Друзі, сьогодні ми всі спостерігаємо за тривожними подіями на Львівщині, де ситуація навколо роботи ТЦК та поліції переросла у відкритий конфлікт. Я бачу, скільки емоцій це викликає, скільки болю та незгоди в коментарях. Я розумію кожного з вас: ми всі живі люди, і коли ми бачимо дії, які здаються нам несправедливими чи порушенням прав, наша перша реакція — це гнів і прагнення захиститися. ⚖️
​Але я дуже прошу вас: давайте зараз на мить зупинимося і зробимо глибокий вдих. Давайте подивимося на цю ситуацію не через призму миттєвих емоцій, а через призму виживання нашої держави.
​Ви повинні розуміти одну дуже просту, але страшну річ: наш ворог, який веде криваву війну проти нас, тільки й чекає на такий розвиток подій. Щойно відео про "бунти в Україні" розлетяться світовими медіа, це буде потужним ударом по нашій репутації та нашій єдності. Розкол всередині — це те, на що працює російська пропаганда. Для Путіна кожен наш внутрішній конфлікт — це перемога, це стратегічний бонус, який він використає, щоб послабити нашу підтримку від світу і нашу обороноздатність. 🇺🇦
​Коли ми йдемо на поводу у таких емоцій, ми самі створюємо тріщини в нашому фундаменті. І в ситуації, коли держава бореться за існування, будь-яка дестабілізація — це удар у спину нашим захисникам на фронті.
​Я закликаю кожного з вас: зберігайте холодний розум. Емоції — це те, що ворог використовує проти нас як зброю. Не ставайте інструментом у чужих руках. Будьте мудрими, шукайте відповіді в законі, а не у вуличних заворушеннях.
​Я розумію, що багато хто з нас має претензії, адже справді траплялися непоодинокі випадки, коли і представники ТЦК, і поліція самі порушували законні процедури. Це складне питання, де є і "за", і "проти", і де неможливо все оцінювати чорно-біло. Але навіть попри ці порушення, нам важливо не допустити загального хаосу, бо від цього програємо тільки ми всі.
​Пам'ятайте, хто наш справжній ворог, і не дайте йому можливості тішитися нашими чварами. Наша єдність — це єдине, що нас рятує. Давайте вистоїмо, збережемо спокій і не дамо ворогу жодного шансу розколоти нас зсередини. Слава Україні! 🇺🇦💪»

ТУТ СМЕРТЬ БАЙДУЖІСТЮ ПИСАЛАСЬ. ВИШНЕВЕ

Не фронт – подвір'я, клумби і сади,
Де радість й сміх учора ще лунали.
Сьогодні – кров... і чорнії сліди,
Де орки смерть байдужістю писали.

Згасали сві́чі тут людських життів
Під купами розбитих всіх будинків,
Бо згарище ординець заповів,
З людьми став ворог знов до поєдинку.

Застигли вікна вибитих осель,
Немовби очі, що не бачать світу.
Лиш вітер носить чорний біль пустель
І запах смерті, димом оповитий.

Ні крику вже... Лиш моторошна мить,
Що серце рве на тисячі уламків.
Душа жива у пам'яті кричить,
Схилившись над холодним тілом ранку.

Не стало мрій... Не стало майбуття...
Земля приймає тих, хто жить хотіли.
І кожне тут загашене життя
Волатиме тепер уже з могили.

Проклятий ворог знову сіє смерть,
Не знаючи ні жа́лю, ні спокути.
Його єдина сатанинська твердь –
Вбивать, палити, нищити й забути.

І знов мовчить весь закордонний світ,
Немов не чує крику України.
Нелічено у нас людських вже бід:
І горе, й смерть, й страшні такі руїни.

Тепер Вишневе – це суцільний біль,
Шматоване і знищене до кра́ю.
Лиш чорний дим і смерть, що йшла звідтіль,
Де навіть Бог від болю завмирає.

08.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

Подивилася зранку, що там синоптики кажуть?
Вразилася!
Й хуткенько почалапала ууууу город!

Якщо прогнозуються дощі й дощ, часом дощові дощі й невеликий дощ всередині великого дощу з дощу, як не подбати про збирання огірків з кабачками?

Огірків цебро визбирала!
Кабачки не встигла!:)

Бо чергова людина прибігла до нашого обійстя, води з криниці моєї придворної наколядувати!:) Сільську водонапірну башту поки що не відремонтували…

А я ж добра така!:)
Я й огірків тій людині відсипала!:)
Й яєць!:)
Й по кабачки у город загнала!:)
Якщо людині кабачки тре, нехай сама й збирає!:) Добре ж я придумала?:)

Колежанці Оленьці лаванда була тре?:)
Сама Оленька її й стригла!:)

Ще якусь кількість відвідувачів я напувала кавами, капучинами та холодним чаєм!
Теревені з ними теревенила!

