Пропонуємо вам сьогодні відгук на «Книгу судного дня» Конні Вілліс

Фанати (і не тільки) чекали на цю книгу декілька років, бо між накладом з серії «диван» та анонсом перевидання у серії «Чумацький шлях» пройшло багатенько так часу.

І по відгуках деяких з читачів це очікування цілком себе виправдало.

✨«Він не грішний. Він піклувався про хворих, відпускав гріхи людям, які помирали, ховав небіжчиків. Це Бог нехай просить прощення.»✨

Ківрін студентка-історик з Оксфорду з 2054 року. На той час вже було віднайдено машину часу, тож вона вмовляє своїх професорів відправити її в Англію 14 ст. Однак, саме в ті часи в Англії вирувала чума, проте час подорожі було обрано до початку епідемії. Ось Ківрін переноситься, а тим часом в її 2054 році починається невідома епідемія. Та й Ківрін чекає багато сюрпризів. 

Книга побудована так, що ми почергово спостерігаємо то за подіями 2054 року то за 14 століттям. І така перспектива допомагає зрозуміти/переосмислити, декілька моментів. 

1️⃣ У будь-якому часі й місці та під час будь-яких подій будуть люди, які: будуть вислужуватись коштом інших, пофігістично ставитись до своїх обовʼязків, думати, що вони все знають краще за інших, та паразитувати на тому, що роблять інші люди. І там же будуть люди, які попри все залишаться людьми та будуть робити все, що від них залежить з останніх сил, просто тому, що так треба. 

2️⃣ Коли ти залишаєшся вірним собі й своїм внутрішнім відчуттям, це ніколи не легко, але завжди приводить тебе туди, куди треба. В процесі, правда, можна отримати багатенько травм. 

3️⃣ Життя збіса не справедлива штука.

Персонажі не залишають місця для байдужості, деяких читачів протягувало спектром від «я б йому зараз горлянку та й пожмакала» до «that’s my girl» місцями пробігаючи через «оце ви погано придумали, передумуйте» та «а якого біса, дитині це очевидно, а вам нє?»

Окремо варто зазначити, що у авторки є ще 2 книги про оксфордських істориків з їх мандрівниками у часі, тож якщо вам сподобається ця історія, можна сміливо вмикати режим почекуна на наступні книги.

#sci_fi_не_нудно

ТГ Говорять Снайпер+
Сюрреалізм четвертого року повномасштабної війни.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Недавнишня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.

Експолковник СБУ Віктор Крайтор, якого судили за вбивства протестувальників у Хмельницькому в 2014 році, очолює службу безпеки Sense Bank.

Про це повідомляє міжнародне детективне агенство Absolution.

Крайтора було призначено на посаду начальника управління СБУ у Хмельницькій області за лобіювання групи резидентів та агентів ФСБ рф, яка діяла в системі СБ та яку очолював колишній голова СБУ Олександр Якименко.

У 2018 році, за сприяння спецслужб рф, Крайтор, отримав посаду начальника служби безпеки «Альфа Банк України». Він безпосередньо був наближений до росіянина Михайла Фрідмана та виконував його особисті доручення.

Крайтор продовжує очолювати службу безпеки вже націоналізованого АТ «Сенс Банк», в яке за цей час були працевлаштовані експравоохоронці, яких було звідти звільнено за компрометуючих обставин. Він також очолює профспілку банку.

Крайтор постачає «Фрідману та Ко»інформацію щодо діяльності банківської установи, оскільки він безпосередньо за своїм функціоналом має доступ до всіх аспектів роботи банку. Він сформував за роки роботи в банку масив різноманітної інформації, в т.ч. компрометуючого характеру, стосовно діючих на сьогодні керівників та працівників АТ «Сенс Банк», яких шантажує розголошенням цих даних, просуваючи особисті фінансові інтереси в банку, а також по суті безперешкодно отримує документальні матеріали ті інформацію щодо функціонування української банківської установи.

Крайтор настільки «гарно» працює, що у січні цього року СБУ затримала директора департаменту супроводження інформаційних систем «Сенс Банку», котрий регулярно перераховував свої гроші на потреби окупаційних угруповань рф через криптобіржу. Під час обшуку в оселі затриманого виявлено паспорт громадянина рф та російські рублі.

