Народившись у касті "недоторканних" (найнижчий щабель соціальної ієрархії), він зумів здобути освіту в Колумбійському університеті та очолити комітет з розробки основного закону. Амбедкар вписав у Конституцію заборону дискримінації, давши голос мільйонам пригнічених. Це був справжній інтелектуальний бунт проти тисячолітніх упереджень. 🖋️ Найдовша Конституція світу Індійці не шукали легких шляхів: їхня Конституція є найдовшою у світі серед суверенних держав. Вона увібрала в себе кращі традиції британського парламентаризму, американського федералізму та ірландської соціальної політики, але при цьому залишилася глибоко індійською. 📑 Парад як символ сили З того часу щороку 26 січня в Нью-Делі проходить грандіозний парад на проспекті Раджпатх. Це не просто демонстрація танків чи літаків. Це фантасмагоричне шоу, де поруч із сучасною зброєю крокують верблюжі полки, а на рухомих платформах танцюють представники десятків народностей та релігій. Індія демонструє світу свою головну силу — "єдність у різноманітті". 🥁 Цей день став нагадуванням, що навіть найбільша та найскладніша країна може знайти шлях до демократії, якщо в її основі лежить закон, а не воля одного тирана. 🌍
    Like
    1
    91views
  • ДОДАЛО́СЬ ЖАЛЮ, ПЛАЧУ́ І БОЛЮ

    Нам додало́сь жалю́, плачу́ і болю,
    І знову всьо́го злива й заметіль,
    Зарадити ніхто не зможе горю,
    Бо ми й Вкраїна для ординців – ціль.

    Сьогодні знову полягли соколи,
    Сягнув їх ворог на святій землі́.
    Невже це не зупиниться ніко́ли?
    Невже все знищать вбивці-москалі?

    Лягли сьогодні знову в домовини,
    Туди їх вклала клятая орда,
    Лягає цвіт красуні-України…
    Остання путь, остання їх хода.

    Прийшла весна і мало все буяти,
    Радіти мало сонцю і весні,
    Натомість в землю змушені лягати...
    Для нас і дні і ночі всі страшні.

    Нам слухавку знімати навіть страшно –
    Найгірше боїмося ми почуть…
    Герої наші йдуть у бій безстрашно
    І рі́ки крові в нас щодня течуть.

    Нам додало́сь жалю, плачу і болю,
    Та мусимо ми вистоять війну,
    Бо ми за правду, незалежність й волю,
    Ми мусим подолати сатану.

    29.03.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
    ID: 989838
    ДОДАЛО́СЬ ЖАЛЮ, ПЛАЧУ́ І БОЛЮ Нам додало́сь жалю́, плачу́ і болю, І знову всьо́го злива й заметіль, Зарадити ніхто не зможе горю, Бо ми й Вкраїна для ординців – ціль. Сьогодні знову полягли соколи, Сягнув їх ворог на святій землі́. Невже це не зупиниться ніко́ли? Невже все знищать вбивці-москалі? Лягли сьогодні знову в домовини, Туди їх вклала клятая орда, Лягає цвіт красуні-України… Остання путь, остання їх хода. Прийшла весна і мало все буяти, Радіти мало сонцю і весні, Натомість в землю змушені лягати... Для нас і дні і ночі всі страшні. Нам слухавку знімати навіть страшно – Найгірше боїмося ми почуть… Герої наші йдуть у бій безстрашно І рі́ки крові в нас щодня течуть. Нам додало́сь жалю, плачу і болю, Та мусимо ми вистоять війну, Бо ми за правду, незалежність й волю, Ми мусим подолати сатану. 29.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 989838
    39views
  • 🕯🪖🇺🇦На війні загинули представники українського спорту:

    🕯Володимир Ющенко – майстер спорту України з боксу, призер чемпіонатів Європи. З початком повномасштабної війни без вагань став на захист України у лавах Сил оборони України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у районі Малої Токмачки. Захиснику було 36 років.

    🕯Дмитро Островський («Соєр») – футболіст. Дмитро продовжив шлях батька і став на оборону країни у 18 років навесні 2023 року, відклавши навчання та цивільне життя. Служив піхотинцем-штурмовиком у підрозділі бригади «Азов», воював на Запорізькому напрямку, під Кремінною та в Серебрянському лісі. За час служби неодноразово був поранений, але щоразу повертався до побратимів. Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років.

    🕯Сергій Шумілов – борець греко-римського стилю, кандидат у майстри спорту, чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних змагань. На початку 2022 року він змінив борцівське трико на військову форму. Загинув 4 січня 2026 року, боронячи незалежність України. Йому був 31 рік.

    🕯Вадим Маринич – пауерліфтер, тренер, організатор змагань, засновник національно-патріотичного турніру «Залізна Нація» у Миколаєві. З початком повномасштабної війни став до лав оборонців, згодом служив у бойовому підрозділі бригади «Азов». Брав участь у боях на Луганщині, тримав оборону під Кремінною, був поранений, але повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання.

