Багатство української МОВи.
Наша мова має кущ з 309 споріднених зі словом "МОВа" слів, утворених з кореня «МОВ».
Наша мова побудована системно, бо у ній є кущі слів з однокореневою основою, які творять відгалуження, що є логічно побудованими причинно-наслідковими ланцюжками.
Українська мова є системною, бо з однокореневих слів утворені мережива слів поєднаних спільним сенсом.
Українські слова з коренем «МОВ». Слово – функція: МОВити.
1. МОВ «ніби, як; (вставне слово) мовляв, ніби»
2. МОВа
3. МОВби
4. МОВбито
5. МОВець
6. МОВити «говорити, сказати;
7. МОВитися
8. мо́вка «мовний зворот, вираз»
9. МОВки́ня «промовець жінка»
10. МОВкнути
11. МОВлений
12. МОВлення
13. МОВли́вий
14. МОВляв «нібито; так би мовити»
15. МОВлянин «мовець»
16. МОВляти «говорити, казати, розповідати»
17. МОВлячий «той, що говорить, каже, розповідає»
18. МОВний «пов’язаний з мовою; [балакучий]»
19. МОВник «мовознавець; викладач мови»
20. МОВни́ця «трибуна; граматика»
21. мо́вність «балакучість»
22. МОВознавець
23. МОВознавство
24. МОВознавчий
25. МОВолюбець
26. МОВонька
27. МОВотворення
28. МОВотворець
29. МОВотворчий
30. МОВотворчість
31. МОВчазли́вий
32. МОВчазли́вість
33. МОВчазли́во
34. МОВчазний.
35. МОВчазник
36. МОВчазність
37. МОВчазно
38. МОВча́к
39. МОВча́льник
40. МОВча́н
41. МОВча́нка
42. МОВча́ння
43. МОВчати
44. МОВчки
45. МОВчком
46. МОВчкуватий
47. МОВчо́к
48. МОВчу́н
49. МОВчу́нка
50. МОВчу́ня
51. МОВчу́щий
52. багатоМОВно
53. багатоМОВний
54. багатоМОВність
55. безМОВний
56. безМОВність
57. безмо́в'я «безмовність, мовчання»
58. безмо́вий «німий»
59. безМОВно
60. безуМОВний
61. безуМОВність
62. безуМОВно
63. вМОВити
64. вМОВлений
65. вМОВляти
66. вгаМОВаний
67. вгаМОВувати
68. вгаМуВати
69. велеМОВний
70. велеМОВність
71. велеМОВно
72. вимі́вка «вимова; додаткова умова; відмовка»
73. виМОВа «вимовляння; [домовленість; додаткова нагорода за умовою; докір; відмовка]»
74. виМОВити
75. виМОВитися
76. ви́МОВка «відмовка»
77. ви́МОВки «умовна плата за наречену, данина її сім’ї»
78. виМОВлений
79. виМОВляння
80. виМОВля́ти «казати, говорити; виговорювати; випрошувати, домовлятися про платню; [дорікати; виправдовуватися]»
81. виМОВлятися
82. виМОВний «пов’язаний з вимовою; виразний; докірливий»
83. вимо́внина «частина майна, виділювана з загальних умов контракту»
84. виМОВність
85. виМОВно
86. виМОВчати
87. відМОВа
88. відМОВити
89. відМОВитися
90. відМОВка
91. відМОВлений
92. відМОВлення
93. відМОВлено
94. відМОВляння
95. відМОВляти
96. відМОВлятися
97. відМОВний
98. відМОВник «той, хто відмовився»
99. відМОВниця
100. відМОВно
101. відМОВчатися
102. відМОВчування
103. відМОВчуватися
104. велеМОВний
105. велеМОВність
106. велеМОВно
107. домо́ва «умова, угода»
108. домо́вини «обрядовий договір між батьками перед весіллям дітей»
109. доМОВити
110. доМОВитися
111. доМОВлений
112. доМОВленість доМОВленості
113. доМОВля́нка «умова, договір, контракт»
114. доМОВля́ти «умовлятися; дорікати»
115. доМОВляти
116. доМОВлятися
117. домо́вний «домовлений»
118. зМОВа
119. зМОВини «заручини; угода»
