• Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р.

    Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

    ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/

    ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/

    ©️ Diaspora.ua 2019

    #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р. Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/ ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/ ©️ Diaspora.ua 2019 #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    WWW.FACEBOOK.COM
    Error
    42views
  • Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе?

    Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»?

    Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня.

    Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций».

    Так звучит название этой петиции:

    «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס«
    «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС»

    Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО).
    Нет, это не опечатка.

    Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли?

    На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом.

    Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения.

    В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины.

    В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость.

    Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу.

    В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо.

    Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам.

    В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период.

    После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой.

    О современном российском ИППО — в правильном временном контексте.

    Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье.

    В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества.

    Что решил суд и почему точка ещё не поставлена.

    Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции.

    На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия.

    В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью.

    Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства.

    Подробный разбор 👇
    В материале по ссылке —
    • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья;
    • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях;
    • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра;
    • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля.

    👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/

    Вопрос к аудитории:
    как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»?

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱

    Важно❓ Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы
    https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»? Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня. Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций». Так звучит название этой петиции: «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס« «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС» Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО). Нет, это не опечатка. Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли? На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом. Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения. В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины. В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость. Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу. В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо. Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам. В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период. После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой. О современном российском ИППО — в правильном временном контексте. Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье. В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества. Что решил суд и почему точка ещё не поставлена. Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции. На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия. В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью. Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства. Подробный разбор 👇 В материале по ссылке — • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья; • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях; • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра; • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля. 👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/ Вопрос к аудитории: как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? - НАновости - новости Израиля
    «Подождите, а разве вся земля в Израиле не принадлежит государству? Как тогда её кому-то передают?» Это самый частый и абсолютно логичный вопрос. И - НАновости - новости Израиля - Вторник, 30 декабря, 2025, 19:48
    133views
  • #історія #цікаве
    Ґудзик: Від статусного символу до повсякденної дрібниці 🧥
    У світі мало знайдеться предметів, настільки звичних і водночас таких, що приховують за собою тисячолітні історії, як звичайний ґудзик. Сьогодні ми сприймаємо його як належне — функціональну застібку, що допомагає утримувати одяг докупи. Але колись ґудзик був справжнім витвором мистецтва, символом статусу, багатства і навіть таємних знаків.

    Коли ґудзик був прикрасою (і майже ніколи застібкою)

    Найдавніші знахідки, що нагадують ґудзики, сягають кам’яного віку. Це були прості кістяні або кам’яні диски з отворами, які, ймовірно, використовувалися як прикраси або амулети. Їх функціональність як застібок у сучасному розумінні була мінімальною.
    Справжній розквіт ґудзика як декоративного елемента припадає на Середньовіччя та епоху Відродження в Європі. У цей час одяг ставав все складнішим, багатошаровим, і ґудзики, часто виготовлені з дорогоцінних металів, слонової кістки, перлів чи екзотичних матеріалів, використовувалися у величезних кількостях — десятки, а то й сотні на одному вбранні. Вони були показником багатства: чим більше блискучих ґудзиків на камзолі дворянина, тим вищим був його соціальний статус.

    Революція функціональності: Коли ґудзик став застібкою

    Справжньою революцією для ґудзика став винахід петель — прорізів в тканині, що дозволяли щільно і надійно закріплювати одяг. Цей прорив приписують приблизно XIII століттю і, за деякими версіями, він стався в Німеччині. З цього моменту ґудзик почав перетворюватися з елемента розкоші на практичну деталь.
    З появою петель ґудзики швидко поширилися по всій Європі, значно спрощуючи щоденне вдягання і забезпечуючи краще прилягання одягу до тіла. Це було особливо важливо для військових, мисливців та всіх, кому потрібен був зручний та функціональний одяг.

    Чому ґудзики розташовані по-різному на чоловічому та жіночому одязі? 🤔

    Одна з найцікавіших загадок ґудзиків — їхнє розташування: на чоловічому одязі вони зазвичай справа, а на жіночому — зліва. Існує кілька теорій, що пояснюють цю відмінність:
    Слуги та пані: У минулому заможних жінок часто одягали служниці. Розташування ґудзиків зліва (для жінки, тобто справа для служниці) робило процес застібання зручнішим для того, хто одягав. Чоловіки ж, як правило, одягалися самостійно, тому ґудзики справа були ергономічнішими для правої руки.
    Зброя та годування: Деякі історики припускають, що чоловікам було зручніше мати ґудзики справа, щоб легше діставати зброю з-під одягу лівою рукою. Для жінок же ліве розташування могло бути пов’язане зі зручністю годування немовлят, адже більшість жінок тримали дитину лівою рукою.
    Історична випадковість: Можливо, ця традиція виникла випадково і просто закріпилася з часом, перетворившись на модну норму, яка збереглася до наших днів.

