#книжковий_відгук #Лана_читає “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліна Кулакова Видавництво Темпора Андрій переживає трагедію - два якихось мудачела вбили його наречену Юлю, але уникнули покарання. Він не може відпустити ситуацію, постійно згадує кохану і загалом поки не розуміє, що робити далі. Аж раптом його другу Борису роблять пропозицію середнього ступеня спокуси - поїхати попрацювати фельдшером у село Водиці, в якому вони колись відпочивали. Андрій згадав, як був там з Юлею, та й напросився поїхати разом з другом, щоб змінити обстановку. Ну і змінив - на місцину з проклятим озером, місцевими забобонами, містичним вайбом та жорстоким вбивством, яке спіткало новеньких в перший же день. Я не фанатка трилерів, бо мені завжди всіх шкода. І тут теж було шкода. Але при цьому книга читалася на одному диханні. І хоча я спочатку плуталася у назвах селищ та розподілу мешканців, історія мене швидко захопила. Авторка постійно підкидала якісь події, якісь деталі, за які я чіплялася і намагалася розкрити таємницю раніше за головних героїв. До речі, мені вдалося) Але у голосових повідомленнях з враженнями та теоріями, які я записувала подрузі, ця версія йшла з приміткою “слухай, ну ше от така геть дивна ідея є…” Ця історія справді сприймається як щось дуже реальне, тому й будинок уявити легко, і людей, і трагедію, яка спіткала персонажів. Але виникло ірраціональне бажання - я чомусь захотіла на природу, в будиночок біля озера, з ганком, де можна пить каву. Бажано, звісно, без містично-трилерного фльору та вайбу) Окреме дякую за любовну лінію - вона тут така приємна та ненав’язлива. Може, я б і не підвозила отак потенційно небезпечних незнайомців (ще й тому, що не маю машини та не вмію водити), але далі стосунки виглядали цілком реалістичними, і я щиро вболівала за цих персонажів. Книга мені сподобалася, фінал цілком влаштував. Була буквально пара питань, але таких дрібних, шо й не рахується)

Виготовлення візитки Тернопіль за посиланням - https://oldorcs.com/services/business-card Виготовляємо візитку – невелику картку, яка містить контактну інформацію про людину чи компанію і є важливим інструментом для створення першого враження та для спілкування з потенційними клієнтами та партнерами. Розробляємо з паперу, або пластику, односторонніми чи двосторонніми та різних розмірів і форми. Салон друку OLDORCS Тернопіль надає послугу виготовити візитку та багато інших послуг друку, дизайну та реклами. ☎️ Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030. ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес! #тернопіль #oldorcs #україна #візитка #візитнакартка #візитівка #бізнескартка #євровізитка #класичнавізитка #друквізиток #замовленнявізиток #виготовленнявізиток #створеннявізиток #друк #поліграфія #друкарня #типографія #поліграфічніпослуги

Виготовлення візитки Тернопіль за посиланням - https://oldorcs.com/services/business-card Виготовляємо візитку – невелику картку, яка містить контактну інформацію про людину чи компанію і є важливим інструментом для створення першого враження та для спілкування з потенційними клієнтами та партнерами. Розробляємо з паперу, або пластику, односторонніми чи двосторонніми та різних розмірів і форми. Салон друку OLDORCS Тернопіль надає послугу виготовити візитку та багато інших послуг друку, дизайну та реклами. ☎️ Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030. ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес! #тернопіль #oldorcs #україна #візитка #візитнакартка #візитівка #бізнескартка #євровізитка #класичнавізитка #друквізиток #замовленнявізиток #виготовленнявізиток #створеннявізиток #друк #поліграфія #друкарня #типографія #поліграфічніпослуги