Нагадаємо, що Крайтор поки уникнув покарання за стрільбу під будівлею СБУ в 2014 році. Він разом із колишнім підлеглим, співробітником спецпідрозділу «Альфа» Віталієм Тарадаєм опинилися на лаві підсудних. П’ять років тривало досудове розслідування. Ще на шість років розтягнулися судові слухання. Слідство інкримінувало їм вбивство, вчинене через необережність; необережне тяжке тілесне ушкодження і перевищення службових повноважень. Зрештою, у березні 2025 року суддя Хмельницького міськрайонного суду Олег Антонюк ухвалив сенсаційний вирок: обох обвинувачених виправдано і визнано невинуватими.

Вирок у справі Крайтора-Тарадая з’явився у судовому реєстрі 18 березня 2025 року. Однак сам текст було засекречено від публічного доступу.

За даними досудового розслідування, близько 12 год. 36 хв. 19 лютого 2014 року Віктор Крайтор віддав незаконний наказ Віталію Тарадаю на застосування вогнепальної зброї. У той момент силовики перебували всередині будівлі СБУ, а зовні стояли мітингувальники. «Альфівець» розташувався навпроти центрального входу. Слідство вважає, що Тарадай здійснив декілька пострілів із АК-74 у напрямку нижньої частини дверей центрального входу, перекритих непрозорим антивандальним ролетом. Кулі влучили у протестувальника, який пробирався в приміщення, перебуваючи у тамбурі управління СБУ, а також у двох людей, які стояли перед будівлею.

Одна з куль виявилася фатальною для 72-річної Людмили Шеремет; у неї було діагностовано вогнепальне поранення голови. Жінка стояла на вулиці, за кілька метрів від центрального входу.

Сторона обвинувачення зазначила, що Крайтор, віддаючи незаконний наказ Тарадаю, керувався «мотивами несприйняття євроінтеграційних прагнень та вимог мітингувальників, з метою перешкоджання мітингам та запобігання ймовірній можливості проникнення до приміщення управління СБУ».

Суддя Олег Антонюк констатував: без відповіді залишилося питання, хто здійснив чергу пострілів, якими було вбито Людмилу Шеремет та поранено кількох мітингувальників. Щоправда, у матеріалах справи, які досліджував суд, був висновок комісії Центрального управління СБУ за результатами службового розслідування, датований 6 березням 2014 року. У ньому йшлося, що «чергу пострілів з автоматичної зброї… здійснено з тамбура центрального входу управління СБУ, в якому на той час перебували невстановлені особи з числа агресивно налаштованих мітингувальників».

Суд дійшов висновків: винуватість Віктора Крайтора та Віталія Тарадая «у пред’явленому обвинуваченні ґрунтувались переважно на припущеннях не підтверджених належним чином, допустимими, достовірними та достатніми доказами». На думку судді, залишились недоведеними не лише причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих злочинів, а і взагалі протиправний характер дій обвинувачених. Прокурор і адвокат подали апеляційні скарги на вирок у справі Крайтора-Тарадая.

19 лютого 2014 року була ще одна смерть біля обласного управління СБУ. Загинув 21-річний студент Дмитро Пагор. У червні 2021 року слідчі ДБР шукали пістолет Макарова, з якого ймовірно було вбито Дмитра Пагора. Жодних свіжих подробиць щодо цього розслідування наразі немає. Додамо, що 21 листопада 2014 року президент Петро Порошенко присвоїв звання Герой України (посмертно) Дмитру Пагору і Людмилі Шеремет.

😳19-річний хлопець погрожував підірвати пункт обміну валют у Києві
 
Студент увірвався до приміщення, підійшов до касирки та передав їй записку з погрозами підірвати приміщення вибухівкою, яка знаходиться у нього в пакеті.

Для того, щоб цього не сталося зловмисник вимагав 20 000 доларів.
 
Поліцейські затримали киянина, загрожує йому до 15 років тюрми.

НАновини‼️: Історія визнання Ізраїлем Голодомору 1932–1933 років в Україні геноцидом українського народу — (2007 — 2025 — ?)

28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який трактує події 1932—1933 років як геноцид українського народу.

Попри окремі ініціативи та заклики, Ізраїль досі на державному рівні не визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду.

