• Досі найефективнішим захистом від FPV-дронів на оптоволокні, за версією військових, залишається комбінація дробовика «Сафарі» і сіткомета «Пташка».

    Якщо не вдалося збити дрон на відстані дробовиком, його зупинить сіткомет «Пташка». Сітка 4х4 метри летить на відстань до 30 м. Ефективна дальність збиття 20-25 м.

    Виробник дає пожиттєву гарантію на механізм. 1 постріл - картридж з сіткою.
    Досі найефективнішим захистом від FPV-дронів на оптоволокні, за версією військових, залишається комбінація дробовика «Сафарі» і сіткомета «Пташка». Якщо не вдалося збити дрон на відстані дробовиком, його зупинить сіткомет «Пташка». Сітка 4х4 метри летить на відстань до 30 м. Ефективна дальність збиття 20-25 м. Виробник дає пожиттєву гарантію на механізм. 1 постріл - картридж з сіткою.
    98views 0Plays
  • #поезія
    Не кличу. Не тримаю. Не прошу.
    Просто в тишу голову схилила.
    Ти пішов — і я в своїм саду
    Раптом ніби пташка заблудила.

    Не дихну. Ледь чутно б’ється час,
    Він між пальців холодом стікає.
    Пам’ять повертає знову нас,
    І у кожній згадці щось тремтить, палає.

    Я мовчу. Лунає в тілі град,
    Хвиля в серці б’ється невгамовно.
    Наче вчора ти сказав: «Я рад,
    Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому.

    Не кричу. Не картаю, не зову,
    Хай іде усе, що мало відійти.
    Вийду в ніч, торкнуся холодом траву,
    Щоб навчитися без тебе просто йти.

    Витер вітер сльози на щоці,
    Й місяць тихо пальцем тінь знімає.
    Я ще трохи побуду у самотній темноті —
    Бо душа болить, та вже не завмирає.

    І зійде світанок, наче цвіт,
    Розіллється тишею знайома просинь.
    Новий день торкнеться мого світла й літ,
    І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці.

    Євгенія Бик
    #поезія Не кличу. Не тримаю. Не прошу. Просто в тишу голову схилила. Ти пішов — і я в своїм саду Раптом ніби пташка заблудила. Не дихну. Ледь чутно б’ється час, Він між пальців холодом стікає. Пам’ять повертає знову нас, І у кожній згадці щось тремтить, палає. Я мовчу. Лунає в тілі град, Хвиля в серці б’ється невгамовно. Наче вчора ти сказав: «Я рад, Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому. Не кричу. Не картаю, не зову, Хай іде усе, що мало відійти. Вийду в ніч, торкнуся холодом траву, Щоб навчитися без тебе просто йти. Витер вітер сльози на щоці, Й місяць тихо пальцем тінь знімає. Я ще трохи побуду у самотній темноті — Бо душа болить, та вже не завмирає. І зійде світанок, наче цвіт, Розіллється тишею знайома просинь. Новий день торкнеться мого світла й літ, І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці. Євгенія Бик
    Like
    Love
    2
    221views
  • #парасолька #природа #зима #пташка
    #парасолька #природа #зима #пташка
    241views
  • Пташка з Азовсталі Катерина Поліщук, яка пережила полон, офіційно вступила до лав ЗСУ

    За словами парамедикині, після 4,5 років добровольцем відтепер вона офіційно вступила до лав Збройних Сил України.

    "Вперше одягнула піксель у вересні 2025. Я офіційно стала частинкою Збройних Сил України. Пишаюсь. Поважаю. Шаную. Якщо цікаво, яким був шлях від рішення підписати контракт до бойових (а він довгий і цікавий) – зроблю для вас серію відео про це (багато знімала). Про підписання контракту та контракт, військову лікарняну комісію, базову військову підготовку. Ношу тільки ту форму і шеврони, які маю право. Всі 4,5 роки так роблю", – розповіла Пташка.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    Пташка з Азовсталі Катерина Поліщук, яка пережила полон, офіційно вступила до лав ЗСУ За словами парамедикині, після 4,5 років добровольцем відтепер вона офіційно вступила до лав Збройних Сил України. "Вперше одягнула піксель у вересні 2025. Я офіційно стала частинкою Збройних Сил України. Пишаюсь. Поважаю. Шаную. Якщо цікаво, яким був шлях від рішення підписати контракт до бойових (а він довгий і цікавий) – зроблю для вас серію відео про це (багато знімала). Про підписання контракту та контракт, військову лікарняну комісію, базову військову підготовку. Ношу тільки ту форму і шеврони, які маю право. Всі 4,5 роки так роблю", – розповіла Пташка. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    214views
  • #пташка #чай #цитрина
    #пташка #чай #цитрина
    133views
  • ПТАШКА, КОНИКИ І ТРАВИ

    Десь у травах і в ромашках
    Заблукала мила пташка.
    Зверху сонечко світило
    Й поміж квіточок водило.

    Вітерець легенький дмухав,
    Гру стрибунчика все слухав,
    Ну а пташечка блукала
    І під музику співала.

    Трави хиляться, мов хвилі,
    Що долають чудо-милі,
    А в травичці прохолода
    І для пташки насолода.

    Та ще й пахощі від квітів,
    В них купаються всі діти,
    В цій красі в раю квітковім,
    Як в полоні ти казковім.

    То ж у травах і в ромашках
    Все блукала мила пташка,
    Так блукала без упину,
    Поки вийшла на стежину.

    Та сюди вона вертала,
    Сво́є пісеньку співала,
    Коники їй вигравали,
    Все акорди підбирали.

