• 🗣 «Сапсан» отримав велике покращення, і в них нещодавно був один із перших великих успіхів – і за точністю, і технологічно, — технічна директорка Fire Point Ірина Терех.

    Про це вона сказала в інтерв'ю профільного журналу The War Zone. Цитата:

    Журналіст: В останній день на посаді міністра оборони Михайло Федоров написав, що «проведено успішне випробування балістики, розробленої в зоні відповідальності Міністерства оборони. Це про вашу розробку чи про державну програму «Сапсан»?

    Терех: Не знаю, що саме він мав на увазі, бо приблизно в той самий час і ми випробовували свої ракети, і «Південне» випробовувало свої («Сапсан»). Але, з того що я знаю, «Сапсан» теж отримав велике покращення, і в них нещодавно був один із перших великих успіхів – і за точністю, і технологічно. Тож, гадаю, він, імовірно, мав на увазі нас обох або тільки «Сапсан».
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🗣 «Сапсан» отримав велике покращення, і в них нещодавно був один із перших великих успіхів – і за точністю, і технологічно, — технічна директорка Fire Point Ірина Терех. Про це вона сказала в інтерв'ю профільного журналу The War Zone. Цитата: Журналіст: В останній день на посаді міністра оборони Михайло Федоров написав, що «проведено успішне випробування балістики, розробленої в зоні відповідальності Міністерства оборони. Це про вашу розробку чи про державну програму «Сапсан»? Терех: Не знаю, що саме він мав на увазі, бо приблизно в той самий час і ми випробовували свої ракети, і «Південне» випробовувало свої («Сапсан»). Але, з того що я знаю, «Сапсан» теж отримав велике покращення, і в них нещодавно був один із перших великих успіхів – і за точністю, і технологічно. Тож, гадаю, він, імовірно, мав на увазі нас обох або тільки «Сапсан». #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    260переглядів
  • - Антибіотики вживаєш?
    - Та ні?
    - Підіймайся!!!

    То цитата з нашого з Ірина Олександрова спілкування!:)
    За кілька років співмешкання в одній хаті такий діалог між нами відбувається не вперше!:)

    В 2022 ми з нею пили на брудершафт валеріанку. За Перемогу?
    Потім - за добрі новини?
    За відсутність поганих новин?
    Щоб ніяких новин не було взагалі?

    За кожну вдалу операцію!
    За обміни військових й цивільних полонених!

    Знов же ж, за сьогоднішні новини ммммекнули…
    Щоб новини ці Україні пішли на користь!

    Най буде саме так!
    - Антибіотики вживаєш?- Та ні?- Підіймайся!!!То цитата з нашого з Ірина Олександрова спілкування!:)За кілька років співмешкання в одній хаті такий діалог між нами відбувається не вперше!:)В 2022 ми з нею пили на брудершафт валеріанку. За Перемогу?Потім - за добрі новини?За відсутність поганих новин?Щоб ніяких новин не було взагалі?За кожну вдалу операцію!За обміни військових й цивільних полонених!Знов же ж, за сьогоднішні новини ммммекнули…Щоб новини ці Україні пішли на користь!Най буде саме так!
    129переглядів
  • 🇺🇦 У Львові відкрили меморіальний простір на честь Ірини Фаріон до другої річниці її смерті

    Центральним елементом меморіалу стала металева стела з літерами та словами, які асоціюються з мовознавицею. Усередині розміщений камінь із її цитатами.

