На уя ще там цирк будувати? Там зараз з-за вас сплошний цирк! Да й вас, клоунів, вистачає! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Окупанти хочуть побудувати в Бердянську цирк. Російський єдиний інститут просторового планування продовжує презентувати проєкти будівництва в окупованій Запорізькій області. Цього разу хочуть побудувати в окупованому Бердянську цирк на 1000 місць. Також у окупантів є плани на окупований Мелітополь. Там хочуть побудувати театр на 1 000 місць і дитячу школу мистецтв на 400 вихованців. https://t.me/Ukraineaboveallelse

РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети. З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого. ----------

РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети. З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого. ----------

#історія КОЗАК У КРАВАТЦІ — той, хто зберіг ДНК нашої волі. Якщо ви розглядатиме картину Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», зверніть увагу на чоловіка в центрі — усміхненого писаря. Це не вигаданий персонаж. Це ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ — той самий історик, який знав про Запорозьку Січ більше, ніж будь-хто інший у світі, і зробив все, щоб вона не зникла з пам’яті. Яворницький не досліджував козацтво з кабінету. Він ходив за ним пішки. Тисячі кілометрів уздовж Дніпрових порогів, розкопані могили, зібрані люльки, шаблі, клейноди, пісні, легенди. Він буквально виривав історію з рук забуття ще до того, як її затопили води Дніпра і залили бетоном імперських міфів. Для Яворницького головна ідея була простою і небезпечною: козацтво — це не епізод і не анекдот, а стан душі, який не знищити жодним указом. Коли йому забороняли читати лекції українською, він не протестував. Він робив гірше — наповнював виступи козацькими піснями, літописами, цитатами з народної пам’яті. Люди виходили з залів іншими, бо чули правду. Яворницький написав «Історію запорозьких козаків» в трьох томах, яку й досі називають біблією козацтва. Він був останнім, хто описав Дніпрові пороги до їх затоплення: кожен камінь, кожну назву. Він зібрав музей у Дніпрі, який став не просто сховищем речей, а живою скарбницею козацького духу. Його не любила імперська влада, бо він був занадто прямим і занадто українським. Його заслали до Ташкента, але навіть там він думав про Січ. Повернувшись, Яворницький став легендою. Він міг годинами розповідати про козаків так, що слухачі відчували запах пороху, степу й полину. Саме Яворницький перетворив козацтво з сухого рядка в підручнику на живий національний образ. Він довів, що козаки — не «розбійники», а лицарська спільнота зі своїм правом, культурою і гідністю. Завдяки йому вільний козак став символом української незламності, не романтичним героєм, а справжнім. Яворницький не носив шароварів, він носив краватку, але в серці мав ту саму Січ, яку зберіг для нас у ДНК нашої волі. 🇺🇦

#дати #свята Стрітення Господнє: Коли зима з літом зустрічаються, а Старий Завіт — із Новим 🕯️ Першим і найважливішим святом 2 лютого (за новим церковним календарем) є Стрітення Господнє. Це свято належить до дванадцяти найбільших у році та має глибокий філософський і народний зміст. Релігійний сенс: Зустріч епох Слово «стрітення» означає «зустріч». Згідно з Євангелієм, цього дня Діва Марія та Йосип принесли немовля Ісуса до храму в Єрусалимі на 40-й день після Його народження. Там їх зустрів старець Симеон, якому було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Спасителя. Символізм: Це зустріч людства (в особі Симеона) з Богом. Старий Завіт символічно передає естафету Новому Завіту. 🤝 Магічні атрибути: Стрітенська свічка та вода В українській традиції Стрітення супроводжується особливими обрядами: Стрітенська свічка («громничка»): Її освячують у храмі та зберігають за іконами. Вважається, що вона має силу оберігати дім від блискавки, пожежі та стихійного лиха. Її запалювали під час грози або коли хтось у родині тяжко хворів. ⚡ Стрітенська вода: Вважалася такою ж цілющою, як і йорданська. Нею кропили худобу, воїнів перед походом та пасіки, щоб мед був солодким і бджіл багато. Народний прогноз: Зима проти Літа ❄️🌞 Для українців Стрітення — це межа між сезонами. Казали, що цього дня «зима з літом зустрічаються, щоб поборотися». Якщо до вечора потеплішає — літо перемогло і весна буде ранньою. Якщо вдарять морози — зима ще затримається на кілька тижнів. Бурульки на стріхах обіцяли добрий урожай кукурудзи, а іній на деревах — урожай гречки та садовини. 🍎 Це свято вчить нас терпіння та надії на те, що навіть найсуворіша зима обов'язково закінчиться приходом весняного тепла.

