Трагічна, але дуже цікава історія Миколи Петровича.

Він помер не в окопі і не в кабінеті чиновника
Найбагатша людина в цій історії померла не в елітній клініці
і не в просторому будинку за парканом.
Він помер о 4:40 ранку
на холодній плитці шкільного коридору
під час нічного чергування.
Поруч — автомат з кавою,
який гудів, як і щодня.
Його звали Микола Петрович.
Йому було 72.
Для відділу освіти він був
одиницею в штатному розписі,
яку щороку пропонували скоротити
«через оптимізацію бюджету».
Для більшості вчителів —
тихий сторож у старій куртці.
Для учнів —
«той дідусь, що завжди тут».
Поліцейський звіт був короткий:
природні причини. Серце.
Справу закрито.
Але це була не вся правда.
Правда прозвучала в спортзалі
Наступного дня директор провів усе «як належить»:
коротке оголошення,
хвилина мовчання
і — по класах.
Та раптом з другого ряду підвівся хлопець.
Сильний, підтягнутий,
один із тих, кого готували до вступу в академію.
Він не стримав сліз.
— Він врятував мене, — сказав він.
— Не один раз.
Кілька місяців тому
його батько повернувся з фронту іншим.
Грошей стало менше.
Репетиторів скасували.
Оцінки полетіли вниз.
Одного вечора хлопець сидів у коридорі школи
після тренування
і не знав, куди йти далі.
Микола Петрович не питав зайвого.
Просто сів поруч.
Щовечора.
Після своєї зміни.
До пізньої ночі.
До війни він був інженером.
Пояснював математику так,
як не пояснював жоден онлайн-курс.
Саме завдяки йому хлопець не зламався.
Потім встала дівчина в старій куртці
— Він мене годував, — тихо сказала вона.
Мама втратила роботу.
Тато на війні.
Оренда зросла.
Їжа — зникла.
Вона перестала обідати,
щоб молодшій сестрі вистачило на вечерю.
Микола Петрович застав її в коридорі,
коли вона пила воду з-під крана,
щоб заглушити голод.
Наступного дня він залишив їй пакет.
Сказав:
«Та це мені передали,
я все одно не з’їм».
Щотижня.
Почали вставати інші
— Він полагодив мені рюкзак,
бо я боявся сказати мамі, що він порвався.
— Він проводжав мене до зупинки,
бо знав, що я боюся повертатись у темряві.
— Він був першою дорослою людиною,
якій я сказав, що мені страшно жити далі.
З останнього ряду встала дівчина
з втомленими очима.
— Він не дав мені зробити дурницю, — сказала вона.
— Він просто сидів поруч і слухав.
Не викликав поліцію.
Не читав моралей.
Не поспішав.
Він був.
Коли відкрили його комірку
Всі чекали побачити інвентар.
А побачили —
маленький притулок.
Їжа.
Теплі куртки.
Зошити.
Термос.
І блокнот.
Не щоденник.
Список.
«Олені потрібні черевики — 38».
«Перевірити, як там Сашко після лікарні».
«Поговорити з Ірою — вона знову мовчить».
Він бачив усіх.
На похороні
Його донька приїхала з іншого міста.
Вона думала, що буде небагато людей.
Вона вважала батька людиною,
яка «просто працювала сторожем».
Коли вона відкрила двері церкви,
черга тягнулася за ріг.
Школярі.
Батьки.
Військові.
Медики.
Волонтери.
Один чоловік підійшов і сказав:
— Твій тато зупинив мене,
коли я крав їжу зі школи.
Замість поліції
він купив мені вечерю
і запитав, чому я голодний.
Сьогодні я волонтер.
Вона не змогла стримати сліз.
— Я думала, він був просто сторожем…
— Ні, — сказав один із хлопців.
— Він був дідусем
для тих, у кого його не було.
Найболючіша правда
Людина, яка тримала багатьох,
померла сама.
Шість годин
про це ніхто не знав.
І ось думка, яку варто забрати з собою сьогодні,
в Україні, у війні, у втомі:
Десь поруч із тобою живе такий самий Микола Петрович.
Можливо, це прибиральниця в лікарні.
Водій маршрутки.
Сусід, який мовчки допомагає.
Ми живемо в час,
коли герої не завжди в новинах,
а найсильніші серця
часто залишаються непоміченими.
Не чекай похорону, щоб побачити людину.
Підійми очі.
Подякуй.
Запитай, як вона.
Бо іноді
саме тихі люди
тримають цей світ.

