#поезія
Назбирало Літо в фартушок
кольорів для диво-акварелі.
Сіло тихо на старий пеньок
і чаклує. Змішує пастелі.
Має білий, той, що для рум'янку,
для сороки -- бòка підбілити .
Бузині, отій, що біля ґанку,
на суцвіття б зорі натрусити.
Помазюкати б жовтавим груші,
звіробій, і пúжмо, і буркун...
І метеликів - невинні душі,
випустити б в поле, як табун.
А зелений -- то на все, що дише:
на траву, дерева, на поля.
Цвіркуну, що повість нову пише,
змайструвати б з зèлені брилЯ...
О, рожевий! То для конюшини.
І для мальв, що манять геть усіх,
для півонії, гвоздики і шипшини.
І краплину -- ягодам, не гріх...
У червоний намочити б вишні,
і порічкам хляпнути б носи.
Для троянд, що бовваніють пишно,
І до маків в полі -- для краси.
Є ліловий. Дзвоникам розрада.
І лаванді свято, аж до зим.
І люпин чекає. І цикада...
І фіалки, з поглядом чудним.
Ще блакитний. Той, що прямо з неба
в незабудках вогником живе.
Синій для волошок дуже треба,
і барвінку платтячко б новè.
Має сивий. Лободі на хустку,
полинý, що згірк від давнини.
Для туманів, що в прозорих згустках,
сіють мряку і полощуть сни.
Має літо барви. Всі від Бога.
Цього року чорний ще й додався...
Людмила Галінська
#поезія
Назбирало Літо в фартушок
кольорів для диво-акварелі.
Сіло тихо на старий пеньок
і чаклує. Змішує пастелі.
Має білий, той, що для рум'янку,
для сороки -- бòка підбілити .
Бузині, отій, що біля ґанку,
на суцвіття б зорі натрусити.
Помазюкати б жовтавим груші,
звіробій, і пúжмо, і буркун...
І метеликів - невинні душі,
випустити б в поле, як табун.
А зелений -- то на все, що дише:
на траву, дерева, на поля.
Цвіркуну, що повість нову пише,
змайструвати б з зèлені брилЯ...
О, рожевий! То для конюшини.
І для мальв, що манять геть усіх,
для півонії, гвоздики і шипшини.
І краплину -- ягодам, не гріх...
У червоний намочити б вишні,
і порічкам хляпнути б носи.
Для троянд, що бовваніють пишно,
І до маків в полі -- для краси.
Є ліловий. Дзвоникам розрада.
І лаванді свято, аж до зим.
І люпин чекає. І цикада...
І фіалки, з поглядом чудним.
Ще блакитний. Той, що прямо з неба
в незабудках вогником живе.
Синій для волошок дуже треба,
і барвінку платтячко б новè.
Має сивий. Лободі на хустку,
полинý, що згірк від давнини.
Для туманів, що в прозорих згустках,
сіють мряку і полощуть сни.
Має літо барви. Всі від Бога.
Цього року чорний ще й додався...
Людмила Галінська