Депутат Порошенка Гончаренко підтримав звинувачення Шабуніну
Каже, через таких «активістів» держслужба – у руїнах, бізнес став рівний крадіжкам, а тендери криміналу: «У цьому є і моя вина. У Раді всі бігали навколо цих антикорупціонерів, слухали, чомусь вважали, що в них якась пряма лінія з Обамою, Трампом, Байденом голосувала будь-яку нісенітницю, яку вони пропонували», - зізнається Гончаренко.
А екс-нардеп і соратниця Петра Порошенка Тетяна Чорновіл, яка зараз воює, вийшла із ще різкішою оцінкою: «Шабунін зробив проти України велике ЗЛО. Він ВОРОГ... Як він брехав про службу, так він брехав у всьому... Він один із тих, хто привів на мою землю велику війну. Згадайте, як він організував велике кодло корисних ідіотів, і 2 роки поспіль блокував конфіскацію заарештованих активів Януковича, які були розписані на потреби оборонки у 16 році, коли жодна країна не допомагала нам із озброєнням та грошима. Навіть Медведчук не зміг так успішно спрацювати проти оборони моєї країни. Особливо страшно подумати, якщо це ЗЛО він зробив через марнославство. Мовляв, якщо це не я конфіскую, то ніхто. Тобто уявіть собі нарцисизм окремої людини коштував обороноздатності держави».
Хто такий Віталій Шабунін та в чому його звинувачують? «Активіст-грантоїд», який, як і сотні ухилістів, подався служити у тилову частину. Тим не менш, він отримував зарплату за бойові виходи. Замість окопа живе у Києві, де його неодноразово помічали у ресторанах. Також Шабунін надав джип, придбаний для хлопців на нуль за донати українців. Як повідомлялося, відомі юристи, військові та громадські діячі підтримали вручення Віталію Шабуніну підозри у шахрайстві та розкраданні майна.

МАНЯВСЬКА ІКОНА БОЖОЇ ΜΑΤΕΡΙ «ІЗБАВИТЕЛЬКА»

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської, писана на Афоні 1788 р., була переда на на Кавказ як благословення Ново-Афонському монастиреві у Грузії. У 30-ті рр. 20 ст. постало питання порятунку образа. Ігумен доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню.

Чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку саму обітницю зі свого наступника. Понад 80 р. доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залиша лась для всіх таємницею. Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ, але уві сні з'явилась йому Сама Пресвята Цариця, Яка звеліла передати ікону до Українського Афону.

Відтак святиня обрала для себе домівку, але де вона - чернець не знав. Та згодом довідався, що спрадавна Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. Коли чернець вперше прийшов до відродженої обителі, застав її у руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003 р. Пречиста Діва знову з'явилась хранителеві ікони й повторила свій наказ. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 р. святиня була винесена для всенародного поклоніння вірним. Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 червня.
-----------

#поезія
Ромашкове поле, ромашковий рай,
Так квітнути може, лише рідний край.
Так пахнути може, лише батьківщина,
Де ворог пройшов,там лишилась руїна.
Ромашкове поле, ромашкове диво,
Малесенькі сонечка, дуже красиво,
Гойдає їх вітер,немов у танку,
Цілує їх сонечко ніжно в щоку.
Ромашкове поле, білесенькі квіти,
В зеленій травичці, сміються як діти,
З далека видніються, манять,ходи,
Любуйся, милуйся, лише не зірви
Ромашкове поле,ромашковий гай,
Улюблені квіти,мої так і знай,
Впаду поміж них у шовкову траву,
Подякую Богу, за всю цю красу.
Ромашкове поле, ромашковий рай.

С.Кос.

😡Святкування на руїнах: окупанти завішали зруйнований Бахмут плакатами до 9 травня

Російські окупанти підготували зруйнований ними Бахмут до святкування 9 травня. Усе місто загарбники завішали плакатами до 80-ї річниці "перемоги у Великій Вітчизняній війні", проте дивитися на них нема кому – на вулицях зовсім не видно людей

На опублікованих в мережі кадрах можна побачити лише порожній та потрощений Бахмут, будівлі без вікон і дахів, солдатів країни-агресора та цілу низку великих і маленьких плакатів до "дня перемоги"

МАНЯВСЬКА ІКОНА БОЖОЇ ΜΑΤΕΡΙ «ІЗБАВИТЕЛЬКА»

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської, писана на Афоні 1788 р., була переда на на Кавказ як благословення Ново-Афонському монастиреві у Грузії. У 30-ті рр. 20 ст. постало питання порятунку образа. Ігумен доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню.

Чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку саму обітницю зі свого наступника. Понад 80 р. доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залиша лась для всіх таємницею. Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ, але уві сні з'явилась йому Сама Пресвята Цариця, Яка звеліла передати ікону до Українського Афону.

Відтак святиня обрала для себе домівку, але де вона - чернець не знав. Та згодом довідався, що спрадавна Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. Коли чернець вперше прийшов до відродженої обителі, застав її у руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003 р. Пречиста Діва знову з'явилась хранителеві ікони й повторила свій наказ. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 р. святиня була винесена для всенародного поклоніння вірним. Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 червня.
-----------

БІЛИЙ ВІРШ ЖИТТЯ

Посеред шляху життя не буває інструкцій,
Хто розпізнає момент, той і встигне прожити.
Хтось народився для слави, а хтось для мовчання,
Та не існує шляху без гірких поворотів.
Кожен падінням гартує свій голос і кроки.

