😳 Тригер для кожного українця. Увертюра «Шахед» від київського оркестру «Гармонія». То це вони ночами грають🗿 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Звук, який запам'ятає кожен українець: оркестр "Гармонія" із Київської області написав увертюру "Шахед".

🏆❗️Спеціальна нагорода «Жінки в спорті»: НОК України запрошує до участі в конкурсі 👩🏻‍💼За рішенням Комісії Національного олімпійського комітету України «Жінки в спорті» оголошено початок конкурсу та вручення спеціальної однойменної нагороди. Ця ініціатива спрямована на дотримання гендерної рівності у спорті та посилення ролі жінок і дівчат в олімпійському русі. Конкурс передбачає визначення переможців у 3-х номінаціях: 🔹«Наставництво». 🔹«Гармонія успіху». 🔹«Сила підтримки». 🙌Порушувати клопотання про нагородження спеціальною нагородою «Жінки в спорті» можуть уповноважені суб’єкти олімпійського руху, члени НОК України та Комісії НОК України, які до 17 жовтня мають надіслати на розгляд НОК України лист-звернення довільної форми та подання до нагородження встановленої форми: https://surl.lt/wqdzkf 🔗Детальніше читайте на сайті НОК України: https://noc-ukr.org/news/26385/ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#поезія 📚 Підбірка 6 віршів Ліни Костенко, про війну, свідком якої вона була у дитинстві. 1. Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Лилась пожежі вулканічна лава. Горіла хата. Ніч здавалась днем. І захлиналась наша переправа через Дніпро – водою і вогнем. Гула земля. Сусідський плакав хлопчик. Хрестилась баба, і кінчався хліб. Двигтів отой вузесенький окопчик, де дві сім'ї тулились кілька діб. О перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! Це вже було ні зайчиком, ні вовком – кривавий світ, обвуглена зоря! – а я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря, – той перший віршик, притулившись скраю, щоб присвітила поночі війна. Який він був, я вже не пам'ятаю. Снаряд упав – осипалась стіна. 2. Колись давно, в сумних біженських мандрах, коли дитям я ледве вже брела, старі хатки в солом'яних скафандрах стояли в чорних кратерах села. Дроти бриніли арфою Ерделі. Гострила вухо темрява у шклі. Як тяжко стукать у чужі оселі, бездомним бувши на своїй землі! Чужі оселі... Темний отвір хати. Ласкавий блиск жіночої коси. А потім довго будуть затихати десь на печі дитячі голоси. Уже сидиш зі жменькою насіння. Уже привітно блима каганець. Уже в такому запашному сіні в твій сон запрігся коник-стрибунець! І ніч глуха. І пес надворі виє. І світ кривавий, матінко свята! Чужа бабуся ковдрою укриє, своє розкаже, ваше розпита. І ні копійки ж, бо не візьме зроду, бо що ви, люди, на чужій біді?!. А може, то в душі свого народу я прихилила голову тоді? 3. СМЕРТЕЛЬНИЙ ПАДЕГРАС Земля кружляє у космічнім вальсі. Вітри галактик - вічні скрипалі. Гармонія крізь тугу дисонансів проносить ритми танцю по землі. І серцю в грудях тісно, тісно, тісно! Смички пиляють задубілий сум. Зненацька м'язи вибухнуть первісно, ударить кров, як електричний струм. І не паркет, зачовганий до глянцю, не долівки, налиплі до чобіт, - вже вся планета - п'єдестал для танцю, де сходять вальси з голубих орбіт. Гримить високий гонор полонеза, і лихом б'є об землю перепляс, лезгинка чорна срібні гострить леза і граціозно ходить па-де-грас. Шпурляв канкан мережки парижанок. Шмагав аркан по сивих постолах. І відчайдушний танець між ножами шотландки танцювали на столах. Велике діло - танець між ночами! Танцюй собі, лиш пальчика не вріж. Доріг війни смутні подорожани, ми знали інший - танець бездоріж. Десь труп коня вмерзає в сизу осінь. І смерть впритул до мене підступа. А я іду. А я роблю наосліп на міннім полі обережні па. Півроку вбік - і все це піде прахом. І цілий всесвіт вміститься в сльозу. Дрімотні міни - круглі черепахи - в землі шорсткій ворушаться, повзуть. О піруети вимушених танців! Хто йшов по полю мінному хоч раз, той мимохіть і на паркетних глянцях пригадує смертельний падеграс. 4. Я була маленька і стривожена, зовсім не уміла мудрувать і гадала, що на світі можна вік прожить — як вірші прочитать. Я читала б зранку та й до ночі, я б читала щиро від душі, та були до цього неохочі всі мої малі товариші. Більше їм подобалось, коли ми гралися у фанти і квачі, і з гори стежками польовими гнали перед себе обручі. І якщо не потрапляли в зарість — то як вітер мчалися вони. І частенько ми тоді врізались прямо у колгоспні баштани. Сторож нам показував ломаку, ми кричали, сторожу на зло, і, мабуть, не стільки з переляку, як тому, що весело було... Ну, а потім, о страшній порі, зажурились наші матері, і пожеж багряні язики потяглися до Дніпра — ріки. Нас тоді розкидало по світу, звідали біди не по літах... І лише недавно, цього літа, знов була я в пам'ятних краях. Пригадала дні свої дитячі, «Виросла, — питаю, — дітвора?» А мене в долину біля Янчі провели по березі Дніпра. Мітку показали на вербині, широко руками розвели: — Кажуть люди, десь тут, у долині, всі живцем закопані були. Тут Одарка — невсипуща мати, миротвориця дитячих чвар, і Лаврін, прислів'ями багатий, і Кривенко — сивий чоботар. Тут Юрко і чорноока Хана, всі твої товариші малі... Тут земля, а в ній — глибока рана. Не торкайтесь — боляче землі! «Проміння землі», 1957 р. 5. На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там. Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти. На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін. Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін. Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик. І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні. Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик. Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні. Ліна Костенко

