#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

Вони починалися в Києві у 1918 році. Ій 18, вона балери на. Він високий, стрункий із буйним чорним волоссям, в якого були закохані красуні Києва, Львова, Відня.

Курбаса вразила тендітна красуня, її великі фіалкові очі, тому рідко видавався день, щоб вони не зустрічалися. Блукали Києвом, Лесь багато розповідав. Він навіть почав запізнюватися на репетиції, чого не міг простити Валентині Чистяковій колектив Молодого театру.

Якось Лесь запросив дівчину в гості. Вони із мамою тулилися в убогій квартирі, де всюди жили книги. Боже, хіба вона зможе стільки прочитати! А Курбас перекладав із восьми мов, з норвезької та шведської включно. Наступного року вони обвінчалися в Андріївській церкві й настала сімейна ідилія. Веселу, непосидючу Валентину чоловік величав мавпочкою; вона його Олександром Степановичем. Він любив купувати книги, журнали, марочне біле вино.

Курбас створив театр «Березіль», який готував акторів для всіх театрів України, ставив шедеври світової драматургії та п'єси Л. Українки, В. Винниченка, М. Куліша. Україна отримала театр європейського рівня.

(Закінчення 18 квітня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 17 квітня.
-----------

#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

(Закінчення. Початок 17 квітня)

Валентина та Лесь їздили до Одеси, він поставив три кінофільми, вона стала прекрасною актрисою. Правда, як справжня жінка, вона вперше вийшла на кін, розгубилася і впала... на руки актора Василька. Грала повію у фільмі І. Кавалерідзе «Прометей» (1935).

У жовтні 1933 р. на прем'єрі був Постишев, Косіор, Балицький. Це був останній спектакль на волі. Далі вона стояла в чергах, пересилаючи йому книжки, адже на Соловках Курбас поставив десять спектаклів. З листопада 1937 року на честь 20-ї річниці Жовтневої революції капітан Матвєєв розстріляв власноручно 1111 осіб, серед яких Лесь Курбас.

А вона ждала, сподівалася. У 1942 р. отримала звістку, що Лесь помер. Була думка про самогубство, але красуня прирекла себе на життя. Вона ходила на сеанси гіпнозу, аби стерти біль. Грала, стала народною артисткою. Щоб не колупалися в душі, багато сміялася. Самотня пані жила на 80 карбованців пенсії; коли Курбаса реабілітували, через Кремль їй набавили 8 карбованців пенсії. Так і жила, згадуючи 15 років щастя.

19 травня 1984 р. у Харкові її самотність закінчилася. Валентина Чистякова похована на міському кладовищі, що на вул. Григорія Сковороди, у пантеоні родини Курбасів: тут поховані мати Олеся Курбаса - Ванда Адольфівна та знахдиться урна із землею з Соловецьких островів, де загинув Лесь Курбас.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 18 квітня.
-----------

Кум Кличка Палатний: тіньовий контроль Києва і жодної відповідальності?
За останній місяць на каналі Bihus.Info вийшли дві серії з прослушками НАБУ про дерибан Києва. У них йшлося про "туалетні схеми", великі гроші та звіти такому собі “Городу” або "сусіду" по офісу в бізнес-центрі «IQ».
Декого після розголосу звільнили: керівників департаментів, директорів КП, голову земельної комісії. Комарницький утік до Відня. Секретар Київради Бондаренко залишив посаду "за власним бажанням" (і Кличко подав це як перемогу) Але от кому точно нічого — то це тому самому "Городу", "соседу" і тому-кого-уникають-називати-по-імені. Бо офіційно він ніде не фігурує 🥴
То хто такий Артур Палатний? Кум Кличка. Голова виконкому партії “УДАР”. Контекст записів дає зрозуміти, що це людина, яку бояться, якій звітують і яка дає добро на весь дерибан. Ще з 90-х Палатний дружить з Кличком, веде бізнес, закріплює за собою вплив на столицю.
Схоже на те, що містом керує людина, яка не має посади, але має все інше. Вплив, звʼязки, авторитет та владу.
👉 Що треба знати про Палатного - у випуску Вікторії Ковцун: https://youtu.be/uhjdLK_RABY

28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений.

