У РФ засудили українських захисників «Азовсталі».
У Ростові-на-Дону винесли чергові незаконні вироки українським військовополоненим, захопленим під час оборони Маріуполя. Південний окружний військовий суд призначив трьом бійцям «Азову» покарання — від 5,5 до 19 років колонії.
Як повідомляє «Медиазона», Сергія Близнюка засудили до 18 років позбавлення волі, Геннадія Бибочкіна — до 19 років колонії суворого режиму, а Володимира Реву — до 5,5 років колонії. Першим двом інкримінували участь у так званій «терористичній організації» «Азов» та «навчання тероризму», Реві — лише участь у ній.
Усі троє потрапили в полон у травні 2022 року під час виходу українських військових із заводу «Азовсталь» у Маріуполі.
Так звані «судові процеси» над українськими військовополоненими порушують норми міжнародного гуманітарного права. Українські захисники, які потрапили в полон під час виконання бойових завдань, мають статус військовополонених і не можуть переслідуватися за сам факт участі у бойових діях.
Національне інформаційне бюро

https://t.me/Ukraineaboveallelse

💫 Завтра день весняного рівнодення - тривалість дня і ночі буде однакова в будь-якій точці Землі

Межа між днем і ніччю проходить через Південний і Північний полюси — уздовж меридіанів. Сонце перебуватиме 12 годин під горизонтом і 12 годин — над ним.

Завтра рекомендується провести генеральне прибирання та позбутися речей, які більше не приносять радості — віддати їх або викинути.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

2 березня 2022 року почалася подія, відома під назвою «Битва за Вознесенськ».
Вознесенськ — місто, яке відбило одну з найбільш значущих російських атак.
Ворог запланував швидкий наступ на районний центр, який має стратегічне географічне положення. Через нього пролягав зручний шлях до Південноукраїнської АЕС та маршрут для нападу на Одесу. Крім того, форсувавши тут Південний Буг, росіяни оточили б по суходолу обласний центр — місто Миколаїв.
Утім жителі міста разом із воїнами 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригада ДШВ ЗСУ і 123 бригади ТрО зруйнували стратегічний задум загарбників вщент.
Ворожі сили, що підійшли до Вознесенська вже були ослаблені. Напередодні вони зазнали втрат на території іншого районного центру — Баштанки. Там захисники, озброєні стрілецькою зброєю, коктейлями Молотова, за підтримки української авіації, дуже дошкулили окупантам. Зокрема росіяни втратили понтони, як мали навести через Південний Буг.
Під час напружених боїв оборонці Вознесенська знищили більшу частину батальйонної тактичної групи противника. Відступаючи, російські військові залишили документи, тіла загиблих і близько 30 одиниць бойової техніки: танки, БТР, реактивні системи залпового вогню, вантажівки, збитий ударний гелікоптер МІ-24. Загалом ворожі сили відійшли на 65 кілометрів, де їх системно продовжували знищувати українська артилерія.
За різними даними битва за Вознесенськ забрала життя від 20 до 80 українських громадян, зокрема цивільних.
Честь і шана всім вірним синам і донькам нашої незламної Батьківщини, які з перших днів брали участь у спротиву ворогу!
Світла пам’ять всім полеглим героям України...
Текст на основі публікації: Вознесенський Ртцк Та Сп
80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада ДШВ ЗСУ
123 бригада тероборони ЗСУ / 123 territorial defense brigade

🗺🇺🇦 Сьогодні, 25 лютого, 48 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва!

Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені».

Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон».

У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.

«Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!»

Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він.

Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС.

Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід».

Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи.

Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.

На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км.

Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.

А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.

Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу.

Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор»

Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста.

❤️Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі + вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!

❗️20–25 лютого очікується підвищення рівнів води та можливі підтоплення у кількох регіонах України — ДСНС

Служба повідомляє, що жовтий та помаранчевий рівні небезпеки оголошені у Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Харківській та Черкаська області, на Волині та Поліссі.

