#поезія Я мрію про мирні дні, Де можна серцем дихати І вірити в день ясний, А сум — за вітрами віяти. Де радість — немов кришталь, Що б’ється об вії росами, Де в поглядах зникне сталь, А душі стають стоголосими. І ось воно — поле без меж, У квітах, що сонцем вмиті, Де ти поміж ними йдеш, І щастя — у кожній миті. Це сльози не від біди, А з вдячності, що ми вільні. Крізь квіти, вперед, іди — Ми в мирі тепер всесильні. Євгенія Бик

#поезія Обійми — мій єдиний оберіг, Моя опора і моє натхнення. В них серце знов знаходить свій поріг І тишу після кожного терпіння. В них тане страх, зникає втома дня, І біль відходить — радість оживає. Весною розквітає вся Земля, І ніжність душу лагідно вкриває. В обіймах знов народжуюся я — Тепло і сонце, кольорові мрії. Скажи, що поруч будеш ти щодня — І світ стає світлішим від надії. Helen Guk

#історія #події Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство. 28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️ Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла? Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖 Від суботників до ГУЛАГу Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲 Україна в лещатах «трудоармій» Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜 Пропаганда проти реальності Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨 28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.

НЕ ВІДБОЛІЛО ( Присвячено річниці звільнення Київщини від окупантів ) Не віриться… Та рік уже минув, Минув вже рік, як КИЇВЩИНА вільна, Як кожен з нас цю звісточку почув, Та рана залишилася суцільна. Ось друге квітня… радість у сльозах, Та рана і сьогодні кровоточить: У пам’яті те пекло, біль і страх… Тягнувся час, неначе поторочі. Звільнили нас. Низький за це уклін, І серце України уціліло… Жалобний дзво́нить і по нині дзвін… Вже рік минув, та нас не відболіло. Макарів, Бородянка та Ірпінь, Іванків і Мотижин вмиті кров’ю, І Ворзель, і Гостомель – чан терпінь… Четвертування…стежка в безголов’ї. І Сто́янка, і Буча, та й Міщун… Бої́ точились і людей вбивали, Обірвану гору́ життєвих струн, А інших ще й живцем десь закопали. Був стогін, плач і… тиша навіки́, Вже рік минув, та в пам’яті зостались, Кровавої зостався плин ріки́, У муках із життям вони прощались. Тортури, вбивства, низка катувань… А скільки ще не знайдено – не знаєм, Повисла віха над людьми знущань… Вже рік минув, та все ми пам’ятаєм. 02.04.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

#поезія Бувають люди затишні, як дім До них приходиш з радістю і горем, Вони завжди почують вас без слів І не залишать наодинці з болем. Вони зустрінуть, руку подадуть, І допоможуть вибратись із ями. Тернистим шляхом гордо проведуть, Якщо прийдеться, то розділять рани. Вони відчують тихий плач душі, Розвіють смуток витканий з ілюзій. Коли вам здасться, що кругом чужі, Знайдеться той, хто буде не байдужий. Бувають люди затишні, як дім Вони завжди приносять в серце радість. На їх обличчі не побачиш грим І в їх очах не відшукаєш заздрість. Бувають люди затишні, як дім, З якими можеш щиро посміятись, Серед таких завжди будеш своїм До них щоразу хочеться вертатись. Яна Корольова

Мені знову вдалося продати через Олх деякі книги. І всі кошти йдуть для наших ЗСУ. Ви не уявляєте, яка радість охоплює мене, коли мені вдається їх продати і ці кошти потрапляють туди, куди вони найбільш потрібні. Божої допомоги і захисту нашим захисникам! Перемоги та мирного неба нам усім!🇺🇦✌️💙💛🕊

#історія #речі Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵 Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу. 🧤 Захист, старіший за піраміди Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця. 💍 Від кохання до прагматизму У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість». Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси. ⚙️ Промислова революція та «ямки» Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними. 🏠 Більше ніж шиття Наперсток залишив слід і в культурі. У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів). У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є. В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою. ✨ Філософія дрібниці Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.

РАДІСТЬ ВІД ПЕРЕМОГИ

ВЕСНА ІДЕ – КРАСУ НЕСЕ Весна іде – красу несе, Задзвонять дзво́ни Великодні, Та й Україна над усе – Про це голосимо сьогодні. Весна іде – красу несе, І задзвенять стрімкі потоки, Госпо́дь Вкраїну нам спасе, То ж ми робім до цьо́го кроки. Весна іде – красу несе, Торує шлях до ПЕРЕМОГИ, Христос із мертвих воскресе́ І ми не зійдемо з дороги. Весна іде – красу несе, Розквітне ненька й забуяє, Для цьо́го робимо усе. Майбутнє світле нас чекає. Весна іде – красу несе, Пташиним співом озоветься, А вітер горе віднесе́ І знову МИР до нас верне́ться. Весна іде – красу несе, Та ворог лютий не розквітне, Пташина радість принесе, Згадаєм слово заповітне, Весна іде – красу несе, Несе надію із собою, Госпо́дь зробить поможе все, Щоб нам покі́нчити з війною. 10.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

#думки Якщо твоя зовнішність не відповідає стандартам краси, це зовсім не означає, що ти не гарна! Ми часто невдоволенні собою. Тіло "не таке", обличчя "не дотягує", емоції "неправильні". Під тиском ідеалів, шаблонів, «правильних» тіл та стандартів ми забуваємо власну унікальність... Порівнюємо. Порівнюємо. Порівнюємо. І в цій нескінченній гонитві забуваємо, що були народжені не для того, щоб бути клонами. Краса - це не зовнішня форма, краса це стан, в якому відчуваєш любов і радість. Бережіть свою неповторність!….