    🕯Едуард Петрик – футзаліст, колишній гравець клубу «Кардинал-Рівне», виступав за низку команд Рівненщини. У травні 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером. Загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 37 років.

    🕯Віталій Масло – дитячий гандбольний тренер, багаторічний наставник київської ДЮСШ №17 та співзасновник гандбольного відділення ДЮСШ «Борщагівець». З початку повномасштабної війни став на захист України. Отримав поранення під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу. Після місяця боротьби за життя та кількох операцій помер 13 січня у запорізькому госпіталі. Йому був 51 рік.

    Світла пам’ять!💔🇺🇦
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    🕯🪖🇺🇦На війні загинули представники українського спорту: 🕯Володимир Ющенко – майстер спорту України з боксу, призер чемпіонатів Європи. З початком повномасштабної війни без вагань став на захист України у лавах Сил оборони України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у районі Малої Токмачки. Захиснику було 36 років. 🕯Дмитро Островський («Соєр») – футболіст. Дмитро продовжив шлях батька і став на оборону країни у 18 років навесні 2023 року, відклавши навчання та цивільне життя. Служив піхотинцем-штурмовиком у підрозділі бригади «Азов», воював на Запорізькому напрямку, під Кремінною та в Серебрянському лісі. За час служби неодноразово був поранений, але щоразу повертався до побратимів. Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років. 🕯Сергій Шумілов – борець греко-римського стилю, кандидат у майстри спорту, чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних змагань. На початку 2022 року він змінив борцівське трико на військову форму. Загинув 4 січня 2026 року, боронячи незалежність України. Йому був 31 рік. 🕯Вадим Маринич – пауерліфтер, тренер, організатор змагань, засновник національно-патріотичного турніру «Залізна Нація» у Миколаєві. З початком повномасштабної війни став до лав оборонців, згодом служив у бойовому підрозділі бригади «Азов». Брав участь у боях на Луганщині, тримав оборону під Кремінною, був поранений, але повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання. 🕯Едуард Петрик – футзаліст, колишній гравець клубу «Кардинал-Рівне», виступав за низку команд Рівненщини. У травні 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером. Загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 37 років. 🕯Віталій Масло – дитячий гандбольний тренер, багаторічний наставник київської ДЮСШ №17 та співзасновник гандбольного відділення ДЮСШ «Борщагівець». З початку повномасштабної війни став на захист України. Отримав поранення під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу. Після місяця боротьби за життя та кількох операцій помер 13 січня у запорізькому госпіталі. Йому був 51 рік. Світла пам’ять!💔🇺🇦 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    130views
  • 22 січня – День Соборності України!

    Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів.

    Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною.

    У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні!
    Слава Україні! Слава ЗСУ!
    22 січня – День Соборності України! Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів. Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною. У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні! Слава Україні! Слава ЗСУ!
    80views
  • 22 січня – День Соборності України!

    Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів.

    Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною.

    У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні!
    Слава Україні! Слава ЗСУ!
    22 січня – День Соборності України! Це – день єдності усіх українських земель, нашої спільної історичної пам’яті, нагадування українцям про єдину, неподільну, цілісну Українську Державу! Яка відродилась, вистояла і сьогодні обстоює свою свободу і незалежність від агресії московських окупантів. Ми не маємо іншої землі. Ми не хочемо чужого. Але і за своє будемо стояти твердо і до кінця! Кінця кожного російського загарбника, що прийшов до нас з війною. У єдності наша сила! У спільній боротьбі Збройних Сил та Українського народу проти російських загарбників! Коли ми єдині – ми непереможні! Слава Україні! Слава ЗСУ!
    68views
  • "Київ за три дні" перетворився для ворога на пекло: Сирський привітав українців з Днем соборності і подякував захисникам

    Сьогодні соборність – це не лише територія. Це спільний сенс і спільна мета. Де б ми не були – ми єдиний народ і єдина держава. Збройні Сили України - втілення соборності. В одному строю стоять люди з усіх регіонів, різного віку та професій. Ми різні, але мета одна - захистити нашу країну і її майбутнє.

    Головнокомандувач ЗСУ наголосив, що нашу державу століттями намагалися розділити та знищити вороги, але Україна вистояла.

    Свою стійкість українці вкотре довели, коли російський диктатор путін хотів забрати нашу незалежність.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    "Київ за три дні" перетворився для ворога на пекло: Сирський привітав українців з Днем соборності і подякував захисникам Сьогодні соборність – це не лише територія. Це спільний сенс і спільна мета. Де б ми не були – ми єдиний народ і єдина держава. Збройні Сили України - втілення соборності. В одному строю стоять люди з усіх регіонів, різного віку та професій. Ми різні, але мета одна - захистити нашу країну і її майбутнє. Головнокомандувач ЗСУ наголосив, що нашу державу століттями намагалися розділити та знищити вороги, але Україна вистояла. Свою стійкість українці вкотре довели, коли російський диктатор путін хотів забрати нашу незалежність. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    85views
More Results