120. зМОВити «справити заручини; сказати; замовити»
121. зМОВитися
122. зМОВка «змова; розмова»
123. зМОВкати
124. зМОВкнути
125. зМОВкти
126. зМОВленник «змовник»
127. зМОВляння
128. зМОВляти
129. зМОВляти
130. зМОВлятися
131. зМОВник
132. зМОВництво
133. зМОВницький
134. зМОВниця
135. зМОВчати
136. зМОВчувати
137. заМОВа «замовлення, заклинання»
138. заМОВець
139. замо́вини «замова, заклинання»
140. заМОВи́тель «клієнт, замовник»
141. замо́вка «замова»
142. заМОВля́ти «робити замовлення; заклинати, заговорювати»
143. замо́вний «який замовляється»
144. замо́вни́й «заговорений»
145. замо́вник «той, хто замовляє»
146. замо́вщик «знахар, заклинач»
147. заМОВити
148. заМОВкати
149. заМОВклий
150. заМОВкнути
151. заМОВлений
152. заМОВлення
153. заМОВлено
154. заМОВляння
155. заМОВляти
156. заМОВлятися
157. заМОВний
158. заМОВник
159. заМОВниця
160. заМОВчаний
161. заМОВчання
162. заМОВчати
163. заМОВчуваний
164. заМОВчування
165. заМОВчувати
166. заМОВчуватися
167. зуМОВити «викликати, стати причиною»
168. зуМОВлений
169. зуМОВлено
170. зуМОВленість
171. зуМОВлювати
172. зуМОВлюватися
173. зуМОВляти
174. зуМОВно
175. коломова
176. легкомовно
177. мі́вний «балакучий»
178. наМОВа «підмова; наклеп; умова, згода»
179. намо́ви́на «підмова, умовляння»
180. на́мо́вка «підмова; умова, згода»
181. наМОВити
182. наМОВитися
183. наМОВлений
184. наМОВлення
185. наМОВлено
186. наМОВляння
187. наМОВляти «зводити наклеп; умовляти»
188. наМОВлятися «домовлятися»
189. наМОВник «підмовник»
190. наМОВчатися
191. неМОВ
192. неМОВби
193. неМОВбито
194. неМОВля
195. неМОВлятко
196. неМОВляточко
197. неМОВлящий
198. неМОВчний
199. неМОВчно
200. невгаМОВаний
201. невгаМОВний
202. невгаМОВність
203. невгаМОВно
204. невимо́вний
205. невідмо́вний «неспростовний; незаперечний»
206. недомі́вний «який має погану вимову»
207. недомо́ва «недорікуватий, заїка»
208. недомо́вка
209. недомо́влий «недорікуватий; нечіткий, незрозумілий»
210. немі́вний «неговіркий, мовчазний»
211. немо́ва «неговірка людина»
212. неМОВли́й ««неговірка людина»
213. неМОВля́
214. неМОВля́чий «той, хто не говорить; німий»
215. неМОВля́щий «той, хто не говорить; німий»
216. немо́вний «неговіркий; мовчазний, лаконічний»
217. неумо́вний «німий»
218. обмівни́й «наклепницький»
219. обмівни́к «наклепник»
220. обмо́ва «наклеп»
221. обмо́вка «помилка на слові»
222. обМОВля́ти «ганити, гудити; оббріхувати»
223. обМОВля́тися «проговорюватися»
224. обмо́вник «наклепник»
225. обуМОВити
226. обуМОВлено
227. обуМОВлювати
228. обуМОВлення
229. омі́вка «наклеп»
230. омо́ва «обговорення; наклеп»
231. передМОВа
232. передуМОВа
233. перемо́ва «переманювання; поговір; переказ; переконування»
234. перемо́ви «переговори; розмови»
235. переМОВини «розмови» перемо́вити «обмінятися словами; переманути»
236. переМОВлення
237. перемовля́тися «обмінюватися словами; [сперечатися]»
238. ПИШНОМО́ВНИЙ, пишномовно, пишномовність, пишномовство (1. Який відзначається багатослівністю. 2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.)