🌺 Доброго ранку! Бажаю, щоб цей день відкрив нові горизонти, приніс теплі емоції та натхнення. 💛 "Кожен ранок - це чистий аркуш. Заповни його ароматом радості." Сьогодні - Парфумерна п’ятниця 🌿✨ Обирайте ноти, що піднімають настрій: 🍊 Цитрусові - заряд енергії та свіжості. 🌸 Жасмин - легкість і жіночність. 🌹 Троянда - ніжність і гармонія. 🌿 М’ята - ясність думок і бадьорість. В Farmasi є аромати з такими нотами. Знайшли вже свій? 💛 Чудового і ароматного дня! 🌞 #farmasi #мотивація

🔴⚫ Червоний і чорний — два кольори, що несуть силу поколінь. «Два кольори мої, два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба...» Ці рядки знають майже всі з дитинства. Але що ж насправді означають ці кольори в українській вишивці? ⚫ Чорний — це сила землі. Колір родючості, пам’яті, праці. Це — глибока повага до предків і зв’язок із нашою землею. 🔴 Червоний — це життя. Колір любові, роду, сонця, тепла й енергії. Він пульсує в узорах, як серце народу. ✨ А разом вони — гармонія життя і землі. Символ вічного кола: з любові народжується життя, яке тримається на силі коріння. Я обираю ці кольори не просто так. Вони живуть у моїх прикрасах — як жива пам’ять і гордість бути українкою. 🇺🇦 #українськітрадиції #вишивка #українськийстиль #прикраси #червонийічорний #українськамода #етностиль #зробленовруках #ґердан #силянка #етноодяг #етноприкраси #криза #кривулькаізбісеру

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

ГАРМОНІЯ Світло єдиного дня запалало навколо безмежно, Мов би заграви весни, що торкаються серця вустами. Скільки не дай, не згорить ця жаринка добра так бентежно, Серце, що щастям живе, не боїться зимової драми. Руки простерті в пітьмі відгук знайдуть у небі далеко, Вогнище згасне в грозі, та зостанеться іскра у слові. Навіть коли ворожба у повітрі дає небезпеку — Добрість надії завжди виростає у крихтах любові. Щастя, мов стиглий гранат, розділи зерна — кожному стане, Сонце ж не менше дає, в час коли нас по черзі торкає. Вогник у слові живе, у веселощах та у пошані, В згадці, що в серці сидить, світлячком по природі літає. Щастя не просить відплат, витрачає себе обережно, Прагне лише тих широт, де відкрито для нього серденько. Сотні сердець заіскрять від одного заряду безмежно. Радість, мов полум'я, знов виростає доволі швиденько. Доки на світі є той люд, котрий не боїться любові, Доти не гасне свіча наша навіть у чорну годину. Промінь, що з серця іде, він долає похмурість у слові, І повертає нам все єство, що із нас робить людину. Мирослав Манюк 30.07.2025

#музика У новому синглі «Штиль» співачка та авторка OLENA NOSALII відкриває двері в одну з найінтимніших, але замовчуваних тем української музики — секс із колишнім, який ще запалює тіло, але вже випалив душу. Українська сцена звикла або ідеалізувати кохання, або вульгарно подавати тілесність. Але «Штиль» — це щось нове: це пісня про ту межу, де задоволення більше не рятує, а тільки відтягує неминуче — розрив. Це про момент, коли після останнього разу — не шкода. Навпаки — всередині настає тиша, гармонія, штиль. Музика в стилі дрім-поп з елементами джазу занурює в стан рефлексії, спокою й внутрішньої чесності. У ній немає сорому. У ній — свобода. Слухати: https://onerpm.link/OLENANOSALII_Shtil

#Ідеальний_ранок_Інтроверта 🧠 "Інтроверт вранці — як Bluetooth без підключення. Бачить усіх, та з'єднуватися не хоче." 😅😆😆 --- #психологія #психологіяжиття #психотерапія #саморозвиток #самопізнання #інтроверт #емоції #щастя #стресменеджмент #психологічнатерапія #позитивнімислі #любовдосебе #усвідомленість #емоційнийінтелект #мотивація #життєвімудрості #психологічніпоради #медитація #спокій #психологічнездоровя #ментальнездоровя #гармонія #внутрішнійсвіт #психологіящастя #життєвийбаланс #психологічнапідтримка #натхнення #психологжартує #добрийранок