• #історія #події
    Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство.
    28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️

    Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла?

    Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖

    Від суботників до ГУЛАГу

    Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲

    Україна в лещатах «трудоармій»

    Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜

    Пропаганда проти реальності

    Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨

    28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.
    #історія #події Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство. 28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️ Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла? Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖 Від суботників до ГУЛАГу Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲 Україна в лещатах «трудоармій» Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜 Пропаганда проти реальності Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨 28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.
    Like
    1
    63views
  • ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ

    Шкільний свій вальс танцюють на руїнах,
    Який це біль, яка страшна біда,
    І голоси не чути в рідних стінах,
    Бо зруйнувала сті́ни ті орда.

    Дивлю́сь на це і серце рветься в шмаття,
    І кров, неначе з рани струменить.
    За що це нам? За що таке прокляття?
    Нестерпний біль, нестерпно це болить.

    Рікою сльо́зи, їх не зупинити,
    За парти сісти ворог їм не дав,
    Непросто дітям все це пережити,
    Їм ворог клятий все це влаштував.

    Не світла зала й музика врочиста,
    Не ку́льки, й не святковий колорит,
    І гама суконь не така барвиста…
    Руїни скрізь… не ки́лим-оксамит.

    Не так цей день, звичайно, уявляли,
    Та довело́сь пізнать гіркий полин,
    То ж на руїнах танець танцювали,
    Уламки скрізь, а не набір перлин.

    До болю це, до гіркоти́, до щему…
    Руїни, танець, дзвоник, атестат,
    Світ бачить цьо́го покидька-нікчему
    Й руїни від ракет і від гармат.

    07.06.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
    ID: 989539



    ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ Шкільний свій вальс танцюють на руїнах, Який це біль, яка страшна біда, І голоси не чути в рідних стінах, Бо зруйнувала сті́ни ті орда. Дивлю́сь на це і серце рветься в шмаття, І кров, неначе з рани струменить. За що це нам? За що таке прокляття? Нестерпний біль, нестерпно це болить. Рікою сльо́зи, їх не зупинити, За парти сісти ворог їм не дав, Непросто дітям все це пережити, Їм ворог клятий все це влаштував. Не світла зала й музика врочиста, Не ку́льки, й не святковий колорит, І гама суконь не така барвиста… Руїни скрізь… не ки́лим-оксамит. Не так цей день, звичайно, уявляли, Та довело́сь пізнать гіркий полин, То ж на руїнах танець танцювали, Уламки скрізь, а не набір перлин. До болю це, до гіркоти́, до щему… Руїни, танець, дзвоник, атестат, Світ бачить цьо́го покидька-нікчему Й руїни від ракет і від гармат. 07.06.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 989539
    53views
  • #історія #речі
    Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵
    Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу.

    🧤 Захист, старіший за піраміди

    Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця.

    💍 Від кохання до прагматизму

    У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість».
    Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси.

    ⚙️ Промислова революція та «ямки»

    Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними.

    🏠 Більше ніж шиття

    Наперсток залишив слід і в культурі.
    У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів).
    У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є.
    В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою.

    ✨ Філософія дрібниці

    Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.
    #історія #речі Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵 Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу. 🧤 Захист, старіший за піраміди Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця. 💍 Від кохання до прагматизму У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість». Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси. ⚙️ Промислова революція та «ямки» Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними. 🏠 Більше ніж шиття Наперсток залишив слід і в культурі. У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів). У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є. В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою. ✨ Філософія дрібниці Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.
    Love
    Like
    3
    230views
  • #історія #події
    Народження Імперії у Дзеркальній залі: Тріумф заліза та крові на руїнах французького самолюбства 🇩🇪⚔️
    18 січня 1871 року в Дзеркальній залі Версальського палацу відбулася подія, що змінила архітектуру Європи на десятиліття вперед. Поки гармати ще гуркотіли навколо обложеного Парижа, німецькі князі та військові чини зібралися в самому серці французької монархії, щоб проголосити прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Вибір місця був актом вишуканого політичного садизму з боку Отто фон Бісмарка: принизити Францію там, де колись Людовік XIV диктував волю всій Європі. 🏰