239. післяМОВа
240. підмо́ва «підбурювання»
241. підМОВити
242. підМОВляти «підбурювати; умовляти»
243. підмо́вник
244. помі́вка «приказка; розмова»
245. помо́ва «плітки»
246. помо́вка «приказка; [розмова]»
247. помовля́ти «умовляти, намовляти»
248. прамо́ва «мова-основа»
249. при́мі́вка «замовляння; приказка»
250. примі́вник «знахар, що лікує замовлянням»
251. приМОВа «знахарське замовляння; [поговір; поголоска; згадка; натяк; приказка]»
252. приМОВити
253. приМОВитися
254. приМОВка «приказка»
255. приМОВкати
256. приМОВклий
257. приМОВкнути
258. примо́вля «приказка»
259. приМОВляння
260. приМОВляти «приговорювати; заговорювати; закликати; [домовлятися]»
261. приМОВлятися «вступати в розмову; клопотатися»
262. приМОВчати
263. приМОВчувати
264. промі́вка «мова, мовлення»
265. промівни́к «чарівник, знахар»
266. промо́ва «публічний виступ;
267. проМОВець «доповідач; [захисник, заступник Нед]»
268. промо́вистий «виразний, красномовний»
269. проМОВка «приказка, примовка, [розмова; вимова]»
270. проМОВляти
271. проМОВля́тися «проговорюватися; прориватися»
272. промо́вний «красномовний»
273. промо́вницький «ораторський»
274. розМОВа
275. розМОВини «розмови, балачки»
276. розМОВитися «поговорити»
277. розМОВляти
278. розМОВний
279. розМОВник «підручник; учасник бесіди»
280. розМОВниця
281. розМОВність
282. розМОВонька
283. розМОВочка
284. співрозМОВник
285. угаМОВувати
286. угаМО́Ваний угаМуВати
287. уМОВа
288. уМОВивід
289. умо́вина «умова»
290. уМОВини «умови; [огляд, розглядини Нед]»
291. уМОВити
292. уМОВитися
293. уМОВка «договір, умова; [обумовлення Нед]» (заст.)
294. уМОВкати
295. уМОВкнути
296. уМОВлений
297. уМОВляння
298. уМОВляти
299. уМОВлятися
300. уМОВний
301. уМОВність
302. уМОВно
303. уМОВчання
304. уМОВчати
305. уМОВчування
306. уМОВчувати
307. чароМОВно
308. ШИРОКОМО́ВНИЙ, широкомовлення, широкомовність, широкомовно. (Який містить багато слів; багатослівний; Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
309. щироМОВно
Висновок:
Наша мова має кущ з 309 споріднених слів утворених з кореня «МОВ».
Український словотвірний кущ слів з коренем «МОВ» є організованим, тобто семантично однорідним.
Джерела:
Тлумачний словник української мови АН УРСР (11 томів). - К «Наукова думка» (1970—1980)
Словарь української мови / Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1958.
Етимологі́чний словни́к украї́нської мо́ви. Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 – 2012.
Наша мова має кущ з 309 споріднених зі словом "МОВа" слів, утворених з кореня «МОВ».
Наша мова побудована системно, бо у ній є кущі слів з однокореневою основою, які творять відгалуження, що є логічно побудованими причинно-наслідковими ланцюжками.
Українська мова є системною, бо з однокореневих слів утворені мережива слів поєднаних спільним сенсом.
Українські слова з коренем «МОВ». Слово – функція: МОВити.
1. МОВ «ніби, як; (вставне слово) мовляв, ніби»
2. МОВа
3. МОВби
4. МОВбито
5. МОВець
6. МОВити «говорити, сказати;
7. МОВитися
8. мо́вка «мовний зворот, вираз»
9. МОВки́ня «промовець жінка»
10. МОВкнути
11. МОВлений
12. МОВлення
13. МОВли́вий
14. МОВляв «нібито; так би мовити»
15. МОВлянин «мовець»
16. МОВляти «говорити, казати, розповідати»
17. МОВлячий «той, що говорить, каже, розповідає»
18. МОВний «пов’язаний з мовою; [балакучий]»
19. МОВник «мовознавець; викладач мови»
20. МОВни́ця «трибуна; граматика»
21. мо́вність «балакучість»
22. МОВознавець
23. МОВознавство
24. МОВознавчий
25. МОВолюбець
26. МОВонька
27. МОВотворення
28. МОВотворець
29. МОВотворчий
30. МОВотворчість
31. МОВчазли́вий
32. МОВчазли́вість
33. МОВчазли́во
34. МОВчазний.
