Протягом липня 2025 р. судами РФ з політичних мотивів ЗАсуджено 55 військовополонених.
🗣38 вироків щодо 51 військовополоненого ухвалено в Курську Західним окружним військовим судом РФ.
❗️Усіх засуджених визнали винними у вчиненні терористичного акту за фактом вторгнення на територію Росії та засудили до термінів ув'язнення від 14 до 17 років. Прес-релізи слідчого комітету містять ідентичні формулювання, що описують звичайне ведення бойових дій, але при цьому кваліфікуються як терористичний акт:
📎Маючи при собі автомат АК-74 і гранати, спільно з товаришами по службі незаконно перетнув Державний кордон Російської Федерації, вторгся в Курську область і пройшов углиб її території з метою здійснення терористичної діяльності.
📎Прибув на відведену йому ділянку місцевості поблизу с. Дар'їно, Суджанського району, Курської області і приступив до формування та зміцнення спостережно-вогневих позицій з метою його блокування та утримання під збройним контролем.
Перелік українських військовослужбовців, засуджених російським судом до реальних термінів у липні 2025 року за фактом ведення бойових дій у Курській області:
1. Андрій Мілентьєв
2. Володимир Горбатко
3. Євген Калашник
4. Микола Тесля
5. Сергій Капшук
6. Григорій Микушев
7. Максим Назаренко
8. Сергій Смулько
9. Олександр Прокопенко
10. Володимир Попович
11. Максим Старинець
12. Юрій Сінькевич
13. Костянтин Бровчак
14. Володимир Дмиш
15. Максим Золотаренко
16. Богдан Дідок
17. Роман Жмуйдін
18. Олексій Бабенко
19. Сергій Пачков
20. Дмитро Вербицький
21. Олександр Висоцький
22. Сергій Баранюк
23. Сергій Вальчук
24. Олексій Ященко
25. Назарій Кіс
26. Віктор Зеленько
27. Сергій Андрєєв
28. Володимир Пихоцький
29. Богдан Нікітченко
30. Антон Гудімов
31. Микола Мельник
32. Назар Воліченко
33. Олександр Міхаревич
34. Михайло Бєлов
35. Сергій Ткаченко
36. Володимир Дяченко
37. Павло Каракулін
38. Володимир Линь
39. Ігор Бороніло
40. Юрій Гоцуленко
41. Василь Павлюкович
42. Михайло Костюк
43. Олександр Іваненко
44. Владислав Шевел
45. В'ячеслав Гевко
46. Віталій Зінкевич
47. Микола Барабащук
48. Віталій Гонзе
49. Віталій Меланчук
50. Євген Жмаченко
51. Артур Бламберус
🗣За межами Курська у липні винесли чотири вироки, про які стало відомо публічно. Усі вони ухвалені Південним окружним військовим судом РФ у Ростові-на-Дону відносно:
1. Ярослава Черняка (АЙДАР)
2. Олександра Шаліна (АЗОВ)
3. Євгена Шогіна (АЙДАР)
4. Дмитра Шанаєва (АЗОВ)
⚡Військовополонених визнали винними в участі у терористичній спільноті та проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності через службу в «Азові»/«Айдарі» та засудили до термінів ув'язнення від 13 до 20 років.

#особистості
ВАСИЛЬ СТУС - ВОЇН І ПОЕТ.
ДІТИ ГЕНІЇВ - БІОЛОГІЧНІ ТА МЕНТАЛЬНІ. ВІРШІ, ЯКИМИ МОЛЯТЬСЯ. ПІД ШКІРОЮ.
https://youtu.be/e_VnMWZ83lk?si=tgKE06qyjHCwi3Ez

#поезія
Ми брехні завжди легше вірим,
Бо у правди крутіша путь.
Важко бути з собою щирим,
А нещирим не хочу буть.

Можна, звісно, плекать надію
По драбині до неба сягнуть
Ліки ці пречудово діють,
Коли хочеш себе обмануть.

Безконечна і щедра уява,
Їй ні впину нема, ні меж,
А життя усміхнеться лукаво
І з драбини на землю впадеш.

Ось тоді поцілуйся з надіями
Та пошли подивитися їх,
Як під милими, рідними віями Ворухнеться і згасне сміх.


