🕯🪖🇺🇦На війні загинули представники українського спорту: 🕯Володимир Ющенко – майстер спорту України з боксу, призер чемпіонатів Європи. З початком повномасштабної війни без вагань став на захист України у лавах Сил оборони України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у районі Малої Токмачки. Захиснику було 36 років. 🕯Дмитро Островський («Соєр») – футболіст. Дмитро продовжив шлях батька і став на оборону країни у 18 років навесні 2023 року, відклавши навчання та цивільне життя. Служив піхотинцем-штурмовиком у підрозділі бригади «Азов», воював на Запорізькому напрямку, під Кремінною та в Серебрянському лісі. За час служби неодноразово був поранений, але щоразу повертався до побратимів. Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років. 🕯Сергій Шумілов – борець греко-римського стилю, кандидат у майстри спорту, чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних змагань. На початку 2022 року він змінив борцівське трико на військову форму. Загинув 4 січня 2026 року, боронячи незалежність України. Йому був 31 рік. 🕯Вадим Маринич – пауерліфтер, тренер, організатор змагань, засновник національно-патріотичного турніру «Залізна Нація» у Миколаєві. З початком повномасштабної війни став до лав оборонців, згодом служив у бойовому підрозділі бригади «Азов». Брав участь у боях на Луганщині, тримав оборону під Кремінною, був поранений, але повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання. 🕯Едуард Петрик – футзаліст, колишній гравець клубу «Кардинал-Рівне», виступав за низку команд Рівненщини. У травні 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером. Загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 37 років. 🕯Віталій Масло – дитячий гандбольний тренер, багаторічний наставник київської ДЮСШ №17 та співзасновник гандбольного відділення ДЮСШ «Борщагівець». З початку повномасштабної війни став на захист України. Отримав поранення під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу. Після місяця боротьби за життя та кількох операцій помер 13 січня у запорізькому госпіталі. Йому був 51 рік. Світла пам’ять!💔🇺🇦 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦

За роки війни Порошенко за рівнем недовіри наздогнав Бойка та Арестовича, названи причини – ЗМІ.  Як повідомляє УНІАН, Порошенко, Арестович та Бойко увійшли в ТОП-політиків, яких ненавидять українці. Бойка та Арестовича не люблять за «русский мір» та антиукраїнську позицію. Водночас нелюбов до Петра Порошенка, за оцінками експерта, має тривалий системний характер. Його ненавидять 77% українців. У матеріалі окреслено ТОП-5 причин зневіри суспільства у Порошенку: Війна і торгівля: ще з 2014 року, коли українці масово гинули на фронті, Порошенко як президент публічно тиснув руки путіну, нагороджував загиблих героїв посмертно й водночас продовжував бізнес із росією. Лондон – рідний дім: Україна для нього  - лише джерело доходів, тоді як справжній центр життя родини давно у Великобританії: там діти, онуки, безпека, тепло і захист. Підозра у держзраді: Порошенка звинувачують у держзраді через сприяння перебуванню ЧФ РФ у Криму, зв’язках зі Свинарчуками й Медведчуком, торгівлі вугіллям з ОРДЛО та рф, а також просуванні інтересів РПЦ. Гроші на війні: Порошенко заробляє на війні через свій банк, військові облігації та прокручуванні донатів українців. Сьогодні він - найбагатший політик та лідер найзаможнішої фракції в Європі. Піар замість допомоги: військові, скаржаться, що місяцями чекають на дрони, зібрані за донати, поки Порошенко повертається з-за кордону, щоб особисто зняти чергове пафосне відео. Це неповний перелік причин, які, за даними видання, сформували різко негативне ставлення до Петра Порошенка серед частини суспільства, що колись його підтримала. За рівнем антипатії він поступається лише путіну. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Московитські воєнблогери провели аналіз щодо призначення Федорова міністром оборони України і явно почали здогадуватись, що озвучена амбітна мета зі знищення щомісяця по 50 тисяч росіян не така вже і нереалістична, а це значить, що на фронті для них можуть початись великі проблеми. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Сьогодні зловив прикол й зайшов в 3,14дарський чат ТГгрупи "Смерш Бердянськ" з цими фото. Такої кількості поносу й сокир в мою спину не летіло ще ніколи! Навіть коли я прийшов в 2015 році у відпустку з фронту з шевроном ДУКа! 🤣🤣 А так там все як завжди - одна гойда! 🤣🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse

Віддав життя за Україну: на фронті загинув військовий із Київщини Роман Кравченко #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=47157

🚀 Захисту стане більше: Україна замовила 18 сучасних систем ППО IRIS‑T для фронту, — РБК Україна вже експлуатує дев’ять вогневих установок IRIS‑T, і додаткове замовлення допоможе краще захистити критично важливі об’єкти та території на фронті.