Створити щоденник Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/diary

Створення щоденника можна форматів: А3, А4, А5, А6, євроформат, або ваш індивідуальний розмір. Скріплюємо скобами, пружиною, або клеєм. Ми можемо розробити для вас індивідуальний дизайн та здійснити друк будь-якого тиражу.

Студія друку OLDORCS пропонує послугу створюємо щоденник та багато інших послуг друку, дизайну та реклами.

☎ Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030.
🌍 Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок.
➡️ Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs
⏰ Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00.
🚗 Доставка по Україні.

❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес!

#тернопіль #oldorcs #україна #щоденник #виготовленнящоденників #друкщоденників #замовитищоденники #друк #поліграфія #друкарня #типографія #поліграфічніпослуги
#файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua

Друк щоденників Тернопіль за посиланням - https://oldorcs.com/services/diary

Друкування щоденників форматів: А3, А4, А5, А6, євроформат, або ваш індивідуальний розмір. Скріплюємо скобами, пружиною, або клеєм. Ми можемо розробити для вас індивідуальний дизайн та здійснити друк будь-якого тиражу.

Студія професійного друку OLDORCS пропонує послугу друкуємо щоденники та багато інших послуг друку, дизайну та реклами.

☎ Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030.
🌍 Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок.
➡️ Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs
⏰ Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00.
🚗 Доставка по Україні.

❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес!

#тернопіль #oldorcs #україна #щоденник #виготовленнящоденників #друкщоденників #замовитищоденники #друк #поліграфія #друкарня #типографія #поліграфічніпослуги
#файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua

#дати #свята
День різдвяного светра (National Ugly Christmas Sweater Day або Christmas Jumper Day) — це неофіційне, але надзвичайно популярне свято, яке, хоча й не має фіксованої дати, часто відзначається саме в середині грудня (зазвичай, у другу або третю п'ятницю грудня). Це день, коли люди добровільно та з гумором одягають найяскравіші, найсмішніші та іноді відверто «потворні» светри, прикрашені оленями, Сантами, сніговиками, дзвіночками та помпонами.

Історія Моди на «Кітч» 🧶

Традиція носити светри з різдвяними візерунками виникла на Заході (особливо у Великій Британії та США) ще у 1950-х роках, але тоді вони не вважалися «потворними», а були просто частиною святкового одягу.
Відродження та Іронія: Справжній бум «потворних» різдвяних светрів припав на 2000-ні роки, коли ця мода була реанімована як іронічний тренд. Люди почали шукати вживані, старомодні або навмисно кітчеві в'язані вироби.
Кіноіндустрія: Велику роль у популяризації зіграв кінематограф. Зокрема, сцена, де актор Колін Ферт з'являється у безглуздому светрі з оленем у фільмі «Щоденник Бріджит Джонс» (2001), стала культовою.

Мета Святкування 🎉

Основна мета цього дня — це не лише веселощі, але й благодійність:
Гумор і Тімбілдінг: Це чудова нагода розслабитися, посміятися над собою та зміцнити командний дух на роботі або у школі. Корпоративні вечірки з конкурсами на «найпотворніший» светр стали звичайним явищем.
Благодійність: У багатьох країнах, особливо у Великій Британії, День різдвяного светра (зокрема, Save the Children’s Christmas Jumper Day) використовується для збору коштів. Учасники роблять невеликі пожертви за право прийти на роботу в яскравому светрі.

