• #особистості #історія
    У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору зупинилося серце Василя Стуса.
    Офіційна причина — серцева недостатність. Та перед тим він оголосив сухе голодування на знак протесту.

    «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.»

    Василь Семенович Стус (1938–1985) — це не просто ім'я в українській літературі, а символ нескореності, сили духу та боротьби за правду. Його життя — це трагічна, але велична історія, де талант поета поєднувався з громадянською мужністю.
    Життєвий шлях
    Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Згодом його родина переїхала до Донецька, де Стус закінчив школу, а потім філологічний факультет педагогічного інституту. Уже в студентські роки він демонстрував глибоке зацікавлення літературою та філософією, захоплюючись творами світових класиків. Після навчання Стус працював учителем, а потім вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Саме в Києві він став свідком і учасником руху шістдесятників — інтелектуалів, які виступали за відродження української культури та національної свідомості.
    Творчість та громадянська позиція
    Поетичний доробок Василя Стуса — це зразок екзистенційної лірики, що поєднує філософську глибину з емоційною напругою. У його віршах домінують мотиви самотності, трагізму буття, пошуку сенсу, але водночас і незламна віра в людину та її здатність до опору. Його збірки, такі як «Круговерть», «Зимові дерева» та «Палімпсести», демонструють еволюцію поета — від ранніх, дещо медитативних творів, до пізніших, пронизаних болем і гнівом.
    Стус був не лише поетом, але й активним громадським діячем. У вересні 1965 року він разом з Іваном Дзюбою та В'ячеславом Чорноволом виступив у кінотеатрі «Україна» з протестом проти політичних арештів української інтелігенції. Цей вчинок став поворотним моментом у його житті, після чого він був відрахований з аспірантури та розпочалися його переслідування.
    Ув'язнення та спадщина
    За свою правозахисну діяльність Василь Стус був засуджений двічі. Перший арешт відбувся у 1972 році, після чого він провів п'ять років у таборах і три роки на засланні. Після повернення до Києва у 1979 році він приєднався до Української Гельсінської Групи, що призвело до другого арешту у 1980 році та нового вироку — 10 років таборів та 5 років заслання.
    Помер Василь Стус 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму поблизу села Кучино на Уралі, ставши однією з найтрагічніших жертв тоталітарного режиму. Його життя і творчість є яскравим прикладом того, як можна зберегти власну гідність та ідентичність навіть у найжорстокіших умовах. Стус залишив по собі безцінну спадщину — поезію, що стала моральним орієнтиром для багатьох поколінь українців, а його ім'я назавжди вписано в пантеон національних героїв.
    #особистості #історія У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору зупинилося серце Василя Стуса. Офіційна причина — серцева недостатність. Та перед тим він оголосив сухе голодування на знак протесту. «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.» Василь Семенович Стус (1938–1985) — це не просто ім'я в українській літературі, а символ нескореності, сили духу та боротьби за правду. Його життя — це трагічна, але велична історія, де талант поета поєднувався з громадянською мужністю. Життєвий шлях Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Згодом його родина переїхала до Донецька, де Стус закінчив школу, а потім філологічний факультет педагогічного інституту. Уже в студентські роки він демонстрував глибоке зацікавлення літературою та філософією, захоплюючись творами світових класиків. Після навчання Стус працював учителем, а потім вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Саме в Києві він став свідком і учасником руху шістдесятників — інтелектуалів, які виступали за відродження української культури та національної свідомості. Творчість та громадянська позиція Поетичний доробок Василя Стуса — це зразок екзистенційної лірики, що поєднує філософську глибину з емоційною напругою. У його віршах домінують мотиви самотності, трагізму буття, пошуку сенсу, але водночас і незламна віра в людину та її здатність до опору. Його збірки, такі як «Круговерть», «Зимові дерева» та «Палімпсести», демонструють еволюцію поета — від ранніх, дещо медитативних творів, до пізніших, пронизаних болем і гнівом. Стус був не лише поетом, але й активним громадським діячем. У вересні 1965 року він разом з Іваном Дзюбою та В'ячеславом Чорноволом виступив у кінотеатрі «Україна» з протестом проти політичних арештів української інтелігенції. Цей вчинок став поворотним моментом у його житті, після чого він був відрахований з аспірантури та розпочалися його переслідування. Ув'язнення та спадщина За свою правозахисну діяльність Василь Стус був засуджений двічі. Перший арешт відбувся у 1972 році, після чого він провів п'ять років у таборах і три роки на засланні. Після повернення до Києва у 1979 році він приєднався до Української Гельсінської Групи, що призвело до другого арешту у 1980 році та нового вироку — 10 років таборів та 5 років заслання. Помер Василь Стус 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму поблизу села Кучино на Уралі, ставши однією з найтрагічніших жертв тоталітарного режиму. Його життя і творчість є яскравим прикладом того, як можна зберегти власну гідність та ідентичність навіть у найжорстокіших умовах. Стус залишив по собі безцінну спадщину — поезію, що стала моральним орієнтиром для багатьох поколінь українців, а його ім'я назавжди вписано в пантеон національних героїв.
    Sad
    1
    644переглядів
  • #світ
    Башта Белен (вона ж Башта Святого Вінсента), Португалія.
    Це чотириповерхова будівля 16 століття заввишки 30 метрів – яскравий прояв архітектури Португалії епохи Відродження.

