СБУ та ДБР затримали лісничого, який допоміг «вагнерівцям» зробити засідку на воїнів ЗСУ під час боїв на Харківщині у 2022 році. Контррозвідка Служби безпеки та ДБР викрили помічника лісничого державного господарства на Харківщині, який разом з окупантами брав участь у розстрілі авто ЗСУ під час боїв за місто Ізюм у квітні 2022 року. За матеріалами справи, посадовець разом із бойовиками ворожого угруповання «Вагнер» атакував позашляховик українських воїнів на території лісового масиву в Ізюмському районі. При цьому фігурант не лише допоміг рашистам влаштувати засідку на маршруті руху Сил оборони, але й безпосередньо брав участь у нападі на військових ЗСУ. Як встановило розслідування, для вчинення злочину лісничий «втерся в довіру» до військовослужбовців однієї з бригад територіальної оборони. Він нав’язував українським воїнам свою «допомогу», запевняючи їх, що добре знає місцевість, зокрема локальні ліси. Утім, насправді лісничий ще на початку повномасштабного вторгнення налагодив контакт з рашистами і запропонував їм співпрацю у війні проти України. Як наслідок, у квітні 2022 року фігурант передав рашистам інформацію про запланований маршрут автомобіля ЗСУ через лісовий масив на території Ізюмського району. Більше того, він отримав від окупантів автоматичну зброю з боєприпасами і особисто брав участь в атаці на позашляховик. Після деокупації Ізюмського району восени 2022 року лісничий намагався «залягти на дно» і таким чином уникнути правосуддя. Однак співробітники СБУ та ДБР задокументували його причетність до злочину, встановили місцезнаходження і затримали. Наразі фігуранту повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану). Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Комплексні заходи проводили співробітники СБУ в Харківській області спільно з ДБР за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події Непрохані гості на краю світу: Як починалася Австралія 🇦🇺 26 січня 1788 року одинадцять британських кораблів, відомих як «Перший флот», кинули якорі в бухті Сідней-Коув. На борту не було аристократів, що шукали пригод, чи купців із золотом. Натомість палуби були забиті сотнями в’язнів, яким британське правосуддя замінило шибеницю на заслання у невідомість. ⛓️ Каторжники, що стали батьками нації Капітан Артур Філіп, піднявши британський прапор, офіційно заснував поселення Сідней. Це була ризикована авантюра: люди, висаджені на берег, поняття не мали, як обробляти цю випалену сонцем землю, де навіть пори року працювали «навпаки». Перші роки були справжньою боротьбою за виживання, де раціон вимірювався грамами, а дисципліна — ударами батога. 🥖 Проте саме ці каторжники, злодії та бунтарі, згодом побудували одну з найбагатших демократій світу. Це іронічне перетворення злочинців на законослухняних громадян досі залишається частиною національного міфу Австралії. Свято для одних, трагедія для інших Хоча для багатьох австралійців цей день є приводом для гордості та барбекю, для корінних народів — аборигенів та мешканців островів Торресової протоки — 26 січня є «Днем вторгнення». Поява флоту Філіпа стала початком кінця їхнього традиційного способу життя, принісши із собою хвороби, втрату земель та десятиліття дискримінації. 🏹 Сучасний погляд Сьогодні Австралія намагається балансувати між святкуванням своїх досягнень та визнанням темних сторінок колонізації. 26 січня — це не просто дата в календарі, а день великої дискусії про те, як примирити минуле з майбутнім. І хоча капітан Філіп навряд чи міг уявити на місці свого наметового табору сучасний Сідней з його оперою, його висадка назавжди змінила мапу світу. 🌏

Чехія екстрадувала депутата з Івано-Франківщини, якого підозрюють у крадіжці коштів освіти У Чехії затримали та екстрадували в Україну депутата з Івано-Франківщини, якого підозрюють у розкраданні коштів освітян. Як зазначають в прокуратурі, чиновник вкрав понад 2,5 мільйони гривень та хотів сховатися від правосуддя за кордоном. Ще влітку 2021 року депутат Загвіздянської селищної ради почав неофіційно працювати бухгалтером місцевого ліцею. Згодом отримав таку саму посаду в сусідньому селі, а загалом мав доступ… #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

