А пам'ятаєте як то було? «Сільська дискотека 80-х: музика, самогон, бійка і романтика» Сонце вже сховалося за обрій, а вечір несміливо розгортав свої крила над селом. Біля сільського клубу гуртувалися хлопці й дівчата: кожен готувався до танців які були що суботи в клубі і які мали запам’ятатися надовго.... Хлопці, скликавши невелику раду, шепотом вирішували, де цього разу знайти самогон. Васько той що з "центру" із Вітьком, батько якого був зав.клубом хвацько пирибирали в голові "точки" в яких їм могли налити "горючого" для підігріву настрою...Чутно було лиш: — Кажуть, у тітки Ганни Хробачихи є моцний - добрий "первак" ...Мій дід у неї постійно бере! — Але ж її собака...Ще той "кабель" так просто у двір не зайдеш, всі сусіди почують....А ВЗАВТРА все село буде знати...І тим паче що, всіх нас в обличчя знають.... -Да, кепсько....! Думайте хлопці, думайте... Дівчата ж тим часом вирушили на пошуки вина — бо без нього танці не такі чарівні. Та про це ніхто не говорив уголос: то була таємниця, яку берегли(але і знали) ВСІ😉🤣🤣🤣 Коли двері клубу нарешті відчинялися..... Касетний магнітофон видав перші акорди "Боні М", веселощі почали набирати обертів. Черевики(бо кросівки то була тоді заповітна мрія...Я потім вам розповім як їх "доставали") вже впевнено ковзали по дошках (на які хлопці щоразу підсипали перецю....Так, звичайного молотого перцю, чорного або червоного....Щоб дівчата ліпше танцювали😉❗) а серця бились у ритмі музики "Disco"🪩 Але десь всередині танців раптом напруга в повітрі починала згущатися і набирати обертів(бо хлопці таки ж знайшли 70' градусну "воду")... Хлопці з іншого кінця села "Хутір" занадто впевнено зайняли місце в центрі танцмайданчика(бо там на їхньому краю села..., з горючим було простіше)🤣🤣🤣🤣 — Дивись, вони знову думають, що крутять брейк ліпше за нас! — невдоволено пробурмотів Вітько... Все починалося як завжди: хтось когось випадково штовхнув, хтось зачепив плечем, а ще хтось підозріло довго дивився на чужого хлопця біля своєї дівчини. Секунди — і ось уже біля дверей клубу здійнялася пилюка, куртки летіли вбік, а дівчата або хапалися за голову, або з цікавістю спостерігали за цією "генеральною репетицією" перед тим як почнуть бити вже чужих...Якщо раптом ті потрапили до сільського клубу.... Чужинцям на дискотеці(в селі) завжди було важко: або вливайся в компанію, або біжи щодуху, бо самогон був тут не єдиним двигуном для сили. Але все ж , ніч мала завершитися не бійкою, а романтикою. Після примирення (і кількох обов’язкових могоричів) хлопці з дівчатами поволі розходилися хто куди: хто до річки на шепітливі розмови, хто під вербу на мрійливі зітхання та обійми до рання, а хто просто шукав шлях додому... згадуючи як він взагалі туди потрапив. такі вечори — це більше, ніж танці. Це життя...Яке вже не повернеш....Час біжить своєю дорогою! Ех, а було ж....Правда? ✍️19.05.2025 (знайшов у своїх архівах довоєнних, із не опублікованих новел «Село і люди...Як є») https://t.me/RuslanSpeaks

Ізраїльські волонтери доставили амбуланс у смт Братське (Миколаївська область, Україна), придбаний на кошти, зібрані під час благодійного фестивалю «Хутір Незалежності 2024». Фестиваль відбувся 24 серпня 2024 року в Рамат-Гані та зібрав понад 3000 волонтерів, артистів і гостей з Ізраїлю та України. Захід, організований волонтерами з «Ізраїльських друзів України», пройшов під гаслом «Україна та Ізраїль разом!» і мав на меті допомогти українським громадам. Маршрут амбулансу: Машина була придбана в місті Аннен (Нідерланди). Спочатку її перевезли до Кракова, а потім — в Україну. Від польсько-українського кордону амбуланс супроводжував український водій до смт Братське. Доставка супроводжувалась численними труднощами, але завдяки спільним зусиллям усі перешкоди вдалося подолати. Місцева громада висловила щиру подяку організаторам: «Низький уклін усім, хто долучився до збору коштів та організації цієї допомоги! Цей автомобіль стане важливим засобом підтримки для наших жителів, особливо літніх людей і тих, хто потребує невідкладної медичної допомоги». Висновок: Історія амбулансу — це яскравий приклад солідарності між ізраїльськими та українськими громадами. Вона вкотре доводить, що кожен внесок, кожна добра справа має значення. https://nikk.agency/uk/izrailski-volonteri-buli/ #Ізраїль #Україна #ХутірНезалежності #НАновини

