ОФІЦІЙНО Коментуючи заяви в ЗМІ з боку керівників НАБУ та САП, Служба безпеки України зазначає наступне: 1.⁠ ⁠Стосовно тез, що «матеріали кримінальних проваджень не надали НАБУ, а також - ЗМІ» Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, матеріали досудового розслідування становлять таємницю слідства. Слідчі органи не мають обов’язку розголошувати будь-яку інформацію з досудового провадження поза межами, визначеними законом. Усі наявні докази, що підлягають розголошенню, були офіційно оприлюднені СБУ 21 липня, включно з аутентичними аудіо-розмовами фігурантів: •⁠  ⁠«СБУ та ОГП затримали за підозрою у веденні бізнесу в рф одного із керівників детективів НАБУ» ➡️ bit.ly/4ljwh1I •⁠  ⁠«СБУ та ОГП викрили чинного народного депутата України у роботі на рф: він мав значний вплив на діяльність НАБУ» ➡️ bit.ly/4m9Xghv •⁠  ⁠«СБУ та ОГП затримали «крота» фсб у лавах НАБУ: його курував заступник керівника охорони Януковича» ➡️ bit.ly/45yhmLo Разом з тим 7 серпня слідчі СБУ надали керівнику НАБУ окрему інформацію та окремі матеріали, які підтверджують обгрунтованість оголошених підозр 2 працівникам НАБУ. Весь масив доказової бази буде надано виключно суду - в порядку, передбаченому процесуальними нормами. 2.⁠ ⁠Стосовно заяв про нібито «тиск на певних людей, аби вони свідчили, що в НАБУ дійсно є російські впливи» Жодного тиску на «певних людей» не відбувається і відбуватись не може. А про вплив на НАБУ нардепа від забороненої в Україні проросійської партії ОПЗЖ Федора Христенка, зокрема, свідчать і аутентичні записи його власних розмов. Окремо нагадаємо: під час обшуків за місцем проживання нардепа в Україні (в будинку, де зараз мешкають його близькі родичі) виявлено матеріали негласних слідчих дій та анкети детективів НАБУ. Тож будь-які заяви представника проросійської партії ОПЗЖ про «небезпеку, яка загрожує життю», вважаємо спробою уникнути кримінальної відповідальності. Федору Христенку, який від початку повномасштабного вторгнення покинув територію України, заочно повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 1, ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану) та ч. 2 ст. 369-2 (зловживання впливом) Кримінального Кодексу України. 3.⁠ ⁠Стосовно того, що нібито «детектива НАБУ Р. Магамедрасулова затримали за документування відомого бізнесмена» Усі заяви та чутки про те, що нібито Р. Магамедрасулов займався документуванням одного з відомих українських бізнесменів, не відповідають дійсності. Як встановило розслідування, фігурант мав контакти з представниками країни-агресора та виступав посередником у продажі партій технічної коноплі свого батька до рф (республіка Дагестан). Вивчивши матеріали справи і ґрунтовну доказову базу, суд відправив Р. Магамедрасулова під варту до 16 вересня без права на заставу. Будь-які заяви третіх осіб, які свідомо маніпулюють фактами, субʼєктивно оцінюють оприлюднені Службою матеріали, «забуваючи» про торгівлю з рф, є неприпустимими. Р. Магамедрасулову оголошено підозру за ст. 111-2 (пособництво державі-агресору) ККУ. Він підозрюється у веденні бізнесу в рф (виступав посередником у продажі партій технічної коноплі свого батька до республіки Дагестан). Підозру та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою отримав також батько співробітника Бюро, громадянин рф – Сентябр Магамедрасулов. Вважаємо розповсюдження нічим не підтверджених маніпулятивних заяв щодо даних резонансних кримінальних проваджень спробою чинити публічний тиск на представників судової гілки влади.