    Донька Ірини Фаріон Софія Особа під час відкриття заявила, що стела «житиме і говоритиме словами Ірини Фаріон».
    🇺🇦 У Львові відкрили меморіальний простір на честь Ірини Фаріон до другої річниці її смерті Центральним елементом меморіалу стала металева стела з літерами та словами, які асоціюються з мовознавицею. Усередині розміщений камінь із її цитатами.Донька Ірини Фаріон Софія Особа під час відкриття заявила, що стела «житиме і говоритиме словами Ірини Фаріон».
    1
    254переглядів 4Відтворень
  • - В сссссмислі, що будемо їсти??? Я щщщщитаю, коли в городі вже є свої кабачкииии…

    Ну й далі, цитата по тексту!:)

    Дійсним доповідаю!:)
    Сссссмачно!
    Розум відʼїсти можна!:)
    - В сссссмислі, що будемо їсти??? Я щщщщитаю, коли в городі вже є свої кабачкииии…Ну й далі, цитата по тексту!:)Дійсним доповідаю!:)Сссссмачно!Розум відʼїсти можна!:)
    161переглядів
  • Ще в середу на нашому маленькому сільському ярмарку придбала в турків-месхетинців трошки розсади.
    Як я люблю цих продавців!!!
    Вже років пʼять-шість в них й розсаду купую, й овочі в сезон!
    Якісне таке все, що кожен саджанець або перець, помідор (який я взагалі не їм!) перецілувати хочеться!!!

    А потім щоденні дощі?
    А ще ж хвіст та коліна, які саботують будь-яку корисну діяльність?:)

    То чекала сонечка?
    Й поки в дітей вихідні будуть?:)

    Дочекалася!:)
    Пішла з пласкорізом у город. Місце під розсаду підготувати?
    Травички не виявила!

    Виявила, що земля волога-волога!!!
    Побігла за своїм улюбленцем-«фалоімітатором»!:) Якийсь колись в Тетяна Здоровій купувала!:)

    Ніяких дітей до посадки не залучала!:)
    Тикнула в землю той девайс?
    В дірочку запхала розсаду й трохи землею притоптала!
    Все!
    Справилася!!!
    Навіть втомитися не встигла!!!:)

    Розсаду пхаю.
    Сирени гудуть!
    Півночера підвищені небезпеки з телефона волали…
    Й зараз якась хня дзилинчить над селом…
    Я коментую…
    На неперекладному прапорщицькому фольклорові!:)

    Чую, позаду мене хтось сміється!:)
    Сусідка Дуся на своєму городі!:)
    Жіночка високої європейської культури!:)

    Розповідає, як нещодавно мене згадувала!:)
    Також садила розсаду під тривогу!:)
    Й висловлювалася з цього приводу цитатами з мене!:)

    То невсеремося, авжеж?:)
    Ще в середу на нашому маленькому сільському ярмарку придбала в турків-месхетинців трошки розсади. Як я люблю цих продавців!!! Вже років пʼять-шість в них й розсаду купую, й овочі в сезон! Якісне таке все, що кожен саджанець або перець, помідор (який я взагалі не їм!) перецілувати хочеться!!! А потім щоденні дощі? А ще ж хвіст та коліна, які саботують будь-яку корисну діяльність?:) То чекала сонечка? Й поки в дітей вихідні будуть?:) Дочекалася!:) Пішла з пласкорізом у город. Місце під розсаду підготувати? Травички не виявила! Виявила, що земля волога-волога!!! Побігла за своїм улюбленцем-«фалоімітатором»!:) Якийсь колись в Тетяна Здоровій купувала!:) Ніяких дітей до посадки не залучала!:) Тикнула в землю той девайс? В дірочку запхала розсаду й трохи землею притоптала! Все! Справилася!!! Навіть втомитися не встигла!!!:) Розсаду пхаю. Сирени гудуть! Півночера підвищені небезпеки з телефона волали… Й зараз якась хня дзилинчить над селом… Я коментую… На неперекладному прапорщицькому фольклорові!:) Чую, позаду мене хтось сміється!:) Сусідка Дуся на своєму городі!:) Жіночка високої європейської культури!:) Розповідає, як нещодавно мене згадувала!:) Також садила розсаду під тривогу!:) Й висловлювалася з цього приводу цитатами з мене!:) То невсеремося, авжеж?:)
    1Kпереглядів
  • ДОСВІД

    Спочатку шукав я простого рятунку,
    Хотів обійти всі падіння, і втрати,
    Та шлях повертав до важкої фортуни.

