#навКоло_книг #відгук Ліса Джуелл "Ніщо з цього не правда" Книга, яка залишає після прочитання багато питань.🤔 Щось на подобі "Веріті" Коллін Гувер, але у цій книзі мені, все ж таки, здається, що я зрозуміла, де правда.☝ Отже, живуть собі в одному місті дві жінки з сім’ями. Їм обом по 45, народились в один день і в одній лікарні. Одна – Алікс – подкастерка, яка бере інтерв’ю у сильних жінок, інша – Джозі– працює швеєю. Що може їх пов’язувати, крім дати народження?🤔 Якщо у Алікс усе склалося чудово – кар’єра, чоловік, який її любить і двоє дітей, то Джозі чогось не вистачає в цьому житті, адже вона вирішила, що більше не хоче жити з чоловіком, який старший від неї на 20+ років.😮 Але разом вони ще відтоді, як Джозі виповнилося 16. Про своє нелегке життя вона вирішує розказати Алікс на подкасті і зробити важливий крок у житті – нарешті скинути тягар з плечей і розповісти про все, що з нею сталося і що чоловік з нею зробив. Нехай усі дізнаються, адже не сила вже тримати все в собі. Але... Щось пішло не так. Чи то Джозі не договорює, чи то Волтер – її чоловік так вправно бреше, чи то Алікс не до кінця розуміє ситуацію, в яку потрапила. Педофілія, неблагополучна сім’я, втеча однієї доньки і сховане у маленькій кімнатці життя іншої... Джозі є про що розповісти.😔 Але чому Алікс здається, що Джозі щось приховує? Чому вся сім’я подкастерки опиняється під загрозою? Хтось із героїв явно чогось не договорює... І хто з них та людина, яка намагається донести до всіх правду?🤔

#психологія Дружба у дорослому віці: Як залишатися близькими, навіть коли рідко бачитеся. З віком дружба стає менш випадковою, і більш вразливою. У школі чи в універі ви просто “бачились щодня”, і цього було досить. А зараз у кожного робота, сім’я, переїзди, свої турботи. І, здається, зв’язок починає розмиватись… Але його можна зберегти, навіть якщо ви живете в різних містах, рідко бачитесь чи давно не писали одне одному. 1️⃣ Пишіть першими, не чекайте “зручного моменту”: Не відкладайте “на потім”. Замість формального “як справи?” напишіть щось живе: “Згадала, як ми з тобою пішли в дощ без парасоль, усміхнулась, захотілось написати ” 2️⃣ Заведіть “ритуал підтримки контакту”: Навіть 1 повідомлення на місяць уже не дасть вам загубитись. Наприклад: “Раз на тиждень надсилаємо по 1 фото з життя”, або “Раз на місяць дзвонимо і говоримо 10 хвилин — навіть якщо немає часу”. 3️⃣ Пауза — це не кінець: У дорослому житті нормально зникати на кілька місяців. Це не означає, що дружби більше немає. Головне повертатись без провини й без образ: “Давно не писав/ла, але часто про тебе думаю. Як ти?” 4️⃣ Діліться не лише “серйозним”: Щоб залишатись близькими, обмінюйтесь дрібницями: мемами, випадковими спогадами, смішними фейлами, фотками з життя. Це створює відчуття, що ви досі “присутні” в житті одне одного. 5️⃣ Зустрічайтеся, навіть якщо рідко: Одна щира зустріч раз на рік краще, ніж “треба б якось побачитись” 12 разів. Заплануйте раз на рік ваш “день друзів”. Навіть якщо для цього доведеться взяти вихідний чи їхати в інше місто. Дружба не зникає сама по собі, її просто забувають підживлювати. Іноді достатньо одного повідомлення, щоб нагадати: “Я є. І мені не байдуже.” 💬 А у вас є хтось, із ким давно не було зв’язку, але дуже хочеться написати? Може, цей пост — ваш знак це зробити прямо сьогодні!

