ВАГАННЯ СВІТУ Й НЕНЬКА УКРАЇНАВкраїна-ненька вистоїть, не впа́де.Крізь чорний дим прорветься, мов крізь сни,І кара Божа на причетних спа́де,Бо кров дітей в нас ллється в час війни.І пам'ять буде вічною свічею,Що не згасає в полум'ї років.Допоки світ мовчатиме над нею,Зростатиме прокляття для катів.А світ мовчить... Бо ми – чужа руїна,Роки у нас здригається земля.Спадає з сил шматована країна,І бачить світ діяння москаля.Вони рахують втрати у таблицях,Ведуть бездушний, стриманий підрах.Та гинуть діти зовсім не в темницях –Вони згорають в батьківських руках.Ось знову ніч... І знову свист ракети,І знову смерть заходить у двори,А світ складає все якісь сонети,Де співчуття — без сили і пори.Та при́йде день великої відплати,Бо правда має нездоланний щит.І треба буде звіт за все віддати...Та чом мовчить? Чому мовчить весь світ?Та поки світ вагається без ділаЙ здригається від вибухів земля,То не одна дитина посивіла,І болю додається матерям.Історія мовчання не пробачить,Бо правда стане вироком для всіх,І світ тоді по-іншому побачитьЦіну свої́х безді́яльних утіх.Та нам від того легше ж бо не стане,Рубці не щезнуть з жодного з сердець,З могили жоден, хто поліг, не встане…Побачить хочем ми війни кінець.20.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

СОНЕТ 18 Чи варто з літнім днем тебе рівняти? Ти краща, лагідніша і ясніша: Травневий цвіт стрясає вітер знатно, А літо швидко гасне вже пізніше. Те сонце палить оком з небозводу, Але тьмяніє і його обличчя; Усе прекрасне губить свою вроду, Під впливом зміни ходу і величчя. Та вічне літо твоє не зів'яне, Не втратить чарів, даних небесами; І смерть не скаже, що тебе дістане, Бо житимеш ти в цих рядках віками. Допоки дихають і бачать люди, Живе цей вірш, і ти в нім вічно будеш. Вільям Шекспір Переклад: Мирослав Манюк 08.05.2026 #переклад

НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ Ніч в страшному гаратанні, Для життя щоб не остання, Хай бляшанки спопеліють, Смерть і горе нам не сіють. Ми, на жаль, не так хотіли, Та бляшанки прилетіли, В нас будинки спопеляли І життя людські́ забра́ли. Ніч була́ пекельна знову, Нам співали колискову Не про місяць, не про зорі, А й страшні дарунки долі. Грали музику ракети, Мотлох нам читав сонети, А ми вижити хотіли, Бо на нас вони летіли. Знову Київ на прицілі, Бо такі ворожі цілі. Молим Бога аби жити Й сві́чі наші не гасити. Знову все у нас здригалось І вогнем страшним узя́лось. В ко́гось бу́ла ніч остання, Не дожив хтось до світання. Знов руїни і завали Від ворожої навали, Страх і сльо́зи і недоля… Та невже це Божа воля? Чи́єсь серце зупинилось, А ще вчора воно билось. Загаше́ні знову сві́чі, Не розплющать більше вічі. Ніч в страшному гаратанні, В ко́гось подихи останні, В ко́гось – страх й болючі рани… Коли ж в вічність ворог кане? 31.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1044788

Вітаю, друзі. Вийшла моя шоста електронна збірка віршів під назвою «Сонет». До неї увійшли, як завжди, 100 творів. Тут я свідомо відмовився від суворих канонів написання класичного сонета і «ідеальних» класичних структур. У збірці є як сонети, написані класичним ямбом, так і вірші в інших розмірах, де ритм визначався не теорією, а внутрішнім станом. Це спроба знайти форму, яка не обмежувала, а допомагала говорити щиро. Кому цікаво почитати — переходьте за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1S00D5QiP7gbAcMj45ebtH0LqFmgFdCQx/view?usp=sharing Дякую за підтримку.