У Житомирі вшанували пам’ять єврейського героя — захисника України Максима-Вольфа Булигіна: у ліцеї «Ор Авнер» відкрили меморіальну дошку «Світла пам’ять Максиму Булигіну. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо. Барух Даян а-Емет — Благословенний Праведний Суддя», — Федерація єврейських громад України. 20 січня у Житомирі в приватному ліцеї «Ор Авнер», де навчався Максим-Вольф Булигін, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки. Він загинув 10 червня 2024 року, захищаючи Україну на фронті. У заході взяли участь батьки, рідні, учні, педагоги та представники єврейської громади. Цього дня згадували не лише військову службу Максима, а й його людський шлях — випускника школи, добровольця, «українського єврея», який зробив свідомий вибір. Максим Булигін народився і виріс у Житомирі. Він мав громадянство України і був «українським євреєм» — саме так ця інформація зазначена в українській Вікіпедії. Він був єдиною дитиною в родині, відвідував єврейський дитячий садок, а згодом закінчив хабадський ліцей «Ор Авнер», де протягом 25 років учителькою працювала його бабуся. Бабуся Максима, Тетяна Липінська, згадувала про нього просто і дуже по-людськи: «Він називав себе “бабусиним хлопчиком”». За рік до загибелі у Максима з’явилася кохана, вони призначили весілля на кінець червня. Захисник узгодив відпустку, але за два тижні до омріяного дня загинув. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, Максим отримав повістку і одразу став на захист рідної України. Він воював у складі різних підрозділів. У 2024 році Максима перевели до іншого батальйону. Він сам запропонував стати оператором БПЛА, опанував цю спеціальність і вирушив на своє перше бойове завдання — з якого вже не повернувся. Оператор БПЛА Максим-Вольф Булигін героїчно загинув 10 червня 2024 року в селі Роботине Запорізької області, коли російські окупанти скинули вибухівку на його позицію. 25 червня 2024 року після традиційної юдейської церемонії прощання біля синагоги в Житомирі, яку провів рабин Шломо Вільгельм, Максима Булигіна поховали на Смолянському міському військовому кладовищі. За особисту мужність, проявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Максим Булигін був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — Указом Президента України від 27 листопада 2024 року № 787. 20 червня про загибель Максима Булигіна на своїй сторінці у Facebook написав Головний рабин Києва та України Моше Асман. Тим самим Указом Президента № 787 таку ж нагороду — орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — отримав і син самого рабина Моше Асмана, Матитьягу Самборський. Відкриття меморіальної дошки у Житомирі має значення не лише як локальна подія. Це частина ширшого процесу збереження пам’яті про загиблих захисників України — незалежно від їхнього походження, віросповідання чи національної належності. Історія Максима Булигіна спростовує пропагандистські міфи про нібито «відстороненість» національних меншин від захисту України. Єврейська громада країни з перших днів війни бере участь в обороні — на фронті, у волонтерстві та гуманітарній допомозі. Меморіальна дошка на стінах школи — це нагадування про конкретне життя і конкретну втрату. Про людину, яка могла жити звичайним життям, але стала на захист своєї країни. Як ви вважаєте, чи мають і в Ізраїлі пам’ятати та говорити про героїв свого народу, які загинули, захищаючи Україну? 👉 Повний матеріал — за посиланням: https://nikk.agency/uk/u-zhitomiri-vshanuvali-pamyat-ievrejskogo/ НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Болюча втрата: на фронті загинув військовий із Київщини Андрій Данілов #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=47151