Франція теж готується до війни: кожна сім’я отримає 20-сторінковий посібник з виживання під час загрози, зокрема ядерної Серед рекомендацій: наявність вдома 6 пляшок води, 10 банок їжі та батарейки. У разі ядерної атаки всі двері мають бути зачинені. До літа 2025 року всім французьким домогосподарствам в департаменті Ер надійде цей посібник у поштові скриньки. Назва цього документа буде обрана особисто Макроном. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#особистості Емма Андієвська відзначає 94 роки 19 березня. Видатна українська художниця, поетеса та письменниця, чия творчість стала унікальним явищем у світі мистецтва та літератури. Народилася вона 19 березня 1931 року в місті Сталіно (нині Донецьк) в Україні. Через складні життєві обставини, зокрема хворобливість у дитинстві та початок Другої світової війни, її сім’я була змушена емігрувати в 1943 році. З того часу Андієвська жила за кордоном, переважно в Німеччині (Мюнхені) та США (Нью-Йорку), але завжди залишалася вірною українській культурі та мові. Як художниця-авангардистка, Емма Андієвська створила понад 9 тисяч картин, не маючи формальної мистецької освіти. Її роботи вражають індивідуальністю та глибиною: ранні картини виконані аквареллю, а пізніші — переважно акриловими та олійними фарбами. Вона сама описувала свій творчий процес як медитацію, де підсвідомість відіграє ключову роль, а образи приходять до неї вже готовими. Її стиль часто асоціюють із сюрреалізмом, експресіонізмом та натуралізмом, хоча сама Андієвська відмежовувалася від будь-яких ярликів, називаючи себе візіонеркою. Виставки її картин проходили в багатьох країнах світу, зокрема в США, Канаді, Франції, Німеччині, Україні та інших. У літературі Андієвська також залишила значний слід. Вона є авторкою 29 поетичних збірок, п’яти книг короткої прози та трьох романів. Її поезія, часто написана у формі сонетів, вирізняється новаторським підходом, дисонансами та глибокими філософськими асоціаціями. Теми її творів — філософські, духовні та містичні — відображають її унікальне бачення світу. Андієвську пов’язують із Нью-Йоркською групою українських літераторів, хоча вона підкреслювала свою творчу незалежність. Емма Андієвська — це приклад митця, який, попри еміграцію та складні життєві випробування, зберіг і розвинув українську ідентичність. Її багатогранна творчість продовжує надихати та захоплювати поціновувачів мистецтва й літератури в усьому світі.

#тварини Канадські гуси: пернаті "господарі" парків і кошмар пікніків 🙂 Канадські гуси (Branta canadensis) — це не просто птахи, а справжнісінькі персонажі з характером, які, здається, вважають себе неофіційними власниками будь-якої водойми чи галявини. З їхньою елегантною чорною шиєю, білою "борідкою" і поважним коричневим оперенням, вони виглядають так, ніби щойно вийшли з наради з іншими птахами, де вирішили: "Так, ми тут головні". Ці пернаті "канадці" славляться своєю любов’ю до подорожей. Щороку вони влаштовують грандіозні перельоти, шикуючись у знаменитий V-подібний клин, який виглядає як природна авіашоу. Але не обманюйтесь їхньою організованою поведінкою в небі — на землі ці гуси перетворюються на справжніх хуліганів. Якщо ви коли-небудь намагалися спокійно поїсти сендвіч у парку, а до вас підійшла делегація гусей із виразом "Поділись або пожалкуєш", ви знаєте, про що я. Канадські гуси — майстри адаптації. Вони однаково комфортно почуваються і в дикій природі, і в міських джунглях, де їх можна застати за "патрулюванням" газонів або гучним гудінням, яке звучить як сварка на сімейному застіллі. До речі, їхній "автограф" у вигляді посліду — це окрема історія. Кажуть, що прогулянка парком із канадськими гусями — це як гра в "мінне поле", тільки з пір’ям. Незважаючи на свій дещо бундючний характер, ці птахи — віддані сім’янини. Вони створюють пари на все життя, а їхні гусенята — це пухнасті клубочки, які змушують розчулитися навіть тих, хто щойно втратив бутерброд. Тож, якщо наступного разу канадська гуска зашипить на вас, просто посміхніться — можливо, вона просто нагадує, хто тут справжній король парку! 🙂

#поезія Книга. А що вона значить для кожної людини? Коли ти читаєш, то світ впізнаєш. Відчув кожне слово до самої краплини Ти, ніби, від інших попереду йдеш. Ними заставлені були полиці, В різні епохи читали завжди, І розуміли до малОї дрібниці, Світ відкривали, саме вони. Ти, прочитавши, збагачуєш розум, Цим, ти будуєш внутрішній світ, Життя стає глибшим, впевнІшим, змістовним. Книга - товариш, найкращий твій гід! Візьми свою книгу, поникни в пригоду, Відчуй, що відчув твій герой головний. Приємно читати в яку-будь погоду, Бо, “книги невтомні” - цей зміст не новий. Змістовне життя, поважна людина, Збагачений світ і внутрішнє “я”, Для неї безцінна кожна хвилина, Книга - товариш, як твОя сім’я. Читаймо щоденно й дітей прививаймо, Хай буде в натхнення кожний рядок. Книга - це скарб, про це пам’ятаймо, Це твій світогляд, до роздумів крок. Книга - порадник, це і підтримка Відповідь знайдеш на безліч питань. І кожнеє слово - це кожна краплинка До нових цікавих й захопливих знань! Ірина Беляк

