ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ

Ранок видався нетихим,

Полила́ся знову кров,

Ворог знову коїть лихо,

Шле сміття убивче знов.

Знов здригаються будинки,

Плач і стогін не змовка,

Гасять свічечку й дитинки…

Доля в нас така гірка.

Знов пекельна на ніч безсонна

Горя й болю додає,

Та Вкраїнонька нескорна

На коліна не стає.

Скільки болю, скільки втрати,

Скільки виплаканих сліз...

Нас не зможе ворог взяти,

Хоч не да́ли нам ленд-ліз.

І крізь дим, вогонь і втому,

Крізь жорстокості сувій,

Ворог в нас чекає злому,

Ми чекаєм – світу дій.

Не встигають свіжі квіти

Розпускати пелюстки́ –

Як життя вже рвуть ракети

На скорботні сторінки́.

Мрії чи́їсь недоспілі

Обірвалися в імлі,

В ко́гось ко́си посивілі

Від біди на цій землі́.

Материнська тиха ту́га

Серце крає знов і знов,

Бо війна –  жорстока смуга,

Що збирає сльо́зи й кров.

Та над попелом і болем,

Над руїнами журби

Схо́дить сонце світлим полем

Дуже чорної доби́.

Імена у небо линуть,

Наче вісники весни́,

Хоч трагічно всі в нас гинуть –

Вічно житимуть вони.

І допоки серце б'ється,

Пам'ять буде поміж нас,

Україна не здається,

Наближа звитяжний час.

24.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

ID:  1064624