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 5 Ранок настав несподівано швидко, розбиваючи гнітючу темряву, що переслідувала Марію з моменту, як вони покинули Мелітополь. Вона прокинулася в чужому, але чистому ліжку, обігріта спокоєм, який, здавалося, давно забула. За вікном квартири Ольги був сірий ранок. Замість вибухів і сирен вона чула лише тишу, яку іноді прорізали далекі, заглушені гули міста. Аліна спала в сусідній кімнаті, і це було найголовнішим. Марія обережно встала і зайшла на кухню. Квартира була мінімалістичною, з ідеально чистими поверхнями та сучасними меблями. Вона знайшла каву і, орієнтуючись за запахом, почала її варити. Аромат кави, змішаний із запахом морозного київського повітря, що проникав крізь відкрите вікно, був першим по-справжньому мирним враженням за останні дні. Раптом вхідні двері тихенько відчинилися. На порозі стояв високий, усміхнений чоловік з валізою. Його обличчя було відкритим, а очі випромінювали доброту. Він побачив Марію і здивовано підняв брови. — Добрий ранок. Я, мабуть, когось розбудив? — запитав він. Марія зніяковіла. — Ні, добрий. Я Марія, я… — Я Микола. Чоловік Ольги, — він тепло посміхнувся, перериваючи її. — Я повернувся з відрядження. Оля писала мені, що ви їдете, але я не очікував побачити вас тут так рано. Це добре, що ви добралися. Він поставив валізу в коридорі, зняв куртку і зайшов на кухню. Микола був фахівцем з міської інфраструктури, інженером-будівельником, який відповідав за проєкти нових комунікацій у столиці. Він звик розбирати складні системи на частини, щоб зрозуміти, як вони працюють. З людьми він поводився так само, намагаючись розібратися в їхніх почуттях. — Сідайте, кава готова, — запропонувала Марія, намагаючись уникнути незручної паузи. — Дякую, — Микола сів за стіл. — Як ви? Я маю на увазі, як ви дісталися? Це було… важко? Марія розповіла про свою "подорож". Вона говорила про блокпости, про порожні дороги, про страх, що сковував серце. Вона говорила про Аліну, про те, як вона спала всю дорогу, і про те, що вона не знає, як їй пояснити, що сталося. Микола уважно слухав, киваючи, іноді ставлячи уточнюючі запитання. Він вмів слухати. — Це… я не можу собі уявити, — нарешті сказав він, його очі були наповнені співчуттям. — Ви дуже сильна жінка, Маріє. Ці вибухи, що почалися… Вони ж стали крапкою відліку для всіх нас, чи не так? Ніхто не був готовий до такого «нового життя». Його слова були такими щирими, такими неочікуваними після холодного прийому Ольги, що Марія відчула, як її очі починають сльозитися. Її відвертість, що виплеснулася з неї, була настільки виснажливою, що вона ледь не заплакала. Микола, здавалося, зрозумів її стан. Він обережно, без жодних натяків, поклав свою руку на її. Це був жест справжньої підтримки. У цей момент двері на кухню відчинилися, і на порозі з’явилася Ольга. Вона вже була повністю одягнена і виглядала готовою до нового дня. Вона побачила свого чоловіка, який тримав за руку Марію, і його співчутливий погляд. Її обличчя одразу змінилося. Посмішка зникла, а напруга знову повернулася. У її сірих очах з'явився вираз, який Марія добре пам’ятала з їхнього минулого. Це була суміш ревнощів і обурення. — Що тут відбувається? — запитала Ольга, її голос був несподівано різким. Далі буде...

Й тут Остапа понесло? Зазвичай ми коли-не-коли молотимо посуд? Ось кришки з каструль об кахлі на підлозі гепнути - легко! Щоб фарба шматтям в усі боки летіла!:) А посуд - ні. Схоже, всесвітній закон рівноваги нарешті звернув увагу на такі наші відхилення в часі та просторі?:) Почав з синочка!:) Він перший не прибрав чашку з вранішньої кави на одному з ослінчиків у дворі? Чашка й розгепалася об придворну плитку? Потім ̶О̶с̶т̶а̶п̶а̶ понесло вже мене!? Сьогодні на моїй відповідальності вже друга філіжанка? З улюблених. Скляних. Дебелих. Саме тої місткості, що до вподоби? Перша традиційно гепнулася у дворі на плитку. В друзки!!! Сьогоднішню мені допоміг розгатити собака Вахтанг. Й я ж запхала її ретельно під саму спинку ослинчика? А Вахочка? А Вахочка змів її звідти хвостом? Таке враження, що в нього не красивезний та пухнастий хвіст, а якийсь пласкоріз Фокіна?:) Стирчить гачком?:) Ще на одну кавну ємність поменшало?:) Щоб якось підняти собі настрій після чергової катаклізЬми, що трапилася, пішла колотати яблучний пиріг! Якщо вже цьогоріч стався яблучний рік! Іринка моя Ірина Олександрова холодцем займається! Синочок на роботі. Донечка чкурнула у справах. Ви там що та як? Цілі? Якщо що, чашки, горнятка, філіжанки в нас ще є! Чай та кава - в наявності! Яблучний пиріг пахтить на пів села! Я стою прям під хвірткою! Гостей очікую!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Сп’янілі від кохання” Джасмін Ґіллорі Видавництво Книголав Марго є співвласницею винарні в Напі, а Люк працював в айтішкє, але звільнився через ненависть до керівництва та самої роботи, повернувся до рідної Напи і від нудьги влаштувався працювати у якусь винарню. Вони перетнулися в барі, Марго хотілося відпочити, Люку сподобалася Марго, вони переспали, а вранці з’ясувалося, що тепер вона - його керівниця. Пу-пу-пу. Стосунки тепер неможливі, але ж їх так хочеться! Отакий конфлікт. Непогана історія, яка мене трохи підставила тим, шо виявилася не така літня, як я очікувала))) Три вогники на звороті - це, напевно, трохи перебір, але два точно можна поставити. Історія більше затишна, тут нема шалених поворотів та емоційних гойдалок, але є багато внутрішніх монологів та буденних проблем з дрібкою родинних драм. Я спочатку не дуже розуміла оцю дилему “керівник - працівник”, тим паче на сімейній виноробні, а не десь у технологічній компанії Astronomer, але Марго мені на сторінках докладно пояснила, в чому питання. Взагалі класна персонажка - сильна, рішуча, емоційна, займається тим, що любить, і любить те, чим займається. Люк вийшов досить реалістичний))) Це молодий чоловік, який так боїться розчарувати маму, що бреше їй щодо двох дуже важливих сфер свого життя) Звісно, це все вилізає назовні, звісно, спричиняє проблеми. Але мені сподобалася трансформація думок та ставлення до себе, яку герой все ж таки пройшов, і рішення, яке все ж ухвалив. Ну і мені сподобалося, як він описує свої почуття до Марго - у мене взагалі, походу, слабкість до внутрішніх монологів такого штибу)) Загалом враження позитивні, але в топ прочитаного я книгу не додам) Якщо шукати перепочинку від спортивних романів, де герої їбуться у кожній главі (не знаю, правда, нашо від такого відпочивати)))), чи дарк романів, де він веде себе, як токсичне падло, але кохає шопиздець (хм.. треба щось таке почитать.…), чи високої полиці, від якої втомився мозок, це от робочий варіант.

