Кисляк розлила. Двічи.

Борошном затрусила всю кухню.

Серветки, ложки, виделку на підлогу впускала. Не по одному разу.

Мʼясо на плиті ссссссспплила ккккхххяммм!!!
Разом із жаровнею!!!
За довжину однієї моєї цигарки сссспалила!!!
Якісно!!!

Хата вся в диму!!!
Меню терміново помінялося!:)
Замість ухххйканої печені зварений рис та насмажені нагетци! (Не спалені!)

Я ще й хлібопічку на якомусь невідомому мені режимі запустила???
Й що воно там напечеться, хезе???

Залишилося хлібопічне відерце запхати до духовки й також спалити?:)

Чи піти вже та лягти?
Так від мене шкоди буде менше???:)

РЙ.
Тривоги нескінченні…

А нам своє робить…

Зграю нагодувала.
Яйця й горіхи повизбирала.
До квіточок зганяла.
Хату прибрала.
Холодильник від недоїдків звільнила.
Купу посуду перемила.
Складові для хліба в хлібопічку завантажила.
Мʼясо на печеню смажиться.
Картоплю для печені зараз чиститиму.

Помідори, моркви, буряки сидять собі в городі на дупі рівно!:)
Й нехай собі поки що сидять!:)
Не до них мені!:)

ПІСЛЯ МОЛИТВИ

темний коридор
звузив простір
до квадрату як квиток
просто
без сигналів
під уступом
був аналог
ніби то холодний вузол
злитку
«Дай удержатися, Отче».
після дня молитви
зовні форма ночі
тут лишилась певною
жодного сигналу
жоден відгук не був впевненим
тільки пальці там, де був аналіз,
перестали рахувати
ці хвилини
чай завмер, зробився ватним
біля недоторканого хліба без скоринки
крізь вікно
виник світлий контур
тільки вироку дзвінок
не ставав яснішим за законність
далі виник на екрані
стислий знак значної фрази:
«Я живий та маю рани
скоро будем знову разом».
страх тоді утратив право
визначати крок кривавий

Мирослав Манюк
27.09.2026

🔆 До Римлян 12:12

Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших.

Бляха, треба за хлібом та помідорами до Харкова зганяти😅

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Вінчання - форма церковного шлюбу, яка запроваджувалася Синодом протягом ХVІІ-ХVIII ст. На перших етапах цього процесу вінчання негативно сприймалося населенням України, оскільки суперечило народним весільним обрядам.

Повінчані молоді нерідко жили нарізно, аж поки не справлять традиційне весілля.

Але перед тим як іти до церкви, молоді просили в батьків благословення, і ця церемонія проводилася з хлібом-сіллю. На Гуцульщині обряд вінчання зветься прощею: молодий і молода тричі обходять довкола столу й просять батьків пробачити за все, чим завинили перед ними. Ідучи до церкви, молода нерідко клала собі за пазуху залізний ключ або окраєць хліба. Виходячи з церкви, молоді з'їдали хліб, щоб жилося не вбого. Під час вінчання дружки тримали на правому плечі молодого хлібину зі свічкою, а над лівим плечем молодої перемітку. Це також елемент обрядовості, які дещо «заземляли» духовний церемоніал. Водночас церковне вінчання збагачувало традиційне народне весілля ідеєю освячення шлюбу, закріплюючи цінності сімейного життя.

З відривного календаря "Криниченька" за 23 вересня

Регулятор рівня Бог: голова ДРС Кучер примудрявся займати дві «хлібні» державні посади одночасно

Будучи головою Державної регуляторної служби, Олексій Кучер рік був представником держави у наглядовій раді ДП «Ліси України», і навіть цю раду очолював — попри те, що таке суміщення суперечить статті 120 Конституції та антикорупційному законодавству.

За цей час «Ліси України» виплатили членам Наглядової ради мільйонні премії та надбавки за сумлінну роботу. А пішов він з посади тільки після того, як про суміщення дізналися ЗМІ.

Це вже не перший скандал навкруги Кучера: раніше НАЗК знайшло у нього біткоїнів на суму 13,1 млн грн, і він не зміг пояснити, звідки вони у нього взялися. Агентство заявило про недостовірні відомості в декларації та вимагало службового розслідування, але вгадайте що? Правильно. Жодної відповідальності він так і не поніс.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

Семена (1 вересня). Початок справжньої осені. Увечері по хатах запалювали посвіт, вогонь якого мав горіти до Великодня. Традиційно цей обряд, особливо на Поліссі, проходив вельми врочисто й святково. Звідси й приказка: «На Семена любив мед-пиво пити - не лінуйся й робити». Крім того, кожен майстер намагався «засидіти вечір» - розпочати при посвіті роботу. Хлібороби вважали за святий обов'язок обсіятися озиминою. «Як посієш мене на Семена, - казало жито, - то все будеш мати із мене, а як посієш на Покрові, то будеш виводити по корові». Як стверджує повір'я, на Семена начебто чорти «міряють міркою горобців і беруть із них данину по чверті; ті, що в мірці, - лишаються їм, а котрі зверху - відпускаються на волю». Тому, мовляв, так мало їх стає біля людських жител. За цим днем також прогнозували, якою буде осінь. На Семена ясно - осінь буде погожою й теплою.

З відривного календаря "Криниченька" за 1 вересня

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Сало. Після забою свині його знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо - підчеревину. Потім різали на квадрати (25-40 см) із надрізами зверху, щедро солили й складали в дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували в полотняних торбах у коморі (узимку - на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.

Його їли на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало проварювали й споживали на сніданок або вечерю до картоплі чи каші. Ним засмажували або затовкували рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. На салі смажили яєчню. Шкварки надавали неповторного смаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут: «Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні надзвичайно популярне.

З відривного календаря "Криниченька" за 27 серпня

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Сало. Після забою свині його знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо - підчеревину. Потім різали на квадрати (25-40 см) із надрізами зверху, щедро солили й складали в дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували в полотняних торбах у коморі (узимку - на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.

Його їли на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало проварювали й споживали на сніданок або вечерю до картоплі чи каші. Ним засмажували або затовкували рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. На салі смажили яєчню. Шкварки надавали неповторного смаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут: «Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні надзвичайно популярне.

З відривного календаря "Криниченька" за 27 серпня

НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Яке ж минуле українського прапора? Історики свідчать, що в 1410 р. в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев. Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних українських земель, на знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацькому одязі. Такі історичні факти.

А якщо подивитися на наш прапор із іншого боку? Краю-країні, де зародилася хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани й мирне блакитне небо над ними, синя дніпровська або морська хвиля й жовтий пісок усе це зроду-віку складало краєвид нашої землі. Око українця завжди милували й жовті квіти горицвіту, дивини, буркуну, соняшника, і блакитні пелюстки цикорію, барвінку, волошки. Жовте - вогонь і синє - холод - два пелюстки буття, а водночас і два кінці осі, навколо якої це буття обертається.

З відривного календаря "Криниченька" за 23 серпня