​🥋 До бойової родини та всіх небайдужих. Шлях Воїна довжиною в життя. ​Я звертаюся до вас як донька людини, чиє життя було взірцем дисципліни, честі та вірності. Мій батько — Олег Петрович Білоногий. Майстер завжди залишається майстром, навіть якщо замість додзьо — окоп. ​Понад 30 років він віддав бойовим мистецтвам. Для спільноти карате він був Сенсеєм, засновником клубу «ОНАМІ» та представником окінавської асоціації КІОКАЙ в Україні. Він навчав не просто битися, а бути Людиною з великої літери, виховуючи дух у сотнях учнів. ​Коли прийшла велика війна, він довів, що його принципи — не просто слова на тренуваннях. У 50 років він добровільно пішов на фронт у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Майстер змінив кімоно на піксель, бо не міг інакше. Це був його вибір — захистити те, що він любив і чому навчав. ​24 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання Олег Петрович загинув. ​Навіть природа відчула цей відхід — на його ділянці висохла копанка, яку він так любив... Наче вода пішла слідом за Майстром, залишивши нам лише пустку і вічну пам'ять. ​Я прошу вас підтримати петицію про присвоєння моєму батькові звання Героя України (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити для воїна, який до останнього подиху залишався вірним своєму Кодексу. ​👉 Будь ласка, підпишіть та поширте це посилання у своїх групах та серед знайомих: https://petition.president.gov.ua/petition/258802 ​Або знайдіть через Google за запитом: «258802 петиція». ​Кожен ваш підпис — це крок до того, щоб подвиг справжнього Майстра був закарбований в історії. ​Світла пам'ять Воїну. Осс. 🇺🇦