#тварини Нічне життя дурукулі: мавпячі пригоди після заходу сонця. Уявіть собі: джунглі мирно сплять під зоряним небом, а в цей час банда крихітних мавпочок із величезними очима тільки починає свою нічну зміну. Знайомтеся з дурукулі, або нічною мавпою — єдиною мавпою в Америці, яка полюбляє тусити вночі, наче ваш друг, що обожнює перекуси о півночі та серіали до світанку. Ці малюки, розміром із білку, мають очі, які виглядають так, ніби вони випили забагато кави. І не дарма! Живучи в лісах Центральної та Південної Америки, дурукулі ночами гасають по деревах, полюючи на фрукти, комах і часом листочки, уникаючи сов та інших нічних хуліганів. Їхні великі круглі оченята — це як вбудовані нічні ліхтарики, що дозволяють їм бути справжніми ніндзя в темряві. Але не думайте, що вони лише милі та пухнасті. Дурукулі — це справжня сімейна банда, яка тримається разом: мама, тато і їхні малята. Вони такі вірні, що обирають партнера на все життя — ніякого джунглевого “Тіндера” для них. Тата взагалі герої: таскають малюків на собі, а мамі віддають їх тільки на годування. Оце я розумію, сучасна мавпяча сім’я! Назва “дурукулі” походить із мов корінних народів Амазонки, але, чесно кажучи, звучить так, ніби ви забули слова улюбленої пісні. А їхні крики? Це щось середнє між уханням сови та бурчанням кота, якому не дісталося смаколиків. Так вони кажуть: “Це наше дерево, і ми не ділимося бананами!” Тож наступного разу, коли ви засидитеся до ночі за телефоном, згадайте про дурукулі. Поки ви міркуєте, чи замовити піцу о першій годині, ці нічні мавпочки живуть на повну, доводячи, що джунглі ніколи не сплять — і вони теж!

❤️Любов – це... Кім і Роберто Казалі познайомилися в лижному клубі в сонячній Каліфорнії. Кім одразу закохалася у гарячого красеня-італійця. Вона почала на серветках у кав’ярні малювати маленькі кумедні ситуації з короткими записками. Так з’явилася веснянкувата дівчинка та її темноволосий кавалер. Це було щось на зразок ведення щоденника кохання, де описувалося, як народжувалося і росло їхнє почуття. Роберто захоплювався вмінням Кім бачити любов у дрібницях і повсякденності життя, тож відніс буклет коханої з малюнками до однієї з газет Лос-Анджелеса. Так у 1970 році і виникли перші історії з підписом Love is... Це був неймовірний успіх. Через рік малюнки Кім публікували вже в 50 газетах по всьому світу. Кім і Роберто одружилися. У день весілля Кім була у фаті й маргаритках — такому знайомому образі з її ж малюнків. Сім’я зростала, народилося двоє синів. І герої коміксів теж почали дорослішати, у них з’явилася нова глибина. ❤️Любов — це долати ваші відмінності ❤️Любов — це нагодувати його гарячою вечерею, коли він пізно прийшов додому ❤️Любов — це побути з дітьми, поки вона на роботі Доходи сім’ї Казалі зростали з кожним роком. І тут сталося нещастя — у Роберто діагностували рак на останній стадії. Кім проводила весь час із чоловіком. У цей період малюнки почав створювати британський художник, але під підписом Кім. На жаль, Роберто врятувати не вдалося. У 31 рік він помер… Кім намалювала останню ілюстрацію: дівчинка й надгробний камінь. Вона відклала олівець. І взяла його до рук лише через 16 місяців після смерті чоловіка, щоб намалювати картинку дівчини, яка везе перед собою візок. І зробити підпис: «Раді представити Міло Казалі. Батьки: Кім і Роберто (посмертно, за допомогою штучного запліднення)». Кім стала однією з перших жінок, яка звернулася до ЕКЗ. Громадськість була збентежена, релігійні газети обурювалися. А Кім відповіла на це дуже просто: «Наш син Міло тут завдяки любові його матері та батька. Якби мій чоловік був живий, Міло був би зачатий у шлюбі. То що змінює смерть Роберто?» Кім так більше ніколи й не вийшла заміж. І більше не малювала. Вона виховувала трьох синів, які згодом очолили сімейний бізнес. У 55 років Кім Казалі померла від раку. Але любов Роберто й Кім пережила їх обох. І ми всі досі зворушуємося, дивлячись на ці підписи: ❤️Любов — це дати йому висловитися ❤️Любов — це не запитувати, скільки коштує її нова сукня ❤️Любов — це поцілунок із добрим ранком ❤️Любов — це не помічати зморшок у її очах ❤️Любов — це зателефонувати, попри термінові справи Справжня історія про велике кохання.❤️

