Пам'ятаймо! ... В ніч з 12 на 13 січня 1972 р. КДБ здійснило в Україні операцію «Блок» із руйнування самосвідомості українців, названу другим покосом ... Мета операції: – нейтралізація інтелектуальної еліти; – жорстока розправа з найактивнішими лідерами; – залякування решти. Серед заарештованих: Антонюк Зіновій, інженер-економіст Гель Іван, релігійний діяч Коваленко Іван, поет-шістдесятник Осадчий Михайло, журналіст Плахотнюк Микола, лікар Плющ Леонід, математик i публіцист Сверстюк Євген, філософ i гоголезнавець Світличний Іван, літературний критик Сергієнко Олесь, інженер-механік Стасів-Калинець Ірина, поетеса Стус Василь, поет Чорновіл В’ячеслав, публіцист i літературний критик Шабатура Стефанія, митець-килимар Шумук Данило, багатолітній в’язень сталінських таборів Пізніше були арештовані: 20 січня – священик Василь Романюк (згодом патріарх УПЦ КП Володимир); 20 лютого — поет Микола Холодний; 21 лютого — інженер Василь Долішній (на Івано-Франківщині); 18 квітня – літературознавець Іван Дзюба, 11 травня – психіатр Семен Ґлузман, 18 травня – філолог Надія Світлична, сестра Івана (в Києві); 21 червня – інженери Анатолій Здоровий та Ігор Кравців (в Харкові); 6 липня – філософи Василь Лісовий і Євген Пронюк (у Києві); 13 липня – викладачі Кузьма Матвіюк та Богдан Чорномаз (в Умані); 11 серпня – поет Ігор Калинець (у Львові); 17 листопада – поетеса Ірина Сеник (у Бориславі), 9 грудня — лікар Лідія Гук (у Скадовську). 25 травня у Львові наклав на себе руки видавець самвидаву інженер Мар’ян Гатала. Загалом по Україні 1972 року заарештовано 100 осіб; упродовж 1972 р. було засуджено 89 дисидентів. 12 cічня 1974 р. В’ячеслав Чорновіл звернувся з офіційною заявою до голови президії Верховної Ради УРСР. У ній повідомлялось, що, починаючи з 12 січня 1972-го року (дня його арешту і початку широких репресій проти течії шістдесятників в українському літературно-громадському житті), він щорічно, як в ув’язненні так і після, відзначатиме одноденним голодуванням аж до справедливого перегляду його та інших аналогічних справ.

🔥 НЕЙМОВІРНО! 79-річний викладач ХПІ Юрій Васильєв став 🥇чемпіоном Європи та встановив світовий рекорд у гирьовому спорті! 👉 Юрій підтвердив титул чемпіона і приніс Україні перше місце у загальнокомандному заліку на чемпіонаті Європи. 💪 Старший викладач кафедри фізичного виховання ХПІ, 79-річний Юрій Васильєв, став чемпіоном Європи з гирьового спорту та встановив новий світовий рекорд у довгому циклі з двома гирями. Змагання відбулися в Кишиневі (Молдова), участь у турнірі взяли близько 300 спортсменів із 16 країн. 👏 Щиро вітаємо нашого чемпіона з досягненням і бажаємо міцного здоровʼя! Слава Україні 💛💙 Джерело - https://www.facebook.com/UaSportTV #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #факт Голка замість пера: тиха меланхолія Миколи Гоголя. У сутінках кабінету, де на столі завмерли чорнильниця та розсип рукописів «Мертвих душ», часто відбувалося дійство, далеке від літературного містицизму. Людина, яка змусила всю імперію сміятися крізь сльози, відкладала перо, брала до рук тонку сталеву голку й занурювалася у світ шовкових ниток та тонкого батисту. Микола Гоголь, майстер слова, був не менш вправним майстром голки. Для багатьох сучасників це виглядало як химерна дивакуватість, проте для самого Миколи Васильовича рукоділля було способом вгамувати внутрішніх демонів та структурувати хаос думок, що не давали спокою. ✂️ Кутюр'є власного самітництва Гоголь не просто латав одяг — він його творив. Письменник сам кроїв собі жилети, ретельно підбираючи візерунки, та власноруч шив шийні хустки, які з гордістю носив. Його сестри згадували, як брат допомагав їм із розкроюванням суконь, виявляючи при цьому неабияке знання тогочасної моди та анатомічної точності крою. 🧣 Тепло вовняних петель Особливу пристрасть Гоголь мав до в'язання. У моменти найглибшої меланхолії він міг годинами сидіти зі шпицями, вив'язуючи нескінченні шарфи. Цей ритмічний рух рук діяв на нього терапевтично. Він міг обговорювати складність візерунка з такою ж серйозністю, з якою дискутував про долю Росії. «Він так спритно поводився з голкою та ножицями, що викликав подив у професійних кравців», — зазначали очевидці, які заставали генія за роботою над черговим «дамським» аксесуаром. Ця приватна історія додає до портрета похмурого пророка несподівано ніжний, майже домашній штрих. Гоголь, який намагався осягнути неосяжне в літературі, у побуті шукав спокою в маленьких, вивірених стібках, де кожен вузол мав своє місце, а кожна нитка вела до завершеного, зрозумілого результату.