    Ґудзик у сучасному світі

    Промислова революція та масове виробництво у XIX столітті зробили ґудзики доступними для всіх верств населення. Вони перестали бути винятковою привілегією багатих, зберігши при цьому свою естетичну та функціональну цінність.
    Сьогодні ґудзики — це не лише застібки, а й важливі елементи дизайну. Вони можуть бути мінімалістичними або хитромудрими, з пластику, металу, дерева, скла або навіть перероблених матеріалів. Від кутюрних шедеврів до робочого одягу — ґудзик продовжує свою подорож крізь історію, залишаючись маленькою, але надзвичайно важливою деталлю нашого повсякденного життя.
    #історія #цікаве Ґудзик: Від статусного символу до повсякденної дрібниці 🧥 У світі мало знайдеться предметів, настільки звичних і водночас таких, що приховують за собою тисячолітні історії, як звичайний ґудзик. Сьогодні ми сприймаємо його як належне — функціональну застібку, що допомагає утримувати одяг докупи. Але колись ґудзик був справжнім витвором мистецтва, символом статусу, багатства і навіть таємних знаків. Коли ґудзик був прикрасою (і майже ніколи застібкою) Найдавніші знахідки, що нагадують ґудзики, сягають кам’яного віку. Це були прості кістяні або кам’яні диски з отворами, які, ймовірно, використовувалися як прикраси або амулети. Їх функціональність як застібок у сучасному розумінні була мінімальною. Справжній розквіт ґудзика як декоративного елемента припадає на Середньовіччя та епоху Відродження в Європі. У цей час одяг ставав все складнішим, багатошаровим, і ґудзики, часто виготовлені з дорогоцінних металів, слонової кістки, перлів чи екзотичних матеріалів, використовувалися у величезних кількостях — десятки, а то й сотні на одному вбранні. Вони були показником багатства: чим більше блискучих ґудзиків на камзолі дворянина, тим вищим був його соціальний статус. Революція функціональності: Коли ґудзик став застібкою Справжньою революцією для ґудзика став винахід петель — прорізів в тканині, що дозволяли щільно і надійно закріплювати одяг. Цей прорив приписують приблизно XIII століттю і, за деякими версіями, він стався в Німеччині. З цього моменту ґудзик почав перетворюватися з елемента розкоші на практичну деталь. З появою петель ґудзики швидко поширилися по всій Європі, значно спрощуючи щоденне вдягання і забезпечуючи краще прилягання одягу до тіла. Це було особливо важливо для військових, мисливців та всіх, кому потрібен був зручний та функціональний одяг. Чому ґудзики розташовані по-різному на чоловічому та жіночому одязі? 🤔 Одна з найцікавіших загадок ґудзиків — їхнє розташування: на чоловічому одязі вони зазвичай справа, а на жіночому — зліва. Існує кілька теорій, що пояснюють цю відмінність: Слуги та пані: У минулому заможних жінок часто одягали служниці. Розташування ґудзиків зліва (для жінки, тобто справа для служниці) робило процес застібання зручнішим для того, хто одягав. Чоловіки ж, як правило, одягалися самостійно, тому ґудзики справа були ергономічнішими для правої руки. Зброя та годування: Деякі історики припускають, що чоловікам було зручніше мати ґудзики справа, щоб легше діставати зброю з-під одягу лівою рукою. Для жінок же ліве розташування могло бути пов’язане зі зручністю годування немовлят, адже більшість жінок тримали дитину лівою рукою. Історична випадковість: Можливо, ця традиція виникла випадково і просто закріпилася з часом, перетворившись на модну норму, яка збереглася до наших днів. Ґудзик у сучасному світі Промислова революція та масове виробництво у XIX столітті зробили ґудзики доступними для всіх верств населення. Вони перестали бути винятковою привілегією багатих, зберігши при цьому свою естетичну та функціональну цінність. Сьогодні ґудзики — це не лише застібки, а й важливі елементи дизайну. Вони можуть бути мінімалістичними або хитромудрими, з пластику, металу, дерева, скла або навіть перероблених матеріалів. Від кутюрних шедеврів до робочого одягу — ґудзик продовжує свою подорож крізь історію, залишаючись маленькою, але надзвичайно важливою деталлю нашого повсякденного життя.
    Like
    2
    241views
  • #історія #події
    Народження українського друкарства: Величний шлях київського Часослова 📜
    30 грудня 1616 року сталася подія, що назавжди змінила інтелектуальний та духовний ландшафт Східної Європи. У друкарні Києво-Печерської лаври побачив світ Часослов — перша книга, надрукована в межах монастиря під керівництвом видатного просвітителя Єлисея Плетенецького ⛪️