Підвищення рівня води прогнозують на річках Савранка, Кодима, Велика Вись, Чорний Ташлик, Мертвовід, Інгул, Південний Буг (ділянка Олександрівка – Миколаїв), Уди, Лопань, Мерло, Сіверський Донець (пости Зміїв та Ізюм) та суббасейні Прип’яті.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#історія #постаті
Командор незламності: Ернест Шеклтон (1874–1922) ❄️
15 лютого 1874 року народився сер Ернест Шеклтон, англо-ірландський дослідник Антарктики, який увійшов в історію не стільки завдяки географічним відкриттям, скільки завдяки тому, що не втратив жодної людини у ситуації, де смерть здавалася неминучою. 🚢

Його головний подвиг пов'язаний з Імперською трансантарктичною експедицією (1914–1917):
Катастрофа «Ендюранс»: Його корабель був затиснутий кригою в морі Ведделла і згодом розчавлений. Експедиція опинилася на дрейфуючій крижині за тисячі кілометрів від цивілізації без зв'язку та надії на порятунок. 🧊

Лідерство в пеклі: Шеклтон зумів підтримувати дисципліну та дух команди протягом майже двох років поневірянь. Він здійснив неймовірний перехід на відкритому човні через штормовий океан до острова Південна Джорджія, щоб викликати допомогу. 🌊

Принцип Шеклтона: Його кредо було простим — життя людей важливіше за будь-які прапори на полюсах. Він не підкорив Південний полюс (хоча був до нього дуже близьким), але підкорив серця своєї команди, яка називала його «Босом». 🎖️

Сьогодні Шеклтона вивчають у бізнес-школах як еталон кризового менеджера. У світі, де все валиться, він вчив зберігати спокій, ділити останню порцію їжі порівну і ніколи не здаватися, навіть якщо проти тебе вся стихія планети. 🧠

#історія #події
Мис Доброї Надії: Як Бартоломеу Діаш зламав середньовічні страхи.
3 лютого 1488 року європейці нарешті зазирнули за край відомого світу. Португальський мореплавець Бартоломеу Діаш, пройшовши через шторми, від яких у його матросів волосся ставало дибки, першим обігнув південний край Африки. Це був момент, коли карта світу перестала бути фантазією картографів і почала перетворюватися на реальний маршрут до прянощів та золота Індії. ⛵🌊

Сам Діаш, людина прямолінійна та втомлена боротьбою зі стихією, назвав це місце «мисом Бур». І його можна зрозуміти: двотижневий шторм ледь не відправив його каравели на дно Атлантики. Проте португальський король Жуан II, сидячи у затишному кабінеті в Лісабоні, проявив неабиякий маркетинговий хист. Він перейменував знахідку на «мис Доброї Надії», адже тепер шлях до омріяної Індії став лише питанням часу та витривалості. 👑🧭

Ця експедиція зруйнувала давній міф про те, що океан на півдні Африки кишить монстрами або перетворюється на киплячу воду. Діаш довів: Індійський океан відкритий, а Африка має кінець. Щоправда, сам капітан так і не дістався Індії — виснажена команда влаштувала бунт і змусила його повернути назад. Доля ж підготувала Діашу жорстоку іронію: через 12 років він загинув під час чергового шторму саме біля свого мису Доброї Надії. ⛈️💀

Відкриття Діаша змінило баланс сил на планеті. Середземноморські торгові шляхи, які контролювали італійці та османи, почали втрачати значення. Почалася ера океанічних імперій. Португалія, невелика країна на краю Європи, раптом стала володаркою морських доріг. 🌍💰

Для нас сьогодні це нагадування: іноді «мис Бур» у житті — це насправді «мис Доброї Надії», просто треба мати терпіння обігнути його. Головне — не слухати тих, хто лякає морськими чудовиськами за обрієм. 🗺️💪

🤬РФ вночі вдарила по порту "Південний" під Одесою

Внаслідок удару зруйновано логістичні елементи, пошкоджено ангари, локомотив, виробничі будівлі. Виникла пожежа.