🕯️На війні загинув 48-річний Валерій Ярмак Уродженець Сумщини, він мобілізувався у 2023 році — попри стан здоров’я. Служив на сході, захищаючи Україну. У лютому 2024 року загинув у районі Покровська. Тіло ідентифікували за допомогою ДНК. У мирному житті Валерій працював електриком, був вправним майстром по дереву. Хороший чоловік, батько, син, брат. Надійний і світлий. Завтра, о 12:00, Валерія поховають у Ворзелі, де після вимушеного переселення живе його родина.💔 Щирі співчуття мамі, дітям, дружині та брату — який зараз теж на фронті.🙏🏻 🕯Вічна пам’ять… #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Триває реєстрація: долучайтесь до забігу “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України” 🔹 Всеукраїнський забіг “Шаную Воїнів, біжу за Героїв України” — це щорічна акція вшанування, започаткована у 2018 році батьком загиблого Героя Олексія Дурмасенка. Тисячі людей по всій Україні та за її межами об’єднуються в один рух — на знак подяки й памʼяті про тих, хто віддав життя за незалежність нашої держави. Забіг приурочено до Дня пам’яті Захисників і Захисниць України — 29 серпня. Участь у забігу можна взяти в будь-якому регіоні України або онлайн — з будь-якої точки світу. 🔹 Участь безоплатна, але обов'язкова реєстрація на забіг за посиланнями: 📍Київська область: https://fitofan.com/e900983141 У БРОВАРАХ ЗАБІГ ВІДБУДЕТЬСЯ В СУБОТУ, 30 СЕРПНЯ. РЕЄСТРАЦІЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОХ У БРОВАРАХ ПРОЙДЕ 29 СЕРПНЯ, З 9:00 ДО 16:00, БІЛЯ БРОВАРСЬКОГО МІСЬКОГО ШАХОВОГО КЛУБУ, НА РОЗІ ВУЛИЦІ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ ТА БУЛЬВАРУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 📌 Як долучитись до забігу: Зареєструйтесь через форму. Оберіть дистанцію: 2 км (доступна для осіб з інвалідністю), 5 км або 10 км. Закріпіть імʼя Героя, памʼять про якого хочете вшанувати — на футболці або в серці. Пробіжіть або пройдіть обрану дистанцію — самостійно або разом із близькими. Поділіться історією Героя в соцмережах із гештегами: #БіжуЗаГероя_2025 та #забіг2025 Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

#притчі Справжнє багатство Одного разу батько з заможної родини вирішив узяти свого маленького сина на ферму в селі, щоб показати, як живуть люди в бідності. Вони провели там день і ніч у родині, яка мала зовсім небагато. Повернувшись додому, батько запитав: — Ну як тобі поїздка? — Дуже сподобалась, тату! — Ти побачив, які бідні бувають люди? — Побачив. — І що ти з цього виніс? Син задумався на мить, а потім відповів: — У нас удома один собака, а в них — аж чотири. У нас басейн у дворі, а в них — безкрая річка. Ми освітлюємо сад лампами, а їм світять зорі. У нас із тераси видно паркан, а в них — цілий обрій. Батько мовчки слухав. А син додав: — Дякую, тату, що показав мені, наскільки ми бідні.

