#виставки Колективна виставка “Тривога”. Voloshyn Gallery представили реконструкцію виставки “Тривога” – ймовірно, першої виставки, створеної під час повномасштабної війни в Україні. Куратор – Нікіта Кадан. Художники: Влада Ралко, Леся Хоменко, Микола Рідний, Олексій Сай, Нікіта Кадан, Євгенія Бєлорусець, Давид Бурлюк, Константин-Вадим Ігнатов, Олег Голосій. Наприкінці лютого — у березні 2022 року галерея слугувала бомбосховищем для художниць, художників та їхніх родин. А в перший тиждень березня Нікіта Кадан почав розставляти навколо свого матраца роботи зі сховища галереї: твори Давида Бурлюка, Олега Голосія, Влади Ралко, Костянтина-Вадима Ігнатова, Лесі Хоменко, Олексія Сая, Миколи Рідного та власні. Так утворилася виставка, що отримала максимально очевидну назву — "Тривога". Виставка триватиме до 27 квітня за адресою м. Київ, вул. Терещенківська 13. Вхід вільний

Для західних політиків створили годинник, який підключається до системи оповіщення про небезпеку у повітрі України. Він вмикається кожен раз, коли у якомусь місті лунає тривога, а також має зображення карти, де видно, в якому саме регіоні є загроза. Сумніваюсь, що він знайде свого адресата.

#поезія А виявляється, так просто все було... А ми шукали сенс життя роками. Це сонце, мирне небо та добро. Дитячий сміх, усмішка щира мами. А зараз зрозуміти маєм шанс... Рве серце на шматки щодня тривога. Життєві цінності змінилися ураз. І лиш про мир усі благаєм Бога. А виявляється, так просто все було... А ми шукали сенс життя роками. Це спів пташок, обійми, рук тепло, Спокійний сон, смачна ранкова кава... Наталія Городчук

РЙ. Ночером гатила. Вдень одна тривога за іншою… Я? Я вгору дупою в квітниках. Дошкрррребла увесь великий! Залишився тільки півнятник за хатою. Може… Завтра? Ви там як? Цілі?

Ніч занадто кепська вдалася… «Доброзичливі» сусіди гатили по Полтаві… «Добру звістку» про припинення вогню по інфраструктурі несли на крилах ббббблядських балалайок… Чомусь ці «добрі звістки» в душі окрім ненавісті не викликали жодної емоції… Матюччя ще… Вишукане… А потім настав ранок. Так, з черговими тривогами. Так, з несамовитим виттям сирен. Так, з загрозою балістики та пурханням балалайок… Завантажуєш себе якимось обовʼязковими справами, аби тільки мозок розвантажити… Не дуже вдається… То човгаєш у квітник. Здираєш білизну з ліжечка. Вмикаєш пралку. Ганяєш чаї-кави з колежанками. Спілкуєшся в віртуальному режимі з донечками. Та впевнено буркотиш собі під ніс: - Невсеремось!!!