35. МОВчазник
36. МОВчазність
37. МОВчазно
38. МОВча́к
39. МОВча́льник
40. МОВча́н
41. МОВча́нка
42. МОВча́ння
43. МОВчати
44. МОВчки
45. МОВчком
46. МОВчкуватий
47. МОВчо́к
48. МОВчу́н
49. МОВчу́нка
50. МОВчу́ня
51. МОВчу́щий
52. багатоМОВно
53. багатоМОВний
54. багатоМОВність
55. безМОВний
56. безМОВність
57. безмо́в'я «безмовність, мовчання»
58. безмо́вий «німий»
59. безМОВно
60. безуМОВний
61. безуМОВність
62. безуМОВно
63. вМОВити
64. вМОВлений
65. вМОВляти
66. вгаМОВаний
67. вгаМОВувати
68. вгаМуВати
69. велеМОВний
70. велеМОВність
71. велеМОВно
72. вимі́вка «вимова; додаткова умова; відмовка»
73. виМОВа «вимовляння; [домовленість; додаткова нагорода за умовою; докір; відмовка]»
74. виМОВити
75. виМОВитися
76. ви́МОВка «відмовка»
77. ви́МОВки «умовна плата за наречену, данина її сім’ї»
78. виМОВлений
79. виМОВляння
80. виМОВля́ти «казати, говорити; виговорювати; випрошувати, домовлятися про платню; [дорікати; виправдовуватися]»
81. виМОВлятися
82. виМОВний «пов’язаний з вимовою; виразний; докірливий»
83. вимо́внина «частина майна, виділювана з загальних умов контракту»
84. виМОВність
85. виМОВно
86. виМОВчати
87. відМОВа
88. відМОВити
89. відМОВитися
90. відМОВка
91. відМОВлений
92. відМОВлення
93. відМОВлено
94. відМОВляння
95. відМОВляти
96. відМОВлятися
97. відМОВний
98. відМОВник «той, хто відмовився»
99. відМОВниця
100. відМОВно
101. відМОВчатися
102. відМОВчування
103. відМОВчуватися
104. велеМОВний
105. велеМОВність
106. велеМОВно
107. домо́ва «умова, угода»
108. домо́вини «обрядовий договір між батьками перед весіллям дітей»
109. доМОВити
110. доМОВитися
111. доМОВлений
112. доМОВленість доМОВленості
113. доМОВля́нка «умова, договір, контракт»
114. доМОВля́ти «умовлятися; дорікати»
115. доМОВляти
116. доМОВлятися
117. домо́вний «домовлений»
118. зМОВа
119. зМОВини «заручини; угода»
120. зМОВити «справити заручини; сказати; замовити»
121. зМОВитися
122. зМОВка «змова; розмова»
123. зМОВкати
124. зМОВкнути
125. зМОВкти
126. зМОВленник «змовник»
127. зМОВляння
128. зМОВляти
129. зМОВляти
130. зМОВлятися
131. зМОВник
132. зМОВництво
133. зМОВницький
134. зМОВниця
135. зМОВчати
136. зМОВчувати
137. заМОВа «замовлення, заклинання»
138. заМОВець
139. замо́вини «замова, заклинання»
140. заМОВи́тель «клієнт, замовник»
141. замо́вка «замова»
142. заМОВля́ти «робити замовлення; заклинати, заговорювати»
143. замо́вний «який замовляється»
144. замо́вни́й «заговорений»
145. замо́вник «той, хто замовляє»
146. замо́вщик «знахар, заклинач»
147. заМОВити
148. заМОВкати
149. заМОВклий
150. заМОВкнути
151. заМОВлений
152. заМОВлення
153. заМОВлено
154. заМОВляння
155. заМОВляти
156. заМОВлятися
157. заМОВний
158. заМОВник
159. заМОВниця
160. заМОВчаний
161. заМОВчання
162. заМОВчати
163. заМОВчуваний
164. заМОВчування
165. заМОВчувати
166. заМОВчуватися
167. зуМОВити «викликати, стати причиною»
168. зуМОВлений
169. зуМОВлено
170. зуМОВленість
171. зуМОВлювати
172. зуМОВлюватися
173. зуМОВляти
174. зуМОВно
175. коломова
176. легкомовно
177. мі́вний «балакучий»
178. наМОВа «підмова; наклеп; умова, згода»
179. намо́ви́на «підмова, умовляння»
180. на́мо́вка «підмова; умова, згода»
181. наМОВити
182. наМОВитися
183. наМОВлений
184. наМОВлення
185. наМОВлено