#історія #факт Він боявся не смерті — він боявся похорону. Микола Васильович Гоголь, автор «Мертвих душ», жив із парадоксальною фобією: тафофобією, страхом бути похованим живцем. Іронія долі в тому, що саме ця фобія стала головним міфом його смерті, затінивши навіть літературні заслуги. 🕯️ Фобія, що керувала життям Гоголь неодноразово висловлював друзям і близьким прохання не ховати його одразу після смерті. Він вимагав чекати кілька днів, аби переконатися, що тіло справді неживе. Його страх був настільки сильним, що навіть у заповіті він залишив інструкції щодо поховання. ⚰️ Останні дні У лютому 1852 року письменник переживав духовну кризу: він спалив другий том «Мертвих душ», відмовлявся від їжі, впадав у релігійні екстази. Сучасники описували його стан як «добровільне виснаження». Лікарі сперечалися: одні говорили про психічну хворобу, інші — про депресію, треті — про релігійний фанатизм. 🌀 Міф про «перевернуте тіло» Коли через кілька десятиліть відкрили його могилу на кладовищі Данилового монастиря, очевидці стверджували: тіло лежало не рівно, а перевернуте набік, ніби він намагався вибратися з труни. Цей факт став підґрунтям легенди, що Гоголь таки прокинувся після поховання. Іронія в тому, що його найбільший страх міг справдитися. 🎭 Парадокс генія Гоголь створив світ, де мертві душі ходять серед живих, де чиновники перетворюються на носи, а страхи стають реальнішими за реальність. Його власна смерть стала продовженням творчості: міф про поховання живцем — це ніби останній сюжет, написаний не пером, а долею. 🌑 Іронія і спадок Чи був він справді похований живцем? Науковці сперечаються й досі. Одні вважають, що тіло могло змінити положення через процеси розкладу, інші — що це лише легенда. Але факт лишається: Гоголь боявся не смерті, а того, що його життя закінчиться у темряві труни. І саме цей страх зробив його смерть літературним міфом, який живе довше за будь-який роман. Гоголь залишив світ у тіні власних страхів. Його смерть — це не просто біографічний факт, а культурний сюжет, де реальність і міф переплелися так само, як у його творах. Він боявся бути похованим живцем, і саме цей страх зробив його безсмертним.

#поезія Ну скажи — хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг! Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Буду Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! Але ми з тобою... Ми не вічні, Ми з тобою просто — ти і я... І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя. Василь Симоненко

Arizona Jazz Band - Let’s Twist Again або МАЛАНКА З ВАСИЛЕМ ТАНЦЮЮТЬ ТВІСТ Music & text: Kalman Cohen & David Appell Arrangement: Arizona Jazz Band Про легендарних Василя та його кохану Маланку написано та розказано чимало чудових дивовижних історій. Залишається лише загадкою, як могли займатися любовними втіхами грек Василь та його улюблена римлянка Маланка, яка народилася через шість років по смерті Василя і чому їхні дні смерті 31 грудня та 1 січня за новим стилем або 13 та 14 січня за старим, відзначають як свята?!😢 Як завжди, танцюємо на кістках та ще й моримо козу по ожеледиці, кличемо ластівку по хуртовині та посіваємо по снігу й завірюсі, співаючи при цьому весняного «Щедрика». 😳 Отож святкуємо разом! 🍾🎂🥂💀 З Йосипом Віссаріоновичем Сталіним, за вказівкою якого в 1947 році була створена і втілена в життя в Україні ця дивовижна легенда-проект про кохану пару "Василь та Маланка", а ще Старий Новий рік та післяноворічне Різдво по усьому СРСР.🍻 НЕКРОФІЛИ УСЬОГО ПОСТ-СРСР ЄДНАЙТЕСЯ!💀 http://www.ik-music.net/ https://youtu.be/fJNC7YvvyZg?si=mLbFh-8SAbSCUxNU