    09.03.2021 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
    ID: 1051733
    ПТАШКА, КОНИКИ І ТРАВИ Десь у травах і в ромашках Заблукала мила пташка. Зверху сонечко світило Й поміж квіточок водило. Вітерець легенький дмухав, Гру стрибунчика все слухав, Ну а пташечка блукала І під музику співала. Трави хиляться, мов хвилі, Що долають чудо-милі, А в травичці прохолода І для пташки насолода. Та ще й пахощі від квітів, В них купаються всі діти, В цій красі в раю квітковім, Як в полоні ти казковім. То ж у травах і в ромашках Все блукала мила пташка, Так блукала без упину, Поки вийшла на стежину. Та сюди вона вертала, Сво́є пісеньку співала, Коники їй вигравали, Все акорди підбирали. 09.03.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021 ID: 1051733
    161views
  • ТГ Бахмутський Демон
    https://t.me/bahshiddemon

    Ручний сіткомет «Пташка» - це штука, яка колись врятувала нас з напарником від двох ФПВ під Покровськом. Ми переміщувалися і спішилися, чуйка відсигналізувала і ми вирішили перевірити гаджет, підігнаний знайомому волонтерами. Один дрон задвухсотили - хто не знає, Пташка вистрілює сітку, яка ловить дрон, і ця сітка в таких картриджах, що доволі швидко змінюються.
    В дрон влучив напарник з першого пострілу. Ми зробили справи і їхали назад на тачці, і нас зафіксував підарнявий оператор на фпв, який летів на зустріч. Ми зупинилися і напарник встиг вилізти та боковим пострілом упіймати дрон, по якому я вже гатив з дробадану, але не влучав.
    Пташку обовʼязково майте. Ось посилання на них, дуже потрібна і зручна штука, постріл швидкий, зміна картриджа теж - закупіть собі з десяток, рятує життя.

    https://t.me/wunderfpv

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ТГ Бахмутський Демон https://t.me/bahshiddemon Ручний сіткомет «Пташка» - це штука, яка колись врятувала нас з напарником від двох ФПВ під Покровськом. Ми переміщувалися і спішилися, чуйка відсигналізувала і ми вирішили перевірити гаджет, підігнаний знайомому волонтерами. Один дрон задвухсотили - хто не знає, Пташка вистрілює сітку, яка ловить дрон, і ця сітка в таких картриджах, що доволі швидко змінюються. В дрон влучив напарник з першого пострілу. Ми зробили справи і їхали назад на тачці, і нас зафіксував підарнявий оператор на фпв, який летів на зустріч. Ми зупинилися і напарник встиг вилізти та боковим пострілом упіймати дрон, по якому я вже гатив з дробадану, але не влучав. Пташку обовʼязково майте. Ось посилання на них, дуже потрібна і зручна штука, постріл швидкий, зміна картриджа теж - закупіть собі з десяток, рятує життя. https://t.me/wunderfpv https://t.me/Ukraineaboveallelse
    279views 4Plays
  • #думки
    Потягніться і посміхніться, не поспішайте прокидатися!
    Неділя - чудовий день для душевного спокою!
    Прокинувся день і пташка співає ранкову трель,
    Не вставати на роботу, а відпочити - це мета!
    Доброго ранку! Жити! Розважайтеся та балуйте себе!
    Здійснюйте свої мрії, веселіться і не сумуйте!
    Все цілком заслужено і має право бути,
    Воскресіння недарма – привід любити світ навколо!
    #думки Потягніться і посміхніться, не поспішайте прокидатися! Неділя - чудовий день для душевного спокою! Прокинувся день і пташка співає ранкову трель, Не вставати на роботу, а відпочити - це мета! Доброго ранку! Жити! Розважайтеся та балуйте себе! Здійснюйте свої мрії, веселіться і не сумуйте! Все цілком заслужено і має право бути, Воскресіння недарма – привід любити світ навколо!
    Like
    1
    308views
  • Натрапила на текст Ірини Говорухи.

    Її допис.
    Та мої міркування з цього приводу.

    Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

    Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

    Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

    Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

    – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

    – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

    – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

    – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

    Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

    © Ірина Говоруха

    Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

    Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
    Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

    В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

    Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

    Аби була ціла хата…
    То й перезимуємо.
    Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

    Невсеремось!
    Натрапила на текст Ірини Говорухи. Її допис. Та мої міркування з цього приводу. Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі». Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота. Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію. Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси: – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля… – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот". – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом. – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах… Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя? © Ірина Говоруха Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою. Щоб поруч були школа. Та поліклиника. Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу. В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою. Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками. Аби була ціла хата… То й перезимуємо. Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо. Невсеремось!
    921views
  • Парамедикиня Катерина Поліщук, відома як "Пташка" з Маріуполя, після звільнення з полону продовжує активну діяльність.

    Вона встигла повоювати у складі 59-ї бригади на Авдіївському напрямку, а зараз займається громадськими, благодійними та дипломатичними ініціативами. 🕊

    Окрім цього, "Пташка" пише вірші, видала поетичну збірку та навіть стала співзасновницею видавництва іспаномовної літератури.📖

    Водночас вона не припиняє волонтерити, постійно проводячи збори на дрони для військових.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Парамедикиня Катерина Поліщук, відома як "Пташка" з Маріуполя, після звільнення з полону продовжує активну діяльність. Вона встигла повоювати у складі 59-ї бригади на Авдіївському напрямку, а зараз займається громадськими, благодійними та дипломатичними ініціативами. 🕊 Окрім цього, "Пташка" пише вірші, видала поетичну збірку та навіть стала співзасновницею видавництва іспаномовної літератури.📖 Водночас вона не припиняє волонтерити, постійно проводячи збори на дрони для військових. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    323views 1Plays
More Results