    Ця книга не була просто збіркою молитов. Часослов став головним підручником того часу, за яким українці вчилися читати та писати протягом багатьох десятиліть. Саме через нього тисячі дітей пізнавали грамоту, формуючи національну ідентичність та культуру ✍️

    Поява київського Часослова ознаменувала перехід до потужного промислового книговидання в Україні. Видання вирізнялося високою якістю друку, майстерними гравюрами та вишуканим оформленням, що свідчило про неймовірний рівень майстерності українських друкарів XVII століття 🎨

    Для українського суспільства того часу це був акт культурного самоствердження. В умовах тиску та спроб асиміляції, власна друкована книга стала потужним інструментом збереження традицій та поширення знань. Часослов заклав фундамент для подальшого розквіту Києво-Могилянської академії та перетворив Київ на один із найбільших видавничих центрів тогочасного світу 🌍

    Сьогодні цей фоліант є не лише безцінною пам’яткою кириличної писемності, а й символом того, як слово, закарбоване на папері, здатне об'єднати народ навколо знань та духовності. Минають століття, а сторінки київського Часослова продовжують нагадувати нам про силу української книги та велич нашої інтелектуальної спадщини 🏛️
    #історія #події Народження українського друкарства: Величний шлях київського Часослова 📜 30 грудня 1616 року сталася подія, що назавжди змінила інтелектуальний та духовний ландшафт Східної Європи. У друкарні Києво-Печерської лаври побачив світ Часослов — перша книга, надрукована в межах монастиря під керівництвом видатного просвітителя Єлисея Плетенецького ⛪️ Ця книга не була просто збіркою молитов. Часослов став головним підручником того часу, за яким українці вчилися читати та писати протягом багатьох десятиліть. Саме через нього тисячі дітей пізнавали грамоту, формуючи національну ідентичність та культуру ✍️ Поява київського Часослова ознаменувала перехід до потужного промислового книговидання в Україні. Видання вирізнялося високою якістю друку, майстерними гравюрами та вишуканим оформленням, що свідчило про неймовірний рівень майстерності українських друкарів XVII століття 🎨 Для українського суспільства того часу це був акт культурного самоствердження. В умовах тиску та спроб асиміляції, власна друкована книга стала потужним інструментом збереження традицій та поширення знань. Часослов заклав фундамент для подальшого розквіту Києво-Могилянської академії та перетворив Київ на один із найбільших видавничих центрів тогочасного світу 🌍 Сьогодні цей фоліант є не лише безцінною пам’яткою кириличної писемності, а й символом того, як слово, закарбоване на папері, здатне об'єднати народ навколо знань та духовності. Минають століття, а сторінки київського Часослова продовжують нагадувати нам про силу української книги та велич нашої інтелектуальної спадщини 🏛️
    Like
    1
    85views
  • #історія #постаті
    В’ячеслав Чорновіл: Громовий Голос Української Незалежності 🇺🇦📢
    24 грудня 1937 року народився В’ячеслав Чорновіл — людина, чиє ім’я стало синонімом незламності та боротьби за вільну Україну. Журналіст, публіцист, дисидент і засновник Народного Руху України, він був одним із тих, хто «пробивав» стіну радянського тоталітаризму власною волею. 🏗️🔥

    Його шлях — це історія боротьби за правду. Чорновіл став одним із лідерів шістдесятництва, відкрито виступаючи проти арештів української інтелігенції. Його знамените «Хто проти тиранії — встаньте!» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» у 1965 році назавжди увійшло в історію як акт неймовірної цивільної мужності. 🎬✊