#історія #постаті Юрій-Богдан Шухевич: Життя як вирок за прізвище. 22 січня 1933 року народився Юрій Шухевич — людина, чия біографія є ілюстрацією радянського правосуддя в його найбільш збоченій формі. Син Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, він став «професійним в’язнем», провівши в таборах та засланні загалом 31 рік лише за те, що відмовився публічно відректися від свого батька. ⛓️🇺🇦 Дитинство в лещатах системи У віці 12 років Юрій був викрадений радянськими спецслужбами та відправлений у спецдитбудинок для «дітей ворогів народу». Влада сподівалася зробити з нього зразкового «радянського громадянина», але генетика та виховання виявилися сильнішими за систему. У 15 років він отримав свій перший термін — 10 років таборів. Привід? «Син лідера підпілля». Юридично це був абсурд, фактично — помста мертвим через живих. 📉👤 Незламність, що межує з фаталізмом Юрій Шухевич мав десятки можливостей отримати свободу, квартиру в Києві та спокійне життя. Ціна була одна — підпис під статтею в газеті з осудом «бандерівщини». Він щоразу обирав карцер. Його терміни продовжували автоматично: 10 років, потім ще 10, потім заслання. У таборах він повністю втратив зір, але зберіг іронічний склад розуму та феноменальну пам’ять. 🕯️👁️ Повернення та політичний скептицизм Повернувшись в Україну лише наприкінці 80-х, він став живою легендою, хоча сам ставився до цього статусу скептично. Його участь у політиці часів незалежності (зокрема, обрання народним депутатом у 2014 році) була скоріше актом символізму. Він часто критикував нову українську владу за нерішучість та корупцію, дивлячись на політичні ігри з висоти людини, яка бачила справжнє пекло і не злякалася його. 🏛️📜 Критичне резюме Можна по-різному ставитися до політичних поглядів Шухевича-молодшого, але неможливо не визнати його титанічну волю. Він був «останнім із могікан» епохи ідеологічних воєн, де слово вартувало життя. Його приклад доводить: система може знищити здоров’я та забрати роки, але вона безсила проти людини, яка вирішила залишитися собою. 🦾🏔️

#історія #події Токійський процес: Нюрнберг для Сходу. ​19 січня 1946 року було зроблено фінальний крок до встановлення правосуддя на Далекому Сході — генерал Дуглас Макартур видав наказ про створення Міжнародного військового трибуналу. Це був далекосхідний аналог Нюрнберга, покликаний довести, що за воєнні злочини доведеться відповідати навіть тим, хто вважав себе нащадком богів. ⚖️ ​На лаві підсудних опинилися 28 найвищих керівників Японії. Звинувачення були жахливими: від масових вбивств цивільних у Нанкіні до нелюдських експериментів над полоненими та розв'язання агресивної війни. Це був перший випадок в історії Азії, коли державну політику терору розглядали через призму міжнародного права. ⛓️ ​Процес тривав понад два роки й став справжнім випробуванням для юристів із 11 країн. Головна складність полягала в тому, як судити людей у системі, де накази імператора вважалися священними. Світ мав побачити, що «виконання наказу» не є виправданням для катувань чи масових страт. Токійський трибунал виніс 7 смертних вироків через повішення, включаючи колишнього прем'єр-міністра Хідекі Тодзьо. 🏛️ ​Однак процес не був позбавлений політичних ігор. Заради стабільності в післявоєнній Японії американці вирішили не висувати звинувачень самому імператору Хірохіто, що досі викликає палкі дискусії серед істориків. Також поза увагою суду залишилися деякі аспекти діяльності «Загону 731», який займався біологічною зброєю — ціною за імунітет вчених стали їхні криваві напрацювання, передані США. ☣️ ​Токійський процес заклав фундамент сучасної системи міжнародного кримінального правосуддя в Азії. Він показав, що мілітаризм і віра у власну винятковість неминуче призводять до краху, а барикади з ідеології не можуть захистити від відповідальності перед людством. 🌏