8 серпня 1919 року загинув отаман Дмитро Соколовський, один із керівників повстанського руху проти більшовиків на Волині, Київщині та Поділлі. Народився в селі Горбулів на Житомирщині. Учасник Першої світової війни, прапорщик російської армії. Деякий час викладав у місцевій українській гімназії, заснованій родиною Соколовських. У повстанському русі брали участь його брати Олексій, Василь, Степан, сестра Олександра (отаманша Маруся) та батько Тимофій. Активну боротьбу з більшовиками розпочав на початку 1919-го, після загибелі Олексія. Сформував повстанську бригаду, яка налічувала до 8 тисяч селян. Контролював значну частину Радомисльського повіту, в селах якого були сформовані козацькі сотні. Завдяки організаційному апарату та вдалій системі оповіщення селяни займалися власним господарством і збиралися тільки за потреби. Загони Дмитра Соколовського громили більшовицькі відділи, руйнували залізничні колії. Здобули чимало зброї, мали на озброєнні кулемети і навіть гармати. Як згадував Микола Фещенко-Чопівський, «зброя була похована, кулемети, густо наоливлені, переховувалися у криницях, гармати в річці Тетереві у Кам’янім Броді. Селяни займались своєю працею і на поклик свого отамана протягом кількох годин творили армію. Вояки Соколовського "як вихрі, перекидались від м. Бишова на Київщині до Новограда-Волинського на заході, і з півночі од с. Кухарів до Корніна на південь. Бойовий район ... отамана розлягався на 150 верст в довжину і на 75 верст щодо ширини. Тут отамана всі знали, надзвичайно шанували, та допомагали - хто чим міг" - зазначала газета "Трудова громада" 21 серпня 1919 р. 4 квітня 1919-го Раднарком у Харкові оголосив отамана поза законом. Однак спрямовані для розгрому повстанців полки нічого не могли вдіяти. 🕯Убитий у гімназії пострілом через вікно зрадником-односельцем (до речі - кумом Соколовського), який спокусився на обіцяну більшовиками винагороду у 7 мільйонів карбованців (його незабаром спіймали і забили до смерті). Після вбивства брата прапор боротьби підняла 16-річна сестра Олександра, яка стала відома під іменем "Отаман Маруся". Могила отамана у селі Корчівка на Житомирщині 90 років зберігалася в таємниці, лише в 2010-му на ній встановлено пам’ятний знак.

🍾 А осьо сьодні день народження шампанського! Неофіційне, але дуже святкове свято для тих, хто любить бульбашки в бокалі. Вважається, що 4 серпня 1693 року монах Дом Періньйон відкрив секрет ігристого вина. Він так зрадів, що нібито вигукнув: «Я п’ю зірки!» ✨ Хоча французи вважають його "батьком шампанського", британці не погоджуються: дослідження показали, що в Англії навчилися робити ігристе ще раніше. Ну а нам що — головне, щоб воно було смачне 😉 📌 А ВИ ЗНАЛИ, ЩО: 🍇 За законом, лише вина, зроблені в межах 100 миль від Шампані, можуть називатися "шампанським". Усе інше — просто ігристе вино. 💥 У пляшці шампанського — близько 49 мільйонів бульбашок. 👑 У XVIII столітті шампанське стало улюбленим напоєм королівських дворів і символом розкоші.

👨‍🍼👶🏼 Відомий український шоумен і волонтер Сергій Притула вчетверте став батьком У Києві кілька днів тому народився хлопчик, якого назвали Марко. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ

#архів Офіцер відмовляє від самогубства 22-річного хлопця. Поліцейський Кевін Бріггс більше години переконував хлопця на ім'я Кевін Бертіа перелізти назад через перила, і йому це вдалося. Через 8 років Бертіа, чоловік і батько двох дітей, вручив Бріггсу нагороду від імені Американського фонду з запобігання самогубствам. За період своєї служби офіцер відмовив від непоправного понад 200 осіб.

Митці України...💙💛 Олена Яблонська. «Копиці», 1968🌤 Олена Нилівна ЯБЛОНСЬКА (28 серпня 1918, Смоленськ - 27 березня 2009, Київ) - український живописець, графік, майстер станкового живопису. Автор ілюстрацій до дитячих книг. Заслужений художник України (1977).🎨 Дочка живописця і графіка Ніла Олександровича Яблонського, сестра видатної української художниці Тетяни Яблонської та архітектора Дмитра Яблонського. «Батько нас цілеспрямовано з дитинства готував в художники, - згадувала Олена Яблонська. - Він не вчив нас прагматичному ремеслу, прийомам або способам, проте розвивав наші почуття - почуття простору, почуття матеріальності, почуття радості, почуття співпереживання, щоб ми могли відобразити художній характер зображуваного, щоб людина, наприклад, була схожею не тільки конструктивно, так би мовити, а й по внутрішній суті».