    Здавалось, достатньо чужої поради,
    Щоб швидко дістатись омріяних верхів,
    Та кроки вгрузали у власних завадах.

    Я бачив довкола відчинені двері,
    Де інші сміялись з високої брами,
    Та серце сприймало це надто відверто.

    Бо кожен підйом не робив нові рамки,
    Лише додавав нерозгадані межі
    І сумнів ходив за моїми слідами.

    Хотілось втекти від тривог і пожежі,
    Сховатись в готових чужих результатах,
    Де менше вагань і безпечна мережа.

    Та досвід не виріс для цих атестатів,
    Хотів він події, відмови й натуги,
    Щоб правда лишилась не в мертвих цитатах.

    Я вибрав свій шлях і щоденну потужність,
    Де щастя постійно до побуту личить,
    Де тіло не звикло стояти в напрузі

    І справи тепер не лякають, а кличуть.

    Мирослав Манюк
    04.05.2026
    ДОСВІД Спочатку шукав я простого рятунку, Хотів обійти всі падіння, і втрати, Та шлях повертав до важкої фортуни. Здавалось, достатньо чужої поради, Щоб швидко дістатись омріяних верхів, Та кроки вгрузали у власних завадах. Я бачив довкола відчинені двері, Де інші сміялись з високої брами, Та серце сприймало це надто відверто. Бо кожен підйом не робив нові рамки, Лише додавав нерозгадані межі І сумнів ходив за моїми слідами. Хотілось втекти від тривог і пожежі, Сховатись в готових чужих результатах, Де менше вагань і безпечна мережа. Та досвід не виріс для цих атестатів, Хотів він події, відмови й натуги, Щоб правда лишилась не в мертвих цитатах. Я вибрав свій шлях і щоденну потужність, Де щастя постійно до побуту личить, Де тіло не звикло стояти в напрузі І справи тепер не лякають, а кличуть. Мирослав Манюк 04.05.2026
    1
    807переглядів
  • Ось я і прочитала книгу Нора Робертс "І зайде сонце". Цього разу події відбуваються в американському штаті Монтана. Там де є ранчо, коні, ковбої і таке інше. Особливо я уявила, які там гори, краєвиди, і звісно дуже гарний захід сонця. Про це дуже часто згадується. І це цілком зрозуміло, коли якийсь не сповна розуму релігійний фанатик викрадає дівчину, тримає 23 років в підвалі, а коли дозволяє виходити наверх, то вона бачить тільки прекрасний захід сонця, що незабаром заходить за горами. Не буду розповідати подробиці, але дещо скажу. Хто кому приходиться в родині, я одразу зрозуміла. А от хто викрав і ненароком вбив дві дівчини, то мені здавалося, що я натрапила на вірний слід. Але, письменниця перевела стрілки в іншу сторону, то для мене було дуже неочікувано, що дівчат викрадав і вбивав зовсім інший чоловік. І навіть замах на вбивство головного героя, був не цей чоловік, на якого я подумала.

    А ще під час читання я натрапила на назви деяких ковбойських фільмів, що згадується в цій книзі, і в мене виникла ідея пошукати їх в інтернеті. Деяких з них я знайшла, але одного фільму не було, і через книжкових груп у Фейсбуці попросила допомогти з пошуками всіх фільмів, що згадуються в книзі "І зайде сонце". І як виявилося, я вірно знайшла ці фільми, а от один фільм, письменниця явно вигадала цей сюжет фільму, тому я і не знайшла його. А вже коли я дочитувала книгу, то там згадується ще один фільм "Сільверадо", тож я знову його пошукала і виявилося, що він теж реально існує. Тож, коли буду мати час, то обов'язково їх подивлюся.

