СОНЕТ 18

Чи варто з літнім днем тебе рівняти?
Ти краща, лагідніша і ясніша:
Травневий цвіт стрясає вітер знатно,
А літо швидко гасне вже пізніше.

Те сонце палить оком з небозводу,
Але тьмяніє і його обличчя;
Усе прекрасне губить свою вроду,
Під впливом зміни ходу і величчя.

Та вічне літо твоє не зів'яне,
Не втратить чарів, даних небесами;
І смерть не скаже, що тебе дістане,
Бо житимеш ти в цих рядках віками.

Допоки дихають і бачать люди,
Живе цей вірш, і ти в нім вічно будеш.

Вільям Шекспір

Переклад: Мирослав Манюк
08.05.2026
#переклад

НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ

Ніч в страшному гаратанні,
Для життя щоб не остання,
Хай бляшанки спопеліють,
Смерть і горе нам не сіють.

Ми, на жаль, не так хотіли,
Та бляшанки прилетіли,
В нас будинки спопеляли
І життя людські́ забра́ли.

Ніч була́ пекельна знову,
Нам співали колискову
Не про місяць, не про зорі,
А й страшні дарунки долі.

Грали музику ракети,
Мотлох нам читав сонети,
А ми вижити хотіли,
Бо на нас вони летіли.

Знову Київ на прицілі,
Бо такі ворожі цілі.
Молим Бога аби жити
Й сві́чі наші не гасити.

Знову все у нас здригалось
І вогнем страшним узя́лось.
В ко́гось бу́ла ніч остання,
Не дожив хтось до світання.

Знов руїни і завали
Від ворожої навали,
Страх і сльо́зи і недоля…
Та невже це Божа воля?

Чи́єсь серце зупинилось,
А ще вчора воно билось.
Загаше́ні знову сві́чі,
Не розплющать більше вічі.

Ніч в страшному гаратанні,
В ко́гось подихи останні,
В ко́гось – страх й болючі рани…
Коли ж в вічність ворог кане?

31.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044788

Вітаю, друзі.

Вийшла моя шоста електронна збірка віршів під назвою «Сонет». До неї увійшли, як завжди, 100 творів.

Тут я свідомо відмовився від суворих канонів написання класичного сонета і «ідеальних» класичних структур. У збірці є як сонети, написані класичним ямбом, так і вірші в інших розмірах, де ритм визначався не теорією, а внутрішнім станом. Це спроба знайти форму, яка не обмежувала, а допомагала говорити щиро.

Кому цікаво почитати — переходьте за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1S00D5QiP7gbAcMj45ebtH0LqFmgFdCQx/vie...

Дякую за підтримку.

КРИВАВІ ГРОШІ

У кожній вигоді межа існує,
Де блиск монет обернено в каміння
І можна стати на шкідливу міну,
Коли криваві гроші хтось дарує.

Не кожна здобич ризику вартує,
Бо шлях крізь тінь лишає слід сумління
І навіть успіх втратить розуміння,
Коли за ним погане щось крокує.

Криваві гроші мають слід кривавий,
Вони дають коротку частку слави,
Та платиш більше, ніж здається ззовні.

Тож вибір є серед усіх законів:
Не брати те, що ріже власну змогу
І не міняти спокій на тривогу.

Мирослав Манюк
16.04.2026
#сонет

ЄДНАННЯ ЧАСУ

В просторі час тримає пам'ять сліду,
Де риси мають зустріч із роками,
І тягне вниз минуле, ніби камінь,
Немов у швах зашита частка світу.

І кожен штрих веде мене стежками,
Де обрій ще не видно було звідти,
А я ішов без тіні за думками
Туди, де гралися маленькі діти.

Тепер між датами зростає кладка,
Де відстань виміряна дуже складно,
Коли людину пам'ять доганяє.

Торкаюсь я того, що вже немає,
Та знов уже стає моїм надбанням,
І час приймає спокій як єднання.

Мирослав Манюк
04.04.2026
#сонет

РАХУНКИ

Коли роздивляюсь рахунки уважно,
То бачу не цифри — живі коливання,
Де витрати тиснуть, мов сирість у ванні,
А профіт нема навіть граму відважить.

Дивлюся в таблиці я взором поважним,
Де кожна графа — це причина страждання,
Де факти без масок, без гри й прикривання,
Показують істину чесно, відважно.

Я знав, що відкрию валізу тривожну,
Бо втрати повзуть і ростуть так безбожно,
Що кожен ресурс вже стає тільки миттю.

Коли ми рахунки приносимо в жертви,
Потрібно дивитись, куди йдуть бюджети,
Щоб рух був вперед, а не зник непомітно.

Мирослав Манюк
02.04.2026

#сонет

НОМІНАНТИ

Гомін історії носять народи,
Тягнуть століттями біль у мовчанні,
Вистояв дух, не зламались бажання,
Сила зростала у серці від роду.

Кров'ю писали всі дати народжень,
Правду тримали, як віру, в стражданні,
Слово ставало щитом для баталій,
Гідність не впала у вільній породі.

Нині ж лунає ім'я по всім світі,
Нам розряджають постійно повітря.
Серед руїн будуть нові руїни.

Не переймайся, народ України:
Збільшаться скоро всі наші фінанси —
Премії Нобеля ми номінанти.

Мирослав Манюк
01.04.2026
#сонет

⚡️ Зеленського й народ України номіновано на Нобелівську премію миру 2026 року, — Sociaty

ПСИХОЗ

В куті застигла лінія психозу,
А шурхіт кроку множиться відлунням
І тінь лягає на застиглу позу.

Розтягнуті вузли застигли лунко,
Щось плутає занедбану свідомість
І кожен рух звучить в чужому домі,
Немов струна, затиснута в стосунках.

Та серце звикло жити з розрахунком,
Не дати задню в темряві натомість,
Де форми страху — жертви анатомій,
Де простір темряву стискає хутко.

І нова сила віджене загрозу,
Розірве схеми темного відлуння
Й залишить пил між страхом і психозом.

Мирослав Манюк
28.03.2026
#сонет_симетрон

СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО

Далеко розходяться хвилі натхнення,
У римах зростає глибоке коріння,
Легенда живе у моїм поколінні,
Несе через строфи своє одкровення.

Майстерно лунають метафори Ліни,
Неначе вогонь полихає у венах,
І світ обіймає ясне розуміння,
Що слово сильніше за це сьогодення.

У пам'яті зріє не просто циклічність,
А подих епохи, що кличе і кличе,
Де правда не гасне у праведних віршах.

І навіть коли все загусне у тиші,
Лиш слово озветься в своєму контексті,
А слово це буде від Ліни Костенко.

Мирослав Манюк
19.03.2026
#ЛінаЩасливіЖитиПоруч
#сонет

КОПТЕР

Вибір народжений серцем і глуздом,
Хлопець охоче ступає до строю.
Погляд у матері вже без ілюзій —
Син не вагається йти за метою.

Вчиться і служить із небом в союзі,
Шлях прокладається впливом героя.
Сотні мішеней зникають в окрузі,
Ворог відходить від "Коптера" зброї.

Поле гуде під металом і пилом,
Рани та біль не зламають завзяття,
Завжди підтримують тут побратими.

Раза чотири прощався із тилом,
Каже: "На фронті усі мої браття.
Іншого вибору доля не прийме."

Мирослав Манюк
18.03.2026
#сонет