Й найголовна подія дня!!!
Сьогодні спеціально навчена людина нарешті звершила таку справу!!!
Таку справу!!!
Справу, яка вже дванадцять років відкладалася!!!

Чудовий Григорій замінив уууу ямі старий водоводний лічильник на новий!!!
Який ще в 2023 році був куплений!!!

Ще й в тій же ж ямі присобачив новий кран, який спроможний перекривати подачу води за моєю адресою взагалі, а не точково!!!

Спонсором цього заходу виступала добра Наталочка!
Якби не вона, сама б я цей фінансовий розгул не подужала!!!:)
Ще й Ірина Олександрова брала участь!!!

Перевірити якість встановлення поки не вдалося!:) Бо води ж нема!:)
Та надолужимо, як зʼявиться!

Згідно прогнозу години з дванадцятої в нас йде дощ?
Поки що брешуть!:)
Але явно збирається!!!

Й грім гуркоче, й вітер дерева тіліпає, й небо хмарами затягло!
Ще й тривога з підвищеною небезпекою волають, аж захлинаються, піллллллять…

Та якось буде.
Бо не буває так, щоб було ніяк!

Все!
Пішов дощ!

❗️Валерій Залужний вважає, що заяви про поразку Росії є передчасними та не відповідають реальній ситуації


▪️На його думку, війна зайшла у фазу виснаження, де тактичні успіхи, удари по логістиці чи інфраструктурі не здатні забезпечити стратегічну перемогу жодній зі сторін.

▪️Він наголошує, що Україна не може військовим шляхом деокупувати всі окуповані території, а Росія — захопити всю Україну. Водночас Москва робить ставку на виснаження України, тоді як міжнародна підтримка Києва демонструє ознаки послаблення.

▪️Окремо Залужний критикує нинішню модель НАТО, вважаючи її пристосованою до реалій «холодної війни», а не сучасних конфліктів.

▪️На його переконання, результат війни визначатиметься не просуванням фронту, а стійкістю суспільства, економіки, технологічними можливостями та довгостроковою підтримкою союзників.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

🥗 Салат з печінкою та маринованими грибами

Інгредієнти:
печінка відварена — 500 г
цибуля — 1 шт
морква — 1 шт
мариновані грибочки — 300 г
яйця — 3 шт
майонезний соус

🔥 Приготування:
1. Печінку відварити, охолодити та натерти або нарізати соломкою. Цибулю подрібнити, моркву натерти й обсмажити до м’якості.
2. Яйця відварити та нарізати. Додати мариновані гриби, заправити майонезним соусом і добре перемішати. Дати салату настоятися в холодильнику 20–30 хвилин перед подачею.

Смачного!

https://t.me/ jmVd4LwBndRjZDYy" rel="noopener noreferrer" target="_blank">Прості Рецепти | #салати

На тлі погоди під назвою ТЕПЛЕНЬКО показилися всі, чи шо???

Кішки Пані Вишня та Квазіморда зранку влаштували у дворі бийку?
Волали не гірше сільської сирени, плювалися, шшшшипіли, пазурами тіліпали, клубком котилися???

Повертаюся від курей з порожніми ємностями, перачу їх до сарайки.
Там кішка Онука наша Снігуронька стоїть біля скрині й, даруйте, смикає срррракою й хвістом??? Як кіт мітить територію!!!
Стерилізована!!!
Як уся моя зграя!!!

Збираю себе у купку, щоб коли Ірина Олександрова вийде зі своєї келії, не відкаблучити стосовно неї чогось подібного?:))) Я про бийку?:)

Щодо погоди?
По-перше, на Полтавщині й не така щоб вже спека-спека?:)

По-друге, я ж поки памʼятаю, що я - донбасянка?
Й на Донбасі щоліта тиждень, або днів десять, траплялося +42 в тіньові.

Капець?
Але ж не капець-капець?:)
Асфальт тік в деяких місцях, авжеж.
От щоб вздибилися залізничні чи трамвайні рейки, не памʼятаю?:)
Може тому, що вкладали їх без порушень технології?:)

Синоптики кажуть, ще днів два потерпіти тре, й прийде прохолода? Зі зливами, грозами та шквалами?:)

Тре до цього всього встигнути огірки з кабачками ще раз повизбирати!

Раптом що, майте на увазі!
В мене по двом холодильникам по два трилітрових слоїки з холодним чаєм та компотом!
То загулюйте в нашому напрямку!

А я пішла щось готувати?
Поки не так вже спекотно?
Я навіть до GPT пішла?:)
За картинкою відповідною?
Як мене інструктувала Алла Ачасова, я все докладно йому замовила?:)

Він чудово впорався!:)
Врахував все, що я йому замовляла?:)

Окрім вигляду каструлі?:)))
Таку брудну я останній раз бачила трохи більше двох років тому?:) Не мною загиджену!:)
Не брешу!:) В мене такого посуду не буває!!!:)

Обід готовий.
Зграя годована.
Яйця зібрані.
Хата метена.