    Це посилання на відгук першої книги Нори Робертс "Одержимість".
    https://www.facebook.com/share/p/1Kf9DxMp7D/
    -------------------------------------------

    А це вже посилання, де учасники групи допомогли розібратися з ковбойськими фільмами.
    https://www.facebook.com/share/p/1BSocYeL1T/

    В оригіналі так і згадано «Fourteen Acres». І такого фільма немає.
    Ось цитата з огляду фанатки Робертс з усіма згаданими фільмами:
    «We get to hear about some of the famous movies such as A Million Ways to Die in the West (2014 film), Tombstone (1993 film), Quigley Down Under (1990 film). But she mentions one movie called Fourteen Acres which I couldn’t find it anywhere, Perhaps she made it up.»

    «Ми чуємо про деякі відомі фільми, такі як «Мільйон способів померти на Заході» (фільм 2014 року), «Надгробок» (фільм 1993 року), «Квіглі під землею» (фільм 1990 року). Але вона згадує один фільм під назвою «Чотирнадцять акров», який я ніде не міг знайти.
    ----------------------------------------------------------

    А це вже всі фільми які згадуються в книзі "І зайде сонце".
    https://uakino.best/filmy/genre_comedy/938-mlyon-sposobv-vtratiti-gol...
    -----------------
    https://uakino-bay.net/12567-tumstoun-legenda-dikogo-zapada.html
    -----------
    https://lavakino.cc/18295-kuigli-v-avstralii.html
    ------------------------------------------
    https://uakino.best/filmy/genre-action/15610-slverado.html
    ----------------------------------------------------
    Ось я і прочитала книгу Нора Робертс "І зайде сонце". Цього разу події відбуваються в американському штаті Монтана. Там де є ранчо, коні, ковбої і таке інше. Особливо я уявила, які там гори, краєвиди, і звісно дуже гарний захід сонця. Про це дуже часто згадується. І це цілком зрозуміло, коли якийсь не сповна розуму релігійний фанатик викрадає дівчину, тримає 23 років в підвалі, а коли дозволяє виходити наверх, то вона бачить тільки прекрасний захід сонця, що незабаром заходить за горами. Не буду розповідати подробиці, але дещо скажу. Хто кому приходиться в родині, я одразу зрозуміла. А от хто викрав і ненароком вбив дві дівчини, то мені здавалося, що я натрапила на вірний слід. Але, письменниця перевела стрілки в іншу сторону, то для мене було дуже неочікувано, що дівчат викрадав і вбивав зовсім інший чоловік. І навіть замах на вбивство головного героя, був не цей чоловік, на якого я подумала. А ще під час читання я натрапила на назви деяких ковбойських фільмів, що згадується в цій книзі, і в мене виникла ідея пошукати їх в інтернеті. Деяких з них я знайшла, але одного фільму не було, і через книжкових груп у Фейсбуці попросила допомогти з пошуками всіх фільмів, що згадуються в книзі "І зайде сонце". І як виявилося, я вірно знайшла ці фільми, а от один фільм, письменниця явно вигадала цей сюжет фільму, тому я і не знайшла його. А вже коли я дочитувала книгу, то там згадується ще один фільм "Сільверадо", тож я знову його пошукала і виявилося, що він теж реально існує. Тож, коли буду мати час, то обов'язково їх подивлюся. Це посилання на відгук першої книги Нори Робертс "Одержимість". https://www.facebook.com/share/p/1Kf9DxMp7D/ ------------------------------------------- А це вже посилання, де учасники групи допомогли розібратися з ковбойськими фільмами. https://www.facebook.com/share/p/1BSocYeL1T/ В оригіналі так і згадано «Fourteen Acres». І такого фільма немає. Ось цитата з огляду фанатки Робертс з усіма згаданими фільмами: «We get to hear about some of the famous movies such as A Million Ways to Die in the West (2014 film), Tombstone (1993 film), Quigley Down Under (1990 film). But she mentions one movie called Fourteen Acres which I couldn’t find it anywhere, Perhaps she made it up.» «Ми чуємо про деякі відомі фільми, такі як «Мільйон способів померти на Заході» (фільм 2014 року), «Надгробок» (фільм 1993 року), «Квіглі під землею» (фільм 1990 року). Але вона згадує один фільм під назвою «Чотирнадцять акров», який я ніде не міг знайти. ---------------------------------------------------------- А це вже всі фільми які згадуються в книзі "І зайде сонце". https://uakino.best/filmy/genre_comedy/938-mlyon-sposobv-vtratiti-golovu.html ----------------- https://uakino-bay.net/12567-tumstoun-legenda-dikogo-zapada.html ----------- https://lavakino.cc/18295-kuigli-v-avstralii.html ------------------------------------------ https://uakino.best/filmy/genre-action/15610-slverado.html ----------------------------------------------------
    2Kпереглядів 1 Поширень
  • «Я — мільйон перший» 🦅
    Коли Джохара Дудаєва запитали, скільки в Чечні генералів, він спокійно відповів: «Кожен чеченець — генерал. А я лише мільйон перший».