У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності.

Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині.

На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів.

28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця.

У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова.

Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939).

На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність.

30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.

#поезія
Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала.
І як злякаюсь: а куди ж тепер?!
Уже вершина, де ж мої дороги?
…Він був старий. Старий він був. Помер.
Йому лизали руки епілоги.
Йому приснився жилавий граніт.
Смертельна туга плакала органно,
Він Богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано.
Блукали руки десь на манівцях,
тьмяніли фрески і пручались брили.
Були ті руки в саднах і в рубцях —
усе життя з камінням говорили.
Вже й небо є. А стелі все нема.
Пішли дощі. Хитались риштування.
Внизу ревла і тюкала юрма.
Вагою пензля металися вагання.
А він боявся впасти на юрму.
Сміялись в спину скіфи і етруски.
І він зірвавсь. Не боляче йому,
бо він розбився на камінні друзки.
І ось лежить. Нема кому стулить
його в одне на плитах базиліки…
Прокинувся. Нічого не болить.
Все віднялось. І це уже навіки,
Нажився він. І недругів нажив.
Було йому без року дев’яносто.
Життя стужив і друзів пережив,
і умирав зажурено і просто.
Важкі повіки… стежечка сльози…
і жаль безмірний однієї втрати:
“В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати…”
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік —
лише ази! — ні грана досконалості.

Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.

©️ ЛІНА КОСТЕНКО

#поезія
... Ні в кого не питаючись - старію...
Сама собі дозволила... І все...
Все більше згадую, і майже геть не мрію...
Бо маю спогадів, як складок у плісе.

Немовби й не жила...
А назбиралось...
До нього - ні додати, ні віднять...
Рядочком у роки все поскладалось...
Рукою те ніяк не розрівнять.

Ні виправити, ні переписати...
З помаркою колись прожитий день...
Помарка та врахується до сплати...
Яку я Господу платитиму лишень.

Галина Момот

Тетяна із #Відня, 42 роки. В минулому #спортсменка.💪🏋🏻‍♀️ Вирішила повернутися до форми та правильного харчування. 🥬🍏 Худли на програмі #Віп 3 тижні. За цей час втратили 6,6 кг. 🔥🔥🔥
Початкові #показники:
Вага: 72.6 кг
ОГ 98 см
ОТ 88 см
ОС 102 см

Після #схуднення:
Вага 66 кг
ОГ 94 см
ОТ 78 см
ОС 94 см

Велика розумничка, старанно виконувала всі рекомендації. Уважно проходила уроки по правильному харчуванню та надалі продовжує худнути сама. А також Тетяна полюбила наші #протеїнові #коктейлі та супчики❤️
#результат #спогади

#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

Вони починалися в Києві у 1918 році. Ій 18, вона балери на. Він високий, стрункий із буйним чорним волоссям, в якого були закохані красуні Києва, Львова, Відня.

Курбаса вразила тендітна красуня, її великі фіалкові очі, тому рідко видавався день, щоб вони не зустрічалися. Блукали Києвом, Лесь багато розповідав. Він навіть почав запізнюватися на репетиції, чого не міг простити Валентині Чистяковій колектив Молодого театру.

Якось Лесь запросив дівчину в гості. Вони із мамою тулилися в убогій квартирі, де всюди жили книги. Боже, хіба вона зможе стільки прочитати! А Курбас перекладав із восьми мов, з норвезької та шведської включно. Наступного року вони обвінчалися в Андріївській церкві й настала сімейна ідилія. Веселу, непосидючу Валентину чоловік величав мавпочкою; вона його Олександром Степановичем. Він любив купувати книги, журнали, марочне біле вино.

Курбас створив театр «Березіль», який готував акторів для всіх театрів України, ставив шедеври світової драматургії та п'єси Л. Українки, В. Винниченка, М. Куліша. Україна отримала театр європейського рівня.