Сучасний Тренд

Сьогодні виробники створюють різдвяні светри з дедалі більшою фантазією: вони світяться, видають звуки, мають вбудовані гірлянди чи навіть 3D-елементи. Це свято стало невід'ємною частиною сучасної підготовки до Різдва, привносячи легкість та безтурботність у передноворічну метушню.

#книжковий_відгук #Лана_читає

“Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
Видавництво Богдан

Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.

#історія #особистості
🕊️ Мелодія світу: Райнер Марія Рільке та його українське натхнення.
4 грудня 1875 року в Празі, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії, народився Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke, повне ім'я Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке) — один із найбільш глибоких та впливових поетів-модерністів європейської літератури ХХ століття.
Його творчість, наповнена філософськими роздумами про самотність, смерть, красу та божественне, значно вплинула на формування європейської поезії, зокрема німецькомовної. До його ключових творів належать «Сонети до Орфея» та «Дуїнезькі елегії».

Український слід

Хоча Рільке відомий насамперед як німецькомовний автор, його зв'язок з українськими землями та культурою є надзвичайно важливим для розуміння його світогляду і творчого шляху.
У 1899 та 1900 роках Рільке здійснив дві великі подорожі Російською імперією разом зі своєю музою — відомим психоаналітиком і письменницею Лу Андреас-Саломе. Під час цих подорожей він відвідав значні міста та місця, що нині знаходяться в Україні:
Київ: У Києві Рільке відвідав Києво-Печерську лавру, де був глибоко вражений величчю православної культури та атмосферою стародавніх монастирів.
Канів: Найбільше враження на нього справив Канів, де він відвідав могилу Тараса Шевченка. Рільке був вражений постаттю українського Кобзаря, якого він сприйняв як символічного, народного пророка.
Полтавщина: Він також подорожував глибинкою, щоб краще відчути життя простого селянства.

Вплив на творчість

Свої враження від цих подорожей Рільке зафіксував у листах, щоденниках та віршах. Багата духовна культура Сходу, її містицизм, відчуття простору та глибинна народна віра стали потужним джерелом натхнення:
Зокрема, він перекладав «Слово о полку Ігоревім» німецькою мовою.
Образи святенника, ченця, старця та відчуття божественної самотності у його віршах значною мірою сформовані під впливом побаченого у православних монастирях та його спілкування з простими людьми.
Сам Рільке пізніше згадував, що його подорож на Схід була одним із найважливіших етапів його самопізнання. Хоча він не завжди чітко розрізняв українські та російські культурні особливості, його захоплення «багатим, темним, повним Богом» світом Східної Європи, зокрема України, мало визначальний вплив на його лірику.

Твори Рільке досі залишаються однією з найскладніших та найзагадковіших сторінок світової літератури, а його зв'язок з Україною є предметом постійних досліджень літературознавців.

День оладок
День оладок (National Fritters Day) або Національний день фрітерів відзначають у США 2 грудня. Давайте разом приготуємо смачні оладки! Незалежно від того, чи зроблені з фруктів, овочів чи м’яса, завжди знайдуться оладки, які сподобаються кожному.

Національний день фрітерів — це щорічне «смачне» свято, присвячене страві, яка в англомовній кухні називається fritter — тобто шматочки овочів, фруктів, м’яса чи інших інгредієнтів, занурених у тісто та обсмажених. Це день, щоб взяти каструлю з олією і приготувати фрітери — або спробувати щось нове з цього жанру.