В процесі (2007 — 2025 — ?) брали участь:

2007–2008 роки:
Віктор Ющенко, президент України
Зіна Калай-Клайтман, посол Ізраїлю в Україні

2016 рік:
Талі Плосков, депутат Кнесету
Нава Бокер, депутат Кнесету
Ієхієль Бар, депутат Кнесету
Давид Битан, депутат Кнесету
Альберт Сахарович, генеральний директор Кнесету
Олег Вишняков, почесний консул Ізраїлю в Західній Україні
Йосиф Зісельс, голова Вааду України (Асоціації єврейських організацій України)

2017 рік:
Зеєв Елькін, міністр з питань Єрусалиму та охорони навколишнього середовища
Джоел Ліон, посол Ізраїлю в Україні

2018 рік:
Акрама Хасон, депутат Кнесету
Авігдор Ліберман, міністр оборони Ізраїлю
Леонід Фролов, заступник посла РФ в Тель-Авіві
Геннадій Надоленко, посол України в Ізраїлі
Українська громада в Ізраїлі
Студенти Української академії лідерства
НКО Israeli Friends of Ukraine за підтримки Канадського фонду українсько-єврейського діалогу (UJE)
Андрій Парубій, голова Верховної Ради України

2019 рік:
Петро Порошенко, президент України
Юлій Едельштейн, спікер Кнесету

2019 рік:
Володимир Зеленський, президент України
Біньямін Нетаньяху, прем'єр-міністр Ізраїлю

2021 рік:
Володимир Зеленський, президент України
Джоел Ліон, посол Ізраїлю в Україні
Іцхак Герцог, президент Ізраїлю

2022 рік:
Іцхак Герцог, президент Ізраїлю
Міхаель Бродський, посол Ізраїлю в Україні

2025 рік:
Перший меморіал жертв Голодомору в Ізраїлі. Ізраїльські офіційні особи поки коментарів не давали.

А ось тут повністю:

https://nikk.ua/uk/istoriya-viznannya/

#НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #Holodomor #Голодомор #Геноцид #Пам'ять #Меморіал #Єрусалим #СадРоз #ЛюдмилаТемертей #МіхаельБродський #ЛесяГасиджак

⚡️Друзі, під час дії воєнного стану декого можуть залучити до суспільно корисних робіт. Так називають тимчасову трудову діяльність, яка здійснюється для ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли в період воєнного стану, задоволення потреб ЗСУ тощо.

До суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі ті, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану, а саме:
✅зареєстровані безробітні та інші незайняті особи, зокрема внутрішньо переміщені;
✅працівники підприємств, які працюють в умовах воєнного стану, але не залучені до виконання мобілізаційних завдань/замовлень та не зараховані до складу об’єктових формувань цивільного захисту, – за погодженням з їх керівництвом та у порядку переведення;
✅особи, зайняті в особистому селянському господарстві;
✅студенти вищих, учні та слухачі професійно-технічних навчальних закладів;
✅особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Не залучаються до суспільно корисних робіт:
👉малолітні діти (до 14 років);
👉неповнолітні віком від 14 до 15 років;
👉жінки, які мають дітей віком до 3 років;
👉вагітні жінки у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров’я.

З кожним залученим до суспільно корисних робіт укладається строковий трудовий договір. Розмір основної та додаткової заробітної плати не може перевищувати 1,5 розміру мінімальної заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці.

👍Щоб не пропустити термінову новину чи реєстрацію, підписуйтеся на наш Телеграм канал https://t.me/vpoukraine24 – тут багато корисної та актуальної інформації для переселенців.

1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
УРСР».

Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
прапорі.

Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
реабілітовані.

За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

Частка працюючих українців зросла до максимуму за час повномасштабної війни, – Нацбанк

Завдяки високому попиту на робочу силу в Україні зросла частка зайнятих – до найвищого рівня за час повномасштабного вторгнення.

У першому кварталі 2025 року попит та пропозиція робочої сили на ринку праці зростали: збільшилася як кількість вакансій, так і резюме порівняно з першим кварталом 2024 року.

Підприємства також активізували зусилля із залучення до ринку праці тих, хто раніше був менш представленими на ньому: студентів, пенсіонерів, осіб з інвалідністю, ветеранів.

«У результаті пом'якшилася проблема браку працівників, яка насамперед пов'язана з наслідками війни (міграція, мобілізація, посилення диспропорцій на ринку праці)», – йдеться у звіті.