    Башта неодноразово реставрувалася та добудовувалася, тому на сьогоднішній день мало що залишилося від оригінальної споруди. У 1983 році вона набула статусу об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
    #світ Башта Белен (вона ж Башта Святого Вінсента), Португалія. Це чотириповерхова будівля 16 століття заввишки 30 метрів – яскравий прояв архітектури Португалії епохи Відродження. Башта неодноразово реставрувалася та добудовувалася, тому на сьогоднішній день мало що залишилося від оригінальної споруди. У 1983 році вона набула статусу об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
    Love
    1
    196переглядів 8Відтворень
  • #поезія
    Альрауна

    Закрий фоліант, у якому прогнив корінець,
    Завитки письмен ведуть до пригнічення мозку.
    Густий дистилят розчиняє усе нанівець,
    Я поруч іду,
    Я темніша за демонів Босха.

    Врятує тебе не молитва, не піст та не знак,
    Врятує тебе лиш настій фіолетових квітів.
    Ковток мандрагори –
    Дивацька дорога у снах.
    І ось ти вже бачиш.
    Дай руку.
    Ідемо в міжсвіття.

    Sol niger очей моїх вабить та манить іти
    В таємну істотність надщільних матерій та сутей.
    Корпускул прозорих стають надвисокі хребти…
    Та що це?
    Невже нецікаво тобі це усе осягнути?

    Нігредо стікає відродженням білих стихій,
    Я все ще готова повідати сутність природи.
    Та марення тільки у хтивих зіницях лихих,
    І замість альбедо
    Він бачить пульсуючу вроду.

    У пальцях моїх – цитрінітас живого буття,
    Я можу проміння сріблясте проплавити в сонце…
    Все – попіл!
    У серці алхіміка чорним сміттям
    Згорає жага розчинитися у незнайомці.

    Рубедо так близько, пульсує рубінова кров
    У венах стихій, блискавично зливаються тіні.
    Якби ти бажання своє хоч на мить поборов,
    Не лоно моє би шукав,
    А відлуння Богині.

    Послухай!
    Спливають хвилини, закінчиться дія отрут,
    Ти вже не спіймаєш за хвіст провидіння господнє.
    …Горить фоліант,
    Магістерій розплутує скрут…
    Він зранку згадає лиш звабу нічної безодні. 

    ***
    Sol niger – чорне сонце, алегорія нігредо, першого етапу на шляху до магістерію;
    Альбедо – в алхімії малий процес очищення, що перетворює метали у срібло;
    Цитрінітас – алхімічний процес, перетворення срібла у золото;
    Рубедо – результат алхімічного процесу, після якого наступає злиття духу та матерії – власне, магістерій;
    Скрут – петля, виток, кільце.