186. наМОВляння
187. наМОВляти «зводити наклеп; умовляти»
188. наМОВлятися «домовлятися»
189. наМОВник «підмовник»
190. наМОВчатися
191. неМОВ
192. неМОВби
193. неМОВбито
194. неМОВля
195. неМОВлятко
196. неМОВляточко
197. неМОВлящий
198. неМОВчний
199. неМОВчно
200. невгаМОВаний
201. невгаМОВний
202. невгаМОВність
203. невгаМОВно
204. невимо́вний
205. невідмо́вний «неспростовний; незаперечний»
206. недомі́вний «який має погану вимову»
207. недомо́ва «недорікуватий, заїка»
208. недомо́вка
209. недомо́влий «недорікуватий; нечіткий, незрозумілий»
210. немі́вний «неговіркий, мовчазний»
211. немо́ва «неговірка людина»
212. неМОВли́й ««неговірка людина»
213. неМОВля́
214. неМОВля́чий «той, хто не говорить; німий»
215. неМОВля́щий «той, хто не говорить; німий»
216. немо́вний «неговіркий; мовчазний, лаконічний»
217. неумо́вний «німий»
218. обмівни́й «наклепницький»
219. обмівни́к «наклепник»
220. обмо́ва «наклеп»
221. обмо́вка «помилка на слові»
222. обМОВля́ти «ганити, гудити; оббріхувати»
223. обМОВля́тися «проговорюватися»
224. обмо́вник «наклепник»
225. обуМОВити
226. обуМОВлено
227. обуМОВлювати
228. обуМОВлення
229. омі́вка «наклеп»
230. омо́ва «обговорення; наклеп»
231. передМОВа
232. передуМОВа
233. перемо́ва «переманювання; поговір; переказ; переконування»
234. перемо́ви «переговори; розмови»
235. переМОВини «розмови» перемо́вити «обмінятися словами; переманути»
236. переМОВлення
237. перемовля́тися «обмінюватися словами; [сперечатися]»
238. ПИШНОМО́ВНИЙ, пишномовно, пишномовність, пишномовство (1. Який відзначається багатослівністю. 2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.)
239. післяМОВа
240. підмо́ва «підбурювання»
241. підМОВити
242. підМОВляти «підбурювати; умовляти»
243. підмо́вник
244. помі́вка «приказка; розмова»
245. помо́ва «плітки»
246. помо́вка «приказка; [розмова]»
247. помовля́ти «умовляти, намовляти»
248. прамо́ва «мова-основа»
249. при́мі́вка «замовляння; приказка»
250. примі́вник «знахар, що лікує замовлянням»
251. приМОВа «знахарське замовляння; [поговір; поголоска; згадка; натяк; приказка]»
252. приМОВити
253. приМОВитися
254. приМОВка «приказка»
255. приМОВкати
256. приМОВклий
257. приМОВкнути
258. примо́вля «приказка»
259. приМОВляння
260. приМОВляти «приговорювати; заговорювати; закликати; [домовлятися]»
261. приМОВлятися «вступати в розмову; клопотатися»
262. приМОВчати
263. приМОВчувати
264. промі́вка «мова, мовлення»
265. промівни́к «чарівник, знахар»
266. промо́ва «публічний виступ;
267. проМОВець «доповідач; [захисник, заступник Нед]»
268. промо́вистий «виразний, красномовний»
269. проМОВка «приказка, примовка, [розмова; вимова]»
270. проМОВляти
271. проМОВля́тися «проговорюватися; прориватися»
272. промо́вний «красномовний»
273. промо́вницький «ораторський»
274. розМОВа
275. розМОВини «розмови, балачки»
276. розМОВитися «поговорити»
277. розМОВляти
278. розМОВний
279. розМОВник «підручник; учасник бесіди»
280. розМОВниця
281. розМОВність
282. розМОВонька
283. розМОВочка
284. співрозМОВник
285. угаМОВувати
286. угаМО́Ваний угаМуВати
287. уМОВа
288. уМОВивід
289. умо́вина «умова»
290. уМОВини «умови; [огляд, розглядини Нед]»
291. уМОВити
292. уМОВитися
293. уМОВка «договір, умова; [обумовлення Нед]» (заст.)