Водночас проблема дефіциту робочої сили залишалася значною, зокрема на тлі подальшого міграційного відпливу, та стримувала діяльність підприємств і зростання випуску.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Київське обласне відділення Центру ФВС учнів і студентів

В Київській області проходять змагання з легкої атлетики та шахів в рамках проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» під гаслом «РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО»
Так, для участі у змаганнях «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» з легкої атлетики та шахів, зареєструвалося 4670 гравців з 653 команд 414 закладів, зокрема з шахів 1167 гравців з 255 команд 179 закладів, з легкої атлетики – 3503 гравці з 398 команд 235 закладів.
На сьогодні, у І етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь:
у змаганнях з шахів – 2669 гравців 5-9 класів, 855 гравців 10-11 класів з 217 закладів освіти;
у змаганнях з легкої атлетики –3156 гравців 5 класів, 3912 гравців 6-7 класів з 259 закладів освіти.
У ІІ етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь:
у змаганнях з шахів – 118 команд, 444 гравці 5-9 класів та 69 команд, 247 гравців 10-11 класів із 118 закладів освіти;
у змаганнях з легкої атлетики – 64 команди, 559 гравців 5-х класів, 96 команд, 744 гравці 6-7 класів із 130 закладів освіти.
Також вже розпочалися змагання ІІІ етапу.
#Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

Кохала одруженого, а її труну несли жінки.

4 факти про Лесю Українку, про які не розповідали в школі, бо шкільна програма у СРСР наскільки спростила біографію знаної поетеси, , що зараз ми знову і знову продовжуємо її відкривати для себе

Леся Українка – виняткова в українській літературі постать і знана всіма поетеса. Вона не просто була "вічнохворою", котра лише "викликає співчуття". Навпаки - ця тендітна жінка була справжнім борцем і жила повнокровним життям.

1. НЕ БУЛА ЖОДНОГО ДНЯ У ШКОЛІ

Леся Українка здобула чудову освіту, однак у домашніх умовах. Лесина мати Олена Пчілка вважала, що краще її дітям здобути початкову освіту вдома, адже школи були русифікованими й письменниця не хотіла, щоб це торкалося їх.

Наймолодша сестра Лесі, Ізидора Косач-Борисова, згодом стала студенткою Київського політехнічного інституту, проте сама поетеса так ніде і не навчалася. Ймовірно, причиною цього стала хвороба.

Проте в домашніх умовах Леся ОПАНУВАЛА ЩОНАЙМЕНШЕ 10 МОВ, зокрема німецьку, французьку, англійську, італійську, російську, польську, латину, грецьку, болгарську та навіть давньоєгипетську на базовому рівні. Це дозволило їй перекладати твори Гомера, Гете, Гейне, Байрона, Данте, Гюго. А в 19 років вона написала підручник зі стародавньої історії для молодших братів і сестер.

2. КОХАЛА ОДРУЖЕНОГО ЧОЛОВІКА

Першим коханням Лесі Українки був одружений чоловік. У 19 років поетеса освідчилася у почуттях Михайлові Славинському – молодому юристу, котрий був одружений і на 10 років старшим за Лесю.

Звісно, почуття поетеси залишилися без відповіді. Цей епізод відображений у вірші "Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами".

3. ПЕРЕОСМИСЛЮВАЛА БІБЛІЮ

Леся Українка була інтелектуалкою світового масштабу. Про це, зокрема, свідчать її глибокі переосмислення біблійних сюжетів, які дехто може назвати й богохульством. Проте таким чином Леся Українка висвітлювала глибокі теми, використовуючи власне бачення сюжетів з Євангелія.

Наприклад, драматична поема "Одержима", котру Леся Українка написала після смерті Сергія Мержинського, переосмислює історію Марії Магдалини й оповідає не лише про її духовну, але й фізичну одержимість.

Драматична поема "На полі крові" оповідає відмінну історію від тієї, що можна прочитати у Біблії. Юда Іскаріот не покінчив життя самогубством після страти Ісуса, а продовжив своє життя і в розмові з прочанином говорить про своє бачення історії Спасителя і своєї ролі в його смерті.

Про переосмислення християнства Лесі Українки можна дізнатися набагато більше у розмовах письменниці Оксани Забужко та предстоятеля УГКЦ Святослава у книзі "Апокрифи".

4. Її ТРУНУ НЕСЛИ ЖІНКИ

Лесю Українку можна назвати феміністкою. Вона боролася за права жінок і навіть попри хворобу не хотіла викликати співчуття чи жалість до себе.

Історія Лесі надихала багатьох жінок. Тому під час похорону на Байковому кладовищі у 1913 році її труну несли 6 жінок – приятельок поетеси. Зокрема акторки Валерія Пахаревська та Наталія Дорошенко.

Цікаво, що царський уряд боявся, що похорон може перерости в мітинг, тому будь-які промови заборонили. Тому всі присутні в знак протесту спершу годину співали "Вічна пам'ять" (замість того, щоб проспівати тричі), а потім довго стояли мовчки на кладовищі – це був протест проти заборони виголошувати промови.

🖍️ Юрій Семенюк