#історія #речі ​🛂 Охоронна грамота від біблійних часів. Перша згадка про щось схоже на паспорт міститься ще в Біблії (Книга Неемії, близько 450 р. до н.е.). Служитель перського царя Артаксеркса I попросив листа, щоб безпечно проїхати через сусідні землі. Тобто паспорт спочатку був не «дозволом виїхати», а проханням царя «не бити того, хто це несе». ​🏛️ "Passé Port" — Пройти через порт Сама назва, за однією з версій, походить від французького passe port (пройти через порт) або passe porte (пройти через ворота). У Середньовіччі це була просто довідка, що ви не розносите чуму і не є шпигуном. Що цікаво, фотографій тоді не було, тому в паспорті писали щось на кшталт: «Ніс середній, очі сірі, обличчя звичайне». Під такий опис підходив кожен другий мешканець Європи, що неабияк допомагало справжнім шпигунам. ​📸 Золота доба без віз Наприкінці XIX століття світ був настільки відкритим, що паспорти майже зникли. Ви могли сісти на поїзд у Парижі й вийти в Константинополі, не показуючи жодного папірця. Все змінилося з Першою світовою війною. Параноя, страх іноземних агентів і необхідність контролювати мобілізацію змусили уряди повернути документи. Саме тоді, у 1914 році, з’явилися перші фотокартки. На них дозволялося бути з собакою, родиною або курити люльку — головне, щоб обличчя було видно. ​🌍 Сьогодні: Сила кольору та чіпа Зараз паспорт — це ієрархія. Світ ділиться на тих, чий паспорт відкриває всі двері (як-от Сінгапур чи Японія), і тих, кому треба збирати стос довідок заради тижневої відпустки. Колір обкладинки теж не випадковий: ​Червоний/Бордовий — зазвичай обирають країни з комуністичним минулим або члени ЄС. ​Синій — символ «Нового світу» (США, Канада) або країн Митного союзу (МЕРКОСУР). ​Зелений — більшість мусульманських країн (колір прапора Пророка). ​Чорний — рідкісний, використовується деякими африканськими країнами або Новою Зеландією (їхній національний колір). ​📜 Філософія кордону Паспорт — це парадокс. Він підтверджує вашу ідентичність, але водночас заганяє її в рамки державних стандартів. Це маленька книжечка, яка важить лише кілька грамів, але має силу зупинити вас на краю світу або відкрити шлях до нової долі.

⚠️ Олександр Смакула. Українець, без якого не було б сучасної оптики. Іноді світ користується чиїмось відкриттями щодня, але майже ніхто не знає імені цієї людини. Олександр Смакула є саме таким випадком. ✅️ Хто він був. Олександр Смакула народився на Тернопільщині. Він був фізиком і оптиком. Спокійним ученим, а не публічною фігурою. Його не цікавила слава. Його цікавило, чому світло поводиться саме так. ✅️ Просте відкриття з великим ефектом. У 1930-х роках Смакула працював у Німеччині, в компанії Carl Zeiss. Саме там він зробив відкриття, яке сьогодні здається буденним. Він придумав антиблікове покриття для лінз. Якщо просто, це спеціальний шар, який зменшує відбивання світла від скла. До цього зображення були тьмяні, багато світла губилося та оптика працювала гірше, ніж могла. Після цього все змінилося. ✅️ Чому це важливо насправді? Завдяки відкриттю Смакули об’єктиви стали чіткішими, камери почали давати кращу картинку, телескопи побачили далі, а прилади стали точнішими. Без цього не працювала б сучасна фотографія, кінокамери, наукова оптика, а згодом і супутники. Це не гучна фраза, а технічний факт. ✅️ Чому про нього мало говорять? Після війни Смакула емігрував до США. Там він працював у науці, викладав, досліджував. Але не займався самопросуванням, не писав мемуарів та не був публічною людиною. Його відкриття стали частиною технологій. І ім’я поступово відійшло на другий план. ✅️ Коли винахід стає невидимим. Сьогодні антиблікове покриття є всюди. У камерах, телефонах, супутниках та наукових приладах. Ми його не помічаємо. Бо воно просто працює. Але за цим "просто" стоїть конкретна людина. Українець. Учений. Без гучних слів. І це мабуть, найчесніша форма спадщини.