294. уМОВкати
295. уМОВкнути
296. уМОВлений
297. уМОВляння
298. уМОВляти
299. уМОВлятися
300. уМОВний
301. уМОВність
302. уМОВно
303. уМОВчання
304. уМОВчати
305. уМОВчування
306. уМОВчувати
307. чароМОВно
308. ШИРОКОМО́ВНИЙ, широкомовлення, широкомовність, широкомовно. (Який містить багато слів; багатослівний; Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
309. щироМОВно
Висновок:
Наша мова має кущ з 309 споріднених слів утворених з кореня «МОВ».
Український словотвірний кущ слів з коренем «МОВ» є організованим, тобто семантично однорідним.
Джерела:
Тлумачний словник української мови АН УРСР (11 томів). - К «Наукова думка» (1970—1980)
Словарь української мови / Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1958.
Етимологі́чний словни́к украї́нської мо́ви. Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 – 2012.
Багатство української МОВи.
Наша мова має кущ з 309 споріднених зі словом "МОВа" слів, утворених з кореня «МОВ».
Наша мова побудована системно, бо у ній є кущі слів з однокореневою основою, які творять відгалуження, що є логічно побудованими причинно-наслідковими ланцюжками.
Українська мова є системною, бо з однокореневих слів утворені мережива слів поєднаних спільним сенсом.
Українські слова з коренем «МОВ». Слово – функція: МОВити.
1. МОВ «ніби, як; (вставне слово) мовляв, ніби»
2. МОВа
3. МОВби
4. МОВбито
5. МОВець
6. МОВити «говорити, сказати;
7. МОВитися
8. мо́вка «мовний зворот, вираз»
9. МОВки́ня «промовець жінка»
10. МОВкнути
11. МОВлений
12. МОВлення
13. МОВли́вий
14. МОВляв «нібито; так би мовити»
15. МОВлянин «мовець»
16. МОВляти «говорити, казати, розповідати»
17. МОВлячий «той, що говорить, каже, розповідає»
18. МОВний «пов’язаний з мовою; [балакучий]»
19. МОВник «мовознавець; викладач мови»
20. МОВни́ця «трибуна; граматика»
21. мо́вність «балакучість»
22. МОВознавець
23. МОВознавство
24. МОВознавчий
25. МОВолюбець
26. МОВонька
27. МОВотворення
28. МОВотворець
29. МОВотворчий
30. МОВотворчість
31. МОВчазли́вий
32. МОВчазли́вість
33. МОВчазли́во
34. МОВчазний.