    Це не була просто влучна цитата для журналістів. Це була формула цілого народу, який неможливо поставити на коліна, поки живий хоча б один «генерал» своєї честі.

    Джохар Дудаєв бачив майбутнє крізь дим імперських амбіцій москви ще тоді, коли світ волів заплющувати очі. Він знав, що свобода — це не подарунок, а щоденна готовність до бoю. Він першим відкрито сказав те, що ми в Україні усвідомили на повну лише зараз: росія зникне тоді, коли зійде українське сонце.

    Чому він залишається символом сьогодні?

    Пророцтво: Він передбачив агресію рф проти України ще у 90-х, розуміючи, що апетит імперії тільки зростатиме.

    Гідність: Він довів, що маленька нація може тримати удар проти «гіганта», якщо має сталеву волю.

    Братство: Сьогодні батальйон імені Джохара Дудаєва захищає українську землю, втілюючи його візію про спільну боротьбу за волю.

    Він не боявся смepтi, бо знав: ідеї не вмирають від paкeтних ударів. Генерал, який став символом спротиву, нагадує нам: перемагає не той, хто має більше танків, а той, хто захищає свій дім.

    Дякуємо Мільйон Першому за приклад. Вільна Чечня та Вільна Україна — це неминучий фінал історії, яку він почав писати.

    Слава вільним народам! Смерть імперії! 🐺🇺🇦
    «Я — мільйон перший» 🦅 Коли Джохара Дудаєва запитали, скільки в Чечні генералів, він спокійно відповів: «Кожен чеченець — генерал. А я лише мільйон перший». Це не була просто влучна цитата для журналістів. Це була формула цілого народу, який неможливо поставити на коліна, поки живий хоча б один «генерал» своєї честі. Джохар Дудаєв бачив майбутнє крізь дим імперських амбіцій москви ще тоді, коли світ волів заплющувати очі. Він знав, що свобода — це не подарунок, а щоденна готовність до бoю. Він першим відкрито сказав те, що ми в Україні усвідомили на повну лише зараз: росія зникне тоді, коли зійде українське сонце. Чому він залишається символом сьогодні? Пророцтво: Він передбачив агресію рф проти України ще у 90-х, розуміючи, що апетит імперії тільки зростатиме. Гідність: Він довів, що маленька нація може тримати удар проти «гіганта», якщо має сталеву волю. Братство: Сьогодні батальйон імені Джохара Дудаєва захищає українську землю, втілюючи його візію про спільну боротьбу за волю. Він не боявся смepтi, бо знав: ідеї не вмирають від paкeтних ударів. Генерал, який став символом спротиву, нагадує нам: перемагає не той, хто має більше танків, а той, хто захищає свій дім. Дякуємо Мільйон Першому за приклад. Вільна Чечня та Вільна Україна — це неминучий фінал історії, яку він почав писати. Слава вільним народам! Смерть імперії! 🐺🇺🇦
    1Kпереглядів
  • #дати #свята
    Кобзар як архітектор нації: чому 9 березня — це не про квіти, а про сенси.
    Сьогодні виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка. Для багатьох він залишається забронзовілим пам’ятником у незмінній смушковій шапці, проте історична правда набагато цікавіша за шкільні хрестоматії. Тарас Григорович був не просто поетом, а головним системним адміністратором української ідентичності в часи, коли імперська росія намагалася остаточно стерти Україну з інтелектуальної карти світу. ✍️