На YouTube-каналі Netflix зʼявився офіційний трейлер 3-го сезону серіалу «Аліса в Прикордонні» Ми вже писали трошки про 3-й сезон отут: https://www.fankolo.com/posts/76919 Тож запрошуємо переглянути трейлер і поділитись своїми враженнями в коментарях 🤗 #sci_fi_не_нудно

ТГ Зла Мавка 26 серпня 2025 Бердянськ, окупація У липні я з родиною приїхала до Бердянська, містечка біля моря у Запорізькій області. Тут пройшло моє дитинство, а потім тут я здобувала вищу освіту. Доля розвела мене з цим містом, коли батьки прийняли рішення переїхати, але досі у ньому відчувається щось рідне, тож і відпочивати я їжджу лише сюди. Ми приїхали до зливи, я залишила дівчаток в автовокзалі, а сама пішла на пошуки житла. Там же, на вокзалі, я побачила жінку під парасолькою, яка мала на сумці оголошення «Здам житло». Умов для пошуку та вибору не було, лив дощ, і я погодилася на перший запропонований варіант. Поки вона вела мене до нього, ми розмовляли. Вона спитала, звідки ми приїхали, я відповіла, і вона мені поспішила сказати, що в неї в Донецьку сестра живе. Сказала, що в Бердянську теж не все добре з водою, почали частіше відключати, а потім відразу ж почала говорити, як вони «нарешті видихнули за Росії», «що творять ці Зеленські», «треба було одразу на Київ йти, взяти його одразу і не було б довгої війни» та інше. Я мовчу, але її відсутність підтримки розмови з мого боку не зупинила у висловлюваннях. У людей, мабуть, уявлення таке про донеччан, що якщо з Донецька, то автоматично, ти жополіз Пу. Бердянськ анексували у 2022 році, він в окупації набагато менший за Донецьк і я вірила, що тут зустріч «своїх», а тут перша ж зустрінута людина виявилася зітником, я була дуже розчарована. Але з часом я все ж таки переконалася, що це не так і перше враження оманливе. На відміну від Донецька, тут немає машин із «зітками», це дуже приємно здивувало! А ще тут таблички з назвою вулиць досі українською мовою, і ніхто не поспішає їх міняти. І мова! Тут більшість розмовляє українським суржиком, по-простому, як ми з мамою. І ми тут не виділяємося, не боїмося, тож не ховаємо свою мову! Ми з нею вільно говоримо на своєму! Донецьк давно в окупації, але з Бердянськом все інакше, він залишився українським містом, і я дуже рада! Сподіваюся, ті, хто чекає на повернення додому, дочекаються його і відсвяткують, як раніше, у вишиванках на Приморській площі! #щоденникиМавок

Футурама повертається з новим 13 сезоном. 🎉 Цього разу, на відміну від попередніх 11 та 12 сезонів реліз всіх 10 епізодів буде 15 вересня на Hulu. Тож пропонуємо вам переглянути трейлер та поділитись своїми враженнями у коментарях ☺️ #sci_fi_не_нудно

Випадок зі служби. Намагаючись добитися довідки 6 від минулої частини,я звернувся про допомогу до колишнього замполіта колишньої нашої частини 54,ЗЕМЛЯКА з Оріхова,який мене знав ще з часів "ПС",попадання пояснень,що я дійсно приймав участь в бойових діях! Відповідь вбила: "Вибач,не можу."! Все на скрінах! А його слово мало б весомий аргумент в суді!А я ж думав,що він єдина справедлива людина з командування була в 54! А виявився: немає слів навіть виказати такі дії! А враховуючи наступного замполіта з Запоріжжя й який прогнувся під ротного й підставив і намагався мене прагнути,то складається деяке геть негативне враження за моїх земляків з тієї бригади!Хоча з рядового складу були виключно адекватні й нормальні хлопці! Й зараз я вже шукаю адвоката не за всі гроші світу,який зможе забезпечити супровід в питанні отримання довідки#6 (або УБД) від минулої частини! Або може хтось зможе допомогти фінансово на оплату послуг адвоката. ПриватБанк 5168745641750291