    Цей момент став кульмінацією майстерної багатоходової гри «Залізного канцлера». Бісмарк розумів, що об'єднати розрізнені німецькі землі навколо Пруссії неможливо лише дипломатичними балачками — потрібен був спільний ворог та велика перемога. Франко-прусська війна стала саме тим горнилом, у якому виплавилася Друга імперія (Другий Райх). Колишні супротивники всередині Німеччини згуртувалися перед обличчям зовнішньої загрози, і вчорашні баварці чи саксонці раптом усвідомили себе єдиною нацією. ⚙️💪

    Церемонія була підкреслено військовою. Серед блиску кирас і гостроверхих шоломів Вільгельм I прийняв титул «Німецького імператора», хоча сам до останнього пручався, вважаючи титул «Короля Пруссії» вищим за цей «штучний» новотвір. Бісмарк же домігся свого: на карті світу з’явився новий геополітичний гігант із потужною економікою, дисциплінованою армією та нестримними амбіціями. 🌍📈

    Однак у цьому тріумфі була закладена міна сповільненої дії. Проголошення імперії на окупованій території та анексія Ельзасу й Лотарингії перетворили Францію на вічного ворога, що марив реваншем. Свято у Версалі створило державу, яка була занадто великою для Європи, але занадто малою для світового панування, що зрештою призвело до катастроф наступного століття. 🧨💥

    Історія — пані іронічна: через 48 років, день у день, 18 січня 1919 року, у тому ж самому Парижі відкриється конференція, яка зафіксує крах цієї самої Німецької імперії. Але 1871-го про це ніхто не думав — під вигуки «Слава!» у Дзеркальній залі народжувався новий світовий порядок. 👑🎖️
    #історія #події Народження Імперії у Дзеркальній залі: Тріумф заліза та крові на руїнах французького самолюбства 🇩🇪⚔️ 18 січня 1871 року в Дзеркальній залі Версальського палацу відбулася подія, що змінила архітектуру Європи на десятиліття вперед. Поки гармати ще гуркотіли навколо обложеного Парижа, німецькі князі та військові чини зібралися в самому серці французької монархії, щоб проголосити прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Вибір місця був актом вишуканого політичного садизму з боку Отто фон Бісмарка: принизити Францію там, де колись Людовік XIV диктував волю всій Європі. 🏰 Цей момент став кульмінацією майстерної багатоходової гри «Залізного канцлера». Бісмарк розумів, що об'єднати розрізнені німецькі землі навколо Пруссії неможливо лише дипломатичними балачками — потрібен був спільний ворог та велика перемога. Франко-прусська війна стала саме тим горнилом, у якому виплавилася Друга імперія (Другий Райх). Колишні супротивники всередині Німеччини згуртувалися перед обличчям зовнішньої загрози, і вчорашні баварці чи саксонці раптом усвідомили себе єдиною нацією. ⚙️💪 Церемонія була підкреслено військовою. Серед блиску кирас і гостроверхих шоломів Вільгельм I прийняв титул «Німецького імператора», хоча сам до останнього пручався, вважаючи титул «Короля Пруссії» вищим за цей «штучний» новотвір. Бісмарк же домігся свого: на карті світу з’явився новий геополітичний гігант із потужною економікою, дисциплінованою армією та нестримними амбіціями. 🌍📈 Однак у цьому тріумфі була закладена міна сповільненої дії. Проголошення імперії на окупованій території та анексія Ельзасу й Лотарингії перетворили Францію на вічного ворога, що марив реваншем. Свято у Версалі створило державу, яка була занадто великою для Європи, але занадто малою для світового панування, що зрештою призвело до катастроф наступного століття. 🧨💥 Історія — пані іронічна: через 48 років, день у день, 18 січня 1919 року, у тому ж самому Парижі відкриється конференція, яка зафіксує крах цієї самої Німецької імперії. Але 1871-го про це ніхто не думав — під вигуки «Слава!» у Дзеркальній залі народжувався новий світовий порядок. 👑🎖️
    Like
    1
    234views
  • НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

    І знову жертви, знов невинні люди,
    Які орді загрозу не несли́,
    Смердючий дух рашиста вже усюди,
    Потво́ри смерть і горе принесли́.