    Викуп із кріпацтва за 2500 рублів (ціна декількох елітних маєтків) став лише початком його боротьби. Його геній полягав у здатності трансформувати особисту травму та народний біль у політичний маніфест. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві та нищівна сатира на царську родину в поемі "Сон" призвели до того, що путінські ідеологічні попередники відправили його у десятирічне заслання. Резолюція миколи І "під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати" була спробою вбити в ньому митця, але натомість створила національний символ, який неможливо знищити фізично. 🕯️

    Шевченко вмів бути іронічним, гострим і надзвичайно сучасним для свого XIX століття. Його перебування в оренбурзьких степах та Новопетровському укріпленні не зламало його волю, а лише додало його творчості метафізичної глибини та праведного гніву. Повернення до Петербурга, а потім мрія про власну оселю над Дніпром, яка так і не здійснилася за життя — це шлях людини, яка свідомо відмовилася від спокійного комфорту "академіка" заради права свого народу називатися нацією. 🎨

    У 2026 році його заклик "Борітеся — поборете!" звучить не як архаїчна цитата, а як актуальна стратегія національної безпеки. Поки в москві намагаються привласнити або заперечити українську історію, постать Шевченка залишається тим наріжним каменем, об який розбиваються всі імперські хвилі. 🛡️📖
    #дати #свята Кобзар як архітектор нації: чому 9 березня — це не про квіти, а про сенси. Сьогодні виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка. Для багатьох він залишається забронзовілим пам’ятником у незмінній смушковій шапці, проте історична правда набагато цікавіша за шкільні хрестоматії. Тарас Григорович був не просто поетом, а головним системним адміністратором української ідентичності в часи, коли імперська росія намагалася остаточно стерти Україну з інтелектуальної карти світу. ✍️ Викуп із кріпацтва за 2500 рублів (ціна декількох елітних маєтків) став лише початком його боротьби. Його геній полягав у здатності трансформувати особисту травму та народний біль у політичний маніфест. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві та нищівна сатира на царську родину в поемі "Сон" призвели до того, що путінські ідеологічні попередники відправили його у десятирічне заслання. Резолюція миколи І "під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати" була спробою вбити в ньому митця, але натомість створила національний символ, який неможливо знищити фізично. 🕯️ Шевченко вмів бути іронічним, гострим і надзвичайно сучасним для свого XIX століття. Його перебування в оренбурзьких степах та Новопетровському укріпленні не зламало його волю, а лише додало його творчості метафізичної глибини та праведного гніву. Повернення до Петербурга, а потім мрія про власну оселю над Дніпром, яка так і не здійснилася за життя — це шлях людини, яка свідомо відмовилася від спокійного комфорту "академіка" заради права свого народу називатися нацією. 🎨 У 2026 році його заклик "Борітеся — поборете!" звучить не як архаїчна цитата, а як актуальна стратегія національної безпеки. Поки в москві намагаються привласнити або заперечити українську історію, постать Шевченка залишається тим наріжним каменем, об який розбиваються всі імперські хвилі. 🛡️📖
    1
    852переглядів
  • #історія
    КОЗАК У КРАВАТЦІ — той, хто зберіг ДНК нашої волі.