КРИВАВІ ГРОШІ У кожній вигоді межа існує, Де блиск монет обернено в каміння І можна стати на шкідливу міну, Коли криваві гроші хтось дарує. Не кожна здобич ризику вартує, Бо шлях крізь тінь лишає слід сумління І навіть успіх втратить розуміння, Коли за ним погане щось крокує. Криваві гроші мають слід кривавий, Вони дають коротку частку слави, Та платиш більше, ніж здається ззовні. Тож вибір є серед усіх законів: Не брати те, що ріже власну змогу І не міняти спокій на тривогу. Мирослав Манюк 16.04.2026 #сонет

ЄДНАННЯ ЧАСУ В просторі час тримає пам'ять сліду, Де риси мають зустріч із роками, І тягне вниз минуле, ніби камінь, Немов у швах зашита частка світу. І кожен штрих веде мене стежками, Де обрій ще не видно було звідти, А я ішов без тіні за думками Туди, де гралися маленькі діти. Тепер між датами зростає кладка, Де відстань виміряна дуже складно, Коли людину пам'ять доганяє. Торкаюсь я того, що вже немає, Та знов уже стає моїм надбанням, І час приймає спокій як єднання. Мирослав Манюк 04.04.2026 #сонет

РАХУНКИ Коли роздивляюсь рахунки уважно, То бачу не цифри — живі коливання, Де витрати тиснуть, мов сирість у ванні, А профіт нема навіть граму відважить. Дивлюся в таблиці я взором поважним, Де кожна графа — це причина страждання, Де факти без масок, без гри й прикривання, Показують істину чесно, відважно. Я знав, що відкрию валізу тривожну, Бо втрати повзуть і ростуть так безбожно, Що кожен ресурс вже стає тільки миттю. Коли ми рахунки приносимо в жертви, Потрібно дивитись, куди йдуть бюджети, Щоб рух був вперед, а не зник непомітно. Мирослав Манюк 02.04.2026 #сонет

НОМІНАНТИ Гомін історії носять народи, Тягнуть століттями біль у мовчанні, Вистояв дух, не зламались бажання, Сила зростала у серці від роду. Кров'ю писали всі дати народжень, Правду тримали, як віру, в стражданні, Слово ставало щитом для баталій, Гідність не впала у вільній породі. Нині ж лунає ім'я по всім світі, Нам розряджають постійно повітря. Серед руїн будуть нові руїни. Не переймайся, народ України: Збільшаться скоро всі наші фінанси — Премії Нобеля ми номінанти. Мирослав Манюк 01.04.2026 #сонет ⚡️ Зеленського й народ України номіновано на Нобелівську премію миру 2026 року, — Sociaty

ПСИХОЗ В куті застигла лінія психозу, А шурхіт кроку множиться відлунням І тінь лягає на застиглу позу. Розтягнуті вузли застигли лунко, Щось плутає занедбану свідомість І кожен рух звучить в чужому домі, Немов струна, затиснута в стосунках. Та серце звикло жити з розрахунком, Не дати задню в темряві натомість, Де форми страху — жертви анатомій, Де простір темряву стискає хутко. І нова сила віджене загрозу, Розірве схеми темного відлуння Й залишить пил між страхом і психозом. Мирослав Манюк 28.03.2026 #сонет_симетрон

СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО Далеко розходяться хвилі натхнення, У римах зростає глибоке коріння, Легенда живе у моїм поколінні, Несе через строфи своє одкровення. Майстерно лунають метафори Ліни, Неначе вогонь полихає у венах, І світ обіймає ясне розуміння, Що слово сильніше за це сьогодення. У пам'яті зріє не просто циклічність, А подих епохи, що кличе і кличе, Де правда не гасне у праведних віршах. І навіть коли все загусне у тиші, Лиш слово озветься в своєму контексті, А слово це буде від Ліни Костенко. Мирослав Манюк 19.03.2026 #ЛінаЩасливіЖитиПоруч #сонет