#поезія Ще в небо рано, а до прірви крок, Тож я ступаю дуже обережно.. Я не збирала в пригорщі зірок, Та вдячна вмію бути я безмежно. У небі тихо, на землі гроза, Але, чомусь, у тишу я не хочу. Хоч серце обпіка гірка сльоза, Набутися бажаю тут досхОчу. Не хочу в небо, але прийде мить, Мене ніхто про те і не спитає.. Я лиш відчую, як душа летить, Й заплачу, що навіки я зникаю.. ВІТА ІГНАТКО

#поезія ...Душа болить за тебе, Україно, За кожен клаптик рідної землі. Тебе штовхають злісно на коліна, а ти встаєш. На гордому чолі знамення правди, вічної свободи несеш у світ, таких як ти нема. Долаєш величезні перешкоди, Народ свій, наче Мати обійма крильми надії, віри та спасіння, любові щирої, жертовності без меж. Сам Бог послав тобі благословіння, Його ж нічим у світі не візьмеш. Наталія Кішовар (Черній)

#музеї 〰️ Брав участь у першій гуманітарній місії в історії. 〰️ Став професором медицини у 26 років. 〰️ Першим застосував анестезію під час операції. 〰️ Винайшов гіпсову пов’язку. 〰️ Провів десятки тисяч операцій і тисячі розтинів. 〰️ Створив анатомічний атлас, що досі є класикою хірургії. 〰️ Лікував бідних безкоштовно. 〰️ Підтримував доступ жінок до медичної освіти. 〰️ Писав про етику, вважаючи, що душа лікаря важливіша за техніку. 〰️ Вирощував квіти 🌸 Про геніального хірурга, Миколу Пирогова, його життя, смерть та бальзамування тіла варто детально дізнатися у будинку-музеї Пирогова у Вінниці.

#думки Кожній людині потрібна людина. Не важливо яка: товста або худа... низька або висока... Потрібна рідна, потрібна просто своя. Щоб була поруч завжди, щоб дивилася в очі, щоб сміялася з тобою, щоб підтримка була, щоб руки гріла, щоб старі фільми дивилася, щоб другом була, і просто любила. Кожній людині потрібна своя людина..Кожному потрібна поруч рідна душа... добре щире серце, що б'ється для тебе... Найдобріші очі, які ніколи не обдурять... і слова, які не образять... Найбільш безцінний скарб цього світу - знайти свою людину... своє рідне серце!

Спортивний Комітет України Спортсмен. Захисник. Людина честі. 14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині загинув Олексій Дяговець — український військовослужбовець, правоохоронець і спортсмен. Йому було 36 років. Олексій був завзятим спортсменом, гравцем і капітаном регбійної команди «Камелот», засновником Федерації регбі Чернігівської області: 2013 року він об’єднав навколо себе однодумців і зробив свій внесок у розвиток регбі в регіоні. «Ця світла душа. Він не тільки був лідером у спорті, він долучався усюди, де люди потребували його допомоги», — згадує Дмитро Самойленко, член ради Федерації регбі України. «Він був найкращим на полі й поза його межами, на якого рівнялися всі хлопці!», — написали колеги у Федерації регбі Чернігівської області. Олексій Дяговець народився і виріс у селі Нові Боровичі Сновської громади. Закінчив місцеву школу, згодом — Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Певний час працював викладачем фізичного виховання у Національному університеті «Чернігівська політехніка». «Це була людина майбутнього… Хотілося, щоб саме такі люди були в майбутньому України», — згадує викладач університету Володимир Базилевич. Коли йому було трохи за 20, Олексій став на службу до правоохоронних органів. Працював патрульним поліцейським, згодом - заступником начальника управління поліції у Чернігові. Пізніше очолив управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області. Початок повномасштабного вторгнення Олексій зустрів на посту. 23 лютого 2022 року його поліцейський підрозділ займався виставленням блокпостів навколо Чернігова. Невдовзі Олексій вступив до лав Збройних сил України. Відважний воїн загинув на Херсонщині під час виконання бойового завдання, віддавши життя за нашу свободу. Після загибелі Олексія його друзі, одноклубники з команди «Камелот» та спортивна спільнота Чернігова започаткували щорічні змагання з регбі на його честь. Цей турнір став традицією, що допомагає зберегти пам’ять про спортсмена і захисника України, який віддав багато років спорту та поклав життя за Україну. У Героя залишилися дружина, двоє доньок та мати. Олексій Дяговець назавжди залишиться в пам’яті як людина сили, витримки й гідності — на спортивному майданчику, в строю, у житті. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