🚨 На правому березі Києва призупинено рух електротранспорту Для забезпечення перевезень пасажирів на окремих напрямках організовано роботу дублюючих автобусних маршрутів. 🚌 Автобуси курсують за напрямками тролейбусних і трамвайних маршрутів: 🚎 Замість тролейбусів: № 3ТР «Залізничний масив — Палац спорту» № 4ТР «пр. Свободи — ст. м. Площа Українських Героїв» № 6ТР «Мінський масив — Майдан Незалежності» № 8ТР «вул. Смілянська — ст. м. Площа Українських Героїв» № 11ТР «Національний музей архітектури та побуту України — Багринова гора» № 14ТР «Ботанічний сад — залізничний вокзал Центральний» № 17ТР «пл. Космонавтів — ст. м. Площа Українських Героїв» № 23ТР «вул. Мрії — ст. м. Лук’янівська» № 24ТР «вул. Північна — пр. Свободи» № 26ТР «пр. Свободи — ст. м. «Нивки» № 27ТР «ст. м. Почайна — зал. ст. Київ-Волинський» № 28ТР «пр. Свободи — ст. м. Лук’янівська» № 32ТР «вул. Північна — вул. Сошенка» № 33ТР «Мінський масив — залізничний вокзал Південний» № 35ТР «пр. Свободи — вул. Кадетський Гай» № 36ТР «вул. Північна — вул. Чорнобильська» № 38ТР «ст. м. Видубичі — Музей історії України у Другій світовій війні» № 40ТР «вул. Кадетський Гай — Палац спорту» № 41ТР «вул. Тулузи — ст. м. Святошин» № 42ТР «вул. Ольжича — ст. м. Либідська» № 43ТР «Кіберцентр — Дарницька площа» № 44ТР «вул. Північна — пр. Степана Бандери» № 45ТР «ст. м. Виставковий центр — ст. м. «Васильківська» 🚃 Замість трамваїв: № 1Т - Михайлівська Борщагівка — ст. Старовокзальна № 3Т - ст. Жуля Верна — ст. Старовокзальна № 12Т - пл. Тараса Шевченка — Пуща-Водиця № 14Т - Відрадний проспект — Контрактова площа» № 16Т - Контрактова площа — ст. м. Героїв Дніпра № 19Т - Контрактова площа — пл. Тараса Шевченка 🔼Всі схеми наразі створюємо в наших додатках ⚡️ Про відновлення руху електротранспорту буде повідомлено додатково. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