Василь Симоненко

#поезія
Гойдається вечора зламана віть,
як костур сліпого, що тичеться в простір
осінньої невіді. Жалощів брості
коцюрбляться в снінні — а дерево спить.
Гойдається вечора зламана віть
туга, наче слива, рудою налита.
О ти всепрощальна, о несамовита
осмутами вмита твоя ненасить.
Гойдається вечора зламана віть,
і синню тяжкою в осінній пожежі
мій дух басаманить. Кінчилися стежі:
нам світ не належить — бовваном стоїть.
Шалена вогненна дорога кипить.
Взялась кушпелою — обвітрені крони всю душу
обрушать у довгі полони,
і згадкою — вечора зламана віть.
І сонце — твоє, простопадне — кипить.
Тугий небокрай, погорбатілий з люті
гірких дорікань. О піддайся покуті
самотності! (Господи, дай мені жить!)
Удай, що обтято дорогу. Що спить
душа, розколошкана в смертнім оркані
високих наближень. На серця екрані
гойдається вечора зламана віть.
Гойдається вечора зламана віть,
неначе розбратаний сам із собою.
Тепер, недоріко, подайсь за водою
(а нишком послухай: чи всесвіт — не спить?).
Усесвіт — не спить. Він ворушиться, во-
втузиться, тузаний хвацько під боки
мороками спогадів. Луняться кроки,
це, Господи, сяєво. Це — торжество:
надій, проминань, і наближень, і на-
вертань у своє, у забуте й дочасне.
Гойдається павіть, а сонце — не гасне
і грає в пожежах мосяжна сосна.
Це довге кружляння — над світом і під
кошлатими хмарами, під багряними
торосами замірів. Господи, з ними
нехай порідниться навернений рід
отой, що принишк попід товщею неб —
залізних, із пластику, шкла і бетону.
Надибую пісню, ловлю їй до тону
шовкового голосу (зацний погреб).
Поорана чорна дорога кипить
нема ні знаку — од прадавнього шляху.
Сподоб мене, Боже, високого краху!
Вільготно гойдається зламана віть.

Василь Стус

Додому...⛅️ Художник з Хмельниччини Василь Ганжуга (1950-2020)💙💛

Наші класики...💙💛 Видатний пейзажист зі Слобожанщини Сергій Васильківський (1854-1917). "Спекотний полудень"☀☀

Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!

Хоч і не розуміють ні хрєна!

Воно не перекладається!

Це навіть не «паляниця». Це якась окрема хромосома з ДНК.

Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося.

Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул і вітер Дикого Степу!

Будьмо! - це УКРАЇНА! Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй Левицький.

Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Харків і Суми, і Полтава. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст…

Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними і чорними нитками…

І під копитом камінь тріснув…

Будьмо - це донати і безпілотники.

Будьмо - це окопні свічки і камуфляжні сітки.

Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками.

Будьмо - це наші нерви й наші діти, й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.

Будьмо - це лелеки, що вертають навесні з вирію до свого гнізда, до свого дому. І F-16 - з лелеками… чи дай, Боже, й раніше !!!🙏

Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця. І мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…

Будьмо, це бабині вареники з капустою

Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі…

Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!

БУДЬМО! БУДЬМО НАВіКИ, БРАТИ І СЕСТРИ - УКРАЇНЦІ !!!🙏🇺🇦(heart)(blue_heart)(yellow_heart)

#поезія
Я досхочу напився милої отрути,
Я натомився від гарячих слів.
О, скільки довелося пригорнути
Довірливих і каверзних голів.

Але тепер вони усі на грані,
Де дійсність перетворюється в сни,
І в спогадах, неначе на екрані,
Проходять тінями холодними вони.

© Василь Симоненко

#мичтецтво
Василь Чегодар
Літній натюрморт
1971

8 серпня 1919 року загинув отаман Дмитро Соколовський, один із керівників повстанського руху проти більшовиків на Волині, Київщині та Поділлі.

Народився в селі Горбулів на Житомирщині. Учасник Першої світової війни, прапорщик російської армії. Деякий час викладав у місцевій українській гімназії, заснованій родиною Соколовських.

У повстанському русі брали участь його брати Олексій, Василь, Степан, сестра Олександра (отаманша Маруся) та батько Тимофій.

Активну боротьбу з більшовиками розпочав на початку 1919-го, після загибелі Олексія. Сформував повстанську бригаду, яка налічувала до 8 тисяч селян. Контролював значну частину Радомисльського повіту, в селах якого були сформовані козацькі сотні. Завдяки організаційному апарату та вдалій системі оповіщення селяни займалися власним господарством і збиралися тільки за потреби.

Загони Дмитра Соколовського громили більшовицькі відділи, руйнували залізничні колії. Здобули чимало зброї, мали на озброєнні кулемети і навіть гармати. Як згадував Микола Фещенко-Чопівський, «зброя була похована, кулемети, густо наоливлені, переховувалися у криницях, гармати в річці Тетереві у Кам’янім Броді. Селяни займались своєю працею і на поклик свого отамана протягом кількох годин творили армію.

Вояки Соколовського "як вихрі, перекидались від м. Бишова на Київщині до Новограда-Волинського на заході, і з півночі од с. Кухарів до Корніна на південь. Бойовий район ... отамана розлягався на 150 верст в довжину і на 75 верст щодо ширини. Тут отамана всі знали, надзвичайно шанували, та допомагали - хто чим міг" - зазначала газета "Трудова громада" 21 серпня 1919 р.

4 квітня 1919-го Раднарком у Харкові оголосив отамана поза законом. Однак спрямовані для розгрому повстанців полки нічого не могли вдіяти.

🕯Убитий у гімназії пострілом через вікно зрадником-односельцем (до речі - кумом Соколовського), який спокусився на обіцяну більшовиками винагороду у 7 мільйонів карбованців (його незабаром спіймали і забили до смерті).

Після вбивства брата прапор боротьби підняла 16-річна сестра Олександра, яка стала відома під іменем "Отаман Маруся".

Могила отамана у селі Корчівка на Житомирщині 90 років зберігалася в таємниці, лише в 2010-му на ній встановлено пам’ятний знак.