    За свої переконання він провів у тюрмах, таборах та на засланні понад 15 років. Але навіть за колючим дротом В’ячеслав Максимович залишався вільним: він заснував «Український вісник», де публікував правду про репресії, та продовжував боротьбу, яку називав справою свого життя. ✍️📜

    У 1991 році він був одним із головних претендентів на посаду президента України, пропонуючи шлях реформ та європейського розвитку. Його ідеї часто випереджали час, а його харизма об’єднувала мільйони людей навколо ідеї державної самостійності. 🗳️🤝

    Загибель В’ячеслава Чорновола у 1999 році в автокатастрофі досі залишається однією з найбільш загадкових і болючих сторінок нашої сучасної історії. Проте його слова: «Україна починається з тебе!» — і сьогодні звучать як заклик до кожного, хто цінує свободу. 🕊️🌟
    #історія #постаті В’ячеслав Чорновіл: Громовий Голос Української Незалежності 🇺🇦📢 24 грудня 1937 року народився В’ячеслав Чорновіл — людина, чиє ім’я стало синонімом незламності та боротьби за вільну Україну. Журналіст, публіцист, дисидент і засновник Народного Руху України, він був одним із тих, хто «пробивав» стіну радянського тоталітаризму власною волею. 🏗️🔥 Його шлях — це історія боротьби за правду. Чорновіл став одним із лідерів шістдесятництва, відкрито виступаючи проти арештів української інтелігенції. Його знамените «Хто проти тиранії — встаньте!» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» у 1965 році назавжди увійшло в історію як акт неймовірної цивільної мужності. 🎬✊ За свої переконання він провів у тюрмах, таборах та на засланні понад 15 років. Але навіть за колючим дротом В’ячеслав Максимович залишався вільним: він заснував «Український вісник», де публікував правду про репресії, та продовжував боротьбу, яку називав справою свого життя. ✍️📜 У 1991 році він був одним із головних претендентів на посаду президента України, пропонуючи шлях реформ та європейського розвитку. Його ідеї часто випереджали час, а його харизма об’єднувала мільйони людей навколо ідеї державної самостійності. 🗳️🤝 Загибель В’ячеслава Чорновола у 1999 році в автокатастрофі досі залишається однією з найбільш загадкових і болючих сторінок нашої сучасної історії. Проте його слова: «Україна починається з тебе!» — і сьогодні звучать як заклик до кожного, хто цінує свободу. 🕊️🌟
    Love
    1
    198views
  • OpenAI додала розширені налаштування персоналізації у GPT-5.2, що дозволяють змінювати характер спілкування. Користувачі можуть самостійно регулювати чотири параметри: рівень теплоти, ентузіазму, частоту використання емодзі та структурування через списки. https://channeltech.space/ai/chatgpt-personalization-settings-warmth-...
    OpenAI додала розширені налаштування персоналізації у GPT-5.2, що дозволяють змінювати характер спілкування. Користувачі можуть самостійно регулювати чотири параметри: рівень теплоти, ентузіазму, частоту використання емодзі та структурування через списки. https://channeltech.space/ai/chatgpt-personalization-settings-warmth-enthusiasm-gpt-5-2/
    CHANNELTECH.SPACE
    Налаштування тону ChatGPT: як змінити ентузіазм та теплоту в GPT-5.2 – Channel Tech
    OpenAI додала нові опції персоналізації в ChatGPT. Користувачі тепер можуть регулювати теплоту, ентузіазм та кількість емодзі у відповідях ШІ.
    137views
  • 👀 Ситуація: у Павлограді люди сиділи 34 години без світла через чоловіка, який самостійно вимикав електрику в трансформаторі.
    Через тривале відключення мешканці викликали поліцію та аварійну службу ДТЕК.
    Зʼясувалося, що трансформатор був без замка.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    👀 Ситуація: у Павлограді люди сиділи 34 години без світла через чоловіка, який самостійно вимикав електрику в трансформаторі. Через тривале відключення мешканці викликали поліцію та аварійну службу ДТЕК. Зʼясувалося, що трансформатор був без замка. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    95views 0Plays
  • Anthropic відкрила плагін Claude для всіх передплатників. ШІ може самостійно переходити за посиланнями, заповнювати форми, керувати календарем та поштою. Користувачі можуть записувати свої дії, щоб «навчити» Claude виконувати специфічні робочі процеси. https://channeltech.space/ai/anthropic-claude-chrome-extension-paid-u...
    Anthropic відкрила плагін Claude для всіх передплатників. ШІ може самостійно переходити за посиланнями, заповнювати форми, керувати календарем та поштою. Користувачі можуть записувати свої дії, щоб «навчити» Claude виконувати специфічні робочі процеси. https://channeltech.space/ai/anthropic-claude-chrome-extension-paid-users-launch/
    CHANNELTECH.SPACE
    Claude для Chrome тепер доступний для всіх Pro-користувачів: огляд можливостей – Channel Tech
    Anthropic відкрила доступ до розширення Claude для всіх платних підписок. Функції автоматизації браузера, заповнення форм та навчання AI-агентів.
    118views
  • #історія #події
    21 грудня 1991 року в історії закарбувалося як день, коли величезна тоталітарна імперія офіційно стала минулим. В Алма-Аті лідери 11 колишніх радянських республік, включаючи Україну, підписали декларацію, яка поставила фінальну крапку в існуванні СРСР та оголосила про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) ✍️.