терапія через слово... 🕊️ "Є ті, хто не вчать тебе світити — вони просто торкаються душі, і вона загоряється 🔥 Вони— не вчителі, не рятівники. Вони — ключ до твого джерела" Нам не добре з тими, хто нас вражає. І навіть не з тими, хто викликає захоплення чи пристрасть. А з тими, поруч з ким нам добре бути собою, де ми відкриті, щирі, вільні. ⠀ Бо є такі люди, поруч із якими не потрібно бути кращою версією себе. Достатньо просто бути. Це ті, з ким – опускаються плечі, – дихання стає глибшим, а у серці на мить стихає вічна тривога. ⠀ З точки зору нейропсихології, саме в такому стані активуються дзеркальні нейрони, система емпатії, і мозок починає реагувати на світло, яке запалює в нас інший. ⠀ Це не просто емоції — це настрій тіла. Не просто слова — а невимовну тишу, в якій ми починаємо неспішно себе впізнавати. Це внутрішній стан щастя коли хочеться обіймати весь світ. ⠀ 📍І тоді щось змінюється. Ти вже не граєш роль. Ти не вибираєш маску. ⠀ Ти просто живеш у власному світлі, бо тобі допомогли його побачити і відчути. ⠀ Це більше, ніж любов. Це — трансформація. ⠀ Бо найважливіший поворот стається тоді, коли ми поруч із кимось раптом усвідомлюємо: "Я собі подобаюсь". ⠀ І ця людина стає дзеркалом, в якому ти бачиш не лише очі. А своє світло, своє право бути, свою живу істинність. ⠀ Саме так зцілюються старі програми: 🔹 ті, що змушували заслуговувати, 🔹 ті, що вчили терпіти, 🔹 ті, що наказували мовчати, коли боляче. ⠀ Бо в цьому світлі, у цьому просторі безпеки, з нас ніби спадає стара шкіра. ⠀ І тіло починає жити. Пам’ять — очищатись. А Душа — повертатись додому. 📍Так працює інтеграція: через присутність, яка не вимагає, а приймає, через погляд, що не судить, а бачить. ⠀ І тоді народжується нова якість любові: та, де ти вже не шукаєш, хто полюбить… а сама(м) стаєш простором, де починаєш себе любити, і віддавати любов. 💫 Істинна близькість — це коли торкаються тебе не руками, а присутністю. І ти розквітаєш без слів. …Бо насправді ми шукаємо не кохання до себе в іншому, а ту присутність, яка пробуджує наше власне тепло і з ким стає затишно бути собою. Ту глибоку зустріч, після якої ми самі собі стаємо рідними. 📍Ці зустрічі — не випадкові. Ті, хто запалює в тобі світло, відкриває твоє справжнє дихання, розблоковує ніжність і повертає тебе — собі ж — це не просто люди. ⠀ Це " СВІТЛОНОСЦІ "у твоєму житті.✨ ⠀ Не вчителі. Не герої. Не ідеали. ⠀ Вони — як портали. Через них ти входиш у себе. ⠀ Така зустріч — це завжди переломний момент у житті. ⠀ Вона не обіцяє «назавжди». Але вона залишається з тобою назавжди, бо після неї — ти вже не та (той), що була(в) до того. ⠀ Бережи таких. І дякуй їм. Мовчки, поглядом, дотиком, серцем. ⠀ Бо в цьому — справжнє диво. ⠀ Тебе пробудили — щоб ти міг жити і відчувати . Цінуй і бережи таких людей поряд і подякуй, що вони є в твоєму житті .✨ Не кожному випадає такий шанс зустрічі 🩷🌹 Залиш і мені зворотній зв'язок ,якщо зустрів таку людину, чи мрієш зустріти,постав лайк,смайлик, залиш коментар🩷 це надихає мене творити більше цікавого контенту 🙌 Вірші і музика автор: Olga Felis © (Felis_Auriel) #глибокітексти #нейропсихологія #selflovejourney #усвідомленість #бутисобою #вразливість_це_сила #світловсерединінас #transformwithlove #психотерапіясловом #любов_що_зцілює #тілоякхрам #дозвольсобібутирядом #психологіядуші #чутливість_сила #любовдовсередини #душевналірика #житиусвідомлено #жінка_світло #силавніжності #свідомийшлях #всерединімир #моватіла #життяякмедитація #дотикдуші #серцедлясвітла #глибокісенси #емоційнезцілення

#поезія А десь далеко, у полях ховало сонце ключ таємний. У стиглих житніх колосках на світ спиналась осінь... Згори всміхавсь Чумацький Шлях, і вітерець приємний вовтузив хустку на плечàх і пестив ніжно коси... В загравах вечір колисав колосся, трави, мокрі вії... У пахощах п'янкий нектар визбирували сонні бджоли. Крильмú метелик обіймав забуті Богом мрії... Душа скидала весь тягар у золотисто-стигле поле... Людмила Галінська

#поезія НЕ СПІШИ, МОЄ ЛІТЕЧКО, В ОСІНЬ Не спіши, моє літечко, в осінь, Дай ще сонця, снаги і тепла! Хоч у небі осіння вже просинь, Та все літечка прагне душа. Дай набутись з тобою у казці, Дай напитись цих чарів хмільних, Дай відчути ще ніжність і ласку, І обійми гарячі твої! Моє літечко тепле, прекрасне, Ти зі мною побудь ще, не йди! Моє літечко сонячне, ясне, Залишайся у мене в душі! Марія Отрощенко.

#поезія Вік би не бачити й не чуть про тебе, скрипко чорна, а вірші йдуть, і йдуть, і йдуть, неначе кров із горла, і пахнуть рутою, котра уже напівзабута, і пахнуть м’ятою. Добра сам Бог мені прелютий був зичив, даючи цей хист проклятий — віршувати на власну голову. А зміст? А змісту не добрати. Коли топилася душа в грайливім струмуванні, ти необачно полишав всі приписи посланій, де стільки ком, рисок, крапок — сам чорт там шию зверне. Сердечний наживеш порок чи совісті каверни. Добром об’яснена душа велить вогнем палати. Ти лиш за хистом полишав право — обирати собі дорогу. Бо не він, а ти — був раб. Не блазнем, а рудокопом. Домовин таланту вічним в’язнем. Василь Стус

Я з України.Я Українець.Моя мова Українська.І я тим пишаюсь. Всим іншим кому "какаяразница і не на часе" ...Рекомендую прислухатись до слів барда.Ви вільні люди, бо народилися в Україні, тож ні хто не тримає "вас" і не обмежує...В виборі напрямку вітру, який панує в "ваших" головах. Бо нажаль в "серцях" та "душах" Як показує в весь час ВіЙНИ - ВІЙНИ за знищення моєї неньки УКРАЇНИ....у "вас" пустота та темрява.Тож попутного вітру "вам" в спину, в напрямку з України 🤝🇺🇦 ✍️31.07.2025