КОЛИ МОЛЮСЯ Я ДО БОГА Коли молюся я до Бога, Молитва тиха як зоря, То голосно, якщо тривога, Горить в мені і не згоря. Вона як полум'я любові Холодну душу зігріва, Зніма журбу тамує болі, Гріхом залишені бува. Моя молитва — то не відчай, Перед сльозою самоти, Вона мене у вічність кличе Із справ земних і суєти. Коли буваю я свавільним Чи просто гордим у житті, Вона, молитва ця, всерівно, Не дасть зійти мені з путі. Моя молитва в час осінній, Коли на скронях сивина, Жива надія на спасіння Одним одна, одним одна. Нехай звучить вона не довго, Всього два слова і не більш, Та всеодно єднає з Богом, Приносить мир душі моїй. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://youtu.be/bf7oZSce6HQ?si=C8hTfvX9IQ9j4yOY

КОЛИ МОЛЮСЯ Я ДО БОГА Коли молюся я до Бога, Молитва тиха як зоря, То голосно, якщо тривога, Горить в мені і не згоря. Вона як полум'я любові Холодну душу зігріва, Зніма журбу тамує болі, Гріхом залишені бува. Моя молитва — то не відчай, Перед сльозою самоти, Вона мене у вічність кличе Із справ земних і суєти. Коли буваю я свавільним Чи просто гордим у житті, Вона, молитва ця, всерівно, Не дасть зійти мені з путі. Моя молитва в час осінній, Коли на скронях сивина, Жива надія на спасіння Одним одна, одним одна. Нехай звучить вона не довго, Всього два слова і не більш, Та всеодно єднає з Богом, Приносить мир душі моїй. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://youtu.be/bf7oZSce6HQ?si=C8hTfvX9IQ9j4yOY

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 21. Тиша між ударами Київ. Грудень 2022 року. Офіс був теплий, але порожній. Люди роз’їхались — хто на свята, хто на фронт, хто в евакуацію. Марія сиділа за столом, дивилась на монітор, де миготіли цифри, графіки, звіти. Вона мала підписати контракт. Не архітектурний — гуманітарний. Один із партнерів запропонував використати офісні приміщення фірми як логістичний хаб для збору допомоги. Від цього контракту залежала поставка генераторів і будівельних матеріалів для мобільного госпіталю в Черкасах. Це не було частиною її професії. Але стало частиною її життя. Максим довірив їй не просто фірму — довірив потрібну і важливу справу. І вона не мала права зупинитись. Вона закрила очі. Глибоко вдихнула. І підписала. Не тому, що була готова. А тому, що мусила. — «Маріє, у вас все добре?» — запитала Олена, бухгалтерка, яка залишилась працювати попри все. — «Так. Просто... важко. Але ми тримаємось. Бо мусимо.» Олена кивнула. Всі знали, що Максим — на фронті. Але ніхто не питав. Бо знали: Марія не має відповіді. Зв’язку не було вже два тижні. Жодного повідомлення. Жодного дзвінка. Вона перевіряла телефон щогодини. І щогодини — тиша. Вдома — Аліна. Малює нову листівку. Цього разу — ялинка, і тато поруч. З крилами. Знову з крилами. — «Мамо, а тато буде на Новий рік?» — запитала вона, не відриваючи погляду від малюнка. Марія стиснула губи. — «Він буде з нами. Просто не тут. Але він — з нами.» Аліна кивнула. Вона завжди називала Максима татом. Не тому, що він був її біологічним батьком — а тому, що з перших днів став для неї справжньою опорою. Захистом. Людиною, яка тримала її за руку, коли світ валився. Діти вміють вірити в те, що дорослі вже не можуть собі дозволити. 31 грудня. Київ готується до Нового року. Але не так, як раніше. Немає феєрверків. Немає натовпів. Є — повітряна тривога. О 23:45 — перші вибухи. Над містом — дрони. Іранські «Шахеди». Один із них — з написом «З Новим роком» на корпусі. Цинічно. Болісно. ППО працює. Уламки падають на дитячий майданчик у Шевченківському районі. На автомобіль. На дах будинку. У метро «Гідропарк» — уламок ракети на колії. Рух зупинено. Люди — в укриттях. Але не всі. Марія — вдома. Свічки. Тиша. Аліна — спить. Вона не розбудила її. Хай дитина вірить, що Новий рік — це казка. О 23:59 — вона виходить на балкон. Холодно. Тихо. Лише десь далеко — гул генератора. І сирена, яка щойно стихла. Вона дістає телефон. Пише повідомлення. Не надсилає. Просто пише. > «Максиме. Я не знаю, де ти. І чи ти читаєш це. Але я хочу, щоб ти знав: я тримаюся. Фірма працює. Люди — на місці. Ми допомагаємо. Я не зламалась. Бо ти мені довірив. І я не маю права тебе підвести. Я люблю тебе. І я з тобою. Завжди.» Вона дивиться на небо. Там — ніч. Там — війна. Там — він. — «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.» І вона стоїть. Одна. Але не самотня. ********************* Максим лежав на бетонній підлозі, притиснутий до холодної стіни. Камера була темна, як ніч без зірок. Сивий спав, згорнувшись у кутку, дихаючи важко, з хрипом. Грім — десь у сусідній камері, давно не було звуку. Максим не знав, котра година. Але відчував — щось змінюється. Повітря стало іншим. Тихішим. Глибшим. Він заплющив очі. Уявив Київ. Балкон. Свічки. Марію. Її руки, які завжди пахли м’ятою. Її голос, який міг зупинити бурю. Її очі, які дивились на нього так, ніби він був не солдатом, а людиною. Він уявив, як вона стоїть там. Саме зараз. І говорить. Не вголос — у серці. > «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.» Максим усміхнувся. Ледь-ледь. Так, щоб не побачили камери. Так, щоб не розбудити біль. Він не мав телефону. Не мав зв’язку. Не мав права на слова. Але мав думку. І вона була сильнішою за бетон. > «Маріє. Я не знаю, чи ти чуєш мене. Але я з тобою. Завжди. Бо я там, де б’ється моє серце. А моє серце — це ти.» І він лежав. У темряві. У тиші. У війні. Але не був сам. Далі буде...