19-річний сирота із Запорізької області отримав тюремний строк за коментарі в соцмережі by Олена Ахінько 18/01/2026 19-летний сирота из Запорожской области получил тюремный срок за комментарии в соцсети Жителя окупованого села визнали винним у закликах до тероризму та екстремізму Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив 19-річного жителя окупованої Запорізької області Віталія Трофимчука до 5 років та 6 місяців колонії загального режиму, пише «Медиазона». Його визнали винним у закликах до тероризму та екстремізму через коментарі в телеграмі. У судовому процесі юнак брав участь по відеоконференцзв’язку з СІЗО в Донецьку. У справі Трофимчука два епізоди. У жовтні 2024 року в телеграм-каналі «Енергодар сьогодні» з’явився пост українською мовою: «Перший пункт “Плану перемоги” – Україна в НАТО – Зеленський». Адміністратори запропонували підписникам поміркувати, яким може бути другий пункт. У відповідь Трофимчук написав: «Спалити або підірвати всю Росію». У обговоренні, що зав’язалося під постом, він написав: «Поки буде Росія, буде і війна, а плешиве чмо Путя буде говорити, що на те є причина», «Я три роки живу під окупацією і бачу, як і що русня робить». Силовики визнали ці висловлювання закликами до тероризму. Окремий епізод справи пов’язаний з коментарем «Розстріляти» під фотографією підлітків з російським прапором в чаті з кількома десятками учасників – це також визнали закликом до екстремізму. У суді Трофимчук заявив, що писав коментарі на емоціях і не замислювався про можливі наслідки. Він пояснив свій стан тим, що протягом тривалого часу бачив відео з вбивствами полонених і ударами по мирних містах. Віталій Трофимчук рано втратив батьків, жив з бабусею і дядьком в селі Велика Білозерка Запорізької області і отримував пенсію по інвалідності.

#історія #речі Голоси з порожнечі: Як магнітна стрічка навчила світ брехати та творити. ​Наприкінці тридцятих років минулого століття світ усе ще борсався у недосконалості грамплатівок та крихких воскових валиків. Радіоефір був диктатурою моменту: помилка диктора ставала надбанням мільйонів миттєво, а музика жила лише доти, доки вібратор голки торкався шелаку. Але в надрах лабораторій нацистської німеччини, а конкретно в інженерних цехах компанії AEG, визрівала технологія, що мала назавжди змінити наші стосунки з часом. ​Магнітофон К1 був не просто технічною новинкою. Це був перший крок до деконструкції реальності. До його появи звук був лінійним, як саме життя. Винахід магнітної стрічки дозволив розрізати час ножицями та склеювати його заново. Раптом виявилося, що промову політика можна відредагувати, прибравши задишку чи невпевненість, а симфонію — зібрати з десятка різних дублів, створивши ілюзію ідеального виконання, якого насправді ніколи не існувало в просторі та часі. 🎻 ​Коли союзники увійшли до москви та берліна, вони з подивом виявили, що радіопередачі, які вони вважали прямими ефірами, були всього лише майстерними монтажами. Для радянської імперії, де викривлення правди було державною релігією, ця технологія стала справжнім подарунком. Мало що так тішило кабінетних цензорів у росії, як можливість фізично вирізати «неблагонадійну» людину не лише з фотографії, а й зі звукового ландшафту епохи. ​Проте справжня революція відбулася, коли стрічка потрапила до рук тих, хто хотів не контролювати, а створювати. Без німецьких трофеїв, вивезених американцями, ми б не почули авангардних експериментів П’єра Шейффера чи психоделічних лабіринтів The Beatles. "Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band" — це фактично пам’ятник монтажному столу. Музика перестала бути фіксацією виступу; вона стала маніпуляцією з магнітними частинками оксиду заліза. ​Технологія, створена для пропаганди та ідеальної фіксації голосу фюрера, парадоксальним чином подарувала нам свободу звукового сюрреалізму. Ми навчилися уповільнювати час, запускати його задом наперед і нашаровувати реальності одна на одну. Іронічно, що інструмент, покликаний законсервувати порядок, у результаті породив хаос рок-н-ролу та свободу електронного шуму. 🎻 ​Людство отримало можливість зберігати свої голоси після смерті, але разом з цим втратило віру в автентичність почутого. Тепер, коли ми живемо в епоху цифрових копій, варто пам'ятати, що все почалося з тонкої коричневої смужки, яка вперше дозволила нам сказати часу: «Стій, я хочу переписати цей момент».