#історія #музика The Rolling Stones: Архітектори рок-н-рольного бунту та вічної молодості. ​Якщо в музиці й існує символ непохитності, то це чотири зазубрені літери та знаменитий логотип із язиком. The Rolling Stones — це не просто гурт, це стихія, яка пронеслася крізь шість десятиліть, перетворивши сирий брудний блюз на найпотужнішу стадіонну машину в історії. 🎸 ​Початок: Антиподи The Beatles ​На початку 60-х, коли "четвірка з Ліверпуля" підкорювала світ у чистих костюмах та з ідеальними зачісками, "Стоунз" з'явилися як їхня повна протилежність. Менеджер Ендрю Луг Олдем навмисно створив образ "поганих хлопців". Якщо батьки хотіли, щоб їхні сини були схожі на Пола Маккартні, то The Rolling Stones були тими, з ким вони забороняли своїм донькам ходити на побачення. ​Мік Джаггер та Кіт Річардс, друзі дитинства, які випадково зустрілися на залізничній платформі з платівками Чака Беррі та Мадді Вотерса, принесли в британську поп-музику небезпеку, сексуальність та первісний драйв американського блюзу. ​Золота епоха: Від світової слави до вигнання ​Період з 1968 по 1972 роки вважається вершиною їхньої творчості. Саме тоді вийшла "велика четвірка" альбомів, які змінили рок назавжди: ​Beggars Banquet ​Let It Bleed ​Sticky Fingers ​Exile on Main St. ​Це був час, коли гурт балансував на межі геніальності та самознищення. Пісні на кшталт "Sympathy for the Devil" та "Gimme Shelter" стали саундтреком до соціальних потрясінь кінця 60-х: війни у В'єтнамі, розпаду ілюзій хіпі та загального відчуття тривоги. ​Секрет довголіття: Культурний код ​Чому вони досі збирають стадіони, коли їхнім учасникам вже за 80? Відповідь криється у двох речах: ​Гітарне взаєморозуміння: Кіт Річардс створив унікальний стиль гри (використовуючи відкритий стрій Open G), який став фундаментом "брудного" року. ​Незгасна енергія Джаггера: Мік Джаггер залишається одним із найкращих фронтменів в історії, чиї рухи на сцені стали легендою та предметом для наслідування. ​Навіть після смерті незамінного барабанщика Чарлі Воттса у 2021 році, гурт не зупинився. Їхній останній альбом Hackney Diamonds (2023) довів, що "Стоунз" досі здатні видавати свіжий, зухвалий звук, який не пахне нафталіном. ​"Рок-н-рол — це музика для ніг, а не для голови. Але якщо вона потрапляє в голову, це теж непогано." — Кіт Річардс. ​The Rolling Stones навчили світ, що старіти можна красиво, залишаючись при цьому вірним своєму внутрішньому бунтарю. Вони — живий доказ того, що каміння, яке котиться, справді не обростає мохом. https://youtu.be/peYy53RP9KY?si=V7sdTBuVgDK9vFpI

#історія #факт Тиша перед бурею. У вересні 1914 року, коли німецька армія фон Клюка вже відчувала запах паризьких каштанів, доля Франції залежала від швидкості передачі інформації. У містечку Сезанн, через яке проходила лінія фронту, на поштовій станції залишилася Дезире Паппе — звичайна поштова працівниця. Поки всі цивільні тікали на південь, вона замкнулася в операційній залі. Коли німці увійшли в місто, вони першим ділом захопили вузли зв’язку. Проте Дезире встигла вивести з ладу основний апарат, зберігши при собі портативний пристрій та підключившись до таємної лінії, про яку не знали окупанти. 🏚️ Шпигунство під страхом смерті Протягом кількох днів, перебуваючи в окупованому місті, Дезире Паппе спостерігала за пересуванням німецьких колон з вікна свого горища. Вона рахувала гармати, полки та напрямки руху. Щоночі, коли місто затихало, вона виходила в ефір. Її донесення йшли прямо до штабу генерала Галлієні. Саме завдяки її точним даним про «оголений фланг» 1-ї німецької армії, французьке командування наважилося на відчайдушний контрудар, відомий як «Диво на Марні». Вона передавала інформацію навіть тоді, коли німецький патруль виламав двері пошти. Дезире встигла сховати апарат у димоході та видала себе за прибиральницю, що залишилася доглядати за приміщенням. 🏅 Скромність після грози Коли французькі війська відбили Сезанн, офіцери були вражені: критично важлива інформація надходила не від кадрових розвідників, а від молодої жінки, яка не мала жодної військової підготовки. У 1915 році вона була нагороджена Військовим хрестом (Croix de Guerre) — рідкісна відзнака для цивільної жінки того часу. Її історія — це не легенда про міфічну телефоністку, а протокольно підтверджений факт того, як одна людина з телеграфним ключем у руках може зупинити цілу армію. Дезире Паппе прожила тихе життя, рідко згадуючи про ті дні, коли її пальці на клавішах апарату карбували ритм майбутньої перемоги. 🕊️