ПРОВІДНА НЕДІЛЯ... Провідна неділя, спогади сумні, Ми несемо паску в поминальні дні, Світить в небі сонце, а душа сумна, Бо немає рідних, з нами вже нема... Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях, Зберігаєм світлі спогади про Вас, Тяжко нам на серці, молимось щодня, Найдорожчих в світі, з нами вже нема. Квіти принесемо з вдячністю в душі, Серцем обіймемо, ми своїх батьків, Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас, Згадуєм минуле у сумний цей час... ©Галина Адамович --------------- ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ) За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі. Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу. У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі. Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу. Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали. З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня. -----------

СЬОГОДЕННЯ Я раніше втікав від журби, І ховався в тумані думок. Все хотів жити без боротьби, Без збентеження і помилок. Я шукав світла у темноті, Де спокійно і більше тепла. Та не бачив, я на самоті, Що душа вже занадто мала. Все минуле було незначне, А майбутнє — пісок між долонь. Сьогодення тримає мене, Лиш воно — мій єдиний вогонь. Я навчився ловити цей сплеск: Мить свободи на завтрашній день. І побачив: життя — це процес, Де воно нас навчає лишень. Нині серце говорить мені: "Що потрібно, давно в тебе є, У моменті живи свої дні, Забирай від життя все своє". Мирослав Манюк 29.04.2025

У покинутому селі серед лісів стояв старий дім. Кам’яний, темний, зарослий плющем, він дихав — не як живе створіння, а глибоким холодом, що заповнював груди кожного, хто наважувався ступити всередину. Люди уникали його — казали, що вночі з вікон видно тіні, а з підвалу лунає дитячий плач. Але одного дня туди приїхала дівчина на ім’я Марта. Вона не вірила в привиди. Її приваблювало саме те, що цей дім був забутий усіма . Марта шукала тишу, але натомість знайшла жах. У першу ж ніч дім почав "говорити": підлога стогнала, двері відчинялися самі, а з дзеркал дивилися не її очі. Найстрашнішим було не те, що вона чула голоси, а те, що вони знали її ім’я, її думки, її мрії. Кожна ніч ставала довшою. Вона бачила тінь дитини, яка сиділа на ліжку й шепотіла: — Вони забрали мене… Не йди вниз… будь ласка… Але Марта пішла. У підвалі вона знайшла старе ліжечко, повністю поросле грибком, і розбиту музичну скриньку. Коли вона її торкнулася — усе довкола змінилося. Стіни дому затряслись, і з темряви піднялася постать — темна, висока, з безліччю рук, кожна з яких тримала уламки дитячих іграшок. Це було те, що забрало дитину. Марта не тікала. Вона заговорила. Вперше хтось не кричав і не кликав на допомогу. Вона сіла на підлогу й сказала: — Я знаю, як боляче бути покинутим. Тоді сталося диво — страх ущух. Тінь завмерла, руки впали, і з неї вийшла душа дитини. Маленька дівчинка. Вона торкнулася Мартиної руки й прошепотіла: — Дякую. Дім зітхнув востаннє. Біль і темрява розвіялися. На ранок сонце освітило чисті стіни, а в повітрі пахло м’ятою. Марта залишилася жити в тому домі. Вона перетворила його на будинок для дітей, які втратили дім, як і вона. Ніхто більше не чув голосів чи плачу. Але інколи вночі з музичної скриньки лунає ніжна мелодія — пам’ять про тих, хто нарешті знайшов спокій.

#поезія Сонце ніжно ранок обіймає, Краплі рос співають у траві. Десь вітрець весняний доторкає Мрії, що бринять у синяві. Кожна мить дзвенить теплом і вірою, Кожен подих — мов весняний цвіт. І душа знов стелиться над світом, Легким промінням обіймає світ. Спів птахів несе в блакить бажання, Тануть роси в усмішках землі. В серці оживають сподівання, І розквітають зорі в імлі. Сонце ніжно ранок обіймає, Шепоче вітер щось на пелюстках... І весна тихенько надихає Мрії, що заснули в роках. Кожен день розквітне світлом знову, У душі озветься спів лелеки. Й поведуть у мандрівку чудову Перші кроки сонячної стежки. Людмила Медина

На сайті видавництва «Букшеф» зʼявилося передзамовлення артубуку «Мистецтво й душа Дюни: частина 2» 💰Повна вартість артбуку: 1700 грн 💸 Вартість за передзамовленням: 1615 грн Передзамовити можна за посиланням: https://bookchef.ua/product/mistetstvo-y-dusha-dyuni-chastina-druga/ #sci_fi_не_нудно