Походження свята Національний день фрітерів
Саме слово fritter походить від латинського кореня frigere, що означає «смажити».
Історично такі страви існують давно: згадується, що в одному з щоденників англійця Samuel Pepys про фріттери було вже у 1665 році.
Сьогодні фрітери — дуже гнучка категорія: вони можуть бути солодкими або солоними, з фруктами, овочами, м’ясом, морепродуктами. У різних культурах — свої варіанти.
Походження цієї дати не відоме.
Як відзначати День оладок (Національний день фрітерів)
Приготуйте фрітери вдома: наприклад яблучні із корицею, кукурудзяні чи овочеві. Експериментуйте із начинками.
Складіть меню-дегустацію: запросіть друзів подивитися, хто готує найкращі фрітери (солодкі vs солоні).
Відвідайте кафе чи ресторан, які пропонують цікаві варіанти фрітерів.
Поділіться фото готових фрітерів у соцмережі з хештегами #FrittersDay, #FritterLove чи іншими популярними.
Дізнайтеся про варіанти фрітерів у різних країнах — наприклад, японська техніка темпура, індійські пакори, популярні у всьому світі нагетси — і спробуйте щось таке подібне.
Чому День оладок (Національний день фрітерів) важливий
Це нагода віддати шану кулінарній творчості: фрітери демонструють, як прості інгредієнти + смаження = універсальна, смачна страва.
Вони об’єднують культури: фрітери у різних країнах мають свої унікальні варіанти, що показує спільність людей через їжу.
Святкування їжі створює приємні спогади, об’єднує людей і дарує радість — а цей день робить це легальним.
Іноді саме такі «легкі» кулінарні теми дають можливість почати цікаві бесіди про їжу, традиції, культуру, а також просто розслабитися.
«Національний день фрітерів» — це не формальна подія, але чудова можливість зупинитись на хвильку, приготувати щось смачне, поспілкуватися й поділитися з іншими і спробувати новий варіант.

Життя як воно є... А люстра вціліла! 😱 Художниця-ілюстраторка Юлія Тверітіна – киянка, що зараз живе в Китаї, де малює ілюстрації до розповідей своїх друзів з України. Її роботи увійшли до книги "Ще один день війни. Візуальний щоденник". 💙💛🎨

#історія #дати #особистості
Голос, що прагнув вічності: Марія Башкірцева – художниця і зірка "Щоденника" 🎨🌟📜
Сьогодні, 24 листопада 1858 року, народилася Марія Башкірцева — постать, яка стала символом жіночої боротьби за визнання у світі мистецтва XIX століття. Хоча більшість життя вона провела в Ніцці та Парижі, її коріння глибоко пов’язане з Україною, адже народилася вона у маєтку поблизу Гавронців на Полтавщині.

✨ Незвичайний талант і фатальний блиск

Марія мала намір стати не просто художницею, а великою художницею. Вона володіла унікальним поєднанням талантів: співала, грала на музичних інструментах, вивчала мови і, головне, писала. Її роботи, часто виконані в стилі натуралізму та імпресіонізму, виставлялися в знаменитому Паризькому Салоні.
Серед її найвідоміших картин:
* "Мітинг" (або "Зустріч") — вражаюча сцена з паризькими дітьми, що збираються на вулиці.
* Автопортрети — де вона сміливо і відверто фіксує свій внутрішній стан.
Вона вчилася в Академії Жуліана в Парижі, одному з небагатьох місць, куди тоді допускали жінок, і була не лише ученицею, а й справжньою зіркою.

📜 Безсмертний "Щоденник"

Якщо її картини здобули визнання серед критиків, то справжню світову славу Башкірцевій приніс її "Щоденник" — тисячі сторінок рукопису, який вона вела з 13 років. "Щоденник" — це неймовірно відвертий, часом різкий і цинічний, але завжди чесний документ про життя, думки та прагнення молодої жінки, яка прагнула слави і боролася з нав'язаними суспільством обмеженнями.
Марія Башкірцева мала все: красу, гроші, талант і амбіції. Але її життя трагічно обірвалося дуже рано. Вона померла у віці 25 років від туберкульозу, залишивши по собі вибуховий "Щоденник" і низку видатних полотен. Її історія стала маніфестом жіночого самоствердження, а її слова "Жити і залишатися непоміченою неможливо" досі надихають.

TikTok запускає нові функції для цифрового благополуччя, включаючи бейджи для заохочення користувачів, які обмежують час у застосунку. Серед нових інструментів: щоденник афірмацій (понад 120 підказок), генератор заспокійливих звуків та дихальні вправи. https://channeltech.space/social/tiktok-will-reward-users-for-limitin...