Коли війна стала буденністю… Як навчитися жити заново? — Що робиш? — Та… вигляд, що все добре. Як часто ми кажемо це, навіть не замислюючись? Понад три роки війни. Спочатку шок. Потім біль. Потім безсилля. А далі… просто тиша, якийсь фон за вікном, але байдужість і відчай поряд. Не тому, що легше. А тому, що психіка вирішила: «Досить». Так вона нас захищає. Закриває від болю, щоб ми не зламалися. Підвищує кортизол ,адреналін , аби вижити ,щоб страх не зламав. Але разом із болем вона закриває і наші відчуття радості, натхнення, любові. Ми ніби живемо, як на автопілоті , все по схемі, робота (дім ,буденні справи ), але більше спостерігаємо, ніж відчуваємо. Чому так відбувається? Коли реальність стає надто важкою, психіка обирає «відключення», інстинктивно вона хоче просто вижити. Ми ніби функціонуємо: працюємо, спілкуємось, сміємось. Але всередині — емоційний вакуум. Тому багато хто каже: «Я ніби дивлюсь на життя через скло». Але чи є інший вибір? Так, вибір є завжди. Навчитися жити заново. Навчитися жити у цих умовах сьогодення, у хаосі , але вчитися і знаходити свої способи саморегуляції , внутрішньої особистої стабільності . Раніше ми відкладали життя «на потім». На кращі часи. На мир. На стабільність. Будували великі , довгі плани, мрії. Але зараз приходить розуміння: жити треба не тоді, коли стане легше, стабільно і тому подібне. Не стане. Просто світ змінюється , і він вже ніколи не буде таким як колись. Наша психіка любить контроль і стабільність , бо так легше ,все зрозуміло , а у хаосі нічого незрозуміло, як будуть розгортатися далі події. З'являється тривога , птср і депресія , різні порушення нормального функціонування життя , бо всі ресурси ,енергія йде на тривогу за майбутнє , страх та агресія просто поїдають енергію життя , та ніхто незнає ,що там попереду ... Варто відпустити контроль , дозволити собі просто жити у цій миті , вчитися підлаштовуватися , дихати , відчувати життя. Жити треба зараз. Мрії реалізовувати. Любити , радіти ,навіть тому ,що сьогдні пощастило прокинутися, побачити рідних, сонце, новий день, нова можливість щось принести добре у цей світ . Багато хто сьогдні не прокинувся , а хтось живе і в важчих умовах... Це нагадує, як важливо цінувати кожну мить , кожне благо яке приходить в твоє життя, і дякувати за це. Вчитися фокусуватися на хороших моментах життя. Ресурси, що повертають до життя .Збережи. Практикуй . ✨ Почни вести щоденник подяки . Щодня знаходити в кожному дні по 3-5-10 пунктів за що я вдячний собі , за що вдячний світу, за що вдячний близьким людям , і записувати . ✨ У кожній миті є сенс. Ти п’єш каву, і її тепло розливається по тілу. Її аромат , чи звертаєш увагу на те який в неї аромат ? Вона міцна , чи ніжна ? З корицею, чи сиропом ? Ти йдеш по вулиці, і вітер ніжно торкається шкіри. Ти чуєш голос близької людини, і розумієш, що вона тут, поруч, жива. ✨ Простір для бажань — що ти хочеш? Не треба грандіозного. Просто зараз. Чашку гарячого шоколаду? Пройтись босоніж по траві? Це і є справжнє «жити». ✨ Творчість і дія — роби, що наповнює. Навіть якщо це просто записати свої думки, намалювати щось чи зробити приємність іншій людині. ✨ Відчуття — це те, що повертає до реальності. Можна тікати в думки, в плани, в екрани, в роботу. А можна навчитися бути тут і зараз. Відчувати не лише війну, а й життя, яке триває. ✨ Коли починаєш жити усвідомлено, навіть прості речі набувають глибини. Теплий хліб на сніданок стає не просто їжею, а моментом затишку. Обійми друга — не просто жестом, а нагадуванням: «Я тут, я відчуваю, я з тобою». ✨ Важливо навчитися не просто функціонувати, а жити з усіма фарбами і відтінками життя. Не лише виживати. А сміятися, плакати, творити, любити, хотіти, просто жити. Війна навчила цінувати. Вона забрала ілюзію вічного завтра. Є тільки зараз. І питання не в тому, щоб вижити. А в тому, щоб жити. Повернути собі життя — це вибір. Так, війна триває. Але і ми теж. І питання не в тому, коли це все закінчиться. А в тому, чи не забудемо ми, як відчувати і яке життя на смак. Відчуй зараз. Не відкладаючи на потім. Живи! #життяпродовжується #тутізараз #цінуймомент #усвідомленість #силавсередині #психологіяжиття #ментальнездоровя #відчувайжиття #подякажиттю #емоційнийінтелект #ресурси #життяпідчасвійни #психіка #саморегуляція #балансвсередині #відчувати #пережитивійну #тривога #усвідомленежиття #психологічнастійкість #коучинг #ментальнарівновага #психологічнадопомога #психологияличности #невідкладай #поверненнядосебе #силамоменту #внутрішнягармонія #життясмакує #психоемоційнездоровя Показати менше

#війна Три роки… Лютий 2022 затягнувся для всіх українців на 1095 днів. Саме стільки Україна протистоїть повномасштабному вторгненню, перетворюючи кожен подих на боротьбу, а кожен світанок — на символ незламності. У Дніпропетровській області за цей час повітряна тривога лунала понад 187 днів — це майже 4500 годин, коли небо гуділо від напруги. Обстрілів та ракетних ударів нарахували майже 800, але точна цифра тьмяніє перед мужністю тих, хто їх пережив і тих, хто їм протистоїть на передовій . Це не просто статистика — це пульс війни, який б’ється в унісон із серцями кожного з нас. І знаєте що? Перемога України — це не мрія, а закон природи: після найтемнішої ночі завжди сходить сонце, і ми його дочекаємося, попри все.