Сьогодні відбулась презентація лауреата цьогорічної премії Hugo «Затруєна чаша» У світі де життя людей, тварин та рослин тісно переплетене історія починається з загадкового вбивства у Ханумській імперії. Більшість спікерів неодноразово зазначали, що під час читання знаходили паралелі з нашою реальністю. Дехто спікерів асоціював імперію, яка є в книзі з тою, яка у нас по сусідству. Хоча варто відзначити, що у книзі тривога відбувається не так, як ми до неї звикли, а там є світловий сигнал і в залежності від кольору стає зрозуміло, що саме відбувається. Хоча і не без питань, щодо того, як люди реагують на тривоги, а саме хаотичність дій, людей, хоча вони вже мали б звикнути до такого. Хоча пан Аренєв вважає це дуже комфортною книжкою, і щоб там були якісь тригери, він не сказав би. Для нього це був хороший серіал Netflix, “… не Відьмак, а хороший серіал…” книжка змушує задуматись, як світ влаштований #sci_fi_не_нудно

МОЛИСЬ Молись тоді, коли ослабне віра, Коли в путі вже зовсім знемагаєш. Знай, що у Бога ласки с без міри, І знай, що Він про тебе пам'ятає. Молись в хвилину горя і недолі, Коли ти впав і важко тобі встати, Коли ти сам, мов та билина в полі, Господь тобі бажає поміч дати. Приспів: Молись, молись, бо це одна дорога, Щоб спокій серцю втомленому мати. Молись Йому - розвіється тривога, І серце буде в радості співати. Молись йому так просто, як ти вмієш, І Він почує всі твої благання, Твою журбу Він, мов туман, розвіє, Лише молись, молися без вагання. Молись, коли прийде найбільше горе, Життя твоє, мов море, захвилює, Коли погаснуть ясне сонце й зорі, Молись тоді — і Бог тебе почує. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

МОЛИСЬ Молись тоді, коли ослабне віра, Коли в путі вже зовсім знемагаєш. Знай, що у Бога ласки с без міри, І знай, що Він про тебе пам'ятає. Молись в хвилину горя і недолі, Коли ти впав і важко тобі встати, Коли ти сам, мов та билина в полі, Господь тобі бажає поміч дати. Приспів: Молись, молись, бо це одна дорога, Щоб спокій серцю втомленому мати. Молись Йому - розвіється тривога, І серце буде в радості співати. Молись йому так просто, як ти вмієш, І Він почує всі твої благання, Твою журбу Він, мов туман, розвіє, Лише молись, молися без вагання. Молись, коли прийде найбільше горе, Життя твоє, мов море, захвилює, Коли погаснуть ясне сонце й зорі, Молись тоді — і Бог тебе почує. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

Хатою та кухнею в мене зазвичай Ірина Олександрова займається. А я - чим попало!:) Як там кажуть?:) В який бік не подивишся, всюди для тебе є якась робота!:) Вчора я два цебра моркви намивала та начищала? Сьогодні я ту моркву на мʼясорубці терла! Потім гору мисок перемивала! В Natali Cassanelli на чудову картинку натрапила!:) Офіційно оголошую! Мені конче потрібна така вивірка!:) Бо ще не вечір навіть, а я вже потребую підзарядки! Тривога вже третю годину тягнеться. Ви там як? Цілі?

В українському футболі спалахнув черговий скандал ❌Футбольний матч 7-го туру 🏆🇺🇦Першої ліги "Чернігів" — "Металіст" не відбувся. ⚽️Гра мала розпочатися в Чернігові о 12:30 за київським часом, проте початку поєдинку завадила повітряна тривога. "Металіст" почекав годину, після чого залишив арену. 🤔"Металіст" зробив усе за регламентом, почекавши рівно годину, проте клуб все одно критикують у соцмережах, адже тривога закінчилася через 1 годину й 11 хвилин після запланованого старту матчу. 😱Господарі звинувачують харків’ян у "відсутності поваги". Цікаво, що 21 вересня Чернігів святкував День міста. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Яка вже за день тривога?… Чи шоста? Чи сьома? То ж я нічні не рахувала? Де воно тільки не летіло… Й ночером… Й вдень… Замумукали, недовишкребки… Увесь день мила та чистила два цебра здоровенної, але не дуже красивої моркви. Планувала сьогодні ж її перетерти на мʼясорубці? Але зненацька сили кудись поділися… То тертиму вже завтра! Ви там як? Цілі?

Йййййбнсцкпллллдгсня… Тривога майже пʼять годин вже… Балалайки дзижчать… Десь їх ППО гатить… Такий собі день…