#тварини Горобець-пустельга: крихітний бандит із великими амбіціями. Уявіть собі пташку, яка виглядає як горобець, але в глибині душі мріє бути справжнім хижаком. Знайомтеся – горобець-пустельга, або, як його ще називають, американський боривітер (Falco sparverius для любителів латини). Цей маленький сокіл – справжній жарт природи: розміром із горобця, але з характером яструба і манерами вуличного гангстера. Горобець-пустельга – це птах, який не визнає правил. Замість того, щоб мирно клювати зернятка, як його тезки-горобці, він полює на комах, дрібних гризунів і навіть пташок, які мали необережність зайти на його "територію". Уявіть собі картину: сидить собі такий малюк на гілці, пір’ячко стирчить, очі горять, а в голові – план, як би то спіймати мишку на вечерю. І не просто спіймати, а ще й ефектно – зависнувши в повітрі, мов гелікоптер, щоб усі бачили, хто тут головний. Але не думайте, що горобець-пустельга – це лише про брутальність. У нього є й чутлива сторона. Наприклад, він обожнює гніздитися в старих дуплах або навіть у покинутих людських спорудах – головне, щоб вид був гарний і сусіди не дуже галасливі. А ще він – справжній сім’янин: самець і самка разом піклуються про пташенят, хоча, кажуть, самець частенько приносить додому "трофеї" і гордо чекає похвали. Тож наступного разу, коли побачите маленьку пташку, яка дивиться на вас з висоти з виглядом "а що ти мені зробиш?", не поспішайте сміятися. Можливо, це горобець-пустельга – крихітний бунтар, який доводить, що розмір у житті – не головне, а головне – це впевненість, що ти можеш з’їсти будь-кого, хто вміщається тобі в дзьоб! 🙂

Вітаю, друзі ! Фіксуємо випадки відмови військової частини продовжувати виплати грошового забезпечення членам сім'ї зниклого безвісти з дивним мотивуванням – Кабінет Міністрів не надав роз'яснення про порядок виплат. Як ви знаєте, Закон №3995 з 1 лютого 2025 року вніс зміни до порядку виплати ГЗ та змінив перелік отримувачів коштів. Цим же Законом Кабінет Міністрів України був зобов'язаний до 20 січня 2025 року привести свої нормативно-правові акти у відповідність з Законом. Основний нормативно-правовий акт, який мав бути приведений у відповідність – Порядок виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, атакож інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою КМ України від 30.11.2016р. №884. Дійсно, Кабінет Міністрів до цього часу зміни до Порядку не вніс та тепер ситуація наступна - Закон з 1 лютого 2025 року визначає новий перелік отримувачів ГЗ, а Порядок №884 містить ще старий перелік, який вже не відповідає Закону. Ситуація для українського законодавства не нова, а отже, наведу позицію Міністерства юстиції України, яке надавало роз'яснення щодо порядку застосування нормативно-правових актів. "Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу". Таким чином, відсутність змін до Порядку жодним чином не зупиняє виконання Закону! Нижче наводжу посилання на роз'яснення Мінюсту спеціально для тих, хто відповідає за виплати ГЗ в військових частинах https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3526323-09#Text Отже, якщо військова частина відмовляє вам у виплаті ГЗ на підставі того, щодо Порядку №884 не внесено зміни (не надано роз'яснення тощо), ваша належна реакція може бути лише одна – звернення до правоохоронних органів. Ми з вами не можемо знати, коли Кабмін змінить Порядок №884, але це точно не означає, що члени сім'ї захисника України мають від того потерпати. Додатково нами подано звернення до Кабінету Міністрів України про негайне приведення Порядку №884 у відповідність до Закону та до Міністерства оборони та МВС України – про припинення порушення прав членів сімей зниклих безвісти. Про новини – як завжди одразу вам. І нагадую про гарячу лінію по юридичним питанням, які у вас виникають, у т.ч. по виплатам (пн-пт з 10.00 до 18.00): 066 053 11 39 068 033 11 39