• Друзі! У цю святкову ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Тарас Григорович побажав би українцям у новому 2026 році. З Новим роком вас!

    #ТарасШевченко #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #борітеся
    https://youtube.com/shorts/JPXnB45Plok
    Друзі! У цю святкову ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Тарас Григорович побажав би українцям у новому 2026 році. З Новим роком вас! #ТарасШевченко #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #борітеся https://youtube.com/shorts/JPXnB45Plok
    Like
    Love
    2
    129переглядів 1 Поширень
  • #історія #постаті
    Гнат Хоткевич: Людина-оркестр, що навчила бандуру розмовляти зі всесвітом 🎶
    Якщо ви думаєте, що бандура — це лише про сиві брови та сумні думи, значить, ви ще не чули про Гната Хоткевича. 31 грудня 1877 року народився справжній "Леонардо да Вінчі" українського розливу: інженер за фахом, але стихійний геній за покликанням. 🏗️

    Хоткевич був настільки багатогранним, що здається, ніби в одному тілі жила ціла творча спілка. Письменник, мистецтвознавець, драматург, актор, режисер і, звісно ж, віртуоз бандури. Саме він витягнув наш національний інструмент із курних узбіч до світла академічних залів. Гнат розробив власну методику гри (так званий харківський спосіб) і створив першу в світі підручну книгу для бандуристів. Його пальці на струнах творили справжню магію, перетворюючи козацький інструмент на потужний інструментальний симфонізм. 🎻

    Але Хоткевич не лише грав — він творив смисли. Його повість "Камінна душа" або "Довбуш" — це справжній карпатський вестерн, написаний такою соковитою мовою, що відчуваєш смак полонинського сиру на губах. 🏔️
    Він мав чудову рису — здорову іронію та непохитну віру в те, що українське мистецтво не має бути "шароварним". Гнат прагнув європейського рівня і досягав його, чим неабияк дратував радянську систему. Як справжній титан, він не вписався в прокрустове ложе "соцреалізму", за що й заплатив найвищу ціну в 1938-му.

    Сьогодні ми згадуємо Гната Мартиновича не як жертву, а як переможця. Бо кожного разу, коли сучасний бандурист видає драйвовий пасаж на струнах, у цьому звуці чути відлуння сміливого генія Хоткевича. Він довів: якщо в тебе є бандура і незламна воля, ти можеш перекричати навіть гуркіт історії. 🎸✨
    #історія #постаті Гнат Хоткевич: Людина-оркестр, що навчила бандуру розмовляти зі всесвітом 🎶 Якщо ви думаєте, що бандура — це лише про сиві брови та сумні думи, значить, ви ще не чули про Гната Хоткевича. 31 грудня 1877 року народився справжній "Леонардо да Вінчі" українського розливу: інженер за фахом, але стихійний геній за покликанням. 🏗️ Хоткевич був настільки багатогранним, що здається, ніби в одному тілі жила ціла творча спілка. Письменник, мистецтвознавець, драматург, актор, режисер і, звісно ж, віртуоз бандури. Саме він витягнув наш національний інструмент із курних узбіч до світла академічних залів. Гнат розробив власну методику гри (так званий харківський спосіб) і створив першу в світі підручну книгу для бандуристів. Його пальці на струнах творили справжню магію, перетворюючи козацький інструмент на потужний інструментальний симфонізм. 🎻 Але Хоткевич не лише грав — він творив смисли. Його повість "Камінна душа" або "Довбуш" — це справжній карпатський вестерн, написаний такою соковитою мовою, що відчуваєш смак полонинського сиру на губах. 🏔️ Він мав чудову рису — здорову іронію та непохитну віру в те, що українське мистецтво не має бути "шароварним". Гнат прагнув європейського рівня і досягав його, чим неабияк дратував радянську систему. Як справжній титан, він не вписався в прокрустове ложе "соцреалізму", за що й заплатив найвищу ціну в 1938-му. Сьогодні ми згадуємо Гната Мартиновича не як жертву, а як переможця. Бо кожного разу, коли сучасний бандурист видає драйвовий пасаж на струнах, у цьому звуці чути відлуння сміливого генія Хоткевича. Він довів: якщо в тебе є бандура і незламна воля, ти можеш перекричати навіть гуркіт історії. 🎸✨
    Like
    Love
    3
    109переглядів
  • Друзі! У передноворічну ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Микола Васильович Гоголь побажав би українцям у новому 2026 році.