    Щодня палають скрізь людські́ домівки,
    Рашист влуча ракетами у них,
    Та ще й садки, багатоповерхівки…
    Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

    В ТЦ влучають, в школи, в санаторій,
    І гинуть люди в селах і містах,
    Влаштовують з будинків крематорій…
    І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

    Нано́сить ворог нищівні удари,
    І каже, що по людях він не б’є.
    Вони страшніші, аніж яничари –
    Від них руїна з неньки постає.

    Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
    І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
    І Маріуполь в нашім славнім краї…
    Мов до курчат страшний ввірвався крук.

    Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
    За кожне місто й кожнеє село…
    За що лихий відправив нам ординця?
    Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́?

    Ще скільки бу́де ворог воювати?
    Ще скільки бу́де болю завдавать?
    Йому ми не намірені прощати,
    Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.

    01.07.2022 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ID: 951996
    НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ І знову жертви, знов невинні люди, Які орді загрозу не несли́, Смердючий дух рашиста вже усюди, Потво́ри смерть і горе принесли́. Щодня палають скрізь людські́ домівки, Рашист влуча ракетами у них, Та ще й садки, багатоповерхівки… Смерте́й без ліку, руйнувань і лих. В ТЦ влучають, в школи, в санаторій, І гинуть люди в селах і містах, Влаштовують з будинків крематорій… І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх. Нано́сить ворог нищівні удари, І каже, що по людях він не б’є. Вони страшніші, аніж яничари – Від них руїна з неньки постає. Одеса, Київ, Харків, Миколаїв, І Сєвєродонецьк, і Кременчук, І Маріуполь в нашім славнім краї… Мов до курчат страшний ввірвався крук. Нестерпний біль за кожного вкраїнця, За кожне місто й кожнеє село… За що лихий відправив нам ординця? Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́? Ще скільки бу́де ворог воювати? Ще скільки бу́де болю завдавать? Йому ми не намірені прощати, Це будем за́вжди всі ми пам’ятать. 01.07.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 951996
    170views
  • ВИСТОЇТЬ

    Днів за три хотіли Україну взяти
    Й перемогу сво́ю в раші святкувати,
    Та зустріли пекло і мішки чорненькі
    На святій землиці України-неньки.

    Воїни Вкраїни неньку захищають,
    У боях за неї го́лови складають,
    Місяці́, не тижні, вже на полі бо́ю,
    Бо війна проклята увійшла грозою.

    Горе сколихнуло неньку-Україну,
    Знищити хотіло й мову солов’їну,
    Та Вкраїна мужньо бореться з ордою,
    Воїни безстрашні стали всі до бо́ю.

    Всюди градів звуки, звуки канонади,
    Сіються, як зе́рна, вражі кулепади,
    Скрізь усе палає, стогне Україна,
    Постає з красуні спа́лена руїна.

    Гинуть мирні люди, гинуть наші діти,
    В бункерах й підвалах мусимо сидіти,
    Там не світить сонце, там немає неба,
    Ру́ки у молитві зводимо, як треба.

    Ворог скаженіє, звірства не зуп́инить,
    Все упир лютує, геноцид в нас чинить.
    Ми – незламні духом і Всевишній з нами.
    Ви́стоїть Вкраїна в битві з ворогами!

    25.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ID: 948742
    ВИСТОЇТЬ Днів за три хотіли Україну взяти Й перемогу сво́ю в раші святкувати, Та зустріли пекло і мішки чорненькі На святій землиці України-неньки. Воїни Вкраїни неньку захищають, У боях за неї го́лови складають, Місяці́, не тижні, вже на полі бо́ю, Бо війна проклята увійшла грозою. Горе сколихнуло неньку-Україну, Знищити хотіло й мову солов’їну, Та Вкраїна мужньо бореться з ордою, Воїни безстрашні стали всі до бо́ю. Всюди градів звуки, звуки канонади, Сіються, як зе́рна, вражі кулепади, Скрізь усе палає, стогне Україна, Постає з красуні спа́лена руїна. Гинуть мирні люди, гинуть наші діти, В бункерах й підвалах мусимо сидіти, Там не світить сонце, там немає неба, Ру́ки у молитві зводимо, як треба. Ворог скаженіє, звірства не зуп́инить, Все упир лютує, геноцид в нас чинить. Ми – незламні духом і Всевишній з нами. Ви́стоїть Вкраїна в битві з ворогами! 25.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 948742
    171views
  • В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.
    В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.
    217views 3Plays
  • 🤬На руїнах війни: Росія готує "воєнні тури" на окупованому Донбасі, - The Times