#психологія Ознаки, що ви залежите від чужої думки. Багато рішень ми приймаємо не тому, що хочемо, а тому, що “так треба”, “а що скажуть” або “щоб не виглядати дивно”. Залежність від чужої думки часто маскується під “здоровий глузд”, але насправді віддаляє нас від власного голосу та бажань. Ось ознаки, що вона керує вами сильніше, ніж ви думаєте: 📌 Вам важко прийняти рішення без “порад”: Ви постійно консультуєтеся з кимось, навіть у дрібницях. Якщо цього не зробити, виникає тривога, ніби власної думки недостатньо. 📌 Ви довго переживаєте, якщо хтось незадоволений вами: Навіть якщо це стороння людина чи малозначущий коментар, ви “перемотуєте” це в голові і відчуваєте провину або сором. 📌 Ви змінюєте поведінку, щоб “не вирізнятися”: Не надягаєте те, що хочете, не говорите прямо, не висловлюєте незгоди аби злитися із середовищем і не викликати реакцій. 📌 Публічні помилки — ваш жах: Ви боїтеся виглядати “дурним”, “недосвідченим”, “не таким”, навіть якщо ситуація звичайна. І це стримує від дій. 📌 Ви оцінюєте свої вчинки через призму “а як це виглядало?”: Замість внутрішнього відчуття “це було правильно”, орієнтиром стає зовнішній відгук. Бути соціальним нормально. Але коли чужа думка важливіша за власне почуття себе, ми перестаємо жити щиро.

#психологія Як відрізнити реальну інтуїцію від звичайної тривоги? Часом ми відчуваємо сильне передчуття: “Мені здається, щось піде не так” або “Я не довіряю цій людині”. Але чи це справжня інтуїція, яка попереджає нас про небезпеку, чи просто тривога, що змушує нас бачити загрозу там, де її немає? Різниця між ними важлива: інтуїція допомагає приймати правильні рішення, а тривога заважає діяти раціонально. Як навчитися розрізняти ці стани? 1️⃣ Інтуїція спокійна, тривога — нав’язлива: Інтуїтивне відчуття зазвичай приходить як коротке, чітке усвідомлення, без паніки. Тривога ж, навпаки, повторюється постійно, викликає дискомфорт і змушує вас нескінченно обмірковувати ситуацію. 2️⃣ Інтуїція з’являється миттєво, тривога наростає: Інтуїція – це миттєве відчуття, яке виникає без довгого обдумування.Тривожні думки, навпаки, формуються поступово, нарощують емоційний фон і можуть перетворитися у катастрофізацію. 3️⃣ Інтуїція базується на досвіді, тривога — на страхах: Часто інтуїція – це швидкий аналіз інформації, який ви навіть не усвідомлюєте. Тривога ж виникає через невпевненість, страх перед майбутнім або попередній негативний досвід, який не обов’язково має стосунок до реальної ситуації. 4️⃣ Інтуїція дає зрозумілі сигнали, тривога створює хаос: Інтуїтивні рішення можуть бути незрозумілими, але вони зазвичай не суперечливі. Тривожні думки часто плутаються, створюють сумніви, змушують вагатися і передумувати. Вчіться слухати себе: якщо відчуття чітке та спокійне – це може бути інтуїція, а якщо нав’язливе і хаотичне – швидше за все, це тривога.

Чергова тривога. Вже більше години як… Сссссцкйбнблдрсня… По обійстю сьогодні перший раз човгала в футболці. Тепло було. Нарешті стала, як всі!:) А не якась там особлива?:) Сьогодні й я отримала оте гидке повідомлення!:) Реакція на яке веде до злому акаунта! Відреагувала правильно!:) Відправила респондента за курсом росссссійського корабЄля!:) Ви там як? Цілі? Бережіть себе!