    Alldoroga
    #поезія Альрауна Закрий фоліант, у якому прогнив корінець, Завитки письмен ведуть до пригнічення мозку. Густий дистилят розчиняє усе нанівець, Я поруч іду, Я темніша за демонів Босха. Врятує тебе не молитва, не піст та не знак, Врятує тебе лиш настій фіолетових квітів. Ковток мандрагори – Дивацька дорога у снах. І ось ти вже бачиш. Дай руку. Ідемо в міжсвіття. Sol niger очей моїх вабить та манить іти В таємну істотність надщільних матерій та сутей. Корпускул прозорих стають надвисокі хребти… Та що це? Невже нецікаво тобі це усе осягнути? Нігредо стікає відродженням білих стихій, Я все ще готова повідати сутність природи. Та марення тільки у хтивих зіницях лихих, І замість альбедо Він бачить пульсуючу вроду. У пальцях моїх – цитрінітас живого буття, Я можу проміння сріблясте проплавити в сонце… Все – попіл! У серці алхіміка чорним сміттям Згорає жага розчинитися у незнайомці. Рубедо так близько, пульсує рубінова кров У венах стихій, блискавично зливаються тіні. Якби ти бажання своє хоч на мить поборов, Не лоно моє би шукав, А відлуння Богині. Послухай! Спливають хвилини, закінчиться дія отрут, Ти вже не спіймаєш за хвіст провидіння господнє. …Горить фоліант, Магістерій розплутує скрут… Він зранку згадає лиш звабу нічної безодні.  *** Sol niger – чорне сонце, алегорія нігредо, першого етапу на шляху до магістерію; Альбедо – в алхімії малий процес очищення, що перетворює метали у срібло; Цитрінітас – алхімічний процес, перетворення срібла у золото; Рубедо – результат алхімічного процесу, після якого наступає злиття духу та матерії – власне, магістерій; Скрут – петля, виток, кільце. Alldoroga
    Love
    1
    244переглядів
  • Державний прапор України
    Це стяг із двох подовжніх смуг.
    Він символ вільної людини,
    У ньому український дух!

    У синім небо Батьківщини,
    Його безкрайність і блакить,
    І вище нього, Україно,
    Хай пісня нації летить!

    У жовтім кольорі — колосся,
    Багатство нашої землі.
    Щоб у достатку всім жилося,
    І в люднім місті, і в селі.

    Нехай він нас завжди єднає,
    Його із гордістю несуть.
    А світ, побачивши, впізнає:
    Під стягом Українці йдуть!

    ©️ Автор невідомий
    ------------

    #Варто_знати

    ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ

    Перший прапор

    Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто.

    Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

    Прапор із жовтою смугою вгорі

    Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

    Догори дриґом

    Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України.

    Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг.

    Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня.
    ----------
    Державний прапор України Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі — колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, Його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: Під стягом Українці йдуть! ©️ Автор невідомий ------------ #Варто_знати ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ Перший прапор Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Прапор із жовтою смугою вгорі Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР. Догори дриґом Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України. Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг. Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня. ----------
    Love
    4
    367переглядів 1 Поширень
  • Державний прапор України
    Це стяг із двох подовжніх смуг.
    Він символ вільної людини,
    У ньому український дух!

    У синім небо Батьківщини,
    Його безкрайність і блакить,
    І вище нього, Україно,
    Хай пісня нації летить!

    У жовтім кольорі — колосся,
    Багатство нашої землі.
    Щоб у достатку всім жилося,
    І в люднім місті, і в селі.

    Нехай він нас завжди єднає,
    Його із гордістю несуть.
    А світ, побачивши, впізнає:
    Під стягом Українці йдуть!

    ©️ Автор невідомий
    ------------

    #Варто_знати

    ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ

    Перший прапор

    Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто.

    Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

    Прапор із жовтою смугою вгорі

    Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

    Догори дриґом

    Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України.

    Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг.

    Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня.
    ----------
    Державний прапор України Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі — колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, Його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: Під стягом Українці йдуть! ©️ Автор невідомий ------------ #Варто_знати ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАШ СТЯГ Перший прапор Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком - це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький, що заснував місто. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства. Прапор із жовтою смугою вгорі Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки із жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР. Догори дриґом Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули - є головною причиною нещасть, які випадають на долю України. Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг. Цікаво й те, що серед слов'янських країн лише дві країни не мають червоного кольору - і це Україна та Боснія. З відривного календаря "Український народний календар" за 23 серпня. ----------
    253переглядів
  • #вистави
    Експериментальна музично-пластична вистава Театру ветеранів за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського. Її створили ветерани російсько-української війни, які пройшли через ампутації та важкі поранення. Постановка поєднує літературну основу твору з методами фізичного та перформативного театру, перетворюючи «Енеїду» на простір особистого досвіду, травми та водночас сили відродження.

    Режисером вистави – Ахтем Сеітаблаєв, хореографія – Ольга Семьошкіна, художник-постановник – Віктор Донцов, композитор та хормейстер – Ілля Разумейко, продюсер – Андрій Різоль.

    Ще не прем’єра, а ескіз роботи відбудеться 17 серпня на території Національного заповідника «Софія Київська» у межах фестивалю, що цього року об’єднав тему «Серце Європи б’ється в Україні» з фокусом на культурі як формі спротиву війні.

    «Енеїда» Театру ветеранів на Bouquet Kyiv Stage – це не лише подія, а й важливий жест: нагадування про людську стійкість і про те, як сцена може вмістити досвід війни та трансформувати його у мистецький акт.
    #вистави Експериментальна музично-пластична вистава Театру ветеранів за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського. Її створили ветерани російсько-української війни, які пройшли через ампутації та важкі поранення. Постановка поєднує літературну основу твору з методами фізичного та перформативного театру, перетворюючи «Енеїду» на простір особистого досвіду, травми та водночас сили відродження. Режисером вистави – Ахтем Сеітаблаєв, хореографія – Ольга Семьошкіна, художник-постановник – Віктор Донцов, композитор та хормейстер – Ілля Разумейко, продюсер – Андрій Різоль. Ще не прем’єра, а ескіз роботи відбудеться 17 серпня на території Національного заповідника «Софія Київська» у межах фестивалю, що цього року об’єднав тему «Серце Європи б’ється в Україні» з фокусом на культурі як формі спротиву війні. «Енеїда» Театру ветеранів на Bouquet Kyiv Stage – це не лише подія, а й важливий жест: нагадування про людську стійкість і про те, як сцена може вмістити досвід війни та трансформувати його у мистецький акт.
    Like
    1
    557переглядів
  • Українська редакція Радіо Свобода відзначає 71 рік з моменту заснування. 16 серпня 1954 року з Мюнхена вийшла в ефір перша передача Української редакції Радіо Визволення.

    Редакція Радіо Свобода виникла у розпал Холодної війни між СРСР та США. Це був один із методів протистояти комуністичному режиму. В ефірі Радіо Свобода лунала інформація про Голодомор, «Розстріляне відродження» та водночас тогочасні економічні проблеми в СРСР.

    Згодом Радіо Свобода одним з перших українських ЗМІ стрімило прямі ефіри з Майдану, висвітлювало незаконну анексію Криму, фіксувало проросійські заворушення на Сході, перебувало на передовій лінії війни на Донбасі і надалі висвітлює повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