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ... Провідна неділя, спогади сумні, Ми несемо паску в поминальні дні, Світить в небі сонце, а душа сумна, Бо немає рідних, з нами вже нема... Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях, Зберігаєм світлі спогади про Вас, Тяжко нам на серці, молимось щодня, Найдорожчих в світі, з нами вже нема. Квіти принесемо з вдячністю в душі, Серцем обіймемо, ми своїх батьків, Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас, Згадуєм минуле у сумний цей час... ©Галина Адамович --------------- ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ) За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі. Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу. У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі. Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу. Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали. З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня. -----------

#поезія ... Усі звемось іменням ЛЮДИ... Нажаль не всі ми є людьми... Між нас трапляються Іуди... Що носять камінь за грудьми. Там, за ребром, у порожнині... Де мала б жить добра душа... Там похіть поселилась нині... Цінність всьому - вага гроша. Всьому ціною є банкнота... Забувши геть про Божий суд... Їх не страшить фальшива нота... Примножуючи ряд Іуд. Їх не гнітить докір сумління... На все в них бачення своє... Їм до снаги липке уміння... Привласнювать, що в інших є. І всі звемось іменням ЛЮДИ... Хоча не гідні зватись так... Все більше порожніють груди... Продавши душі за п'ятак. Галина Момот

#поезія Впіймай цю мить.. Відчуй, що ти щаслива… Бо ти жива… Бо час іще біжить… Й душа твоя, як дівчинка мрійлива Навчилась вірити… Хоч, інколи, й болить.. Пробач собі… Усе, що не збулося І все, що вже не збудеться прости І відпускай… Чуже… Чужих… Як осінь.. Й чекай з надією прийдешньої весни… Собою будь… Я дам тобі пораду… Людиною лишися до кінця… Шукай у вічному наснагу і розраду І пам’ятай, що щастя —то Життя. Лариса Юсковець

*«Усередині тебе — цілий світ образів. Не вигаданих. А справжніх. Твоя душа говорить не словами — вона говорить кольорами, символами, відчуттями…»* Це і є емоційно-образна психологія. Це не про «уяви себе на пляжі». Це про внутрішні глибини, про зустрічі з власним захисником, дитиною, світлом, тінню. Це про трансформацію — через Образ. Бо змінюючи образ у собі, ми змінюємо стан. А стан — це вже новий погляд на світ. **Цей цикл — для тих, хто хоче глибше себе відчути. Для тих, хто втомився від сухих порад і прагне живого дотику до себе.** Я покажу тобі шлях через образ. І він буде безпечним, ніжним, але глибоким. Починай зі мною — і спробуй 7 образів, які змінять внутрішній простір. *Пиши в Direct, якщо хочеш пройти індивідуальну практику або отримати підтримку.*

#психологія Обери символ, який тобі сподобався найбільше: 1. Жовте коло Ти — оптимістична, відкрита й життєрадісна людина. Ти обожнюєш життя та легко адаптуєшся до змін. Умієш розслабитися та зберігати спокій у складних ситуаціях. Люди тягнуться до тебе завдяки твоїй теплоті та веселому характеру. Але іноді ти можеш здаватися поверхневим(ою), тож варто більше часу приділяти самотності та внутрішнім роздумам. Будь обережним(ою) — через твою наївність хтось може спробувати скористатися тобою. ⠀ 2. Зелене око Ти — чуйна, турботлива натура. Любиш природу, тварин, спокійні прогулянки, гарячий чай і книжки. Уникаєш натовпу й любиш бути наодинці з собою. Тебе приваблюють глибокі теми, ти — уважний слухач. У тебе сильне здоров’я та потужний інтелект. ⠀ 3. Біла лінія Ти — спокійна, зібрана та сфокусована людина. Твоя впевненість і цілеспрямованість викликають повагу. У тебе є відчуття стилю, краси й елегантності. Ти знаєш, чого хочеш, і йдеш до цього чесним шляхом. Люди цінують твою послідовність та організованість. ⠀ 4. Спіраль Твоє слово — веселощі! Ти — відкрита, невимушена особистість, яка живе на повну. Тобі все цікаво, і ти не хочеш нічого пропустити. Попри зовнішню легкість, тобі іноді складно знайомитись з новими людьми. Навчися насолоджуватись тишею — вона теж має свій кайф. ⠀ 5. Синій трикутник Ти — раціональна, мудра особистість. Стоїш міцно на землі, маєш лідерські якості, правдивий(а) і моральний(а). Тобі довіряють, до тебе звертаються по пораду. Проте іноді ти занадто переймаєшся всім і всім — вчися розслаблятися та турбуватись про себе. ⠀ 6. Чорний трикутник (перевернутий) Ти — глибока душа. Твої думки — як ріка, що тече всередині. Ти емоційний(а), пронизливо чесний(а) і чутливий(а). Терпіти не можеш поверховість і банальність. Любиш музику, а твої друзі — це твоя родина. Будь трохи гнучкішим(ою) у своїх переконаннях — це відкриє тобі нові горизонти та ще глибше наповнить серце.