    #shorts #МиколаВасильович #Гоголь #НоворічніПобажання #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #боротьба #чиновники #цитатиукраїнською #незламні #борітеся #sketch

    https://www.youtube.com/shorts/jVkXjA-C7g8
    Друзі! У передноворічну ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Микола Васильович Гоголь побажав би українцям у новому 2026 році. #shorts #МиколаВасильович #Гоголь #НоворічніПобажання #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #боротьба #чиновники #цитатиукраїнською #незламні #борітеся #sketch https://www.youtube.com/shorts/jVkXjA-C7g8
    Love
    1
    241переглядів 1 Поширень
  • Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград".
    #гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих

    https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc
    Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград". #гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc
    Love
    1
    1коментарів 461переглядів 1 Поширень
  • Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича.
    "Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!"

    #shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні

    https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I
    Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича. "Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!" #shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I
    Love
    1
    588переглядів 1 Поширень
  • Друзі, з радістю ділюсь з вами новою мікро серією від творчої студії "СічеграД".
    https://youtube.com/shorts/gG-DLiaQK_I?si=w6KNlto3iS_5xviA
    #shorts #ІванФранко #Каменярі #Січеград #ЛупайтеСюСкалу #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #українськакультура #боротьба #цитатиукраїнською #незламні
    Друзі, з радістю ділюсь з вами новою мікро серією від творчої студії "СічеграД". https://youtube.com/shorts/gG-DLiaQK_I?si=w6KNlto3iS_5xviA #shorts #ІванФранко #Каменярі #Січеград #ЛупайтеСюСкалу #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #українськакультура #боротьба #цитатиукраїнською #незламні
    Love
    1
    536переглядів 1 Поширень
  • У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною.

    Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті.

    Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів.

    Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним.

    Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт.
    На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії.

    «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу.

    Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания».

    Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета.
    Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест.

    Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів.

    Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт».

    #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні


    https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY
    У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY
    Like
    Love
    2
    1Kпереглядів 1 Поширень
  • День свічки
    День свічки (Candle Day) відзначається у першу суботу грудня, присвячений вшануванню та насолоді від свічок. Виникнувши під час розпродажу Bath & Body Works, він перетворився на більш широке святкування свічок у всіх їхніх формах, пропонуючи ідеальну можливість насолодитися затишним теплом і чудовими ароматами, які вони приносять у наші домівки.

    Походження Дня свічки
    День свічок започаткувала американська роздрібна компанія Bath & Body Works, відома своїм широким асортиментом ароматичної продукції. Подія розпочалася у 2013 році в рамках щорічного розпродажу, який пропонував значні знижки на їхні популярні свічки з трьома гнотами. Ця ініціатива швидко набула популярності, перетворившись на довгоочікувану подію для любителів свічок.

    Святкування Дня свічок
    Запаліть свічку
    Найпростіший спосіб відсвяткувати День свічки – запалити свічки. Незалежно від того, чи це буде тост з шампанським, яблуко з корицею або полуничний торт, свічки здатні перетворити будь-який простір на затишний оазис.
    Свічковий шопінг
    День свічок відомий своїми розпродажами, це ідеальний час, щоб запастися свічками на зимові місяці або купити подарунки до свят.
    Виготовлення власних свічок
    Для більш практичного підходу спробуйте зробити власні свічки. Ця творча діяльність дозволяє вам налаштовувати аромати та кольори, в результаті чого ви отримаєте унікальні свічки для вашого будинку або в якості подарунків.
    Значення свічок
    Затишна атмосфера. Свічки здатні створити теплу і затишну атмосферу в будь-якому приміщенні.
    Терапевтичні переваги. М’яке сяйво та аромати свічок сприяють розслабленню та зменшенню стресу.
    Завдяки широкому спектру доступних ароматів, свічки є чудовим і універсальним подарунком на різні випадки життя.
    З моменту свого заснування День свічок набув популярності, магазини часто відкриваються рано і працюють допізна, щоб задовольнити високий попит. Подія вийшла за межі Bath & Body Works, ставши днем для всіх, щоб насолодитися красою та перевагами свічок.