    Адміністрація рф на Донеччині працює над проєктом так званого "воєнного туризму", попри триваючі бойові дії. За задумом Кремля, зруйновані війною міста мають стати туристичними маршрутами та джерелом прибутку.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🤬На руїнах війни: Росія готує "воєнні тури" на окупованому Донбасі, - The Times Адміністрація рф на Донеччині працює над проєктом так званого "воєнного туризму", попри триваючі бойові дії. За задумом Кремля, зруйновані війною міста мають стати туристичними маршрутами та джерелом прибутку. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    117views
  • «СИТУАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНО ВАЖКА, АЛЕ НЕ ВТРАЧЕНА». ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ФРОНТІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ?
    Російські війська продовжують тиснути поблиз Гуляйполя, а також не зупиняються біля Степногірська. Водночас карта бойових дій залишається активною в напрямку Оріхова. Яка зараз ситуація на різних відтинках фронту Запорізької області в коментарі «Бердянськ 24» розповів речник Української добровольчої армії Сергій Братчук.
    Гуляйпільський напрямок залишається одним із ключових по лінії бойового зіткнення. Саме тут росія намагається зосередити максимальну кількість ресурсів: як особового складу, так і зброї.
    «Ворог намагається застосовувати тактику інфільтрації, тобто просочення в місто, яке зруйноване, але намагаються закріпитися в тих руїнах, намагаються створити плацдарм для подальшого просування й окупації Гуляйполя. Очевидно, що це охоплення йде з флангів, як це росіяни завжди демонструють. Бачимо, що також йде боротьба логістики, тобто росіяни максимально намагаються знищити нашу логістику, аби ускладнити життя нашим оборонцям на цій ділянці фронту», – розповів Братчук.
    Братчук підтвердив, що ситуація в Гуляйполі є «надзвичайно важкою, але далеко не втраченою». Він зазначив, що на цьому напрямку постійно «ідуть запеклі бої», інтенсивність яких не зменшується. Зокрема російські війська хочуть взяти під контроль Варварівку – кінцевий пункт на логістичному шляху до Покровського Дніпропетровської області. Для цього окупанти проводять перегруповування та залучають додаткові підрозділи.
    «На цьому напрямку воює 5 загальновійськова російська армія, яка, очевидно, дещо видохлася у цих важких і жорстоких боях. Тому наразі командування рф вирішило кинути їм на допомогу підрозділи 29 і 3 загальних військових армій, які мають підтримати інтенсивність бойових дій і руху на цій локації. З метою перерізання логістичних шляхів і створення плацдарму», – повідомив військовий.
    Іншим активним напрямком Запорізького фронту є Степногірськ.

    «Ворог намагається заволодіти степногірськими висотами та у разі реалізації вдалого для росіян сценарію, спробувати тиснути вже безпосередньо на околиці Запоріжжя артилерією відповідного калібру. Якщо по Гуляйполю ми говоримо про нову лінію оборони, тому що довелося відсунутися, але при цьому знищувати сьогодні ті диверсійно-розвідувальні штурмові групи ворога. Власне, сьогодні це відбувається по Степногірську. Я поки ще не кажу про повну стабілізацію лінії фронту, але хоча би зупинити та не дати надалі росіянам будь-яких шансів на просування», – зазначив Братчук.
    Водночас бої тривають поблиз Оріхова. Однак тут вони не такі активні. За словами Сергія Братчука, Запорізький фронт весь «живий», але ключовими пріоритетами у російських військ залишаються саме Гуляйполе та Степногірськ.
    «Я думаю, що задум росіян був окупувати Покровськ, Мирноград, створити відповідний плацдарм і ті війська, які можна вивільнити від цих наступальних дій, перекинути, наприклад, на Гуляйполе. Наразі, бачите, Покровськ і Мирноград не дають цей план реалізувати», – зауважив військовий.
    📪 Дивитися інтервʼю
    https://youtu.be/PkJcbjNJj7E?si=M832en8Zav7bRtHu