(Закінчення 18 квітня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 17 квітня.
-----------

#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

(Закінчення. Початок 17 квітня)

Валентина та Лесь їздили до Одеси, він поставив три кінофільми, вона стала прекрасною актрисою. Правда, як справжня жінка, вона вперше вийшла на кін, розгубилася і впала... на руки актора Василька. Грала повію у фільмі І. Кавалерідзе «Прометей» (1935).

У жовтні 1933 р. на прем'єрі був Постишев, Косіор, Балицький. Це був останній спектакль на волі. Далі вона стояла в чергах, пересилаючи йому книжки, адже на Соловках Курбас поставив десять спектаклів. З листопада 1937 року на честь 20-ї річниці Жовтневої революції капітан Матвєєв розстріляв власноручно 1111 осіб, серед яких Лесь Курбас.

А вона ждала, сподівалася. У 1942 р. отримала звістку, що Лесь помер. Була думка про самогубство, але красуня прирекла себе на життя. Вона ходила на сеанси гіпнозу, аби стерти біль. Грала, стала народною артисткою. Щоб не колупалися в душі, багато сміялася. Самотня пані жила на 80 карбованців пенсії; коли Курбаса реабілітували, через Кремль їй набавили 8 карбованців пенсії. Так і жила, згадуючи 15 років щастя.

19 травня 1984 р. у Харкові її самотність закінчилася. Валентина Чистякова похована на міському кладовищі, що на вул. Григорія Сковороди, у пантеоні родини Курбасів: тут поховані мати Олеся Курбаса - Ванда Адольфівна та знахдиться урна із землею з Соловецьких островів, де загинув Лесь Курбас.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 18 квітня.
-----------

Назва: "Кейсі-сан їде до Відня"
Авторка: Наталка Мишкевич
Жанр: фентезі, міське фентезі, етнічне фентезі, казка
Читає: Хеля
Аудіокнига: https://youtu.be/ACsZ8aSatHE
Текстова версія оповідання: https://arkush.net/book/12117/1
Ілюстрація: Наталка Мишкевич

📚"Вона мовчки сиділа напроти й дивилась на мене своїми мигдальними золотавими очима. В погляді не було виклику чи зваби, лише екзистенціальне споглядання. Завжди сідала на відстані простягнутої руки і, якщо я намагався скоротити цю відстань, одразу делікатно пересаджувалась на інше місце."📚

Озвучено та опубліковано з особистої згоди авторки.

Більше творів Наталки Мишкевич знайдете на "Аркуші" авторки: https://arkush.net/user/727
°°°
#рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги

Якщо Трамп виставив Україні рахунки за безкоштовну допомогу від США Байдена, то ми в праві порахувати наступне: 187 балістичних ракет, де від 6-10 боєголовок, які були розташовані в Україн,і були націлені на дві цілі – це штат Нью-Йорк та штат Вашингтон з точкою "0", - Пентагон. Варто глянути на всю вартість обʼєктів.

Україна здала бойового урану та плутонію у чистій вазі на 770 мільярдів доларів за курсом на 2000 рік.

У виробах (боєголовках) це майже 1,1 трильйон доларів. Тактичні плутонієві заряди від 5 кілотон до 150 кілотон ніхто навіть не рахував. Носії ядерної зброї Р-36М (виріб 100) і Ту-22, Ту-160 від 800 мільйонів до ярда в долярах віддали Кремлю.

Тобто якщо з цієї суми відняти мікроскопічні 46 мільярдів американської військової допомоги, то виходить, що американці винні нам більше трильйона доларів.

Рудий, як будемо розраховуватися?

© Маша Зарицкая

‼️ Четверо громадян України загинули в автоаварії в Австрії, — МЗС

ДТП сталася сьогодні близько 6:20 ранку на автомагістралі поблизу Шайблінгкірхена, приблизно за 80 км на південь від Відня. Мікроавтобус з 8 українцями врізався у вантажівку, у якій перебували двоє громадян Іспанії — вони також зазнали травм.

У МЗС уточнили, що, за даними поліції, загинули четверо громадян України 1960, 1963, 1970, 1971 р.н. Ще четверо важко поранені. Консул України перебуває на місці події, надаючи допомогу українським громадянам, та працює з причетними органами.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world