    День свічок – це більше, ніж просто розпродаж, це свято тепла, аромату та атмосфери, які свічки приносять у наше життя. Незалежно від того, запалюєте ви свічку вдома, виготовляєте власну або берете участь у громадському заході, День свічки – це ідеальний час, щоб оцінити просту, але глибоку радість, яку дарують свічки.
    День свічки День свічки (Candle Day) відзначається у першу суботу грудня, присвячений вшануванню та насолоді від свічок. Виникнувши під час розпродажу Bath & Body Works, він перетворився на більш широке святкування свічок у всіх їхніх формах, пропонуючи ідеальну можливість насолодитися затишним теплом і чудовими ароматами, які вони приносять у наші домівки. Походження Дня свічки День свічок започаткувала американська роздрібна компанія Bath & Body Works, відома своїм широким асортиментом ароматичної продукції. Подія розпочалася у 2013 році в рамках щорічного розпродажу, який пропонував значні знижки на їхні популярні свічки з трьома гнотами. Ця ініціатива швидко набула популярності, перетворившись на довгоочікувану подію для любителів свічок. Святкування Дня свічок Запаліть свічку Найпростіший спосіб відсвяткувати День свічки – запалити свічки. Незалежно від того, чи це буде тост з шампанським, яблуко з корицею або полуничний торт, свічки здатні перетворити будь-який простір на затишний оазис. Свічковий шопінг День свічок відомий своїми розпродажами, це ідеальний час, щоб запастися свічками на зимові місяці або купити подарунки до свят. Виготовлення власних свічок Для більш практичного підходу спробуйте зробити власні свічки. Ця творча діяльність дозволяє вам налаштовувати аромати та кольори, в результаті чого ви отримаєте унікальні свічки для вашого будинку або в якості подарунків. Значення свічок Затишна атмосфера. Свічки здатні створити теплу і затишну атмосферу в будь-якому приміщенні. Терапевтичні переваги. М’яке сяйво та аромати свічок сприяють розслабленню та зменшенню стресу. Завдяки широкому спектру доступних ароматів, свічки є чудовим і універсальним подарунком на різні випадки життя. З моменту свого заснування День свічок набув популярності, магазини часто відкриваються рано і працюють допізна, щоб задовольнити високий попит. Подія вийшла за межі Bath & Body Works, ставши днем для всіх, щоб насолодитися красою та перевагами свічок. День свічок – це більше, ніж просто розпродаж, це свято тепла, аромату та атмосфери, які свічки приносять у наше життя. Незалежно від того, запалюєте ви свічку вдома, виготовляєте власну або берете участь у громадському заході, День свічки – це ідеальний час, щоб оцінити просту, але глибоку радість, яку дарують свічки.
    Like
    1
    535переглядів
  • #історія #особистості
    🎭 Майстер перевтілення: Григорій Гладій — український актор і режисер двох континентів.
    4 грудня 1954 року у місті Ходорові (Львівська область) народився Григорій Степанович Гладій — один із найсамобутніших українських акторів театру та кіно, режисер, чия творча діяльність розвивалася як в Україні, так і в Канаді та Франції.
    Гладій став справжнім «майстром перевтілення», здатним однаково глибоко розкривати як героїчні, так і внутрішньо суперечливі, похмурі образи.

    Ранній успіх та знакові ролі

    Свою акторську освіту Гладій здобув у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Його дебют у кіно стався у знаковій для українського кінематографа стрічці:
    «У бій ідуть лише старі» (1973): Ще будучи студентом, він зіграв роль курсанта. Хоча роль була епізодичною, вона відкрила йому двері у світ кіно.
    Співпраця з кіностудією Довженка: Гладій став одним із провідних акторів українського кіно 1980-х років. Його помітили після ролей у таких фільмах, як «Відступник» (1987) та «Одиниця «з нулем» (1986), де він продемонстрував свій талант до психологічно складних образів.
    Міжнародна кар'єра та еміграція
    Наприкінці 1980-х років, на хвилі перебудови, Григорій Гладій емігрував до Канади, де активно продовжив свою кар'єру, здобувши визнання і за межами Східної Європи.
    Театр: У Канаді та Франції він реалізував себе як талановитий театральний режисер, працюючи з постановками класиків та сучасних авторів, зокрема у відомому Квебекському театрі.
    Міжнародне кіно: Завдяки досконалому володінню іноземними мовами (англійською, французькою) він знімався у численних міжнародних проектах, включаючи канадські, американські та французькі фільми та серіали. Його часто запрошували на ролі «східних» персонажів, але він завжди привносив у них глибоку людську драму.

    Повернення та внесок у незалежній Україні

    Навіть живучи за кордоном, Гладій ніколи не поривав зв'язків з українською культурою. З настанням незалежності він періодично повертався до України, щоб брати участь у театральних проектах та передавати свій західний досвід молоді.
    У 2008 році він зняв свій дебютний повнометражний фільм як режисер — «Пам'ятай мене», який став значною подією для українського кіно.