35. МОВчазник
36. МОВчазність
37. МОВчазно
38. МОВча́к
39. МОВча́льник
40. МОВча́н
41. МОВча́нка
42. МОВча́ння
43. МОВчати
44. МОВчки
45. МОВчком
46. МОВчкуватий
47. МОВчо́к
48. МОВчу́н
49. МОВчу́нка
50. МОВчу́ня
51. МОВчу́щий
52. багатоМОВно
53. багатоМОВний
54. багатоМОВність
55. безМОВний
56. безМОВність
57. безмо́в'я «безмовність, мовчання»
58. безмо́вий «німий»
59. безМОВно
60. безуМОВний
61. безуМОВність
62. безуМОВно
63. вМОВити
64. вМОВлений
65. вМОВляти
66. вгаМОВаний
67. вгаМОВувати
68. вгаМуВати
69. велеМОВний
70. велеМОВність
71. велеМОВно
72. вимі́вка «вимова; додаткова умова; відмовка»
73. виМОВа «вимовляння; [домовленість; додаткова нагорода за умовою; докір; відмовка]»
74. виМОВити
75. виМОВитися
76. ви́МОВка «відмовка»
77. ви́МОВки «умовна плата за наречену, данина її сім’ї»
78. виМОВлений
79. виМОВляння
80. виМОВля́ти «казати, говорити; виговорювати; випрошувати, домовлятися про платню; [дорікати; виправдовуватися]»
81. виМОВлятися
82. виМОВний «пов’язаний з вимовою; виразний; докірливий»
83. вимо́внина «частина майна, виділювана з загальних умов контракту»
84. виМОВність
85. виМОВно
86. виМОВчати
87. відМОВа
88. відМОВити
89. відМОВитися
90. відМОВка
91. відМОВлений
92. відМОВлення
93. відМОВлено
94. відМОВляння
95. відМОВляти
96. відМОВлятися
97. відМОВний
98. відМОВник «той, хто відмовився»
99. відМОВниця
100. відМОВно
101. відМОВчатися
102. відМОВчування
103. відМОВчуватися
104. велеМОВний
105. велеМОВність
106. велеМОВно
107. домо́ва «умова, угода»
108. домо́вини «обрядовий договір між батьками перед весіллям дітей»
109. доМОВити
110. доМОВитися
111. доМОВлений
112. доМОВленість доМОВленості
113. доМОВля́нка «умова, договір, контракт»
114. доМОВля́ти «умовлятися; дорікати»
115. доМОВляти
116. доМОВлятися
117. домо́вний «домовлений»
118. зМОВа
119. зМОВини «заручини; угода»
120. зМОВити «справити заручини; сказати; замовити»
121. зМОВитися
122. зМОВка «змова; розмова»
123. зМОВкати
124. зМОВкнути
125. зМОВкти
126. зМОВленник «змовник»
127. зМОВляння
128. зМОВляти
129. зМОВляти
130. зМОВлятися
131. зМОВник
132. зМОВництво
133. зМОВницький
134. зМОВниця
135. зМОВчати
136. зМОВчувати
137. заМОВа «замовлення, заклинання»
138. заМОВець
139. замо́вини «замова, заклинання»
140. заМОВи́тель «клієнт, замовник»
141. замо́вка «замова»
142. заМОВля́ти «робити замовлення; заклинати, заговорювати»
143. замо́вний «який замовляється»
144. замо́вни́й «заговорений»
145. замо́вник «той, хто замовляє»
146. замо́вщик «знахар, заклинач»
147. заМОВити
148. заМОВкати
149. заМОВклий
150. заМОВкнути
151. заМОВлений
152. заМОВлення
153. заМОВлено
154. заМОВляння
155. заМОВляти
156. заМОВлятися
157. заМОВний
158. заМОВник
159. заМОВниця
160. заМОВчаний
161. заМОВчання
162. заМОВчати
163. заМОВчуваний
164. заМОВчування
165. заМОВчувати
166. заМОВчуватися
167. зуМОВити «викликати, стати причиною»
168. зуМОВлений
169. зуМОВлено
170. зуМОВленість
171. зуМОВлювати
172. зуМОВлюватися
173. зуМОВляти
174. зуМОВно
175. коломова
176. легкомовно
177. мі́вний «балакучий»
178. наМОВа «підмова; наклеп; умова, згода»
179. намо́ви́на «підмова, умовляння»
180. на́мо́вка «підмова; умова, згода»
181. наМОВити
182. наМОВитися
183. наМОВлений
184. наМОВлення
185. наМОВлено
186. наМОВляння
187. наМОВляти «зводити наклеп; умовляти»
188. наМОВлятися «домовлятися»
189. наМОВник «підмовник»
190. наМОВчатися
191. неМОВ
192. неМОВби
193. неМОВбито
194. неМОВля
195. неМОВлятко
196. неМОВляточко
197. неМОВлящий
198. неМОВчний
199. неМОВчно
200. невгаМОВаний
201. невгаМОВний
202. невгаМОВність
203. невгаМОВно
204. невимо́вний
205. невідмо́вний «неспростовний; незаперечний»
206. недомі́вний «який має погану вимову»
207. недомо́ва «недорікуватий, заїка»
208. недомо́вка
209. недомо́влий «недорікуватий; нечіткий, незрозумілий»
210. немі́вний «неговіркий, мовчазний»
211. немо́ва «неговірка людина»
212. неМОВли́й ««неговірка людина»
213. неМОВля́
214. неМОВля́чий «той, хто не говорить; німий»
215. неМОВля́щий «той, хто не говорить; німий»
216. немо́вний «неговіркий; мовчазний, лаконічний»
217. неумо́вний «німий»
218. обмівни́й «наклепницький»
219. обмівни́к «наклепник»
220. обмо́ва «наклеп»
221. обмо́вка «помилка на слові»
222. обМОВля́ти «ганити, гудити; оббріхувати»
223. обМОВля́тися «проговорюватися»
224. обмо́вник «наклепник»
225. обуМОВити
226. обуМОВлено
227. обуМОВлювати
228. обуМОВлення
229. омі́вка «наклеп»
230. омо́ва «обговорення; наклеп»
231. передМОВа
232. передуМОВа
233. перемо́ва «переманювання; поговір; переказ; переконування»
234. перемо́ви «переговори; розмови»
235. переМОВини «розмови» перемо́вити «обмінятися словами; переманути»
236. переМОВлення
237. перемовля́тися «обмінюватися словами; [сперечатися]»
238. ПИШНОМО́ВНИЙ, пишномовно, пишномовність, пишномовство (1. Який відзначається багатослівністю. 2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.)