#сторія #події 16 січня 2014-го: День, коли «парламент» вирішив скасувати демократію Якщо історія 1919 року вчить нас не довіряти зовнішнім «братам», то події 16 січня 2014 року — це майстер-клас із того, як внутрішня влада може перетворитися на окупаційну за лічені хвилини. Цей день увійшов в історію як «чорний четвер» українського парламентаризму. 🏛️🌑 Того дня Верховна Рада перетворилася на театр абсурду. Підняття рук замість електронного голосування, відсутність обговорень, підрахунок голосів за секунди — і ось Україна прокинулася в країні, де за встановлення намету чи носіння каски можна було отримати реальний термін. За що «голосували» руками: «П’ять і більше в колоні»: заборона руху в колонах більше 5 авто без дозволу МВС (удар по Автомайдану). 🚗 Кримінальний наклеп: повернення статті про наклеп, щоб приборкати журналістів. 🤐 «Іноземні агенти»: копіювання російського досвіду для тиску на громадські організації. Арешт за каску: заборона участі в мітингах у шоломах, масках чи форменому одязі. ⛑️ Наслідки «ручного» правосуддя: Ці закони мали на меті залякати Майдан, але спрацював ефект стиснутої пружини. Суспільство зрозуміло: законних способів протесту більше не залишилося. Вже 19 січня на вулиці Грушевського полетіли перші «коктейлі Молотова», а мирний протест переріс у збройне протистояння. Замість того, щоб загасити пожежу, режим Януковича вилив у неї цистерну бензину. Цікаво, що більшість тих, хто тоді натхненно здіймав руки в залі ВР, згодом або втекли до Ростова, або раптово «забули» про свою участь у створенні диктатури. Але папір, як і цифрові архіви, пам'ятає все. 📜⚖️

#дати #свята Всесвітній день логіки: Коли розум святкує свій тріумф 🧠📐 Якщо ви сьогодні відчуваєте непереборне бажання розкласти все по поличках або знайти залізний аргумент у суперечці — вітаємо, це працює магія Всесвітнього дня логіки. Це свято, офіційно проголошене ЮНЕСКО у 2019 році, відзначається саме 14 січня. І дата ця обрана зовсім не випадково (логічно, чи не так?). 🧐 Математика дат і символізм 🔢 14 січня — це день, коли перетинаються долі двох геніїв, які перевернули наше уявлення про мислення: Курт Гедель — людина, яка довела, що в математиці завжди знайдеться щось, що неможливо ані довести, ані спростувати (помер 14 січня 1978 року). Альфред Тарський — один із засновників сучасної логіки та семантики (народився 14 січня 1901 року). Навіщо логіці власне свято? 🏛️ Здавалося б, логіка — це щось сухе та нудне з підручників. Але насправді це «операційна система» нашої цивілізації. Без неї не було б комп’ютерних алгоритмів, штучного інтелекту, правосуддя і навіть вашої здатності відрізнити фейк від правди у стрічці новин. ЮНЕСКО вирішила нагадати світу, що логіка — це не тільки про формули, а й про демократію, критичне мислення та взаєморозуміння. 🌐🤖 Трохи іронії над здоровим глуздом: Логіка — це мистецтво помилятися з повною впевненістю у своїй правоті (якщо ваші початкові тези були хибними). Вона вчить нас, що якщо всі люди смертні, а Сократ — людина, то Сократ таки смертний. Але вона безсила, коли ви намагаєтеся логічно пояснити, куди зникає друга шкарпетка після прання. Тут пасує навіть найсуворіший аналітик. 🧦🌀 Як святкувати? 🥂 Найкращий спосіб відзначити цей день — не піддаватися емоціям там, де потрібен холодний розрахунок. Розв’яжіть складну задачу, перевірте джерела сумнівної новини або просто визнайте, що у вашому останньому доводі була маленька логічна хиба. Розум — це м'яз, і сьогодні ідеальний день для його тренування! 💪📖