    Григорій Гладій є яскравим прикладом актора, який зміг поєднати кращі традиції української театральної школи з вимогами міжнародного кінематографа, залишаючись при цьому вірним своєму корінню. Його роботи відрізняються філігранною увагою до деталей та глибоким внутрішнім наповненням.
    #історія #особистості 🎭 Майстер перевтілення: Григорій Гладій — український актор і режисер двох континентів. 4 грудня 1954 року у місті Ходорові (Львівська область) народився Григорій Степанович Гладій — один із найсамобутніших українських акторів театру та кіно, режисер, чия творча діяльність розвивалася як в Україні, так і в Канаді та Франції. Гладій став справжнім «майстром перевтілення», здатним однаково глибоко розкривати як героїчні, так і внутрішньо суперечливі, похмурі образи. Ранній успіх та знакові ролі Свою акторську освіту Гладій здобув у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Його дебют у кіно стався у знаковій для українського кінематографа стрічці: «У бій ідуть лише старі» (1973): Ще будучи студентом, він зіграв роль курсанта. Хоча роль була епізодичною, вона відкрила йому двері у світ кіно. Співпраця з кіностудією Довженка: Гладій став одним із провідних акторів українського кіно 1980-х років. Його помітили після ролей у таких фільмах, як «Відступник» (1987) та «Одиниця «з нулем» (1986), де він продемонстрував свій талант до психологічно складних образів. Міжнародна кар'єра та еміграція Наприкінці 1980-х років, на хвилі перебудови, Григорій Гладій емігрував до Канади, де активно продовжив свою кар'єру, здобувши визнання і за межами Східної Європи. Театр: У Канаді та Франції він реалізував себе як талановитий театральний режисер, працюючи з постановками класиків та сучасних авторів, зокрема у відомому Квебекському театрі. Міжнародне кіно: Завдяки досконалому володінню іноземними мовами (англійською, французькою) він знімався у численних міжнародних проектах, включаючи канадські, американські та французькі фільми та серіали. Його часто запрошували на ролі «східних» персонажів, але він завжди привносив у них глибоку людську драму. Повернення та внесок у незалежній Україні Навіть живучи за кордоном, Гладій ніколи не поривав зв'язків з українською культурою. З настанням незалежності він періодично повертався до України, щоб брати участь у театральних проектах та передавати свій західний досвід молоді. У 2008 році він зняв свій дебютний повнометражний фільм як режисер — «Пам'ятай мене», який став значною подією для українського кіно. Григорій Гладій є яскравим прикладом актора, який зміг поєднати кращі традиції української театральної школи з вимогами міжнародного кінематографа, залишаючись при цьому вірним своєму корінню. Його роботи відрізняються філігранною увагою до деталей та глибоким внутрішнім наповненням.
    Like
    1
    523переглядів
  • Друзі! Хочу познайомити вас із творчістю унікального запорізького колективу - Творчої лабораторії степового розспіву "Євшан-Зілля". В рамках форуму "Бандура - перезавантаження" (25. 10. 2025, ЦКП «Титан», Запоріжжя) вони виконали пісні, зібрані в селах і містах Запорізької області. Багато з них вже знищено або окуповано. Тому представлені у цьому виступі пісні є безцінними. Долучайтеся до цієї скарбнички!

    #творчастудіясічеград #укф #врятованіспогади #євшанзілля #гуляйпільськістарожитності #запоріжжя #запорізькийспів #фольклор #запорізькаобласть #бандураперезавантаження #українськакультура #українськатрадиція #українськийхоровийспів #степовийспів

    https://www.youtube.com/watch?v=oxTRkwejguE
    Друзі! Хочу познайомити вас із творчістю унікального запорізького колективу - Творчої лабораторії степового розспіву "Євшан-Зілля". В рамках форуму "Бандура - перезавантаження" (25. 10. 2025, ЦКП «Титан», Запоріжжя) вони виконали пісні, зібрані в селах і містах Запорізької області. Багато з них вже знищено або окуповано. Тому представлені у цьому виступі пісні є безцінними. Долучайтеся до цієї скарбнички! #творчастудіясічеград #укф #врятованіспогади #євшанзілля #гуляйпільськістарожитності #запоріжжя #запорізькийспів #фольклор #запорізькаобласть #бандураперезавантаження #українськакультура #українськатрадиція #українськийхоровийспів #степовийспів https://www.youtube.com/watch?v=oxTRkwejguE
    2Kпереглядів
Більше результатів