Водночас обійшлося без постраждалих. Порт працює у штатному режимі.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Понад 40 кримінальних справ про «тероризм» проти українців надійшло до Південного окружного військового суду РФ у грудні.
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону у грудні ухвалив до розгляду понад 40 справ проти громадян України, що стало новим рекордом щодо щомісячного «приросту». Фігурантів звинувачують у різних тяжких злочинах, які стосуються причетності до "терористичної" діяльності.
Серед матеріалів, що надійшли до суду, як і в попередні кілька місяців, більшу частину займають справи, які стосуються передбачуваної участі у батальйонах «Айдар» та «Азов». Зокрема 46-річний Микола Сало проходить у справі як учасник «Айдару».
За версією російських слідчих, у серпні 2014 року Сало «перебуваючи в Старобільському районі, добровільно вступив до "Айдару"» і «брав участь у бойових діях на стороні ЗСУ». Його ровеснику, 45-річному Олександру Горєнову, також звинувачують у зв'язку з цим підрозділом ЗСУ.
Значна частина підсудних перебувала в лавах «АЗОВу» — переважно молоді люди, частина з яких була взята в полон ще під час боїв на «Азовсталі» у травні 2022 року і відтоді перебуває в ув'язненні. Усіх звинуватили в участі в "терористичній" спільноті та навчанні "терористичної" діяльності.
Серед них:
– Артем Домшенком (28 років),
– Павло Коростелев (26 років),
– Артем Зубов (30 років),
– Ігор Гордієнко (32 роки),
– Юрій Кондрацький (27 років),
– Іван Бутенко (27 років),
– Максим Войніков (37 років),
– Євген Коломейко (33 роки),
– Максим Романюк (34 роки),
– Владислав Ручка (28 років),
- Олександр Азаров (39 років),
- Максим Дубров (28 років),
– Володимир Мітюн (27 років),
- Ілля Алдакімов (34 роки),
– Андрій Тетеркін (49 років),
– Вадим Безуглий (27 років),
– Ілля Довбня (39 років),
– Владислав Кормілін (30 років),
- Михайло Насонов (49 років),
– Максим Божко (37 років),
- Юрій Трифанов (30 років),
– Владислав Заржицький (27 років),
- Артем Сірік (49 років),
- Артем Кушаков (36 років),
– Віктор Кузьменко (54 роки),
– Денис Голуб (28 років),
– Денис Саворовський (34 роки),
– Олексій Мірошниченко (43 роки),
– Геннадій Бибочкін (36 років)
- Тарас Кошман (43 роки).
При цьому, як мінімум, двоє з них — Ручка та Дубров — раніше засуджені до тривалих термінів (24 і 28 років відповідно), а Войнікова та Коломейка ростовські судді в останні дні року встигли засудити до невідомих термінів.

Олексій Брунько (44 роки) став фігурантом кримінальної справи через участь у батальйоні "Донбас".
Справи за цими ж статтями розглядатимуться щодо уродженця Хмельницької області Олександра Тихонова (40 років), Сергія Копилова (50 років), мешканців Енергодару Анатолія Руденка (53 роки) та Дмитра Носенка (42 роки).
23-річного Антона Кадикова з Мелітополя доправили до ростовського суду зі звинуваченням у теракті, сприянні тероризму, навчанні терористичної діяльності та зберіганні вибухівки.
В одній із справ також фігурує мешканець Донеччини Володимир Плахотя (32 роки) — інформацію у картці на сайті суду не заповнено.
Ольга Кирія (52 роки) звинувачується у «виправданні тероризму в Інтернеті» — зазвичай причиною таких справ стають публікації у соцмережах щодо підтримки ЗСУ.
В останньому місяці року судді Південного окружного військового суду також побили попередній рекорд за кількістю вироків українцям за місяць — з 1 по 30 грудня їх винесли у 28 справах.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події
Паризький фінал в’єтнамської пастки: Мир, що не приніс спокою.
27 січня 1973 року в готелі «Мажестік» у Парижі було поставлено крапку в офіційній участі США у В'єтнамській війні. Після років виснажливих джунглів, напалмових атак та мільйонних протестів у Вашингтоні, сторони нарешті підписали «Угоду про припинення війни та відновлення миру у В'єтнамі». ✍️🇺🇸🇻🇳

Для США це був «вихід зі збереженням обличчя». Головний архітектор угоди Генрі Кіссінджер навіть отримав за неї Нобелівську премію миру (що досі викликає палкі суперечки). Умови були чіткими: американці виводять війська та звільняють полонених, а Північний та Південний В'єтнам мають вирішити свої суперечки шляхом виборів.
Проте іронія історії полягає в тому, що «мир» існував лише на папері. москва та Пекін продовжували накачувати Північ зброєю, тоді як Південний В'єтнам, втративши пряму підтримку США, почав стрімко втрачати позиції. Вже за два роки комуністичні танки увірвуться в Сайгон, ігноруючи всі паризькі папірці. 🛡️🚫

Паризька угода 1973 року стала класичним прикладом «realpolitik»: коли великі гравці домовляються про вихід з гри, залишаючи своїх союзників наодинці з долею. Для світу це був урок — договір з агресором вартий лише того паперу, на якому він написаний, якщо за ним не стоїть реальна сила примусу. 🛑