239. післяМОВа
240. підмо́ва «підбурювання»
241. підМОВити
242. підМОВляти «підбурювати; умовляти»
243. підмо́вник
244. помі́вка «приказка; розмова»
245. помо́ва «плітки»
246. помо́вка «приказка; [розмова]»
247. помовля́ти «умовляти, намовляти»
248. прамо́ва «мова-основа»
249. при́мі́вка «замовляння; приказка»
250. примі́вник «знахар, що лікує замовлянням»
251. приМОВа «знахарське замовляння; [поговір; поголоска; згадка; натяк; приказка]»
252. приМОВити
253. приМОВитися
254. приМОВка «приказка»
255. приМОВкати
256. приМОВклий
257. приМОВкнути
258. примо́вля «приказка»
259. приМОВляння
260. приМОВляти «приговорювати; заговорювати; закликати; [домовлятися]»
261. приМОВлятися «вступати в розмову; клопотатися»
262. приМОВчати
263. приМОВчувати
264. промі́вка «мова, мовлення»
265. промівни́к «чарівник, знахар»
266. промо́ва «публічний виступ;
267. проМОВець «доповідач; [захисник, заступник Нед]»
268. промо́вистий «виразний, красномовний»
269. проМОВка «приказка, примовка, [розмова; вимова]»
270. проМОВляти
271. проМОВля́тися «проговорюватися; прориватися»
272. промо́вний «красномовний»
273. промо́вницький «ораторський»
274. розМОВа
275. розМОВини «розмови, балачки»
276. розМОВитися «поговорити»
277. розМОВляти
278. розМОВний
279. розМОВник «підручник; учасник бесіди»
280. розМОВниця
281. розМОВність
282. розМОВонька
283. розМОВочка
284. співрозМОВник
285. угаМОВувати
286. угаМО́Ваний угаМуВати
287. уМОВа
288. уМОВивід
289. умо́вина «умова»
290. уМОВини «умови; [огляд, розглядини Нед]»
291. уМОВити
292. уМОВитися
293. уМОВка «договір, умова; [обумовлення Нед]» (заст.)
294. уМОВкати
295. уМОВкнути
296. уМОВлений
297. уМОВляння
298. уМОВляти
299. уМОВлятися
300. уМОВний
301. уМОВність
302. уМОВно
303. уМОВчання
304. уМОВчати
305. уМОВчування
306. уМОВчувати
307. чароМОВно
308. ШИРОКОМО́ВНИЙ, широкомовлення, широкомовність, широкомовно. (Який містить багато слів; багатослівний; Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
309. щироМОВно
Висновок:
Наша мова має кущ з 309 споріднених слів утворених з кореня «МОВ».
Український словотвірний кущ слів з коренем «МОВ» є організованим, тобто семантично однорідним.
Джерела:
Тлумачний словник української мови АН УРСР (11 томів). - К «Наукова думка» (1970—1980)
Словарь української мови / Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1958.
Етимологі́чний словни́к украї́нської мо́ви. Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 – 2012.
92переглядів