ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ


Ранок видався нетихим,
Полила́ся знову кров,
Ворог знову коїть лихо,
Шле сміття убивче знов.


Знов здригаються будинки,
Плач і стогін не змовка,
Гасять свічечку й дитинки…
Доля в нас така гірка.


Знов пекельна на ніч безсонна
Горя й болю додає,
Та Вкраїнонька нескорна
На коліна не стає.


Скільки болю, скільки втрати,
Скільки виплаканих сліз...
Нас не зможе ворог взяти,
Хоч не да́ли нам ленд-ліз.


І крізь дим, вогонь і втому,
Крізь жорстокості сувій,
Ворог в нас чекає злому,
Ми чекаєм – світу дій.


Не встигають свіжі квіти
Розпускати пелюстки́ –
Як життя вже рвуть ракети
На скорботні сторінки́.


Мрії чи́їсь недоспілі
Обірвалися в імлі,
В ко́гось ко́си посивілі
Від біди на цій землі́.


Материнська тиха ту́га
Серце крає знов і знов,
Бо війна –  жорстока смуга,
Що збирає сльо́зи й кров.


Та над попелом і болем,
Над руїнами журби
Схо́дить сонце світлим полем
Дуже чорної доби́.


Імена у небо линуть,
Наче вісники весни́,
Хоч трагічно всі в нас гинуть –
Вічно житимуть вони.


І допоки серце б'ється,
Пам'ять буде поміж нас,
Україна не здається,
Наближа звитяжний час.


24.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID:  1064624