    Якщо ви розглядатиме картину Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», зверніть увагу на чоловіка в центрі — усміхненого писаря. Це не вигаданий персонаж. Це ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ — той самий історик, який знав про Запорозьку Січ більше, ніж будь-хто інший у світі, і зробив все, щоб вона не зникла з пам’яті.
    Яворницький не досліджував козацтво з кабінету. Він ходив за ним пішки. Тисячі кілометрів уздовж Дніпрових порогів, розкопані могили, зібрані люльки, шаблі, клейноди, пісні, легенди. Він буквально виривав історію з рук забуття ще до того, як її затопили води Дніпра і залили бетоном імперських міфів.
    Для Яворницького головна ідея була простою і небезпечною: козацтво — це не епізод і не анекдот, а стан душі, який не знищити жодним указом. Коли йому забороняли читати лекції українською, він не протестував.
    Він робив гірше — наповнював виступи козацькими піснями, літописами, цитатами з народної пам’яті. Люди виходили з залів іншими, бо чули правду.
    Яворницький написав «Історію запорозьких козаків» в трьох томах, яку й досі називають біблією козацтва. Він був останнім, хто описав Дніпрові пороги до їх затоплення: кожен камінь, кожну назву. Він зібрав музей у Дніпрі, який став не просто сховищем речей, а живою скарбницею козацького духу. Його не любила імперська влада, бо він був занадто прямим і занадто українським. Його заслали до Ташкента, але навіть там він думав про Січ.
    Повернувшись, Яворницький став легендою. Він міг годинами розповідати про козаків так, що слухачі відчували запах пороху, степу й полину. Саме Яворницький перетворив козацтво з сухого рядка в підручнику на живий національний образ. Він довів, що козаки — не «розбійники», а лицарська спільнота зі своїм правом, культурою і гідністю. Завдяки йому вільний козак став символом української незламності, не романтичним героєм, а справжнім.
    Яворницький не носив шароварів, він носив краватку, але в серці мав ту саму Січ, яку зберіг для нас у ДНК нашої волі. 🇺🇦
    #історія КОЗАК У КРАВАТЦІ — той, хто зберіг ДНК нашої волі. Якщо ви розглядатиме картину Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», зверніть увагу на чоловіка в центрі — усміхненого писаря. Це не вигаданий персонаж. Це ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ — той самий історик, який знав про Запорозьку Січ більше, ніж будь-хто інший у світі, і зробив все, щоб вона не зникла з пам’яті. Яворницький не досліджував козацтво з кабінету. Він ходив за ним пішки. Тисячі кілометрів уздовж Дніпрових порогів, розкопані могили, зібрані люльки, шаблі, клейноди, пісні, легенди. Він буквально виривав історію з рук забуття ще до того, як її затопили води Дніпра і залили бетоном імперських міфів. Для Яворницького головна ідея була простою і небезпечною: козацтво — це не епізод і не анекдот, а стан душі, який не знищити жодним указом. Коли йому забороняли читати лекції українською, він не протестував. Він робив гірше — наповнював виступи козацькими піснями, літописами, цитатами з народної пам’яті. Люди виходили з залів іншими, бо чули правду. Яворницький написав «Історію запорозьких козаків» в трьох томах, яку й досі називають біблією козацтва. Він був останнім, хто описав Дніпрові пороги до їх затоплення: кожен камінь, кожну назву. Він зібрав музей у Дніпрі, який став не просто сховищем речей, а живою скарбницею козацького духу. Його не любила імперська влада, бо він був занадто прямим і занадто українським. Його заслали до Ташкента, але навіть там він думав про Січ. Повернувшись, Яворницький став легендою. Він міг годинами розповідати про козаків так, що слухачі відчували запах пороху, степу й полину. Саме Яворницький перетворив козацтво з сухого рядка в підручнику на живий національний образ. Він довів, що козаки — не «розбійники», а лицарська спільнота зі своїм правом, культурою і гідністю. Завдяки йому вільний козак став символом української незламності, не романтичним героєм, а справжнім. Яворницький не носив шароварів, він носив краватку, але в серці мав ту саму Січ, яку зберіг для нас у ДНК нашої волі. 🇺🇦
    1
    1Kпереглядів
Більше результатів