• #архів
    Краєвиди села Молодків, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

    Світлини 1920-30-х
    #архів Краєвиди села Молодків, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл. Світлини 1920-30-х
    Like
    3
    99views
  • #архітектура
    #історія

    Церква Покрови Пресвятої Богородиці
    м. Фастів, Київська обл.
    1716

    Світлини 1970-х
    #архітектура #історія Церква Покрови Пресвятої Богородиці м. Фастів, Київська обл. 1716 Світлини 1970-х
    Like
    3
    151views
  • #архів
    Світлини з Миколаївщини, м. Вознесенськ


    #архів Світлини з Миколаївщини, м. Вознесенськ
    Like
    Love
    3
    110views
  • #архів
    Фотозамальовки з с. Крива Гора на берегах річки Прип'ять (Чорнобильське Полісся)
    Світлини 1960-х
    #архів Фотозамальовки з с. Крива Гора на берегах річки Прип'ять (Чорнобильське Полісся) Світлини 1960-х
    Like
    3
    110views
  • #архів
    Дзвінниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх Печерах в Києво-Печерській Лаврі.
    Листівка 1900-х та світлини 1950-80-х
    ДНАББ ім. В.Г. Заболотного
    #архів Дзвінниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх Печерах в Києво-Печерській Лаврі. Листівка 1900-х та світлини 1950-80-х ДНАББ ім. В.Г. Заболотного
    154views
  • #музеї #виставки
    Садиба на Терещенківській доступна для відвідування.
    Архівні світлини та документи, оригінальні печатки, автентичні меблі і твори мистецтва з колекції Терещенків, яку родина збирала понад чверть століття.

    Виставка триватиме до 30 листопада

    Київ
    вул. Терещенківська, 9

    Квиток – 200 грн

    #музеї #виставки Садиба на Терещенківській доступна для відвідування. Архівні світлини та документи, оригінальні печатки, автентичні меблі і твори мистецтва з колекції Терещенків, яку родина збирала понад чверть століття. Виставка триватиме до 30 листопада Київ вул. Терещенківська, 9 Квиток – 200 грн
    Like
    Love
    2
    282views 18Plays
  • #архів
    Сніданок
    Автор світлини Семен Фрідлянд,
    1950-ті роки

    #архів Сніданок Автор світлини Семен Фрідлянд, 1950-ті роки
    Love
    2
    94views
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    287views
  • Світлини з парку природи "Беремицьке", можна погуляти екостежкою, побачити тварин (когось в клітці, когось без). Є конюшня, де можна погодувати коней морквою. Зараз вони відкрили готельний комплекс (там не була), сподіваюсь це не змінить політику парку і тварини й їх догляд лишаться у пріорітеті. Дорога з боку Крехаєва і Євминки жахлива, а місцями ліпше була б грунтова ніж така, тому надумаєте їхать, розвідайте дорогу зі сторони Остра)
    Світлини з парку природи "Беремицьке", можна погуляти екостежкою, побачити тварин (когось в клітці, когось без). Є конюшня, де можна погодувати коней морквою. Зараз вони відкрили готельний комплекс (там не була), сподіваюсь це не змінить політику парку і тварини й їх догляд лишаться у пріорітеті. Дорога з боку Крехаєва і Євминки жахлива, а місцями ліпше була б грунтова ніж така, тому надумаєте їхать, розвідайте дорогу зі сторони Остра)
    Like
    Love
    2
    195views
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ😍 Унікальні фото Передмістної слобідки (нині Гідропарк), яка була спалена німцями 1943 року.

    Світлини належать Славі Гетману, дідусь якого народився та до Другої світової війни жив на слобідці. В сімейному фотоархіві збереглися фото 1937 року.

    📸 На них можна побачити школу (перше фото), тогочасні підтоплені вулиці, дідуся з човном та, ймовірно, дідусевого друга, який позує на тлі Дніпра.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ😍 Унікальні фото Передмістної слобідки (нині Гідропарк), яка була спалена німцями 1943 року. Світлини належать Славі Гетману, дідусь якого народився та до Другої світової війни жив на слобідці. В сімейному фотоархіві збереглися фото 1937 року. 📸 На них можна побачити школу (перше фото), тогочасні підтоплені вулиці, дідуся з човном та, ймовірно, дідусевого друга, який позує на тлі Дніпра. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    147views
More Results