#історія #постаті Тимофій Бордуляк: Сільський священник, який став голосом «принижених і знедолених» ✍️ 2 лютого 1863 року народився чоловік, який мав би бути звичайним парохом у галицькому селі, але став одним із найпронизливіших письменників свого часу. Тимофій Бордуляк — це людина, яка не просто описувала страждання народу, вона проживала їх разом із кожним парафіянином. Літописець великого розпачу 🚢 Наприкінці XIX століття Галичину накрила хвиля «бразильської лихоманки» — масової еміграції селян за океан. Люди продавали все, що мали, аби купити квиток у невідомість, де часто знаходили не золото, а смерть. Бордуляк був тим, хто бачив ці сцени на власні очі: сльози на перонах, порожні хати та розбиті мрії. Його новели, як-от «Іван Бразилієць», стали художнім документом цієї національної трагедії. Франко як «літературний хрещений» 🤝 Бордуляк був надзвичайно скромним. Він надсилав свої твори до журналів під псевдонімами (наприклад, Т. Ветлужанин), не розраховуючи на славу. Проте його талант помітив Іван Франко. Саме Каменяр сприяв публікації його першої збірки «Ближні» у 1899 році, назвавши автора одним із найталановитіших представників «нової школи» українського реалізму. Франко цінував у ньому відсутність штучного пафосу — лише гола, подекуди жорстока правда життя. Між вівтарем і пером ⛪ Попри літературний успіх, Бордуляк ніколи не полишав служіння. Він був священником у селах Улицьке-Середке та Великий Ходачків. Для своїх селян він був не просто «отцем», а й вчителем, юристом і агрономом. Він засновував осередки «Просвіти», відкривав позичкові каси, бо вірив: українця не можна звільнити духовно, поки він перебуває в економічному рабстві. Його вважали ідеальним зразком інтелігента-практика. Трагедія останніх років 🕯️ Життя Бордуляка завершилося у 1936 році, проте перед смертю він встиг побачити, як його рідне село і навіть церква були знищені під час воєнних подій. Він пережив особисту драму — втрату багатьох своїх рукописів, що згоріли під час Першої світової війни. Але те, що вціліло, назавжди закарбувало його ім'я в історії української літератури поруч із Василем Стефаником та Михайлом Коцюбинським. Тимофій Бордуляк навчив нас головному: велика література створюється не в золотих кабінетах, а там, де б'ється серце звичайної людини, з усіма її болями та надіями.

«Зима без мандаринів — все одно, що літо без морозива»

#історія #події Кривава зима 1918-го: Чому українська влада була змушена покинути Київ? ❄️📜 ​31 січня 1918 року (за новим стилем) стало однією з найдраматичніших дат у літописі української державності. Поки в Бересті тривали виснажливі переговори про мир, до золотоверхого Києва невблаганно наближалася більшовицька орда під командуванням Муравйова. Уряд Української Народної Республіки та Генеральний Секретаріат були змушені піти на болючий, але стратегічно необхідний крок — евакуацію зі столиці. 🏛️🏃‍♂️ ​Передумови катастрофи ​Події розвивалися стрімко. Після бою під Крутами, де цвіт українського студентства ціною власних життів стримав ворога лише на кілька днів, шлях на Київ для загонів із росії був фактично відкритий. Внутрішня ситуація в місті була не менш загрозливою: більшовицька агентура спровокувала збройне повстання на заводі «Арсенал», намагаючись ударити в спину захисникам республіки. ⚔️🏢 ​Вихід у невідомість ​Евакуація проходила в умовах хаосу та запеклих вуличних боїв. Українські сили, ядро яких складали Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом Симона Петлюри та Січові Стрільці Євгена Коновальця, забезпечували прикриття для відходу державних установ. Уряд вирушив за маршрутом Житомир — Сарни, перетворивши залізничні вагони на тимчасові кабінети міністрів. 🚂💼 ​Терор, що прийшов на зміну ​Залишення Києва відкрило двері для «червоного терору». Увійшовши в місто, війська Муравйова влаштували справжню різанину, розстрілюючи людей за українську мову, погони або просто за «буржуазний» вигляд. Це був перший наочний урок того, що несе із собою «братній» режим із москви. 🥀🩸 ​Політичний маневр чи поразка? ​Попри втрату столиці, цей відступ не став капітуляцією. Зберігши дієздатність, уряд УНР зміг завершити підписання Брест-Литовського мирного договору, який де-юре визнав Україну суб'єктом міжнародного права. Це дозволило вже за кілька місяців повернутися до Києва за підтримки союзних військ. 🤝🌍 ​Цей день нагадує нам, що історія має властивість повторюватися, а воля до державності гартується саме в такі критичні моменти, коли доводиться залишати рідні стіни, щоб зберегти саму ідею вільної України. 🇺🇦💪

Спогади про літо 🌞

#поезія Давай підем крізь зи́му цю, туди, де Бог лікує ду́ші. Переминаючи сльоту і заметілі ці колючі. Давай яко́сь переживем оці сніги, що студять пальці. Скажи мені: "Je t'aime, je t'aime," і закрути у білім вальсі... Най ці сніжинки льодяні на мить розбудять наші ве́сни. І стане тепло так мені, як птаха од зими воскрену... Давай підем крізь зи́му цю, туди, де літо з солов'ями. Де пахне медом з чебрецю і коні льо́тають степами... А нині сніг. А нині сніг. І я, мов Герда з тої казки, на роздоріжжі трьох доріг шукаю в споминах підказки. Давай втечемо од зими, наперекір усім завіям. Нема моєї в тім вини, що дотепер живу у мріях... Давай піде крізь зи́му цю... Людмила Галінська