То вже час посунутися до канапи?
Поки вона не стрибає від йййййбнсцкблгуснявих ппппідарунків?…

ВІВЦІ БІЛЬШЕ НЕ РАХУЮТЬСЯ

Деякі образи привертають увагу миттєво, інші — починають відкриватися лише тоді, коли затримуєш на них погляд трохи довше. Спочатку сцена здається дивною, незвичною, але поступово стає зрозуміло: справа не в окремих предметах, а в тому, як вони співіснують між собою. Ми впізнаємо кожен елемент, проте не можемо так само швидко збагнути, чому вони опинилися в одному просторі. Саме ця коротка пауза між упізнаванням і розумінням, цей «внутрішній зсув», і створює головний ефект.

Ми звикли автоматично співвідносити річ із її контекстом. Достатньо змінити це середовище, щоб знайомий об'єкт перетворився на загадку. Змінюється не сам предмет, а наше сприйняття.

Найбільше уваги привертає ліжко. Ми звикли сприймати його як символ притулку, затишку, простору, де людина почувається захищеною. Тут закінчується день, починається сон, переживаються хвороби, близькість та відпочинок. Саме тому його поява просто неба здається такою невідповідною. Воно винесене на берег, позбавлене кімнати, стін, даху. Це вже не притулок, а самотній об’єкт серед стихії, що втратив свій простір і перетворився на знак відчуження.

Не менш промовистим є матрац. Його поверхня не нагадує звичний матеріал, який обіцяє опору та затишок. Вона схожа на прозору, в’язку речовину, що ще не набула остаточної форми. Цей «холодний гель» замість комфорту пропонує нестійкість. Це тонка деталь, яка майже непомітно змінює сприйняття всієї сцени: навіть у момент потенційного відпочинку ми відчуваємо хиткість і відсутність твердого ґрунту.

Навколо ліжка стоять вівці. Їхній насичений червоний колір і пласкі силуети не дають змоги сприймати їх як звичайних тварин. Вони більше нагадують знаки, умовні позначки, декорації. У культурній пам’яті вівці пов’язані з відомим ритуалом засинання — їхнім підрахунком. Ця асоціація робить їхню присутність поруч із ліжком логічною, але водночас вихолощує їхню первісну суть. Вони не допомагають перейти межу, лише підкреслюють, що знайомі символи більше не працюють.

Море й небо надмірно яскраві, майже штучні. Це не природа, а фон, подібний до комп'ютерної гри. Це простір передсоння, де ми ще не спимо, але вже створюємо візуальний ряд, щоб провалитися в несвідоме. І саме ці створені образи постають картонними, позбавленими будь-якої практичної дії. Ритуали засинання більше не ведуть далі — вони лише позначають межу, на якій ми застрягли.

Композиція не пропонує готової історії та не нав’язує єдиного тлумачення. Вона лише трохи зміщує звичний порядок речей, і цього достатньо, щоб ми на мить перестали дивитися на світ автоматично. Саме в цій паузі між упізнаванням і розумінням, імовірно, й ховається одна з найважливіших функцій мистецтва: воно існує не для того, щоб дати відповідь, а щоб оголити запитання, яке раніше навіть не спадало на думку.

— Voss Ekobi

ЖЕМАВЮ

Крізь темні портали мандрує свідомість,
Стираються назви, міняються знаки,
Шукає майбутнє нове, невідоме...

Забулася раптом колишня ознака,
Дарує програма чужі таємниці,
Для тіла лишивши холодну атаку.

Таке уві сні може навіть насниться:
Спадають кайдани залізного плину,
Очищення прагнуть закриті зіниці.

Тут цифри ламають майбутні хвилини,
Оновлена сутність виходить на волю,
Минаючи давню, зів'ялу стежину.

Старі алгоритми напружують вольти,
Новація творить системні канони,
Позбавивши розум тривалого болю.

Закони стирають зачовганий нонсенс,
Крізь обриси дати, крізь пройдені миті
Зникають назавжди старі заборони.

Минулі події майбутнім розмиті.

Мирослав Манюк
29.06.2026

СКЛЯНІ ТІНІ

Тьмяні кордони зростали навколо,

Тіні ховали розбиті останки,

Втома збирала і спеку, і холод.

Довгі проходи вели до світання,

Душі шукали загублені двері,

Долі сплітали повітря з метаном.

Темні питання були на поверхні,

Люди шукали загублені траси,

Думи вкривались димами відверто.

Сховані кроки лишалися разом,

Страх відступав перед новим порогом,

Сили зростали у різних контрастах.

Вічні дороги ставали уроком,

Зламані межі відкрили щось друге,

Віра зростала доволі високо.

Плинні хвилини зміняли наругу,

Серце знаходило власну свободу,

Світло пробило надію на дружність.

Справжня надія змінила природність,

Слід залишився у пам'яті досі,

Мрія вернула людині породу.

Вільний народ віднайшов новий доступ.

Мирослав Манюк

23.06.2026