#Постаті ХУДОЖНИК, ЯКИЙ ПОВЕРНУВ ДЕРЖАВІ ТИСЯЧОЛІТНІЙ ГЕРБ «Московщину не люблю. Люблю Україну, і їй віддам усі сили», - казав Георгій Нарбут у 1917 році. Незважаючи на те, що митець майже 10 років прожив у Петербурзі, він палко любив свою батьківщину хутір Нарбутівку поблизу Глухова. А 1917 року Георгій Нарбут переїздить до Києва. Тут якраз утворюється Українська Центральна Рада, а згодом і УНР. Для нової республіки потрібні державні атрибути - гімн, герб. З'являється перший кредитовий білет у 100 карбованців, розроблений Нарбутом, і в куті - його знак Володимира Великого - Тризуб. А 25 лютого 1918 року Тризуб було затверджено «Гербом Української Народної Республіки». 18 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку - зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. Свою копітку роботу над державними символами Нарбут поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок. Дуже відомими є його ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського, «Антології римської поезії» М. Зерова тощо. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 травня. -----------

Наші класики...💙💛 Фотій Красицький. «Гість із Запоріжжя»🎨🎨 Фотій Степанович КРАСИЦЬКИЙ (1873, с. Зелена Діброва Черкаської обл. - 1944, Київ) - український маляр і графік. Внучатий небіж Тараса Шевченка по лінії його сестри Катерини.🎨 Навчався в 1888-1892 роках у київській художній школі М.І. Мурашка на кошти М.В. Лисенка, у 1892-1894 рр. - в Одеському художньому училищі. У 1894-1901 роках Красицький продовжив освіту в петербурзькій Академії мистецтв у І.Ю. Рєпіна. Від 1903 року працював у Києві, у 1912-1920 викладав в художньому училищі. У 1924-1937 рр. Красицький викладав у Київському художньому інституті.🎨 Створював жанрові картини - "Біля криниці" (1900), "Гість із Запоріжжя" (1901, варіант 1916), "На свято" (1902); пейзажі - "Хутір Хатки на річці Псел" (1898), "Дорога в село Козацьке" (1899), "Село Кирилівка" (1901); портрети - М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), Т. Шевченка (1906, 1910), І. Франка (1907, 1914) та інших. Жив у Києві, де 1961 року на його честь була названа вулиця.

#Постаті ХУДОЖНИК, ЯКИЙ ПОВЕРНУВ ДЕРЖАВІ ТИСЯЧОЛІТНІЙ ГЕРБ «Московщину не люблю. Люблю Україну, і їй віддам усі сили», - казав Георгій Нарбут у 1917 році. Незважаючи на те, що митець майже 10 років прожив у Петербурзі, він палко любив свою батьківщину хутір Нарбутівку поблизу Глухова. А 1917 року Георгій Нарбут переїздить до Києва. Тут якраз утворюється Українська Центральна Рада, а згодом і УНР. Для нової республіки потрібні державні атрибути - гімн, герб. З'являється перший кредитовий білет у 100 карбованців, розроблений Нарбутом, і в куті - його знак Володимира Великого - Тризуб. А 25 лютого 1918 року Тризуб було затверджено «Гербом Української Народної Республіки». 18 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку - зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. Свою копітку роботу над державними символами Нарбут поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок. Дуже відомими є його ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського, «Антології римської поезії» М. Зерова тощо. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 травня. -----------

#музеї Етнографічний музей "Хутір Савки" — подорож у минуле! Запрошуємо у справжню атмосферу українського села XVIII–XIX ст.! У селі Нові Петрівці, за 30 хвилин від Києва, оживає історія: справжні хатинки, старовинні речі та традиційні ремесла. Тут можна не лише побачити експонати, а й доторкнутися до них руками — відчути тепло дерева, запах сіна й дух минулих поколінь. На вас чекають майстер-класи, катання на возі, дегустація страв традиційної кухні та гостинність, що гріє серце. "Хутір Савки" — це не просто музей, це жива казка української душі! 📍 Локація: с. Нові Петрівці, Київська обл.

Шосткинські ветеринари БЕЗКОШТОВНО стерилізуватимуть на прикордонні району покинутих котів та собак🔊🔊🔊 У зв’язку з небезпекою поширення сказу серед тварин у прикордонних громад та неконтрольованого розмноження покинутих домашніх тварин 3 ЧЕРВНЯ відбудеться безоплатна стерилізація тварин у м. Хутір-Михайлівський. Подробиці: https://shostka.info/shostkanews/shostkynski-veterynary-bezoplatno-sterylizuvatymut-na-prykordonni-shostkynshhyny-pokynutyh-kotiv-ta-sobak/ #Шостка #шосткинськийрайон #Хутір-Михайлівський #шосткинська_громада #сумська_область

Наші класики...💙💛 Фотій Красицький. "Коропів хутір (Хутір Коропово)", 1891🎨🎨 Фо́тій Степа́нович Краси́цький (1873, Зелена Діброва, Звенигородський повіт — 1944, Київ) — український маляр і педагог. Внучатий небіж Тараса Шевченка по лінії його сестри Катерини.🎨