    Для України цей документ мав стратегічне значення. Після грудневого референдуму, де українці масово підтримали Незалежність, Алма-Атинська декларація стала міжнародним підтвердженням того, що Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права та геополітична реальність. Країни визнали територіальну цілісність одна одної та непорушність існуючих кордонів 🗺️.

    Підписання декларації фактично змусило Михайла Горбачова піти у відставку з посади президента держави, якої вже не існувало. Це був складний момент переходу, коли світ з тривогою та надією спостерігав за народженням нових незалежних держав. Україна тоді чітко заявила про своє бажання будувати демократичне майбутнє, вільне від імперських кайданів 🕊️.
    Алма-Атинська зустріч стала дипломатичним завершенням епохи «холодної війни» на теренах колишнього союзу. Вона відкрила двері для повноцінного визнання України світовою спільнотою та початку нашого самостійного шляху в глобальній політиці 🇺🇦.
    #історія #події 21 грудня 1991 року в історії закарбувалося як день, коли величезна тоталітарна імперія офіційно стала минулим. В Алма-Аті лідери 11 колишніх радянських республік, включаючи Україну, підписали декларацію, яка поставила фінальну крапку в існуванні СРСР та оголосила про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) ✍️. Для України цей документ мав стратегічне значення. Після грудневого референдуму, де українці масово підтримали Незалежність, Алма-Атинська декларація стала міжнародним підтвердженням того, що Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права та геополітична реальність. Країни визнали територіальну цілісність одна одної та непорушність існуючих кордонів 🗺️. Підписання декларації фактично змусило Михайла Горбачова піти у відставку з посади президента держави, якої вже не існувало. Це був складний момент переходу, коли світ з тривогою та надією спостерігав за народженням нових незалежних держав. Україна тоді чітко заявила про своє бажання будувати демократичне майбутнє, вільне від імперських кайданів 🕊️. Алма-Атинська зустріч стала дипломатичним завершенням епохи «холодної війни» на теренах колишнього союзу. Вона відкрила двері для повноцінного визнання України світовою спільнотою та початку нашого самостійного шляху в глобальній політиці 🇺🇦.
    Like
    1
    186views
  • Користувачі Gemini тепер можуть створювати власні мінізастосунки за допомогою інструменту Opal безпосередньо у вебверсії чат-бота. Процес побудови базується на vibe-coding: ви описуєте ідею розмовною мовою, а ШІ самостійно генерує структуру та логіку програми. https://channeltech.space/ai/google-opal-integration-gemini-gems-vibe...
    Користувачі Gemini тепер можуть створювати власні мінізастосунки за допомогою інструменту Opal безпосередньо у вебверсії чат-бота. Процес побудови базується на vibe-coding: ви описуєте ідею розмовною мовою, а ШІ самостійно генерує структуру та логіку програми. https://channeltech.space/ai/google-opal-integration-gemini-gems-vibe-coding/
    CHANNELTECH.SPACE
    Google інтегрує Opal у Gemini: як створювати додатки Gems без програмування – Channel Tech
    Google інтегрувала інструмент Opal у вебверсію Gemini. Дізнайтеся, як працює vibe-coding та як створити власний додаток Gems за допомогою візуального редактора.
    135views
More Results