    У березні 2025 року діяльність мовника опинилася під загрозою, але Радіо Свобода не припинило мовлення. Загроза фінансуванню викликала хвилю глобальної підтримки з боку медіа-спостерігачів, аналітиків і захисників демократії, а також аудиторії на 27 мовах і в 23 країнах, в яких мовить RFE/RL.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Українська редакція Радіо Свобода відзначає 71 рік з моменту заснування. 16 серпня 1954 року з Мюнхена вийшла в ефір перша передача Української редакції Радіо Визволення. Редакція Радіо Свобода виникла у розпал Холодної війни між СРСР та США. Це був один із методів протистояти комуністичному режиму. В ефірі Радіо Свобода лунала інформація про Голодомор, «Розстріляне відродження» та водночас тогочасні економічні проблеми в СРСР. Згодом Радіо Свобода одним з перших українських ЗМІ стрімило прямі ефіри з Майдану, висвітлювало незаконну анексію Криму, фіксувало проросійські заворушення на Сході, перебувало на передовій лінії війни на Донбасі і надалі висвітлює повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У березні 2025 року діяльність мовника опинилася під загрозою, але Радіо Свобода не припинило мовлення. Загроза фінансуванню викликала хвилю глобальної підтримки з боку медіа-спостерігачів, аналітиків і захисників демократії, а також аудиторії на 27 мовах і в 23 країнах, в яких мовить RFE/RL. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    497переглядів
  • Картинки з минулого...🎨 Художник Олександр Хвостенко-Хвостов (1895-1968). Відродження Хрещатика. 💙💛
    Картинки з минулого...🎨 Художник Олександр Хвостенко-Хвостов (1895-1968). Відродження Хрещатика. 💙💛
    Like
    1
    130переглядів
  • 📃Якщо ти зараз на дні — я був там.
    Якщо болить тіло й душа — мені теж боліло.
    Якщо здається, що все втрачено — я теж так думав.

    Але одного дня я просто ліг на траву, подивився в небо й дозволив собі… дихати.
    Без сорому. Без очікувань. Просто жити.

    Моє тіло вже не таке, як колись. Але я — живий.
    Мої мрії змінились. Але вони є.
    Мій шлях — не легкий. Але він мій.

    Це не історія про поразку. Це історія про відродження.
    І якщо ти читаєш це — знай: ти зможеш.
    Не відразу. Не без болю. Але зможеш.

    І колись ти теж просто ляжеш на траву, подивишся в небо —
    і зрозумієш: ти — сильніший, ніж думав.

    ✍️ Міша Варварич.
    📃Якщо ти зараз на дні — я був там. Якщо болить тіло й душа — мені теж боліло. Якщо здається, що все втрачено — я теж так думав. Але одного дня я просто ліг на траву, подивився в небо й дозволив собі… дихати. Без сорому. Без очікувань. Просто жити. Моє тіло вже не таке, як колись. Але я — живий. Мої мрії змінились. Але вони є. Мій шлях — не легкий. Але він мій. Це не історія про поразку. Це історія про відродження. І якщо ти читаєш це — знай: ти зможеш. Не відразу. Не без болю. Але зможеш. І колись ти теж просто ляжеш на траву, подивишся в небо — і зрозумієш: ти — сильніший, ніж думав. ✍️ Міша Варварич.
    269переглядів
  • #кіно
    У Празі під зорями покажуть український фільм «Будинок Слово. Нескінчений роман».
    24 серпня о 21:00 в межах літнього кінопоказу в Празі просто неба відбудеться показ документального фільму «Будинок Слово. Нескінчений роман». Стрічка про трагічну долю харківського будинку, у якому мешкали українські письменники, прозвучить серед вражаючого списку культових фільмів — від «Походження» і «Меланхолії» до «Сін Сіті» та «Як приборкати дракона».

    💭 Про стрічку:
    «Будинок «Слово». Нескінченний роман» є драматичною історією про українських письменників доби Розстріляного відродження, яких свого часу зібрали під одним дахом у Харкові, щоб змусити працювати в ім'я радянської системи.
    #кіно У Празі під зорями покажуть український фільм «Будинок Слово. Нескінчений роман». 24 серпня о 21:00 в межах літнього кінопоказу в Празі просто неба відбудеться показ документального фільму «Будинок Слово. Нескінчений роман». Стрічка про трагічну долю харківського будинку, у якому мешкали українські письменники, прозвучить серед вражаючого списку культових фільмів — від «Походження» і «Меланхолії» до «Сін Сіті» та «Як приборкати дракона». 💭 Про стрічку: «Будинок «Слово». Нескінченний роман» є драматичною історією про українських письменників доби Розстріляного відродження, яких свого часу зібрали під одним дахом у Харкові, щоб змусити працювати в ім'я радянської системи.
    Like
    2
    322переглядів 14Відтворень
Більше результатів