    https://t.me/brd24_official
    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    «СИТУАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНО ВАЖКА, АЛЕ НЕ ВТРАЧЕНА». ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ФРОНТІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ? Російські війська продовжують тиснути поблиз Гуляйполя, а також не зупиняються біля Степногірська. Водночас карта бойових дій залишається активною в напрямку Оріхова. Яка зараз ситуація на різних відтинках фронту Запорізької області в коментарі «Бердянськ 24» розповів речник Української добровольчої армії Сергій Братчук. Гуляйпільський напрямок залишається одним із ключових по лінії бойового зіткнення. Саме тут росія намагається зосередити максимальну кількість ресурсів: як особового складу, так і зброї. «Ворог намагається застосовувати тактику інфільтрації, тобто просочення в місто, яке зруйноване, але намагаються закріпитися в тих руїнах, намагаються створити плацдарм для подальшого просування й окупації Гуляйполя. Очевидно, що це охоплення йде з флангів, як це росіяни завжди демонструють. Бачимо, що також йде боротьба логістики, тобто росіяни максимально намагаються знищити нашу логістику, аби ускладнити життя нашим оборонцям на цій ділянці фронту», – розповів Братчук. Братчук підтвердив, що ситуація в Гуляйполі є «надзвичайно важкою, але далеко не втраченою». Він зазначив, що на цьому напрямку постійно «ідуть запеклі бої», інтенсивність яких не зменшується. Зокрема російські війська хочуть взяти під контроль Варварівку – кінцевий пункт на логістичному шляху до Покровського Дніпропетровської області. Для цього окупанти проводять перегруповування та залучають додаткові підрозділи. «На цьому напрямку воює 5 загальновійськова російська армія, яка, очевидно, дещо видохлася у цих важких і жорстоких боях. Тому наразі командування рф вирішило кинути їм на допомогу підрозділи 29 і 3 загальних військових армій, які мають підтримати інтенсивність бойових дій і руху на цій локації. З метою перерізання логістичних шляхів і створення плацдарму», – повідомив військовий. Іншим активним напрямком Запорізького фронту є Степногірськ. «Ворог намагається заволодіти степногірськими висотами та у разі реалізації вдалого для росіян сценарію, спробувати тиснути вже безпосередньо на околиці Запоріжжя артилерією відповідного калібру. Якщо по Гуляйполю ми говоримо про нову лінію оборони, тому що довелося відсунутися, але при цьому знищувати сьогодні ті диверсійно-розвідувальні штурмові групи ворога. Власне, сьогодні це відбувається по Степногірську. Я поки ще не кажу про повну стабілізацію лінії фронту, але хоча би зупинити та не дати надалі росіянам будь-яких шансів на просування», – зазначив Братчук. Водночас бої тривають поблиз Оріхова. Однак тут вони не такі активні. За словами Сергія Братчука, Запорізький фронт весь «живий», але ключовими пріоритетами у російських військ залишаються саме Гуляйполе та Степногірськ. «Я думаю, що задум росіян був окупувати Покровськ, Мирноград, створити відповідний плацдарм і ті війська, які можна вивільнити від цих наступальних дій, перекинути, наприклад, на Гуляйполе. Наразі, бачите, Покровськ і Мирноград не дають цей план реалізувати», – зауважив військовий. 📪 Дивитися інтервʼю https://youtu.be/PkJcbjNJj7E?si=M832en8Zav7bRtHu https://t.me/brd24_official https://t.me/Ukraineaboveallelse
    266views
  • #дати #свята
    ✨ Вшанування Пророка Аггея: Заклик до відбудови Храму.
    Вшанування пам'яті Святого Пророка Аггея (Огія) — це важливе християнське свято, яке відзначається 16 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями.
    Пророк Аггей (грец. Ἀγγαῖος, івр. חַגַּי, Ḥaggay) належить до числа дванадцяти так званих «малих пророків» Старого Завіту і займає у Біблії 10-те місце серед них.