МАЛАНКА та ВАСИЛЬ або хто ЩО СВЯТКУЄ, хто на "СТАРИЙ НОВИЙ РІК", за старою звичкою, хто вже на "НОВИЙ"! 13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки, Меланки, Меланії) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись разом зі своїми подругами релігійним просвітництвом серед туземців. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланки перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланка із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланка народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюхала в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших пращурів, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Та красти без розбору і сенсу, що під руки потрапить, святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. Про яке палке кохання, про які обнімашки-цілувашки між Василем та Маланкою взагалі може йти мова, якщо вони ані в часі, ані географічно ніколи не перетиналися і Маланка народилася через ШІСТЬ років по смерті Василя? В жодній старій українській класичній літературі образи Маланки та Василя не згадуються, тільки в новій, радянських часів. «Християнське Різдво» та «СТАРИЙ НОВИЙ РІК», почали відмічати в СРСР та у деяких країнах сателітах та холопах СРСР після Другої світової війни 7-го та 14-го січня, до цього Хр. Різдво відмічалося 25 грудня, а Старий Новий рік взагалі не існував навіть у лексиконі. Якщо згадували старі дати, то додавали - "за старим стилем". Але прийшли нові свята, бо така була вказівка з Кремля, щоб жодного церковного свята не відмічали разом з Заходом, починався новий виток напруженості. Але, з догляду на те, що радянські православні священики суттєво допомогли у мобілізації гарматного м’яса під час бойових дій (мобілізація старими більшовицькими засобами йшла дуже тяжко, кількість ухилянтів та дезертирів росла і досягла мільйонів), проведення служб було тимчасово дозволено. Потім, при Хрущові, гайки знову почали загвинчувати, а при Брежнєві боротьба з релігією досягла апогею. Вже не катували, не відправляли на Соловки та Колиму, але нагляд за церквою був ретельний, молодь за участь у церковних діях нещадно карали, за діяльністю церкви ретельно наглядали співробітники КДБ, що мали своїх довірених осіб серед «батюшків», «дияконів» та служниць. Під час значних святкових служб біля церкви обов’язково чергував оперативний комсомольський загін, стояли міліцейські авто, швендяли ментовські патрулі, серед натовпу вдавала з себе байдужість купа працівників КДБ та МВС у цивільному одягу та їхні секретних агенти. А опівночі, на якесь видатне церковне свято, обов’язково по Центральному Телебаченню показували «Мелодії та ритми зарубіжної естради», щоб відволікти молодь від згубного випадкового відвідування церкви. Дивитися особливо у тій програмі було нічого, крім остогидлій цвілі артистів соцтабору, але пару виступів справжніх вчорашніх західних зірок вихопити було можливо, на кшталт «ABBA» чи «Boney-M», що вже тоді для радянської молоді було за щастя. Сьогодні вже цю передачу ніхто б і не дивився, навіть з ностальгії. Життя продовжувалося, нічого не змінювалося, змінювалася тільки форма, але не форма життя людей, а форма діяльності церкви та наглядаючих за ними органів влади та правопорядку. © IK http://www.ik-music.net/

11 січня 1913 року на Львівщині народився Василь Кук (псевдо «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Медвідь»), генерал-хорунжий, останній головнокомандувач УПА. Василь Кук народився у селі Красне, нині Буського району Львівської області. Навчався у Золочівській гімназії, належав до юнацького куреня «Пласту» ч. 22 ім. Івана Богуна. Здобув юридичну освіту у Люблінському університеті, де познайомився з майбутнім главою Організації українських націоналістів Степаном Бандерою. Понад чверть століття віддав Василь Кук партизанській війні проти польських, німецьких і радянських окупантів. У 1950 році, після смерті Романа Шухевича, він став головнокомандувачем Української повстанської армії. Працівники радянських каральних органів не могли його зловити майже 10 років. Кук мав близько 40 псевдонімів, але найбільш відомі два: в УПА - «Леміш», серед оперативників радянської держбезпеки - «Барсук». 23 травня 1954 року разом зі своєю дружиною Уляною Крюченко був схоплений співробітниками МВС УРСР в підземному бункері на Львівщині. Після шести років ув’язнення Кука звільнили. Після звільнення працював науковим співробітником в Центральному Державному Історичному Архіві УРСР. Закінчив екстерном Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка. Василь Кук є автором десятків наукових праць з історії та культури України. Останні роки свого життя мешкав у Києві. В 1990-2007 роках співпрацював з редакцією «Літопису УПА». Був головою наукового відділу Всеукраїнського братства ОУН і УПА. Писав спогади, виступав. У 2002 році Кук відмовився від звання Героя України. Пояснив це тим, що його побратимів досі на державному рівні не визнали учасниками бойових дій і боротьби за незалежність України. . 🕯Василь Кук помер 9 вересня 2007 р. у своїй квартирі у Києві. Прощання з останнім ГК УПА проходило у Києві в Будинку вчителя, потім його тіло було перевезено до Львова, де продовжились панахидні заходи. Поховали Василя Кука в його рідному селі Красне Львівської області. Так заповідав покійний.

Мешканці будинку в центрі міста по вулиці Велика Васильківська, 114, опинилися в колапсі. В будинку полопалися труби і світло так і не відновили. Через це сотні дітей і людей похилого віку страждають і мерзнуть в крижаних квартирах. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #війна_наслідки