#історія #події Фінал диктатури: Страта Саддама Хусейна та кінець епохи страху ⚖️ 30 грудня 2006 року в Багдаді було поставлено крапку в одній із найсуперечливіших сторінок сучасної історії Близького Сходу. На світанку, о 06:00 за місцевим часом, було виконано смертний вирок через повішення щодо колишнього президента Іраку Саддама Хусейна. Символічно, що це сталося в день початку священного для мусульман свята Курбан-байрам 📜 Вирок виніс Вищий іракський трибунал за злочини проти людяності. Зокрема, йшлося про масове вбивство 148 шиїтів у селищі Ед-Дуджейль у 1982 році, що було лише частиною масштабних репресій режиму. Саддам, який правив країною залізною рукою протягом 24 років, зустрів свою смерть у військовій в'язниці «Камп Джастіс», відмовившись одягати каптур на голову перед стратою ⛓️ Постать Саддама Хусейна була втіленням класичного диктатора XX століття. Він побудував режим, що тримався на культі особистості, жорстоких розправах з опонентами та нескінченних війнах. Його правління позначилося трагедією «Анфаль» проти курдів, нападом на Кувейт та тривалим протистоянням із міжнародною спільнотою, що зрештою призвело до вторгнення коаліційних сил у 2003 році 🌫️ Страта експрезидента викликала неоднозначну реакцію у світі. Деякі лідери назвали це актом правосуддя та звільненням іракського народу від тиранії, тоді як правозахисні організації критикували поспішність виконання вироку та процедурні порушення під час суду. Для самого Іраку ця подія стала моментом істини, що оголив глибокі внутрішні релігійні та політичні розколи 🌍 Сьогодні події грудня 2006 року слугують суворим нагадуванням про те, що будь-яка абсолютна влада має свій фінал. Історія Саддама Хусейна — від золотих палаців до тюремної камери та ешафоту — залишається повчальним прикладом невідворотності відповідальності за злочини проти власного народу 🏛️

Поки Тарас Барабаш бігає від українського правосуддя, його брат Богдан перебирає на себе всю компанію «Мономах», яка розташована у Великій Димерці @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region https://brovaryregion.in.ua/?p=46678

#дати #свята ⚖️ 17 ГРУДНЯ: ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ. Щороку 17 грудня в Україні відзначають професійне свято тих, хто стоїть на останньому, але чи не найважливішому етапі правосуддя — співробітників державної виконавчої служби (ДВС). Це свято було встановлено Указом Президента у 2009 році, враховуючи значну роль цієї структури у забезпеченні правопорядку. Чому ця професія є критично важливою? Існує відомий юридичний вислів: «Правосуддя без виконання — це лише привид правосуддя». Навіть найсправедливіше рішення суду не має сенсу, якщо воно залишається лише текстом на папері. Державний виконавець — це людина, яка забезпечує реальну реалізацію закону. Саме від їхньої роботи залежить: Стягнення аліментів: Забезпечення прав дітей на гідне утримання. Виплата заборгованостей по зарплатах: Захист прав працівників. Повернення боргів державі та приватним особам: Наповнення бюджету та відновлення справедливості. Виконання рішень про конфіскацію майна: У випадках боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Виклики професії Робота виконавця — одна з найскладніших у юридичній сфері. Вона вимагає не лише бездоганного знання законодавства, а й неабиякої психологічної стійкості, адже виконавцям часто доводиться працювати в умовах конфлікту, стикаючись із супротивом боржників. В останні роки служба проходить через етап серйозних реформ. В Україні з'явився інститут приватних виконавців, що створило здорову конкуренцію та підвищило ефективність системи. Також активно впроваджується цифровізація — автоматизований арешт рахунків боржників та онлайн-реєстри суттєво пришвидшують процеси. Державна виконавча служба під час війни Навіть у надскладні часи повномасштабного вторгнення робота ДВС не припиняється. Вони продовжують працювати над наповненням державного бюджету та забезпеченням соціальних виплат, що є критичним для стійкості країни. Сьогоднішнє свято — це привід подякувати фахівцям, які своєю щоденною, часто непомітною та невдячною працею роблять закон дієвим, а справедливість — реальною.