    📜 Життя та пророче служіння

    Аггей пророкував після повернення юдеїв із Вавилонського полону. Його служіння припадає на 520 рік до Різдва Христового, що робить його одним із перших пророків повоєнного періоду.
    Його діяльність була тісно пов'язана з діяльністю пророка Захарії. У той час як багато юдеїв повернулося на свою землю, їхній ентузіазм щодо відновлення Єрусалиму та храму ослаб. Люди почали дбати насамперед про свої оселі та особисте життя, відкладаючи відбудову зруйнованого Другого Єрусалимського храму.

    Головне послання

    Пророк Аггей виступив із полум'яними промовами, закликаючи народ та його лідерів (зокрема, першосвященника Ісуса та намісника Зоровавеля) негайно взятися за відновлення святині.
    Суть проповіді: Аггей пояснював народові, що їхні невдачі в землеробстві та бідність є прямим наслідком того, що вони ігнорують дім Божий:
    «Хіба час вам сидіти по ваших до­мах, оббитих панелями, а цей храм — у руїнах?» (Аггей 1:4).
    Проповіді Аггея мали великий успіх. Завдяки його натхненному слову, а також підтримці пророка Захарії, відбудова храму була відновлена і завершена через кілька років.

    Книги пророцтв

    Пророцтва Аггея вміщені у найкоротшій біблійній книзі Старого Завіту — Книзі пророка Аггея, яка складається лише з двох глав.

    🕯️ Вшанування в Україні

    Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дата вшанування пам'яті Пророка Аггея збігається із традиційною датою західного християнства:
    16 грудня (за новим стилем).
    У народній традиції на цей день припадає свято, яке може мати регіональні назви, пов'язані з пророкуванням погоди на зиму.
    #дати #свята ✨ Вшанування Пророка Аггея: Заклик до відбудови Храму. Вшанування пам'яті Святого Пророка Аггея (Огія) — це важливе християнське свято, яке відзначається 16 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями. Пророк Аггей (грец. Ἀγγαῖος, івр. חַגַּי, Ḥaggay) належить до числа дванадцяти так званих «малих пророків» Старого Завіту і займає у Біблії 10-те місце серед них. 📜 Життя та пророче служіння Аггей пророкував після повернення юдеїв із Вавилонського полону. Його служіння припадає на 520 рік до Різдва Христового, що робить його одним із перших пророків повоєнного періоду. Його діяльність була тісно пов'язана з діяльністю пророка Захарії. У той час як багато юдеїв повернулося на свою землю, їхній ентузіазм щодо відновлення Єрусалиму та храму ослаб. Люди почали дбати насамперед про свої оселі та особисте життя, відкладаючи відбудову зруйнованого Другого Єрусалимського храму. Головне послання Пророк Аггей виступив із полум'яними промовами, закликаючи народ та його лідерів (зокрема, першосвященника Ісуса та намісника Зоровавеля) негайно взятися за відновлення святині. Суть проповіді: Аггей пояснював народові, що їхні невдачі в землеробстві та бідність є прямим наслідком того, що вони ігнорують дім Божий: «Хіба час вам сидіти по ваших до­мах, оббитих панелями, а цей храм — у руїнах?» (Аггей 1:4). Проповіді Аггея мали великий успіх. Завдяки його натхненному слову, а також підтримці пророка Захарії, відбудова храму була відновлена і завершена через кілька років. Книги пророцтв Пророцтва Аггея вміщені у найкоротшій біблійній книзі Старого Завіту — Книзі пророка Аггея, яка складається лише з двох глав. 🕯️ Вшанування в Україні Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дата вшанування пам'яті Пророка Аггея збігається із традиційною датою західного християнства: 16 грудня (за новим стилем). У народній традиції на цей день припадає свято, яке може мати регіональні назви, пов'язані з пророкуванням погоди на зиму.
    Like
    1
    656views
More Results