#історія #постаті Сьюзен Зонтаґ: Свідомість як пристрасть та інтелектуальний рок-н-рол. ​16 січня 1933 року народилася жінка, яку називали «останнім інтелектуалом» та «темною леді американської культури» — Сьюзен Зонтаґ. Вона не просто писала есеї; вона розтинала реальність, виймаючи на світло те, про що інші боялися навіть думати. 🧠🖋️ ​Зонтаґ була втіленням стилю — як у думках, так і в житті. Її впізнаване сиве пасмо у чорному волоссі стало таким же символом інтелектуальної свободи, як і її тексти про фотографію, хвороби та естетику кемпу. ​Чому її ідеї досі «кусаються»: ​«Про фотографію»: Сьюзен була однією з перших, хто зрозумів: камера — це не лише інструмент фіксації, а й спосіб привласнення та навіть агресії. Вона навчила світ розуміти, як знімки маніпулюють нашими емоціями. 📸👁️ ​Проти метафор: Коли їй діагностували рак, вона написала книгу «Хвороба як метафора». Зонтаґ люто виступала проти того, щоб хвору людину наділяли почуттям провини чи робили з хвороби «карму». Для неї хвороба була просто хворобою, яку треба лікувати, а не романтизувати. ​Погляд на війну: Вона ніколи не була «диванним теоретиком». У 1993 році, під час облоги Сараєва, вона поїхала до міста, щоб поставити там п’єсу «Чекаючи на Ґодо» під обстрілами. Це був її спосіб довести, що культура — це теж опір. 🎭🛡️ ​Зонтаґ терпіти не могла спрощень. Вона вважала, що бути інтелектуалом — це значить бути постійно невдоволеним очевидними відповідями. Вона обожнювала високе мистецтво і водночас могла годинами аналізувати поп-культуру, стираючи межі між «елітарним» та «вульгарним». ​Її життя було марафоном пізнання. «Я не була всюди, але це в моєму списку», — казала вона. Сьюзен Зонтаґ залишила нам у спадок не готові рецепти щастя, а гострий інструментарій для того, щоб не дати своїм мізкам заіржавіти в епоху масового споживання. 📚✨

Сергій Флеш На Алі можна купити за 150 гривень ось такий блок автономного живлення. У нього вставляються два акумулятори типу 18560. Зверніть увагу, що блоки є з виходом на 5 вольт, на 9 вольт і на 12 вольт. А на вхід треба подати 5 вольт або живлення через роз'єм Type C. Що ще треба знати. 1. Струм заряду близько 0,8 А, тому два АКБ будуть заряджатися 7-8 годин "до повного". 2. Вихід живлення 12 вольт 1,2 А 9 вольт 1,6 А 5 вольт 3 А 3. При максимальному струмі, зазначеному вище, АКБ буде тримати до 2 годин. Де можна застосувати? Живлення роутерів, оптоволоконних конвертерів інтернету, сигналізацій на основі мобільного зв'язку тощо. Сфотографував Вам варіант підключення для роутера. https://www.aliexpress.com/item/1005007183936785.html https://t.me/Ukraineaboveallelse

☕️ Добрий ранок! Сьогодні 7 січня, саме цього дня у 1839 році офіційно оголосили про відкриття фотографії ➡️ Перша фотографія у світі створювалась понад 8 годин. ➡️ Слово «фотографія» означає «малювання світлом». ➡️ Найстаріше збережене фото — «Вид з вікна в Ле Гра» (1826). ➡️ Перші камери були розміром із шафу. ➡️ Кольорова фотографія існує з XIX століття, але стала масовою для споживачів у всьому світі лише у XX. ➡️ Перші фото не мали негативів. ➡️ Раніше люди на фото майже не усміхались через довгу витримку. Неможливо було тримати посмішку годинами. ➡️ Найпопулярніший фотоапарат у світі сьогодні — смартфон. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Українці повинні оновлювати фотографію в паспорті-книжечці після досягнення 25 і 45 років – в обов’язковому порядку #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=46901

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО СПОРТУ У грудні 1966-го студентка журналістики Кетрін Світцер посперечалась з тренером Арні Бріггсом, який заперечував, що жінки здатні пробігти марафон. Правила Любительської Спілки Атлетів, забороняли жінкам змагатися на дистанціях понад 1,5 милі, але в регламенті Бостонського марафону стать не згадувалася. Отже, Світцер сплатила $3, зареєструвалася як K.V. Switzer та отримала стартовий номер 261. 19 квітня 1967 року в холод і сніг разом із тренером та бойфрендом Томом Міллером вона стартувала серед 741 учасника. На 4-й милі Джок Семпл, менеджер забігу, помітив жінку з номером, вискочив із авто преси, схопив Світцер за плече, з криком «Забирайся геть з мого забігу і віддай номер!». Бріггс захистив дівчину, але Семпл його збив; Міллер штовхнув Семпла на землю. Фотографи зафіксували інцидент. Світцер фінішувала за 4 години 20 хвилин, попри пухирі та кров, ставши першою жінкою, що офіційно пробігла марафон. Лише у 1972 році після сильного тиску Бостонський марафон офіційно допустив жінок, а на Олімпіаді - з 1984 року. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

😳«Будеш багато вий*буватися – отримаєш піз*и»: обстановка на офіційній сторінці Білого дому. Там опублікували чорно-білу фотографію Трампа з текстом «FAFO» – Fuck Around, Find Out. Як ці політичні рішення змінять наше майбутнє? https://t.me/Ukraineaboveallelse