Все, що здається даремним, колись набуває
Сенсу, як тиша між нотами в пісні надії.
Можеш не знати, де шанс, поки він не згасає,
ніби світанок, який не побачиш в тумані.
Вчасно побачити — більше, ніж вчасно поспіти.

Ти не спізнився. Ти просто ще не розумієш,
що все відносне: і втрата, і радість, і згуба.
Кожна пора має власну причину з'явитись.
Навіть руїна готує підвалини храму.
Навіть мовчання шепоче, коли його чуєш.

Ті, хто бояться падіння, не вміють літати.
Злет — не тріумф, а відбиток життєвих поразок.
Щастя не в тому, щоб завжди стояти на скелі,
а в тім, щоб знати, заради чого вниз ти злізеш.
Світ — це нагода. А ти — це її відповідність.

Мирослав Манюк
16.07.2025

❗️Окупанти захопили Лобкове та просунулися в районі Степового — ситуація на Запорізькому напрямку залишається напруженою
Після активізації бойових дій у березні та подальших штурмів, російські сили змогли прорвати оборону та зайняти Лобкове. Противник діє малими групами піхоти, обходячи населений пункт з різних боків, ховаючись у руїнах, підвалах та житлових будівлях. Застосування важкої техніки мінімальне — основний тиск здійснюється піхотою та FPV-дронами.
Схожа ситуація фіксується і поблизу Степового: ворог намагається прориватися, використовуючи "плащі-невидимки", що ускладнюють виявлення. Бійці Сил оборони тримають позиції, а українські пілоти продовжують активно нищити ворожу піхоту, не дозволяючи закріпитися глибше.
Запеклі бої тривають — лінія оборони тримається завдяки мужності наших захисників.

🖤💔ЛИШ НАМ ВІЙНА БОЛИТЬ💔🖤
Здригнулась тиша. Сірий пил — мов саван.
І крик розпуки — болем із грудей.
І: «Вічна памʼять…» Знову: «Вічна слава…»
Нас нищать, не шкодуючи дітей.

Ми — як плацдарм. Йде гра на виживання.
Стирають з карти. Світ весь онімів.
По нас — ракети, дрони і… страждання.
Ростуть хрести із сотнями вінків.

В крові — ведмедик. Гойдалка розбита.
Цілує вітер сльози на піску.
Лежать тіла… Убиті. Й там убиті.
Кружляє смерть в голодному танку.

Зламався світ. Машинки у руїнах.
І діти сплять… Згубили майбуття.
Це не війна — це вирок для країни.
Це не удар — це знищення життя.

Ми не пробачим ворогів ніколи!
Не стерти біль, що каменем лежить.
Які «брати» — такі й переговори…
Іде війна. Лиш нам вона болить.
Автор:©️Ольга Киця
Художник: Володимир Ребров

#ОльгаКиця #KytsiaOlga #рек #stopwar #war
#вірші_про_війну #віршіОльгаКиця #нескорені #поезіяОльгаКиця #ритмидушіОльгаКиця
#вірші_про_україну

🖤💔ЛИШ НАМ ВІЙНА БОЛИТЬ💔🖤
Здригнулась тиша. Сірий пил — мов саван.
І крик розпуки — болем із грудей.
І: «Вічна памʼять…» Знову: «Вічна слава…»
Нас нищать, не шкодуючи дітей.

Ми — як плацдарм. Йде гра на виживання.
Стирають з карти. Світ весь онімів.
По нас — ракети, дрони і… страждання.
Ростуть хрести із сотнями вінків.

В крові — ведмедик. Гойдалка розбита.
Цілує вітер сльози на піску.
Лежать тіла… Убиті. Й там убиті.
Кружляє смерть в голодному танку.

Зламався світ. Машинки у руїнах.
І діти сплять… Згубили майбуття.
Це не війна — це вирок для країни.
Це не удар — це знищення життя.

Ми не пробачим ворогів ніколи!
Не стерти біль, що каменем лежить.
Які «брати» — такі й переговори…
Іде війна. Лиш нам вона болить.
Автор:©️Ольга Киця
Художник: Володимир Ребров

#ОльгаКиця #KytsiaOlga #рек #stopwar #war
#вірші_про_війну #віршіОльгаКиця #нескорені #поезіяОльгаКиця #ритмидушіОльгаКиця
#вірші_про_україну

Скинув побратим в наш чатик, і понеслось. Ну от це прозвучало. Стільки років нам казали, що ЗСУ бусінки, найкращі, що кращі люди країни її захищають, і от думка типового тіпа, який не в ЗСУ, ходить на мітинги, робить якісь культурні проекти - що кращі люди країни саме такі. І правда, кому воно треба сидіти в руїнах без термінів служби та відпусток, їбашитись, кращі люди таким не займаються.
Я звісно не думаю, що така думка панує у всіх, хто збирається на акції і взагалі ці акції мені подобаються за атмосферою - сам би сходив. Але читати таке відверто не дуже приємно. Я не вважаю цього тіпа кращою людиною країни. Бо дивлячись на нього розумію, що друга російсько-українська війна знову буде на моїх плечах, а цей тіп як і зараз буде десь явно не поряд, кращим за мене.
Пробачте. Країні треба або не пиздіти, що ми кращі люди країни - її захисники, або триматися вже цієї думки врешті.